Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Теорія організації
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Процес організаційного проектування

Проектування організаційної системи являє собою процес створення прообразу майбутньої організації'. Воно повинно включати в себе не тільки опис організації на початковий момент її існування, але і прогноз її подальшого розвитку. Особливе місце в цьому процесі відводиться формуванню організаційної структури.

Науково обґрунтований процес формування організаційних структур управління заснований на використанні методів системного підходу, який базується на дотриманні наступних принципів:

o коректна формулювання цілей і підцілей проектованої організації з урахуванням їх актуальності, новизни і можливості практичної реалізації;

o постановка всіх управлінських завдань, без вирішення яких реалізація цілей здається нездійсненним;

o обгрунтоване розподіл стосовно до цих завдань функцій, прав і відповідальності по вертикалі управління - від генерального директора підприємства до виконавців;

o виявлення всіх необхідних зв'язків та відносин по горизонталі управління з метою координації діяльності всіх функціональних ланок і допоміжних служб в рамках виконання загальних поточних завдань і реалізації перспективних виробничих програм;

o обмежене поєднання вертикалі і горизонталі управління шляхом знаходження оптимального для даних умов співвідношення централізації і децентралізації управління;

o дотримання правил композиції та декомпозиції, сформульованих у законі єдності аналізу і синтезу.

При формуванні організаційної структури вже на початковому етапі проектування необхідно визначити вихідну позицію і виявити початкові умови. З цією метою потрібно оцінити вплив зовнішнього середовища з урахуванням системи зв'язків елементів внутрішньої структури з суб'єктами та об'єктами, що знаходяться поза організації. Також важливо встановити, які фактори і явища у зовнішньому середовищі можуть зробити істотний вплив на діяльність організації.

У процесі проектування структури організації виділяють три етапи.

1. Аналіз діючої організаційної структури

Він покликаний встановити, якою мірою вона відповідає вимогам, що висуваються до організації, тобто наскільки організаційна структура раціональна з точки зору встановлених оціночних критеріїв.

До оцінним критеріям зазвичай відносять принципи управління, а саме:

- співвідношення між централізацією і децентралізацією;

- обсяг контрольних функцій, встановлений для кожного рівня управління;

- аналіз і оцінку апарату управління (кількість співробітників, наявність елементів дублювання, розподіл повноважень і відповідальності);

- аналіз функцій управління (способи і технологія прийняття управлінських рішень, принципи і методи мотивування працівників);

- оцінку господарської діяльності (зміна технології, поглиблення міжфірмового співробітництва, впровадження інновацій) і т. п.

У результаті аналізу виявляються недоліки, з'ясовуються причини занадто повільного підвищення ефективності управління.

2. Проектування організаційних структур

Організація - дуже складна система, що включає низку підсистем: виробничу (технологічну), економічну, соціальну, інформаційну, адміністративну та ін. Одні підсистеми піддаються раціональному проектуванню, а інші (наприклад, соціально-психологічна), з-за великого числа змінних, які не можуть бути описані лише раціональними величинами, вимагають діалектичного підходу до якісного та кількісного опису їх функцій і завдань. Цим пояснюється специфіка проектування організаційних структур управління. Її суть полягає в кількісно-якісному підході до оцінки організаційних структур, поєднанні формалізованих методів з суб'єктивною діяльністю керівників, фахівців і експертів по вибору і оцінці якнайкращих варіантів організаційних проектів.

3. Оцінка ефективності організаційних структур виходячи з рівня реалізації завдань, надійності і організованості системи управління, швидкості й оптимальності прийнятих рішень.

Зміст процесу проектування організаційної структури значною мірою універсально. Воно включає формулювання цілей і завдань, визначення складу і місця підрозділів, їх ресурсне забезпечення (у тому числі чисельність працюючих), розробку що регламентують процедур, документів, положень, закріплюють і регулюючих форми, методи, процеси, які здійснюються в організаційній системі управління. Цей процес можна організувати по трьом великим стадіям:

o формування загальної структурної схеми апарату управління;

o розробка складу основних підрозділів і зв'язків між ними;

o регламентація організаційної структури. Формування загальної структурної схеми у всіх випадках має принципове значення, оскільки при цьому визначаються головні характеристики організації, а також напрямки, за якими має бути здійснено більш детальне проектування як організаційної структури, так і інших найважливіших аспектів системи (внутрішньоорганізаційного економічного механізму, способів переробки інформації, кадрового забезпечення). До принципових характеристик організаційної структури, які визначаються на цій стадії, можна віднести:

- мети виробничо-господарської системи і проблеми, що підлягають вирішенню;

- загальну специфікацію функціональних і програмно-цільових підсистем, що забезпечують їх досягнення;

- число рівнів в системі управління;

- ступінь централізації і децентралізації повноважень і відповідальності на різних рівнях управління;

- основні форми взаємовідносин організації із зовнішнім середовищем;

- вимоги до економічного механізму, форм обробки інформації, кадрового забезпечення організаційної системи.

Основна особливість другої стадії процесу проектування організаційної структури управління - розробка складу основних підрозділів і зв'язків між ними -полягає в наступному. Передбачається реалізація організаційних рішень не тільки в цілому по крупних лінійно-функціональних і програмно-цільовим блокам, але і по самостійних (базових) підрозділів апарату управління, розподілу конкретних задач між ними і побудови внутрішньоорганізаційних зв'язків. Під базовими підрозділами розуміються при цьому самостійні структурні одиниці (відділи, управління, бюро, сектори, лабораторії), на які організаційно розділяються лінійно-функціональні і програмно-цільові підсистеми. Базові підрозділи можуть мати свою внутрішню структуру.

Третя стадія - регламентація організаційної структури, яка передбачає розробку кількісних характеристик апарату управління і процедур управлінської діяльності. Вона включає визначення складу внутрішніх елементів базових підрозділів (бюро, груп і посад); визначення проектної чисельності підрозділів, трудомісткості основних видів робіт і кваліфікаційного складу виконавців, розподіл завдань і робіт між конкретними виконавцями; встановлення відповідальності за їх виконання, розробку процедур виконання управлінських робіт у підрозділах (у тому числі на основі автоматизованої обробки інформації), розробку порядку взаємодії підрозділів при виконанні взаємопов'язаних комплексів робіт, розрахунки витрат на управління і показників ефективності апарату управління в умовах проектованої організаційної структури.

Для випадків, коли потрібно деталізована регламентація відповідальності по окремих етапах розробки і прийняття рішень при виконанні особливо складних завдань, що вимагають взаємодії багатьох ланок і рівнів управління, розробляються специфічні документи, які отримали назву органиграмм. Органіграма являє собою графічну інтерпретацію процесу виконання управлінських функцій, їх етапів і вхідних в них робіт, що описує розподіл організаційних процедур розробки і ухвалення рішення між підрозділами, їх внутрішніми структурними органами і окремими працівниками. Поєднання організаційного алгоритму механізму управління з алгоритмом технологічної обробки інформації, здійснюване шляхом побудови органиграммы, дозволяє пов'язати процес раціоналізації технологічних маршрутів та інформаційних потоків з упорядкуванням взаємозв'язків між структурними елементами системи управління, що виникають при організації узгодженого виконання її завдань і функцій. На відміну від документограмм органиграммы не відображають інформаційного змісту виконуваних робіт, вони фіксують лише організацію управлінського процесу у вигляді розподілу повноважень і відповідальності за забезпечення, розробку і ухвалення управлінських рішень.

При формуванні структур програмно-цільового управління поряд з органиграммами або замість них доцільно розробляти карти (матриці) розподілу прав і відповідальності між органами лінійно-функціональної та програмно-цільової структур. У цих документах більш детально і наочно, ніж у органиграммах, фіксуються загальні права прийняття рішень, розділена відповідальність кількох органів за різні аспекти одного результату, роль колегіальних і дорадчих органів прийняття рішень. Сукупність документів, розроблених на всіх стадіях проектування, разом з пояснювальною запискою складає проект організаційної структури управління.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Організаційне проектування. Принципи проектування і побудови організаційних структур
Організаційне проектування
Організаційне проектування
Облік результатів діагностики і стратегії при проектуванні структури і процесів "як треба"
Принципи проектування і побудови організаційних структур
Організаційне проектування
Методи проектування організаційних структур
Організаційно-економічні основи проектування послуг процесного консультування
Проектування системи менеджменту
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси