Меню
Головна
 
Головна arrow Соціологія arrow Економічні основи соціальної роботи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 4. ХАРАКТЕРИСТИКИ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ, ЩО НАДАЮТЬСЯ НАСЕЛЕННЮ

Класифікація соціальних послуг та нормативи їх надання

Послуги - важливий вид економічної діяльності, який надає вплив на всі сторони життя суспільства. Ступінь задоволення потреб населення в послугах є одним з головних індикаторів рівня і якості життя.

Під послугами звичайно мають на увазі результати економічної діяльності, які не беруть матеріальної (речової) форми і задовольняє певні потреби - особисті, колективні і суспільні.

Відповідно до Бюджетним кодексом Російської Федерації (ст. 6) державні (муніципальні) послуги (роботи) - це послуги (роботи), надані (виконані) органами державної влади (органами місцевого самоврядування), державними (муніципальними) установами та у випадках, встановлених законодавством Російської Федерації, іншими юридичними особами.

У відповідності з Федеральним законом від 10 грудня 1995 року № 195-ФЗ "Про основи соціального обслуговування населення в Російській Федерації" соціальні послуги - це дії щодо надання окремим категоріям громадян відповідно до законодавства Російської Федерації, клієнта соціальної служби допомоги, передбаченої зазначеним федеральним законом. Клієнт соціальної служби - громадянин, знаходиться у важкій життєвій ситуації, яким у зв'язку з цим надаються соціальні послуги. Важка життєва ситуація - ситуація, об'єктивно порушує життєдіяльність громадянина (інвалідність, нездатність до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, сирітство, бездоглядність, малозабезпеченість, безробіття, відсутність визначеного місця проживання, конфлікти і жорстоке поводження у сім'ї, самотність тощо), яку він не може подолати самостійно.

Соціальне обслуговування має відповідати державним стандартам, які встановлюють основні вимоги до обсягу та якості соціальних послуг, порядку та умов їх надання.

Федеральним законом "Про основи соціального обслуговування населення в Російській Федерації" передбачені види соціальних послуг:

o соціально-побутові;

o соціально-медичні;

o психолого-педагогічні;

o соціально-правові.

Також діяльність соціальних служб полягає в соціальній підтримці, наданні матеріальної допомоги, проведення соціальної адаптації та реабілітації громадян, які перебувають у важкій життєвій ситуації.

У 2012 р. було розпочато громадське обговорення проекту нового федерального закону "Про основи соціального обслуговування населення в Російській Федерації", який планується внести в Державну Думу в 2013 р. В ньому пропонуються наступні трактування базових понять. Соціальна послуга - дія (дії) у галузі соціального обслуговування з надання постійної, регулярної, періодичної або разової допомоги громадянину для подолання важкої життєвої ситуації і (або) нормалізації умов життєдіяльності і (або) підвищення ступеня самостійного задоволення основних життєвих потреб. Важка життєва ситуація - обставина (сукупність обставин), визнана за підставами, визначеними законом, як об'єктивно порушує чи здатне порушити життєдіяльність громадянина, привести в стан, що представляє небезпеку для життя і (або) здоров'я, наслідки якого він не може подолати самостійно і вимагає на основі визначення індивідуальної потреби надання соціального обслуговування.

У зазначеному законопроекті планується надавати такі види соціальних послуг:

1) послуги з метою підтримання або забезпечення звичного соціального середовища;

2) послуги з метою підтримки і поліпшення стану здоров'я, не передбачають медичне втручання чи комплекс медичних втручань, спрямованих на профілактику, діагностику і лікування захворювань, медичну реабілітацію і мають самостійне значення;

3) послуги в цілях сприяння у покращенні психічного стану, відновлення здатності до адаптації в соціальному середовищі;

4) послуги з метою організації дозвілля, сприяння в сімейному вихованні дітей, вирішення освітніх і педагогічних проблем;

5) послуги в цілях захисту законних прав і інтересів, сприяння у вирішенні правових проблем;

6) послуги в цілях підтримки і поліпшення рівня життя шляхом надання матеріальної допомоги, допомоги у вирішенні інших соціально-економічних проблем;

7) послуги з метою сприяння інвалідам та особам з обмеженими можливостями здоров'я, в тому числі дітям-інвалідам, у проведенні реабілітаційних заходів;

8) послуги з персонального супроводу в цілях підвищення реабілітаційного, інтеграційного та комунікативного потенціалу одержувачів соціальних послуг зі значними вираженими обмеженнями життєдіяльності, в тому числі дітям-інвалідам;

9) термінові соціальні послуги з метою невідкладної допомоги разового характеру громадянам у важкій життєвій ситуації.

Приблизний перелік соціальних послуг, що надаються в різних умовах соціального обслуговування, буде затверджуватися уповноваженим федеральним органом виконавчої влади. Перелік видів соціальних послуг, що надаються в різних умовах соціального обслуговування в суб'єкті РФ, буде встановлюватися нормативними правовими актами суб'єкта РФ.

Законом соціальне обслуговування населення віднесено до виключного відання суб'єкта РФ, що передбачає регулювання цієї діяльності на рівні регіональних нормативно-правових актів.

У Примірному положенні про соціально-реабілітаційному центрі для неповнолітніх (затв. постановою Уряду РФ від 27 листопада 2000 р. № 896). Основними завданнями центру є профілактика бездоглядності та безпритульності, а також соціальна реабілітація неповнолітніх, які опинилися у важкій життєвій ситуації. Поняття "послуги" у Примірному положенні відсутня, однак зазначено, що центр:

а) забезпечує тимчасове проживання неповнолітніх, які опинилися у важкій життєвій ситуації;

б) бере участь у виявленні та усуненні причин і умов, сприяючих бездоглядності і безпритульності неповнолітніх;

в) надає допомогу у відновленні соціального статусу неповнолітніх у колективах однолітків за місцем

навчання, роботи, проживання, сприяє поверненню неповнолітніх в сім'ї;

г) надає соціальну, психологічну та іншу допомогу неповнолітнім, їх батькам (законним представникам) в ліквідації важкій життєвій ситуації;

д) розробляє і реалізує програми соціальної реабілітації неповнолітніх, спрямовані на вихід з важкої життєвої ситуації;

е) забезпечує захист прав і законних інтересів неповнолітніх;

ж) організує медичне обслуговування і навчання неповнолітніх, сприяє їх професійній орієнтації і отримання ними спеціальності і т. д.

Аналогічний підхід до визначення соціальних послуг як неформалізованої допомоги або функціональних завдань установи закріплений і в інших нормативних документах федерального і регіонального рівнів, що визначають питання соціального обслуговування населення. Узагальнені формулювання послуг характерні і для статутів установ соціального обслуговування всіх типів.

У 2004 році вступили в силу два національних стандарти: "Соціальне обслуговування населення. Основні види соціальних послуг" (ГОСТ Р 52143-2003) і "Соціальне обслуговування населення. Якість соціальних послуг. Загальні положення" (ГОСТР 52142-2003), що закріпили стандартний перелік видів соціальних послуг та вимоги до забезпечення їх якості. Як і чинні закони, дані стандарти визначають послуги як допомогу громадянам та їх всебічну підтримку у важкій життєвій ситуації. Крім того, ГОСТ 52142 використовує оборот "допомога населенню в отриманні послуг, що надаються соціальними службами", заплутуючи питання визначення соціальної послуги.

По ГОСТ 52143 соціальні послуги залежно від їх призначення поділяють на такі основні види:

- соціально-побутові, спрямовані на підтримку життєдіяльності громадян у побуті;

- соціально-медичні, спрямовані на підтримання та поліпшення здоров'я громадян;

- соціально-психологічні, що передбачають корекцію психологічного стану громадян для їх адаптації в середовищі проживання (суспільстві);

- соціально-педагогічні, спрямовані на профілактику відхилень у поведінці та аномалій особистого розвитку клієнтів соціальних служб, формування у них позитивних інтересів, в тому числі в сфері дозвілля, організацію їх дозвілля, сприяння у сімейному вихованні дітей;

- соціально-економічні, спрямовані на підтримання і поліпшення життєвого рівня;

- соціально-правові, спрямовані на підтримку або зміну правового статусу, надання юридичної допомоги, захист законних прав та інтересів громадян.

Соціальні послуги надають клієнтам соціальної служби:

- в стаціонарних установах (стаціонарних відділеннях закладів);

- полустационарных закладах (відділеннях денного та нічного перебування установ);

- нестаціонарних установах (заочних відділеннях установ);

- на дому;

- комплексних закладах (відділеннях комплексного характеру установ);

- інших установах, у тому числі громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю в галузі соціального обслуговування населення без утворення юридичної особи.

У практиці соціального обслуговування можливе виділення видів послуг залежно від часу надання послуги та її комплексності.

Одноразові послуги виявляються у формі локальної дії протягом фіксованого (регламентованого) періоду часу. Довготривалі послуги надаються у формі повторюваних дій протягом певного часу і представляють собою періодичне надання або однієї і тієї ж послуги, або деякого комплексу різних послуг.

Проста послуга - здійснення дій фахівця, що призводять до настання об'єктивно фіксованого результату. Складна послуга надається одним або декількома фахівцями і не призводить до негайного результату, може мати фіксуються проміжні результати. До складних послуг можна віднести психологічні та реабілітаційні послуги. Комплекс послуг - послідовне надання набору послуг, спрямованих на задоволення декількох або однієї потреби за рахунок комплексу дій.

В рамках соціально-побутових послуг колка дров може розглядатися як одноразова проста послуга, приготування їжі являє собою довготривалу просту послугу, а прибирання житла разом з купівлею продуктів і приготуванням їжі - комплексна послуга.

Відбулися після вступу в силу Федерального закону від 8 травня 2010 року № 83-ФЗ "ПРО внесенні змін у окремі законодавчі акти Російської Федерації у зв'язку з удосконаленням правового становища державних (муніципальних) установ" зміни для переважної числа регіонів і муніципалітетів означають підвищення самостійності більшості підвідомчих установ. Головна мета цього закону - створення механізмів зростання зацікавленості установ у підвищенні якості та ефективності надання державних (муніципальних) послуг та виконання робіт. У той же час ослаблення контролю діяльності організацій з боку засновника породжує ризики. Зниження вимог до поточної діяльності повинно компенсуватися додатковими механізмами оцінки якості наданих послуг і робіт, їх впливу на рівень життя населення. Природним елементом реформування мережі закладів виступає розвиток системи управління якістю надаваних послуг і робіт.

Стандарти якості державних (муніципальних) послуг (робіт) являють собою базовий компонент такої системи на регіональному та місцевому рівні. Стандарт визначає мінімальний гарантований рівень якості, яким повинні відповідати основні параметри послуг і робіт, надання яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів будь-яким постачальником на території регіону або муніципалітету.

Загальна мета впровадження стандартів якості послуг (робіт) - створення системи управління якістю надання державних (муніципальних) послуг (робіт). Зазначимо, що при цьому чинне федеральне законодавство не містить визначення поняття "стандарт якості", а його застосування на регіональному і місцевому рівні носить добровільний характер. В результаті склалася практика застосування стандартів якості досить різноманітна.

В нормативно-правовій базі регіонів і муніципалітетів документи, по суті є стандартами якості, часто позначаються як "вимоги до якості", "показники якості", "стандарти послуг" і т. п. Використання цих понять не суперечить федеральним законам, але вимагає їх визначення. Досвід територій дозволяє рекомендувати термін "стандарт якості державної (муніципальної) послуги (роботи)". Його вибір дозволяє чітко розмежувати поняття "стандарт якості послуг (робіт)" і "стандарт надання державних або муніципальних послуг", останній підлягає затвердженню згідно з Федеральним законом від 27 липня 2010 року № 210-ФЗ "Про організацію надання державних та муніципальних послуг". Дія зазначеного закону насамперед поширюється на відносини, що виникають у зв'язку з наданням державних і муніципальних послуг органами публічної влади за запитами заявників: послуги ліцензування, реєстрації та акредитації, визнання прав на отримання пільг і т. п. стосовно таких послуг органи влади зобов'язані розробити та затвердити адміністративні регламенти, складовою частиною яких є стандарти надання послуг. Таким чином, основна частина послуг, надання яких регулюється цими документами, носить зовсім інший характер, ніж послуги підвідомчих установ. Виняток становить невелика група послуг, одночасно підпадають і під дію Федерального закону "Про організацію надання державних та муніципальних послуг", і під норми законодавства про установах (перелік визначено розпорядженням Уряду РФ від 25 квітня 2011 року № 729-р).

Особлива ситуація з визначенням поняття "стандарт" склалася у сфері соціального обслуговування населення, в якій регіональні органи влади затверджують державні стандарти (ст. 6 Федерального закону від 10 грудня 1995 року № 195-ФЗ "Про основи соціального обслуговування населення в Російській Федерації"). Функції даних документів аналогічні стандартам якості.

Стандарти якості, як правило, включають в себе наступну інформацію.

1. Загальна інформація про наданій послузі (виконуваної роботі).

2. Умови і порядок надання послуги (виконання роботи).

2.1. Визначення категорії споживачів.

2.2. Порядок надання послуги (виконання роботи):

o прийняття заявки від споживача на отримання послуги (виконання роботи);

o розгляд заявки;

o прийняття рішення про задоволення заявки;

o перелік підстав для відмови у наданні послуги (виконанні роботи);

o інформування заявника про прийняте рішення.

1.1. Вимоги до постачальника послуги (роботи), зокрема:

o до документів, згідно з якими здійснюється діяльність постачальника послуги (роботи);

o умовами розміщення постачальника;

o спеціальним технічним оснащенням постачальника (обладнання, прилади, апаратура тощо);

o укомплектування спеціалістами і їх кваліфікації.

1.2. Вимоги до технології надання послуги (виконання роботи):

o параметри обсягу та зміст послуги (роботи);

o санітарно-гігієнічні норми і вимоги безпеки;

o строк надання послуги (виконання роботи) або її окремих складових.

2. Строк подання і реєстрації претензій споживача, а також строк і порядок їх розгляду.

3. Порядок розповсюдження інформації про послугу (роботу).

При розробці стандартів якості необхідно враховувати положення нормативних актів, прийнятих федеральними органами виконавчої влади, які регулюють надання послуг і робіт. Стандарт якості може містити підвищені вимоги в порівнянні з вказаними в федеральних документах, але не знижені. Стандарт - свого роду надбудова, яка не впливає на обов'язковість виконання федеральних актів, але деталізує вимоги до послуг (робіт) з урахуванням специфіки відповідної території.

Затвердження вимог до якості послуг (робіт) фактично визначає обсяг необхідних коштів для виконання витратних зобов'язань відповідного бюджету. Це означає, що формування стандартів якості пов'язане з ризиком прийняття таких вимог до послуг (робіт), які в якийсь момент часу не зможуть бути забезпечені виходячи з можливостей бюджету. Тому найважливішою складовою процесу підготовки зазначеного документа є його фінансове обґрунтування. Для цього потрібно:

а) визначити необхідний обсяг видатків, що здійснюються на постійній основі,

б) підготувати прогноз обсягу видатків, необхідних для підвищення якості послуг (робіт) постачальників, які на момент розробки стандарту не володіють достатніми можливостями для надання послуг (виконання робіт) необхідної якості.

Згідно ст. 6 Бюджетного кодексу державне (муніципальне) завдання встановлює вимоги до складу, якості і (або) обсягом (змісту), умов, порядку і результатами надання державних (муніципальних) послуг (виконання робіт)". Федеральні акти не містять чіткого розмежування понять "послуги" і "роботи". Мінфін Росії рекомендує при формуванні переліків послуг (робіт) виходити з того, що надання послуг задовольняє особистих потреб фізичних та юридичних осіб і не приймає матеріально-речової форми, в той час як виконання робіт націлене на задоволення потреб суспільства в цілому. Згідно з таким трактуванням Мінфін Росії вважає доцільним розробляти стандарти якості і нормативи фінансування тільки на надання послуг, але не на виконання робіт. Більшість регіонів і муніципалітетів, дотримуючись рекомендацій Мінфіну Росії, розробляють тільки стандарти якості державних (муніципальних) послуг. Однак на багатьох територіях затверджуються і окремі стандарти якості робіт.

З 2011 р. фінансування бюджетних і автономних установ за рахунок бюджетних коштів здійснюється шляхом виділення субсидій на відшкодування нормативних витрат, пов'язаних з наданням ними у відповідності з завданням послуг (виконанням робіт) (ст. 69.1 БК РФ). Таким чином, стосовно цих типів організацій методики нормативного фінансування повинні затверджуватися в обов'язковому порядку, для інших постачальників послуг (робіт) їх використання добровільно. Відшкодування нормативних витрат передбачає наявність власне нормативу - середньозваженої величини витрат ресурсів, розрахованої на основі вимог до результату витрачання. Стандарти якості являють собою об'єктивну основу для розробки нормативів витрат: визначені в них вимоги до процедур надання послуг (виконання робіт), матеріального, інфраструктурного та кадрового оснащення та іншим параметрам послуг (робіт).

При підготовці нормативів фінансування необхідно враховувати відмінності у рівні матеріальної і кадрової оснащеності постачальників (тобто використовувати спеціальні коефіцієнти). Застосування показників, розрахованих виходячи з середньої якості послуг (робіт), без коригуючих коефіцієнтів призведе до того, що обсяг коштів, визначений на їх основі, буде недостатній для того, щоб кращі постачальники змогли повністю реалізувати свої можливості. У граничному випадку фінансування на основі усередненого нормативу може призвести до неможливості для постачальника здійснювати свою діяльність. Таким чином, визначення вимог до якості послуг (робіт) з допомогою стандартів дозволяє управляти не тільки якістю, але і витратами на надання послуг (виконання робіт). Зміна норм споживання робочого часу і ресурсів при наданні послуг (виконанні робіт) у прив'язці до параметрів якості, закріплених в стандартах, дозволяє встановити пряму залежність між витратами на послуги (роботи) та результатами їх надання. Саме це є завданням бюджетної реформи та реформи системи державних (муніципальних) установ.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Правове забезпечення видів надаваних населенню соціальних послуг
Технології надання послуг в системі соціального обслуговування різних категорій населення
Функціонально-вартісний аналіз послуг
Ринок платних послуг населенню
Соціальний захист населення як система управління соціальними ризиками
Мобільна служба з надання екстрених соціальних послуг неповнолітнім
Технології надання послуг в системі соціального обслуговування різних категорій населення
Особливості організації міжнародних перевезень і надання транспортних послуг
Нормативно-правове регулювання системи соціальних послуг в Росії
Класифікація послуг
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси