Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 9. Організація, нормування та оплата праці на підприємстві

Організація праці на підприємстві: принципи та форми організації

Організація праці - це самостійна сфера діяльності, об'єктом якої є праця, з властивими тільки їй принципами і методами. Правильна організація сприяє раціональному використанню обладнання і часу працюючих на ньому, що підвищує продуктивність праці, знижує собівартість продукції і збільшити рентабельність виробництва.

Організація праці включає в себе ряд напрямків діяльності:

(1) розробку раціональних форм поділу і кооперації праці, що включає розподіл працівників по об'єднаних у певну систему трудових функцій і робочих місць, а також комбінування працівників у виробничі колективи;

(2) управління рівнем нормування праці, морального і матеріального його стимулювання з урахуванням кількості та якості праці, а також встановлення величини витрат робочого часу, необхідних для виконання певного обсягу роботи;

(3) організацію праці, забезпечує організацію та обслуговування робочих місць, що дозволяє усувати втрати робочого часу, створювати сприятливі умови праці і раціональні режими праці та відпочинку;

(4) раціоналізацію трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці;

(5) побудова ефективної системи мотивації працівників та оплати праці, що включає формування сучасних компенсаційних пакетів, які відповідають структурі мотивів, стимулів і потреб працівників.

В залежності від рівня (суспільство в цілому, підприємство, індивід) організація праці покликана вирішувати наступні задачі:

(1) на народно-господарському рівні - забезпечення можливо більш раціонального використання трудового потенціалу суспільства шляхом створення економічних, інституційних та інших передумов для ефективної структури зайнятості населення, а також розподілу працівників по галузях, територіях та видах діяльності;

(2) на рівні підприємства - раціональне взаємодія працівників із засобами виробництва, правильна їх розстановка на виробництві на основі поділу праці, заснована на певному порядок проектування трудових процесів і спрямована на одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів;

(3) на окремому робочому місці - питання, пов'язані з раціональною організацією і виконанням трудового процесу: планування, оснащення та обслуговування робочого місця, впровадження найбільш прогресивних прийомів і методів праці, рівномірне і безперебійне забезпечення його всім необхідним для роботи, створення санітарно-гігієнічних та естетичних умов.

Вага перелічені завдання вирішуються в комплексі і в ув'язці з удосконаленням техніки, технології, організації виробництва і управління. Науковий підхід до організації праці на підприємстві передбачає пошук оптимальних та ефективних форм, способів досягнення цілей підприємства.

1. Діяльність в області організації праці здійснюється на основі певних принципів, які поділяються на загальні, приватні і специфічні. Сфера дій загальних принципів не обмежується тільки проблемами організації праці, вони універсальні. і їм необхідно слідувати як при проведенні наукових досліджень, так на практиці, зокрема щодо удосконалення організації праці.

До загальних принципів належать науковість, а також єдність економічних і соціальних цілей. Принцип науковості полягає в необхідності системного підходу до аналізу окремих елементів організації праці, комплексності при вирішенні питань організації праці, що включає всебічний підхід з точки зору багатьох наукових дисциплін, які зачіпають питання організації праці, функціонування людини у виробничому середовищі. Принцип єдності економічних і соціальних цілей передбачає, що організація праці, спрямована на мінімізацію витрат, зростання конкурентоспроможності та прибутковості підприємства, повинна забезпечити умови для повноцінної трудової діяльності, що приносить задоволення і гідну винагороду.

Приватні принципи відносяться до окремих елементів і напрямів організації праці (наприклад, принципи поділу праці, кооперації праці, організації робочих місць, оптимізації умов праці, раціоналізації прийомів і методів праці тощо).

Специфічні принципи застосовуються для окремих сфер, галузей діяльності або окремих робочих місць (малярні, облікові тощо).

2. Трудовий процес - сукупність взаємопов'язаних дій людини, спрямованих на створення матеріальних благ, необхідних для досягнення закінченого результату праці на конкретному робочому місці і в певний проміжок часу. Форми трудових процесів розрізняються в залежності від складу використовуваного обладнання, кількості виконуваних функцій, складу виконавців і т. д. Поділ і кооперація праці - найбільш прогресивні форми організації праці і виробництва.

Під поділом праці розуміють відокремлення різних видів праці та закріплення їх за учасниками виробничого процесу. Метою поділу праці є випуск у встановлені строки високоякісної продукції з найменшими затратами праці і матеріальних ресурсів. Найбільш економічно ефективні форми поділу праці - функціональна, професійна, технологічна і кваліфікаційна.

Функціональний поділ праці - розподіл усього комплексу робіт між різними категоріями працівників (робітники - основні, допоміжні та службовці - керівники, спеціалісти, технічні виконавці, а також молодший обслуговуючий персонал, учні та охорона) залежно від характеру участі їх у виробничому процесі і виконуваних функцій.

Професійне поділ праці здійснюється з урахуванням спеціальності працівників і складності виконуваної ними роботи. При професійному поділі праці інженерів і службовців необхідно розрізняти поняття "посада" від поняття "спеціальність" працівника. Посаду визначається компетентністю працівника. його правами, обов'язками і відповідальністю. Спеціальність - вид трудової діяльності, який вимагає певних знань і трудових навичок.

Технологічний поділ праці - виділення видів робіт і стадій виробничого процесу в залежності від особливостей застосовуваних технологій.

Кваліфікаційне поділ праці визначається різною складністю робіт, що вимагає певного рівня знань і досвіду працівників. Для кількісної оцінки кваліфікації персоналу використовуються методи шкалювання, ранжирування, тарифікації і т. д.

Вибір форми поділу праці залежить від типу виробництва, обсягу продукції, що випускається, її складності. Виділяються такі форми організації праці, як індивідуальна (суміщення професій, суміщення трудових функцій) і колективна (бригада, робоча група).

В останні роки широке поширення одержують така форма вдосконалення організації праці, як ротація працівників. Вона полягає в періодичному (один раз у два-три роки) переміщенні з одних робочих місць на інші в цілях зниження монотонності праці та пов'язаних з нею однобічних навантажень, розвитку знань і навичок працівників, підвищення їх функціональної гнучкості. При цьому освоєнні працівників широкого кола завдань розширює його професійні навички і відкриває перспективи подальшого професійного зростання. При цьому ротація має і негативні наслідки: зростання витрат на навчання, зниження продуктивності праці, складності професійної і соціальної адаптації.

3. Поділ праці нерозривно пов'язане з його кооперацією. Кооперація праці - це об'єднання багатьох виконавців для планомірної і спільної участі в одному або різних, але пов'язаних між собою процесах праці. Вона дозволяє досягти найбільшої узгодженості між діями окремих працівників чи групи працівників, що виконують різні трудові функції.

Форми кооперації досить різноманітні і визначаються особливостями кооперації окремих елементів організації. Залежно від способу обсягу робіт та обліку їх виконання виділяють наступні види кооперації праці: індивідуальну і колективну. При індивідуальній нормоване завдання, облік виконаної роботи та нарахування заробітної плати здійснюються для кожного працівника окремо. Колективна кооперація передбачає встановлення завдання та облік результатів праці для конкретного колективу в цілому. Заробіток нараховується всього колективу в цілому, а потім розподіляється між його членами в залежності від трудового внеску кожного. Найбільш часто кооперація праці проявляється в таких формах, як суміщення професій і функцій працівниками, багатоверстатне обслуговування і бригадна форма організації праці. Найбільш поширена - бригадна форма, основоположний ознака якої - тісний взаємозв'язок працівників у процесі праці, при якій вага працівники бригади спільно виконують виробничі завдання і несуть колективну відповідальність за результати своєї праці. Матеріальна зацікавленість у результатах колективної праці забезпечується колективною формою оплати праці за кінцевими результатами діяльності бригади.

Кооперація праці на підприємствах сприяє злагодженості і плідності колективної діяльності, збагачує працю і максимально враховує інтереси працівників і роботодавців у ефективному праці.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Організація оплати праці на підприємстві
Оплата і нормування праці персоналу
Організація оплати праці на підприємстві
Організація оплати і стимулювання праці на підприємстві
ОБЛІК ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ
Принципи і основні форми організації праці засуджених до позбавлення волі
Організація роботи з охорони праці на підприємствах, в установах і організаціях
Організація оплати праці на підприємстві
Організація оплати праці на підприємстві
Організація роботи з охорони праці на підприємстві
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси