Лекція 8. ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ
Поняття, ознаки і значення об'єктивної сторони складу злочину
Об'єктивна сторона складу злочину - це зовнішній (поведінковий аспект злочинного прояву, виражений суспільно небезпечним діянням у формі дії або бездіяльності, суспільно небезпечним наслідком і наявністю прямого причинно-наслідкового зв'язку між досконалим діянням і шкодою наслідком, а також відбитий у часі, в обстановці, місце, спосіб, знаряддя, засіб вчинення злочину.
До обов'язкових ознак об'єктивної сторони відносяться кримінально-протиправне (суспільно небезпечне) діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечний наслідок, виникла в результаті вчинення протиправного діяння і причинний зв'язок між цими діянням та наслідком, необхідні для кваліфікації суспільно небезпечного діяння як злочину.
Факультативні ознаки об'єктивної сторони - місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя, засіб вчинення суспільно небезпечного діяння - за загальним правилом не мають значення для кваліфікації скоєного як злочину.
Значення об'єктивної сторони складу злочину у наступному:
→ без об'єктивної сторони немає складу злочину, отже, суспільно небезпечне діяння не може бути визнано злочином;
→ ознаки об'єктивної сторони відіграють важливу роль у процесі кваліфікації діяння як злочину, відмежування його від інших правопорушень, відмежування одного злочину від іншого;
→ ознаки об'єктивної сторони конструюють диспозицію кримінально-правової норми;
→ розмір наслідків важливий для визначення ступеня суспільної небезпечності вчиненого діяння;
→ ознаки об'єктивної сторони можуть бути враховані судом як обставини, що пом'якшують або обтяжують кримінальну покарання.
Кримінально-протиправне діяння: поняття, форми і види
Кримінально-протиправне діяння - це суспільно небезпечне усвідомлене, вольове, активне або пасивне поведінка фізичної особи.
Суспільна небезпечність поведінки передбачає кримінально-правовий рівень вчиненого, описаний у диспозиції правової норми, в тому числі розмір заподіяної шкоди. Суспільна небезпечність діяння має якісну (характер) і кількісну (ступінь) боку (докладніше див. 4.2).
Під усвідомленістю слід розуміти здатність людини до осмисленого поведінки.
Вольовий характер поведінки означає здійснення особою діяння за своїм бажанням, а не під непереборним примусом, викликаним, наприклад, стихійними силами природи, непередбачуваною поведінкою тварин, хворобливими процесами в організмі людини, іншими факторами.
Кримінально-протиправне діяння може бути виражене у двох формах: у дії або бездіяльності.
Кримінально-протиправна дія - це усвідомлене, вольове, активну суспільно небезпечна поведінка особи.
Активність поведінки означає виробництво яких-небудь фізичних рухів, а саме вплив на об'єкт злочинного посягання мускулатурою, словом, знаками (рис. 5).
Словесний і конклюдентний види дій інакше називають інтелектуальними видами активного поведінки. Конклюдентное вираз допомогою жестикуляції найбільше поширення одержало при співучасті у вчиненні злочинів.
Рис. 5. Види суспільно небезпечних дій
Кримінально-протиправна бездіяльність - це усвідомлене, вольове, пасивне суспільно небезпечна поведінка особи.
Пасивність поведінки відображає нездійснення будь-яких соціально значущих дій (рухів), які мають значення для кримінального права. Соціальна значимість визначається обов'язком діяти. Іншими словами, бездіяльність визнається злочинним лише у тому випадку, якщо на обличчі лежала обов'язок діяти, була реальна можливість здійснити цю дію, тим не менше це особа бездіяв. Зазначена обов'язок визначається не тільки положеннями КК, але і іншими нормативними правовими актами.
Обов'язок діяти може випливати:
- з вказівки закону (див. ст. 157 КК);
- виконання особою професійних чи службових функцій (див. ст. 124, 332 КК);
- прийняті людиною на себе інших зобов'язань (див. ст. 125 КК);
- небезпечної поведінки особи (див. ст. 125 КК).
Якщо особа не зобов'язана діяти відповідним чином і не діяв, то воно не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності незалежно від того, якої тяжкості наслідки у зв'язку з його бездіяльністю настали (рис. 6).
Рис. 6. Види суспільно небезпечного бездіяльності
|
