Радянська державність в період форсованого будівництва "державного соціалізму"

На рубежі 1920-1930-х рр. в Радянському Союзі формується система влади, яка базується на монополії ВКП(б) на владу та ієрархії партійних керівників, яку вінчала особистість з необмеженими диктаторськими повноваженнями. Партійна влада в рамках державно-політичної системи та адміністративно-командної економіки мала абсолютним контролем над усіма важелями управління суспільством. Вищі партійні керівники займали одночасно вищі державні і господарські посади в союзних, так і в республіканських органах. Сформувався окремий привілейований шар партійно-державної бюрократії - партноменклатура. При цьому в національних республіках в основному використовували кадри з місцевих висуванців, які виявили свою відданість ідеалам нового ладу". Таким чином, головним була не національна приналежність партійного чи державного працівника, а його "вірність ідеям партії Леніна-Сталіна" і вміння беззаперечно виконувати завдання, поставлені вищим партійним керівництвом країни.

Створення політичної системи "державного соціалізму" в Радянському Союзі, яке було пов'язане з широкомасштабними репресіями, що проводилися в країні в 1920-1930-ті рр. на тлі форсованої індустріалізації та суцільної колективізації, дозволило В. В. Сталіну вже до середини 1930-х рр. проголосити про перемогу соціалізму в СРСР.

Нова "сталінська" Конституція СРСР була прийнята 5 грудня 1936 р. на VIII Всесоюзному (Надзвичайний) з'їзд Рад. У ній законодавчо була закріплена "перемога соціалістичного ладу", декларований заборона на експлуатацію людини людиною, ліквідовані класові обмеження у виборчій системі і встановлені загальні, рівні, прямі вибори при таємному голосуванні. Ця конституція стала Основним Законом країни "перемігшого соціалізму". У ній на законодавчому рівні була зафіксована яка сформувалася за роки соціалістичного будівництва система державно-політичного устрою Союзу РСР (схема 15). За період з 1924 по 1936 рр. в СРСР дійсно відбулися значні політичні та соціально-економічні зміни: багатоукладна економіка країни була переструктурирована; абсолютно іншим став соціальний склад населення (насамперед за рахунок ліквідації експлуататорських класів і формування з селянської середовища нового пролетаріату і робітничо-селянської науково-технічної інтелігенції); утворилася партійно-господарська номенклатура, яка створила жорстку систему строго ієрархічних партійних, надзвичайних і каральних органів. Після непу оформилася нова структура органів державної влади і центральних органів управління народно-господарським комплексом, що працюють на плановій основі. Політичну основу соціалістичного суспільства згідно з Конституцією становили Ради депутатів трудящих, яким формально належала вся

Схема 15. Вищі та центральні органи влади і управління СРСР у 1922-1936 рр.

владу в країні. Вищим органом влади проголошувався Верховна Рада СРСР (ЗС СРСР), який складався з двох рівноправних палат: Ради Союзу і Ради Національностей, депутати яких працювали в сесійному порядку. Постійно діючим вищим органом державної влади був Президія ВР СРСР, який в період між сесіями видавав укази, проводив референдуми і призначав нові вибори. Верховній Раді СРСР формально було підзвітний уряд - Рада народних комісарів СРСР (Раднарком), яке формувалося на спільному засіданні обох палат. У складі Раднаркому СРСР знаходилися як загальносоюзні, так і союзно-республіканські галузеві народні комісаріати. За аналогією з союзними органами влади і управління будувалася і вся система республіканських органів.

"Сталінська" Конституція закріпила федеративну систему, що складається з різнорідних суб'єктів. Повноправними суб'єктами федерації оголошувалися тільки союзні республіки, яких на момент прийняття Основного Закону налічувалося 11.