Меню
Головна
 
Головна arrow Фінанси arrow Фінансовий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Використання методів операційного аналізу для визначення оптимальної величини власних джерел фінансування

У закордонній практиці розроблена методика, що дозволяє в ході оперативного і стратегічного планування відстежувати залежність фінансових результатів від витрат виробництва і обсягів продажів.

Аналіз, що дозволяє простежити ланцюжок показників "витрати - обсяг продажу - прибуток", називається операційним аналізом.

Використовуючи операційний аналіз, фінансовий менеджер зможе знайти відповіді на ряд найважливіших у його діяльності питань, що дає йому надалі можливість прийняти якісне, грамотне управлінське рішення. До числа таких питань можуть бути віднесені наступні:

■ скільки готівкового капіталу потрібна підприємству;

■ яким чином можна мобілізувати ці кошти;

■ до якого ступеня можна доводити фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля;

■ як вплине на прибуток зміна обсягу виробництва і збуту та ін.?

Ключовими елементами операційного аналізу служать такі показники:

■ фінансовий важіль;

■ операційний важіль;

■ поріг рентабельності (точка беззбитковості підприємств);

■ запас фінансової міцності підприємства;

■ валова маржа;

■ коефіцієнт валової маржі.

Операційний аналіз слугує пошуку найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною й обсягом продажів.

Перш ніж перейти до методики розрахунку зазначених показників, необхідно згадати склад постійних витрат виробництва і змінних витрат.

Постійні витрати включають такі складові:

■ постійну заробітну плату;

■ орендні платежі;

■ плату за електроенергію;

■ плату за газ;

■ плату за воду;

■ плату за телефон;

■ витрати на поштові послуги;

■ страхові платежі;

■ витрати на ремонт;

■ витрати на рекламу;

■ відсотки за кредит;

■ амортизацію і т. д.

Змінні витрати включають такі складові:

■ сировина і основні матеріали;

■ покупні напівфабрикати;

■ додаткову заробітну плату;

■ витрати але придбання товару і т. д.

Розглянемо методику визначення показників, що використовуються в операційному аналізі, і охарактеризуємо кожен показник.

Валова маржа (ВМ) - це результат від реалізації продукції після відшкодування змінних витрат. В зарубіжній практиці показник валової маржі називають сумою покриття або внеском. Однією з основних завдань фінансового менеджменту є максимізація валової маржі, оскільки саме вона є джерелом покриття постійних витрат і визначає величину прибутку. Валова маржа розраховується за формулою

де В - виручка від реалізації;

ПІП - змінні витрати виробництва.

Коефіцієнт валової маржі (До) - є проміжним показником, він визначає частку валової маржі у виручці від реалізації. В операційному аналізі він використовується для визначення величини прибутку і визначається але формулою

Поріг рентабельності (UP) використовується в операційному аналізі і часто називається точкою беззбитковості. Точка беззбитковості - це така ситуація, при якій підприємство не несе збитків, але й не має прибутку. При цьому кількість продажів, що знаходяться нижче точки беззбитковості, тягнуть за собою збитки; продажу вище точки беззбитковості приносять прибуток.

Чим вище поріг рентабельності, тим важче його подолати, але при цьому підприємства з низьким порогом рентабельності легше переживають падіння попиту на продукцію, яке спричиняє зниження ціни реалізації:

де СПЗ - сума постійних витрат.

Запас фінансової міцності (ЗФП) показує перевищення фактичної виручки від реалізації над порогом рентабельності, тобто чим більше ця величина, тим більш фінансово стійким є підприємство:

Прогнозована прибуток (П) розраховується множенням запасу фінансової міцності на коефіцієнт валової маржі.

Дія операційного важеля виявляється в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує більш сильна зміна прибутку. Чим більше рівень постійних витрат у загальному обсязі витрат, тим більше сила впливу операційного важеля (СОР). Вказуючи на темпи падіння прибутку з кожним процентом зниження виторгу, сила впливу операційного важеля свідчить про рівень підприємницького ризику даного підприємства.

Для підприємств, які мають на балансі велику кількість неефективно використовуваних основних фондів, висока сила операційного важеля становить значну небезпеку: в цьому випадку кожен відсоток зниження виручки від реалізації призводить до різкого падіння прибутку і досить швидкому входженню підприємства в зону збитків. В таких умовах скорочується число варіантів вибору продуктивних рішень.

Приклад 7.1. Порівняємо два підприємства.

Показник

Підприємство № 1

Підприємство № 2

Виручка від реалізації, тис. руб.

15 000

45 000

Змінні витрати, тис. руб.

10 000

32 000

Постійні витрати, тис. руб.

2 000

11 000

Питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат, %

16,7

25,6

Прибуток, тис. руб.

3 000

2 000

Операційний важіль

1,7

6,5

Розглянемо ситуацію, при якій виручка від реалізації скорочується на 3%. У цьому випадку на підприємстві № 1 прибуток скоротиться на 15,0%, а на підприємстві № 2 - на 67,5% і складе не 2000 тис. руб., а 650 тис. руб.

Таким чином, підприємство № 2 з великою питомою вагою постійних витрат при подальшому падінні виручки від реалізації може дуже швидко перейти з розряду рентабельних підприємств збиткові.

Працюючи з показниками операційного аналізу, слід пам'ятати, що розгляд поведінки змінних і постійних витрат відбувається в релевантному періоді (короткостроковому), коли структура витрат, змінні витрати на одиницю продукції залишаються незмінними (лише в певному періоді і при певній кількості продажів).

Наведені розрахунки дозволяють зробити наступні висновки:

1. Сила впливу операційного важеля більше там, де вище питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат.

2. Операційний важіль тим вище, чим ближче до точки беззбитковості розташований обсяг продажів. Таким чином, вплив операційного важеля вказує на ступінь підприємницького ризику - чим більше сила впливу операційного важеля, тим більше підприємницький ризик.

3. Для підприємства з високим значенням операційного важеля положення нижче точки беззбитковості призводить до отримання великих збитків, досягнення рівня беззбитковості дозволяє отримати прибуток, який зростає із збільшенням обсягу продажів.

4. Якщо підприємство має низький операційний важіль, то ступінь підприємницького ризику знижується, але і розмір одержуваного прибутку теж залишається незначним.

5. Якщо підприємство має високий операційний важіль, а маркетингові дослідження показують, що обсяг продажів буде рости, у цьому випадку не варто поспішати зі зниженням рівня операційного важеля, так як зростання обсягу продажів дозволить в цих умовах отримати значну величину прибутку.

В залежності від основних стратегічних завдань, розв'язуваних господарюючим суб'єктом у сфері комерційної діяльності, операційний аналіз може бути використаний в найбільш типових ситуаціях.

Ситуація 1. Маркетингові дослідження, проведені підприємством, показали, що в найближчій перспективі можливо збільшити обсяг продажів (при відповідному рівні цін). У цій ситуації операційний аналіз дозволяє визначити, який оптимальний рівень собівартості має відповідати заданим обсягом виручки і рівнем цін і який прибуток при цих параметрах отримує підприємство.

Ситуація 2. Аналіз комерційної діяльності підприємства показав, що в ситуації, що склалася на ринку, для збереження конкурентоспроможності товарів необхідно знизити ціни. У цьому випадку підприємство за допомогою операційного аналізу розглядає різні варіанти величини постійних і змінних витрат, дозволяє знайти резерви для їх зниження, що в результаті дозволить досягти зниження рівня собівартості і вирішити завдання зниження цін на продукцію.

Ситуація 3. Підприємство, розглянувши джерела фінансування своєї підприємницької діяльності, прийшов до висновку, що на найближчу перспективу таким джерелом має стати прибуток підприємства. У цьому випадку операційний аналіз дозволяє розрахувати прогнозований прибуток. І тут доречно нагадати, що відповідно до методики операційного аналізу прогнозований прибуток визначається як добуток двох показників запасу фінансової міцності та коефіцієнта валової маржі.

Коефіцієнт валової маржі є проміжним показником і розраховується тільки для того, щоб була можливість розрахувати прогнозований прибуток. На величину коефіцієнта валової маржі істотний вплив має величина змінних витрат. Таким чином, питання управління витратами не можна розглядати відокремлено, у відриві від таких показників, як виручка від реалізації та прибуток. Отже, операційний аналіз і методика розрахунку його показників дозволяють найбільш повно зрозуміти взаємозв'язок, що існує між цими показниками.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Визначення оптимальної величини собівартості продукції з використанням методів операційного аналізу
Попит на економічні ресурси. Визначення оптимального рівня використання ресурсів
ДЖЕРЕЛА І МЕТОДИ ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
Найважливіші власні джерела інвестицій
Метод аналізу операційного ризику в обґрунтуванні граничного рівня боргового навантаження
Залучені кошти та їх роль у джерелах фінансування підприємницької діяльності
Альтернативні довгострокові джерела фінансування підприємства
Структура дохідності: зв'язок між прибутковістю власного капіталу та операційної прибутковістю
Кредиторська заборгованість як джерело короткострокового фінансування підприємства
Визначення підсумкової величини оцінки вартості бізнесу
 
Предмети
-->
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси
Пошук