Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 13. Механізм управління підприємством. Організаційна структура

Сучасні підходи до управління підприємством

Для сучасної економіки характерні швидкі і широкомасштабні зміни конкурентного середовища, динаміки економічних відносин. Поле, на якому конкурує підприємство (компанія або фірма), не є більше ні стабільним, ні рівним. Ще вчора успішна організація в короткий період може виявитися банкрутом. В цих умовах конкуренція товарів і послуг трансформується в конкуренцію організацій, суперництво управлінських знань, систем менеджменту.

Організаційно-економічна перебудова народного господарства в нашій країні позначається на роботі основного суб'єкта ринкової економіки - підприємства. Процес функціонування економіки стає більш динамічним. Це пояснюється характером впливу на організацію і функціонування підприємства трьох основних груп факторів: техніко-економічних, соціально-економічних та регіональних.

Вплив техніко-економічних факторів (впровадження нових машин, робототехніки, ресурсозберігаючих технологій, комплексної переробки сировини тощо), будучи основним джерелом зростання продуктивності праці, призводить до необхідності швидкої зміни схем організації виробництва, формування нових типів виробничих організацій, розширення господарських і науково-технічних зв'язків. Соціально-економічні фактори (ресурсний потенціал, методи управління, мотивація діяльності. кваліфікація працівників та ін) визначають не тільки доцільні форми організації виробництва, праці та управління, але й необхідність постійного розвитку виробничих відносин. Важливе значення мають реально впливають на виробництво регіональні фактори, в тому числі природно-кліматичні (при освоєнні нових територій, реалізації природоохоронних заходів) і нормативні (місцеве законодавство, регіональні системи оподаткування та ін). Вони визначають необхідність розвитку соціальної та виробничої інфраструктури, змін у системі оплати праці, забезпечення рівноважного природокористування.

У процесі функціонування підприємство концентрує в собі всі ці фактори. Разом з тим кожна з перерахованих груп чинників володіє різною динамікою по галузях і регіонам і різноманітністю впливу на виробництво: постійним появою в структурі цих факторів нових елементів знань, видів продукції, споживачів, систем стимулювання, знову освоюваних регіонів і т. д.

У той же час сучасне виробництво повинне відповідати підвищеним вимогам до своєї діяльності, що обумовлено рядом причин:

(1) необхідністю високої гнучкості виробництва, що дозволяє швидко змінювати асортимент виробів (послуг), оскільки життєвий цикл продукції (послуг) став коротше, a різноманітність виробів і обсяг випуску разових партій - більше;

(2) складною технологією, що вимагає абсолютно нових форм контролю, організації та поділу праці;

(3) серйозною конкуренцією на ринку товарів (послуг), докорінно змінила ставлення до якості продукції, вимагала організувати післяпродажне обслуговування, додаткові послуги;

(4) різким зміною структури витрат виробництва;

(5) необхідністю врахування невизначеності зовнішнього середовища.

Одним з важливих понять менеджменту підприємств стала невизначеність як постійна мінливість умов поведінки, швидка і гнучка) переорієнтація виробництва і збуту.

Таким чином, динаміка і різноманітність цих факторів, вимог до діяльності підприємств на кожному етапі розвитку економіки проявляються інтегрально і вимагають побудови системи управління, адекватної їх дії. Динамічний зміна технологій, боротьба за споживача і якість продукції (послуг), зростання конкуренції змушують підприємство по-новому розглянути весь комплекс питань управління. Управлінська діяльність в сучасних умовах стала одним з найважливіших факторів функціонування підприємств та організацій.

Гнучкість в управлінні, здатність і вміння швидко перебудовуватися, не втратити нові можливості, що відкриваються нововведеннями і ринком, в даний час стають важливіше, ніж пряма економія в області управлінських витрат. Орієнтація на споживчий попит, проведення маневреності науково-технічної, інноваційної і ринкової політики, прагнення до нововведень стали основоположними ідеями нової філософії управління. В її основу покладено визнання соціальної відповідальності керуючих. Фахівці вважають, що кожне підприємство, незалежно від його масштабів, повинна мати певні цілі, що виправдовують її існування в суспільстві.

Особливе місце управління в ринковій економіці обумовлено тим, що саме воно повинно забезпечувати зв'язаність, інтеграцію економічних процесів на підприємстві. Управління підприємством пов'язує воєдино їх внутрішні ресурси і навколишнє середовище, найбільш суттєві компоненти якої - державне регулювання економіки, конкуренція, стан соціального середовища та ін; управління посилює адаптивність, конкурентоспроможність бізнесу.

Ринкові відносини надають достатні можливості для ефективного управління підприємствами, але реальний стан справ в економіці, спад промислового виробництва, негативні зміни її структури часто зводять нанівець всі зусилля в області підвищення якості управління підприємством. Однак і в цих важких умовах йде робота по вдосконаленню управління підприємствами в цілому і по окремих його функцій.

Сучасна теорія управління відображає об'єктивні умови розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Характерно, що саме поняття "менеджмент" і самі менеджери чітко виділилися з відділення капіталу-власності від капіталу-функції. Коли управлінський працю став найманим, з'явився кредит і стало можливим широке розвиток підприємництва.

Школи "раціонального управління" та поведінкового, психологічного напряму, що існували довгий час паралельно, але при цьому багато в чому протистояли один одному, демонструють в даний час активні пошуки шляхів інтеграції. Жорстке, строго формалізоване стратегічне планування трансформується в концепцію стратегічного управління, відповідно змінюються базові принципи планування і контролю, знижується чисельність зайнятих в різні службах підприємств. Упор на вироблення чітких і незмінних контрольних показників у внутрішньофірмовому плануванні, регулярне проведення фінансового контролю та іншої звітності, тобто всі ті елементи, які асоціюються з "жорстким" управлінням, поступово поступаються місце методам "м'якого", гнучкого управління (залучення персоналу в справи підприємства на основі великої взаємної довіри, заохочення підприємливості в процесі трудової діяльності та ін).

Додаток "жорсткого" адміністративного керівництва елементами "м'якого" управління відкриває значні резерви підвищення прибутковості підприємств. На практиці між цими елементами встановлюється своєрідний баланс: на етапах формування ідеї нововведення, се розробки, збуту і надання послуг споживачеві домінують поведінкові, гнучкі підходи; при виконанні ж рутинних операцій, насамперед виробничих, застосовуються в основному методи "жорсткого" управління, які часто збагачуються прийомами з арсеналу "м'яких" методів.

Іншим важливим підсумком останніх років виявилося виділення проблем організаційної культури (культури організації, у тому числі підприємства) та інноваційного менеджменту. В даний час багато американські і японські фахівці в області менеджменту схильні ставити організаційну культуру за силою впливу на людей врівень з управлінською структурою.

Аналіз показав, що головний потенціал і в той же час головна небезпека для прогресивних змін криється в людині, в його свідомості, в культурі, в тому числі в культурних стереотипах поведінки на підприємстві.

Велика увага в останні роки приділяється формуванню інноваційного менеджменту - створення організаційних і економічних умов для "вирощування" нововведень (технологічної та комерційної новизни), цілеспрямованого управління процесом нововведень у фірмі.

У 1990-ті роки на перше місце вийшли розробки по ролі лідерства в управлінні підприємством (фірмою, корпорацією). Фахівці розуміють, що в сучасних умовах керівник - це господарський лідер, здатний об'єднати зусилля персоналу і заохотити ініціативу, долати витрати бюрократичних механізмів і гнучко реагувати на зміни зовнішніх умов.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Організаційна структура управління підприємством
Організаційна структура управління персоналом підприємства
Організаційні структури управління
Типи організаційних структур управління
Механізм управління підприємством
Управління якістю на підприємстві (в організації)
Персонал підприємства як об'єкт управління
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ
Застосування системного підходу.
Методичні підходи та методи оцінки вартості підприємства (бізнесу)
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси