Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Класифікація витрат, що включаються в собівартість продукції. Планування собівартості

Собівартість продукції, робіт, послуг являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію.

В собівартість виробництва і реалізації продукції включаються витрати, пов'язані:

(1) з безпосереднім виробництвом продукції, обумовлені технологією і організацією виробництва;

(2) використанням природної сировини;

(3) підготовкою та освоєнням виробництва;

(4) удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей (витрати некапітального характеру);

(5) винахідництвом і раціоналізацією, проведенням дослідно-експериментальних робіт, виготовленням і випробовуванням моделей і зразків, виплатою авторських винагород тощо;

(6) обслуговуванням виробничого процесу - забезпеченням виробництва сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом та іншими засобами і предметами праці, підтриманням основних виробничих фондів у робочому стані, виконанням санітарно-гігієнічних вимог;

(7) забезпеченням нормальних умов праці і техніки безпеки;

(8) управлінням виробництвом - утриманням працівників апарату управління підприємства, фірми та їх структурних підрозділів, відрядженнями, утриманням і обслуговуванням технічних засобів управління, оплатою консультаційних, інформаційних і аудиторських послуг, представницькими витратами у зв'язку з комерційною діяльністю підприємств, фірм тощо;

(9) підготовкою і перепідготовкою кадрів;

(10) відрахуванням на соціальні потреби (єдиний соціальний податок) та ін.

У вітчизняній практиці керування витратами для цілей планування, обліку і калькулювання застосовується наступна класифікація:

(1) по виду виробництва - витрати на основні та допоміжні;

(2) за видом продукції - витрати на окремий виріб, група однорідних виробів, замовлення, переділ, роботи, послуги;

(3) за видом витрат - статті калькуляції (для калькулювання собівартості продукції та організації аналітичного обліку) і елементи витрат (для складання проектного кошторису витрат і звіту за витратами на виробництво);

(4) за місцем виникнення витрат - витрати дільниці, цеху, виробництва, госпрозрахункової бригади.

Для практичного використання в системі управління формуванням витрат доцільно виділити та розглянути класифікацію витрат з урахуванням виду витрат за статтями калькуляції та елементами витрат.

Групування витрат за статтями калькуляції

Перелік статей калькуляції, їх склад і методи розподілу за видами продукції, робіт, послуг визначаються галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) з урахуванням характеру і структури виробництва

В якості прикладу розглянемо калькуляційні статті витрат, широко застосовувані на заводах машинобудування.

1. Сировина і матеріали (за вирахуванням відходів).

2. Покупні вироби, напівфабрикати і послуги кооперованих підприємств.

3. Заробітна плата основна виробничих робітників.

4. Заробітна плата додаткова виробничих робітників.

5. Відрахування на соціальне страхування з заробітної плати основної і додаткової виробничих робочих.

6. Витрати на підготовку і освоєння виробництва.

7. Витрати на зміст і експлуатацію обладнання.

8. Цехові витрати.

9. Загальнозаводські витрати.

10. Втрати від браку.

11. Позавиробничі витрати.

Перші вісім статей витрат утворюють цехову собівартість. Цехова собівартість плюс загальнозаводські витрати і втрати від браку складають виробничу собівартість. Нарешті, всі 11 статей являють собою повну собівартість продукції.

На підприємствах промисловості застосовують такі основні методи калькулювання собівартості продукції:

(1) прямого рахунку;

(2) нормативний;

(3) розрахунково-аналітичний;

(4) параметричний.

Найбільш простий і найменш точний - метод прямого рахунку. Цим методом собівартість одиниці продукції визначається діленням загальної суми витрат на кількість виготовленої продукції. Застосування цього методу можливе лише на підприємствах, що виробляють однорідну продукцію, у зв'язку з чим метод використовується дуже обмежено. Крім того, він не дає уявлення про витрати на окремі статті калькуляції.

Нормативний метод калькулювання собівартості продукції застосовується на підприємствах, де чітко організований облік змін фактичних витрат кожного виду ресурсів на одиницю конкретного виду продукції масового виробництва. Він базується на нормах і нормативах використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Ці норми повинні бути прогресивними і науково обгрунтованими, їх необхідно систематично переглядати.

Найбільш точний і досконалий метод калькулювання собівартості продукції - розрахунково-аналітичний. Цим методом перш за все здійснюється всебічний аналіз стану виробництва, можливих змін у ньому. Вивчається, які фактори і як впливають на собівартість продукції. В основу нормативів і норм закладаються техніко-економічні та організаційні умови роботи в проектованому періоді.

При калькулюванні однотипних, але різних за якістю виробів застосовується параметричний метод. Він полягає у встановленні закономірностей зміни витрат виробництва в залежності від якісних характеристик продукції. Так визначають собівартість виробу на підставі вартості одного кілограма, однієї тонни конструктивного ваги аналогічних машин і обладнання. Можуть застосовуватися й інші показники, найбільш характерні для даної продукції. Цим же методом можна визначати і додаткові витрати на поліпшення якісних характеристик продукції.

В умовах переходу до ринкової економіки на багатьох малих і середніх підприємствах використовують скорочену номенклатуру калькуляційних статей, що включає:

(1) матеріальні витрати (сировина, матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі) у прямому обчисленні;

(2) витрати на оплату праці (також в прямому обчисленні);

(3) інші прямі витрати;

(4) витрати по управлінню і обслуговуванню виробництва (непрямі).

Перед підприємствами стоїть завдання отримання оперативної та достовірнішої інформації про витрати виробництва. Нерідко підприємцю доводиться складати калькуляції витрат на базі певних пропозицій. При цьому призначення калькуляції витрат - отримання інформації індикативного характеру, що дозволяє виявити відхилення від заданих норм, планів, заздалегідь встановлених стандартів, визначив причину цих відхилень і вжити необхідні заходи по усуненню або скороченню подібних відхилень.

Групування за елементами витрат

На відміну від статей калькуляції, угруповання яких носить рекомендаційний характер, витрати, що утворюють собівартість продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічним змістом за такими загальноприйнятими елементами:

(1) матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

(2) витрати на оплату праці;

(3) відрахування на соціальні потреби;

(4) амортизація основних фондів;

(5) інші витрати.

Матеріальні витрати - відображається вартість придбаних зі сторони для виробництва продукції сировини і матеріалів, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, палива й енергії всіх видів, що витрачаються на технологічні цілі, так і на обслуговування виробництва (опалення будинків, транспортні роботи і тощо). З витрат на матеріальні ресурси виключається вартість поворотних відходів, під якими розуміються залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили повністю або частково споживчі якості вихідного продукту й у силу цього використовувані з підвищеними витратами або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

До складу витрат на оплату праці належать витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства (фірми), включаючи премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі і компенсуючі виплати, а також витрати на оплату праці не складаються в штаті підприємства (фірми) працівників, зайнятих в основний діяльності.

У відрахуваннях на соціальні потреби відбиваються обов'язкові відрахування на соціальне і медичне страхування, пенсійне забезпечення (зараз це єдиний соціальний податок).

До складу амортизації основних фондів належить сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, обчислена виходячи з їхньої балансової вартості й установлених норм, включаючи і прискорену амортизацію їх активної частини.

Всі інші витрати, що не ввійшли в перераховані елементи витрат, що групуються в елементі "інші витрати" - це податки, збори, відрахування в спеціальні фонди, платежі по кредитах у межах установлених ставок, витрати на відрядження, оплату послуг зв'язку та ін.

Групування витрат за статтями калькуляції відображає місце виникнення цих витрат і застосовується для планування, обліку й калькулювання витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції, всієї товарної продукції. Вона містить у багатьох випадках комплексні статті витрат.

Групування витрат за елементами витрат включає економічні елементи, витрачені незалежно від місця їх виникнення. Як правило, це прямі витрати. В умовах ринкової економіки класифікація витрат у російському господарстві буде спрощуватися й наближатися до закордонної практики.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Аналіз витрат і собівартості продукції
ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ І СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ
Принципи організації обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
Угрупування витрат за статтями витрат
Аналіз собівартості окремих видів продукції за статтями калькуляції
Метод групування та балансовий метод
Метод групування та балансовий метод
Угрупування витрат за статтями витрат
;Витрати але звичайним видам діяльності (за елементами витрат)"
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси