Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Концептуальні основи розробки управлінських рішень

У процесі управління господарюючими суб'єктами приймається величезна кількість найрізноманітніших рішень, що володіють різними характеристиками. Тим не менше, існують деякі загальні ознаки, що дозволяють цю безліч певним чином класифікувати. Така класифікація представлена в табл. 14.1.

Таблиця 14.1. Класифікація управлінських рішень

Класифікаційна ознака

Групи управлінських рішень

1. Ступінь повторюваності проблеми

Традиційні

Нетипові

2. Значимість мети

Стратегічні

Тактичні

3. Сфера впливу

Глобальні

Локальні

4. Термін реалізації

Довгострокові

Короткострокові

5. Прогнозовані наслідки рішення

Коректовані

Некорректируемые

6. Характер використаної інформації

Детерміновані

Імовірнісні

7. Метод розробки рішень

Формалізовані

Неформалізовані

8. Кількість критеріїв вибору

Однокритериальные

Багатокритеріальні

9. Форма прийняття

Одноосібні

Колегіальні

10. Спосіб фіксації рішення

Документовані

Недокументовані

Розглянемо її більш докладно.

1. Ступінь повторюваності проблеми. У залежності від повторюваності проблеми, що вимагає рішення, всі управлінські рішення можна підрозділити на традиційні, що неодноразово зустрічалися раніше в практиці управління, коли необхідно лише зробити вибір із уже наявних альтернатив, і нетипові, нестандартні рішення, коли їхній пошук пов'язаний, насамперед, з генерацією нових альтернатив.

2. Значимість мети. Прийняття управлінського рішення може переслідувати власну, самостійну мету або ж бути засобом, що сприяв" досягненню мети більш високого порядку. Відповідно до цього рішення можуть бути стратегічними або тактичними.

3. Сфера впливу. Результат рішення може позначитися на якому-небудь одному підрозділі організації або кількох. У цьому випадку рішення можна вважати локальним. Рішення, однак, може прийматися і з метою вплинути на роботу організації в цілому, в цьому випадку воно буде глобальним.

4. Термін реалізації. Реалізація рішення може зажадати декількох годин, днів або місяців, тобто між ухваленням рішення і завершенням його реалізації пройде порівняно короткий термін - рішення буде короткостроковим. У той же час усе більш зростає кількість і значення довгострокових, перспективних рішень, результати здійснення яких можуть бути вилучені на кілька років.

5. Прогнозовані наслідки. Більшість управлінських рішень у процесі ж реалізації так чи інакше піддаються коректуванню з метою усунення будь-яких відхилень або врахування нових факторів, тобто є корректируемыми. Разом з тим є і рішення, наслідку яких необоротні.

6. Характер використаної інформації. У залежності від ступеня повноти і вірогідності інформації, якою володіє менеджер, управлінські рішення можуть бути детермінованими, коли рішення приймаються в умовах визначеності, де керівник має у своєму розпорядженні практично повну і достовірну інформацію у відношенні розв'язуваної проблеми, що дозволяє йому точно знати результат кожного з альтернативних варіантів вибору. Такий результат тільки один, і імовірність його настання близька до одиниці.

7. Імовірнісні рішення - це рішення, прийняті в умовах ризику чи невизначеності. До рішень, що приймаються в умовах ризику, відносяться такі, результати яких не є визначеними, але імовірність кожного результату відома. Імовірність визначається як ступінь можливості здійснення даної події і змінюється від 0 до 1. Сума ймовірностей всіх альтернатив повинна бути дорівнює одиниці. Ймовірність можна визначити математичними методами на основі статистичного аналізу дослідних даних. Наприклад, страхові компанії, які займаються страхуванням життя, на основі аналізу демографічних даних можуть з високим ступенем точності прогнозувати рівень смертності у визначених вікових категоріях і на цій базі визначати страхові тарифи й обсяг страхових внесків, що дозволяють виплачувати страхові премії і отримувати прибуток.

В умовах транзитивної економіки менеджер зобов'язаний враховувати рівень ризику як найважливіший фактор прийняття управлінських рішень.

Рішення приймається в умовах невизначеності, коли через недолік інформації неможливо кількісно оцінити імовірність його можливих результатів.

8. Метод розробки рішення. Деякі рішення, як правило, типові, повторювані, можуть бути з успіхом формалізовані, тобто прийматися по заздалегідь визначеному алгоритмі. Іншими словами, формалізоване рішення - це результат виконання заздалегідь визначеної послідовності дій. Наприклад, при складанні графіка ремонтного обслуговування устаткування начальник цеху може виходити з нормативу, що вимагає визначеного співвідношення між кількістю устаткування й обслуговуючим персоналом, і якщо в цеху є 50 одиниць устаткування, а норматив обслуговування складає 10 одиниць на одного ремонтного робітника, виходить, у цеху необхідно мати п'ять ремонтників.

9. Кількість критеріїв вибору. Якщо вибір найкращої альтернативи виробляється тільки по одному критерію (що характерно для формалізованих рішень), то прийняте рішення буде простим, однокритериальным. І навпаки, коли обрана альтернатива повинна задовольняти одночасно декільком критеріям, рішення буде складним, многокритериальным. У практиці менеджменту переважна більшість рішень є багатокритеріальними, так як вони повинні одночасно відповідати таким критеріям, як обсяг прибутку, прибутковість, рівень якості, частка ринку, рівень зайнятості, термін реалізації і т. п.

10. Форма прийняття рішень. Особою, що здійснює вибір з наявних альтернатив остаточного рішення, може бути одна людина і його рішення буде відповідно одноособовим. Однак у сучасній практиці менеджменту все частіше зустрічаються складні ситуації і проблеми, рішення яких вимагає всебічного, комплексного аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців. Такі групові, чи колективні, рішення називаються колегіальними.

11. Спосіб фіксації. За цією ознакою управлінські рішення можуть бути розділені на фіксовані, або документовані (тобто оформлені у вигляді будь-якого документа - наказу, розпорядження, листи тощо), і недокументовані (не мають документальної форми, усні).

Таким чином, ухвалення рішень в організаціях (у тому числі управлінських рішень) має ряд відмінностей від вибору окремої людини, тому що є не індивідуальним, а груповим процесом, якісні характеристики якого складаються з наукової обґрунтованості, своєчасності, несуперечності, адаптивності і реальності.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Організаційні основи розробки управлінських рішень
РОЗРОБКА УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ
Основні характеристики та принципи прийняття та реалізації управлінських рішень
Психологія особистості в системі розробки управлінських рішень
Прийоми розробки і виборів управлінських рішень в умовах невизначеності і ризику
Методологічний аспект процесу розробки управлінських рішень
Основні аспекти оцінки ефективності управлінських рішень
Розробка управлінських рішень
Парадигми розробки управлінських рішень
Формалізація процесу розробки управлінського рішення
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси