Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Оцінка вартості підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ринковий підхід

Ринковий (порівняльний) підхід дозволяє визначити вартість підприємств (бізнесу) або акцій виходячи з реальних ринкових цін на майно або акції таких підприємств. Його можна використовувати для визначення ринкової вартості в тому випадку, коли існує ринок капіталів або бізнесу, подібних до оцінюваного об'єкту. Підхід спирається, в першу чергу, на порівняння з іншими аналогічними підприємствами (бізнесами). Основна перевага порівняльного підходу - визначення ціни ринком.

Плюси ринкового підходу:

o орієнтований на достовірні дані щодо цін купівлі-продажу аналогічних підприємств (бізнесів), а також базується на даних про фінансовий стан підприємства;

o відображає реальний попит і пропозицію на об'єкт оцінки.

Мінуси ринкового підходу:

o більшість російських підприємств і агентів ринків нерухомості, капіталів і фінансів намагаються тримати інформацію про своєї діяльності закритою, і знайти у відкритому доступі необхідну порівняльну інформацію практично неможливо;

o змінюється ситуація на ринку і, отже, змінюються умови і результати процесів купівлі-продажу;

o іноді буває складно підібрати аналоги оцінюваних майнових об'єктів, підприємств, бізнесу;

o необхідні складні коригування історичних даних, які потребують серйозного обґрунтування;

o для застосування порівняльного підходу до оцінки акціонерних товариств (акціонерного капіталу, бізнесу) необхідний вторинний ринок цінних паперів, на якому формуються дані про пакети акцій.

При ринковий (порівняльний) підхід використовуються методи ринку капіталу, операцій, галузевих коефіцієнтів (метод ринкового мультиплікатора).

Метод ринку капіталу орієнтований на оцінку підприємства, як діючого, яке і далі передбачає функціонувати. Він базується на цінах фондового ринку, але ціна акцій буде залежати від величини пакету: в контрольному пакеті ціна акцій вище (премія за контроль), а її величину визначити складно.

Метод угод застосовний для випадку, коли інвестор має намір закрити підприємство або істотно скоротити об'єм його випуску. Цей метод спирається на прецедент, тобто випадки продажу аналогічних підприємств, коли є інформація про вартість угоди.

Метод галузевих коефіцієнтів (метод ринкового мультиплікатора) орієнтований на оцінку підприємства, як діючого, яке і далі передбачає функціонувати.

В якості коефіцієнтів можуть виступати показники:

а) інтервальні: ціна/чистий прибуток; ціпа/грошовий потік; ціна/виручка від продажів; ціна/дивіденди.

б) моментні: ціна/балансова вартість активів; ціна/чиста вартість активів; вартість/ринкова вартість активів.

Найбільш часто використовуються наступні оціночні мультиплікатори ціна/валові доходи; ціна/прибуток до оподаткування; піна/чистий прибуток; піна/грошовий потік; ціна/балансова вартість власного капіталу. При оцінці вартості необхідно відібрати найбільш інформативні мультиплікатори, так як вона здійснюється на основі декількох мультиплікаторів (від 3 до 5). Вибір найбільш доречного мультиплікатора визначається в кожній конкретній ситуації. Завершальним етапом застосування даного підходу до оцінки підприємства є множення відповідного показника оцінюваного підприємства на мультиплікатор підприємства-аналога. Якщо використовуються кілька мультиплікаторів - визначається питома вага кожного результату і робиться остаточний висновок. Отримана величина, якщо необхідно, коригується на величину ринкової вартості надлишкових та неопераційних активів.

Вищенаведений аналіз підходів і методів оцінки вартості майна підприємств показує, що в існуючих в Росії економічних умовах найбільш застосовні: для акціонерних товариств - метод дисконтування грошових потоків; для інших організаційно-правових форм підприємництва - методи чистих активів та мультиплікаторів. Найбільша застосування цих методів для оцінки вартості російських підприємств порівняно з іншими методами оцінки підтверджується результатами опитування, проведеного російським товариством оцінювачів у 2009 р. (рис. 1.4). Близько 47% російських оцінювачів використовують у своїй практиці в основному метод дисконтування грошових потоків, приблизно 28% - метод мультиплікаторів.

Проблеми управління майном найбільш гостро стоять у великих і середніх підприємствах, а вони, як правило, акціонерні товариства, тому слід зупинитися на більш детальної розробки методів оцінки їх вартості. Як було показано вище, провідним в оцінці вартості майна та акцій цих підприємств має бути дохідний підхід і насамперед метод дисконтованих грошових потоків. Головна проблема їх використання - прогнозування очікуваних грошових потоків. При оцінці методом дисконтованих грошових потоків єдиного визначення грошового потоку підприємства не існує. Тому пропонується для цілей оцінки виділити два визначення видів грошових потоків - грошовий потік підприємства і грошовий потік акціонерів.

Рис. 1.4. Результати опитування російських оцінювачів з використання на практиці методів оцінки

Під грошовим потоком акціонерів (або грошовим потокам, доступним акціонерам) слід розуміти різницю між усіма притоками грошових коштів до акціонерам і всіма відтоками грошових коштів від них за період. В якості розрахункового періоду також береться один рік.

Відмінність даного потоку від грошового потоку підприємства полягає в різному впливі на потоки грошових внесків акціонерів і одержуваних акціонерами дивідендів:

1) грошові внески акціонерів надають позитивний вплив на потоки підприємства і негативний вплив на потоки акціонерів;

2) дивідендні виплати надають негативний вплив на потоки підприємства і позитивний вплив на потоки акціонерів. При цьому передбачається, що всі акціонери мають єдину думку щодо дивідендної політики; якщо це не так, то необхідний окремий аналіз структури акціонерного капіталу, думок окремих

акціонерів і реакції фондового ринку, оскільки мажоритарні акціонери, реально володіють грошовими потоками підприємства, як правило, не зацікавлені в дивідендних виплатах (для них виплати дивідендів по суті являють відтік частини коштів в бік міноритарних акціонерів), в той час як для міноритарних акціонерів отримані дивіденди є однією з вигод від володіння акціями підприємства (а в умовах відсутності курсової вартості акцій - єдиною).

Оцінку вартості акціонерного капіталу в стратегічному періоді на основі дохідного підходу можна представити у вигляді схеми (рис. 1.5).

Управлінські рішення щодо інвестицій, виробництва та фінансів визначають грошовий потік, структури витрат і капіталу, рівень ризику (ставку дисконтування). Вартість акціонерного капіталу як функція цих факторів у свою чергу визначає реінвестований прибуток, тобто формує умови стратегічного розвитку. Вартість зростає, якщо інвестиції в компанію забезпечують прибуток на вкладений капітал більшу, ніж середня рентабельність інвестицій з тим же рівнем ризику.

Взаємозв'язок вартості бізнесу і акціонерної вартості ґрунтується па аксиоматичном співвідношенні

(1.2)

де Sакц - акціонерна вартість; Sф - вартість бізнесу; В - вартість заборгованості.

Вартість заборгованості виступає фактором фінансового управління (управління вартістю бізнесу або акціонерною вартістю). Тому далі розглядається переважно вартість бізнесу, хоча інтереси акціонерів зосереджено па зростання акціонерної вартості.

Оцінка грошового потоку підприємства може здійснюватися прямим або непрямим методом.

При прямому методі оцінку потоку підприємства в загальному вигляді можна представити наступним чином:

Рис. 1.5. Схема оцінки вартості акціонерного капіталу підприємств на основі дохідного підходу

При непрямому методі рівність виглядає наступним чином:

(1.3)

де СРп - грошовий потік підприємства;

ВзУ - внески засновників;

ЧП - чистий прибуток підприємства (для прогнозних цілей можна брати характерне значення прибутку до виплати відсотків і податків, зменшену на податки, не включені в собівартість; при цьому ми не передбачаємо здійснення операцій з позиковими коштами);

А - амортизаційні відрахування;

НЗ - нові позики;

ВОЧДСО - виплати основної частини боргу за старими зобов'язаннями; сумарне значення (НЗ - ВОЧДСО) можна визначити з пасиву балансу (1.1) з різниці рядків (кінець періоду мінус розпочато періоду) (590 + 610 + 620); І - "номінальні" інвестиції у необоротні активи (при цьому інвестиції можуть бути негативними, якщо, наприклад, в якомусь періоді здійснювалася масова розпродаж позаоборотних активів); термін "номінальні" означає облік не тільки реальних інвестицій, але і амортизаційних відрахувань. У разі обліку тільки реальних інвестицій, в частині зовнішніх інвестицій, що йдуть у необоротні активи, з вищенаведеної формули слід видалити компоненту амортизаційних відрахувань "А"); ЛОК - інвестиції в оборотні активи за період, тобто їх зміна за період (без урахування зміни грошових коштів);

Дів - виплачені компанією за період дивіденди.

Грошовий потік підприємства можна розкласти на три компоненти:

(1.4)

де СРід - грошовий потік, що отримується в результаті інвестиційної діяльності підприємства (купівля/продаж активів);

СРфд - грошовий потік, що отримується в результаті фінансової діяльності підприємства (залучення/погашення джерел фінансування);

СРгп - грошовий потік, що отримується в результаті операційної діяльності підприємства:

При застосуванні методу дисконтованих грошових потоків слід в першу чергу орієнтуватися на грошовий потік від операційної діяльності, оскільки ця компонента є найбільш фундаментальною в довгостроковому періоді: грошові потоки від інвестиційної та фінансової діяльності можуть лише збільшити або зменшити загальний потік підприємства в конкретному періоді часу.

Оцінка грошового потоку акціонерів і підприємства може здійснюватися прямим і непрямим методами.

У разі оцінки прямим методом грошовий потік акціонерів (СРа) визначається наступним чином:

СРа = (надійшло акціонерам за період вибуло від акціонерів за період) = Дів - ВзУ.

Оцінка грошового потоку акціонерів непрямим методом визначається наступним рівнянням:

(1.5)

Потреба в оборотному капіталі (ПОК) можна визначити як

Для того щоб пов'язати прогнозовані зміни власного оборотного капіталу (далі "СІК") з прогнозом зміни виручки (товарообігу) і собівартістю, визначається потреба в СІК в р-му періоді:

(1.6)

деi - виручка в р-му періоді;

Тдзi - період обороту дебіторської заборгованості в i-му періоді (у днях):

Ттмзi - період обороту товарно-матеріальних запасів в i-му періоді (у днях):

Тгпi - період обороту товарів та продукції в i-м періоді (у днях):

Ткзi - період обороту кредиторської заборгованості в i-му періоді (у днях):

Після цього зміна СІК за період визначається різницею між СІК в р-му періоді і СІК в попередньому періоді:

(1.7)

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Оцінка бізнесу: основні підходи
Оцінка ринкової вартості ВАТ "XXX" майновим підходом (метод сукупних активів)
Визначення ринкової вартості підприємства
Інституційні засади формування ринкової економіки
Якість і конкурентоспроможність: поняття та методичні підходи до оцінки
Ринкове ціноутворення
Методичні підходи та методи оцінки вартості підприємства (бізнесу)
Формаційний підхід
Ситуаційний підхід
Вільна ринкова економіка
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси