Меню
Головна
 
Головна arrow Право arrow Цивільний процес
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція XVII. СУДОВІ ВИТРАТИ ПО ЦИВІЛЬНІЙ СПРАВІ

Поняття і види судових витрат

1. Судові витрати в цивільному процесі - це витрати, що виникають у зв'язку з розглядом у суді цивільної справи і виконанням судового рішення.

Згідно ст. 114 ЦПК до судових витрат відносяться державне мито та витрати, пов'язані з розглядом справи.

Державне мито - це грошові суми, що стягуються у дохід держави, з позовних заяв, заяв і скарг, що подаються до судів, з касаційних і наглядових скарг на судові рішення, а також за видачу судами копій документів.

Витрати, пов'язані з розглядом справи - це грошові суми, що підлягають стягненню, для оплати фактично понесених витрат при розгляді справи в суді. До таких судових витрат відносяться, зокрема, суми, які підлягають виплаті свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; витрати, пов'язані з виробництвом огляду на місці; витрати по розшуку відповідача та інші витрати.

2. Інститут судових витрат у цивільному процесі переслідує певні цілі. Обов'язок сплати судових витрат певною мірою дисциплінує поведінку учасників цивільного обігу, стимулює їх до сумлінної і своєчасного виконання своїх обов'язків; виступає як фактор попередження пред'явлення до суду завідомо необґрунтованих позовів. Боржник, який не виконав у добровільному порядку своїх зобов'язань і змусив у зв'язку з цим кредитора звернутися до суду з позовом, за судовим рішенням повинен не тільки покладені на нього обов'язки, але й оплатити понесені позивачем (кредитором) судові витрати по справі. Позивача при відмові в позові не відшкодовуються понесені ним судові витрати по справі.

Оплата судових витрат має також мету частково відшкодувати матеріальні витрати держави на утримання судового апарату.

3. Розміри судових витрат в Республіці Білорусь такі, що вони не є суттєвою перешкодою для звернення до суду за захистом прав і охоронюваних законом інтересів громадян та юридичних осіб. За деякими категоріями цивільних справ позивачі повністю звільнені від сплати судових витрат у доход держави (наприклад, позивачі за позовами про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, та ін). Крім того, суд або суддя, виходячи з майнового стану громадянина, вправі повністю або частково звільнити його від сплати судових витрат у доход держави, а прокурор, який має право принесення наглядового протесту - від державного мита при подачі наглядової скарги (ст. 130 ЦПК).

Державне мито

1. Державне мито (її розміри, порядок сплати тощо) регулюються:

а) нормами ЦПК (ст. 114,117,120 та ін);

б) Законом Республіки Білорусь від 10 січня 1992 р. "Про державне мито" (з наступними змінами і доповненнями);

в) Указом Президента Республіки Білорусь від 14 вересня 2006 року № 574 "Про деякі питання справляння державного мита" та ін.

За чинним законодавством державної митом у цивільному процесі оплачуються:

позовні заяви, заяви і скарги, що подаються до судів; касаційні і наглядові скарги на судові постанови; видача судами копій документів.

2. Розрізняють два види державного мита: просту і пропорційну. Проста мито обчислюється у твердих ставках (в базових величинах). Пропорційна мито визначається у відсотковому відношенні до ціни позову або в базових величинах.

Державне мито справляється як з громадян, так і з юридичних осіб. За загальним правилом мито сплачується ними до звернення до суду з відповідним процесуальним документом шляхом внесення готівки в установи банку або шляхом перерахування сум мита з рахунку платника в місцевий бюджет.

Невиконання обов'язку сплатити державне мито тягне залишення процесуального документа (заяви, скарги) без руху. Якщо в строк, зазначений судом, мито не сплачено, процесуальний документ вважається недоданным і повертається заявнику.

3. У цивільному процесі розмір державного мита встановлюється в залежності від ціни позову, під якою розуміється виражена в грошовій формі майнове вимога позивача.

Ціна позову визначається за правилами, встановленими ст. 120 ЦПК:

у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою;

у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;

у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх платежів, але не більше ніж за один рік;

у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

у позовах про зменшення або збільшення або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

у позовах про дострокове розірвання договору оренди (майнового найму) - сукупністю платежів за користування майном протягом строку дії договору, але не більше ніж затри роки, а у позовах про визнання договорів недійсними - виходячи з вартості майна;

у позовах про право власності на будівлі, що належать громадянам на праві власності, - вартістю будови, але не нижче інвентаризаційної оцінки або при відсутності її - не нижче оцінки по обов'язковому державному страхуванню, а для будівель, що належать юридичним особам, - не нижче балансової оцінки будови;

у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Ціна позову повинна вказуватися позивачем у позовній заяві. У разі явної невідповідності зазначеної ціни дійсної вартості майна ціну позову визначає суддя при прийнятті позовної заяви.

При скрутності визначення ціни позову в момент його пред'явлення розмір державного мита попередньо встановлюється судом з наступним довзысканием мита відповідно до ціни позову, визначеною судом при розгляді справи (ст. 122 ЦПК).

При збільшенні розміру позовних вимог відсутня сума мита доплачується позивачем відповідно до збільшеної ціни позову.

4. Державне мито по цивільних справах стягується в наступних розмірах:

із позовних заяв майнового характеру, у тому числі зустрічних заяв і заяв третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору - 5 відсотків ціни позову;

з скарг на дії (бездіяльність) державних органів та інших юридичних осіб, а також посадових осіб, що ущемляють права громадян - 2 базові величини;

з позовних заяв про розірвання шлюбу - 3 базові величини;

з скарг на постанови державних органів або посадових осіб по справах про адміністративні правопорушення про накладення:

адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі:

- менше 10 базових величин - 0,5 базової величини;

- від 10 до 100 базових величин - 2 базові величини;

- більше 100 базових величин - 3 базові величини;

із позовних заяв про зміну або розірвання договору найму житлових приміщень - 2 базові величини;

із позовних заяв немайнового характеру (або не підлягають оцінці) - 3 базові величини;

із заяв у справах окремого провадження - 2 базові величини;

з касаційних і первинних наглядових скарг на рішення і ухвали судів про затвердження мирових угод, а також із скарг на касаційні ухвали і наглядові ухвали вищестоящих судів - 50 відсотків ставки, встановленої за подачу позовної або іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, і т. д.

Позови, що носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачуються державним митом за ставкою, встановленою для позовів майнового характеру, і за ставкою, встановленою для позовів немайнового характеру.

5. За загальним правилом сплачена державне мито поверненню не підлягає. Разом з тим ст. 123 ЦПК передбачає можливість повного або часткового повернення платнику державного мита з місцевого бюджету. Це випадки, коли:

мито було внесено в більшому розмірі, ніж потрібно за чинним законодавством;

особі, яка звернулася до суду, відмовлено в порушенні справи або його заяву повернуто з підстав, передбачених ст. 248 і 249 ЦПК;

провадження по справі припинено у зв'язку з непідвідомчістю його суду;

заява у справі залишено без розгляду у зв'язку з недотриманням особою встановленого позасудового порядку вирішення справи, або у зв'язку з поданням заяви недееспобным особою, або у зв'язку з перебуванням на розгляді іншого суду спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з того ж підстави;

особі відмовлено у прийнятті касаційної скарги в разі, якщо судове рішення не підлягає оскарженню в силу закону або якщо особам, які пропустили строк на касаційне оскарження, відмовлено в поновленні строку на оскарження;

касаційна скарга повернута після залишення її без руху за невиконання вказівок, що містяться в ухвалі суду;

особа, сплатив мито, відмовилося до звернення в суд від вчинення процесуальної дії або отримання документа;

скасовано в установленому порядку вже виконане рішення суду про стягнення мита з юридично зацікавленого в результаті справи особи;

в процесі розгляду справи судом уточнено ціна позову, з якого було сплачено мито та ціна позову зменшена.

Державне мито повертається на підставі ухвали суду за умови, що відповідна заява надійшла до суду до закінчення трирічного строку з дня зарахування суми мита до місцевого бюджету.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Розподіл судових витрат між сторонами
Судові експертизи в цивільному та арбітражному процесі: теоретичні та процесуальні аспекти
Судово-медична експертиза по лікарським справах у зв'язку з цивільними позовами пацієнтів на неякісне надання медичної допомоги (послуги)
Розподіл судових витрат між сторонами
Інші витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією
Витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією
Державне мито
Державне мито
Державне мито
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси