Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Мікроекономіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 9. Попит на економічні ресурси. Визначення оптимального рівня використання ресурсів

Ціни на ресурси та їх значення. Теорія граничної продуктивності і попит на фактори виробництва

Як відомо, для виробництва товарів і послуг необхідні економічні ресурси (фактори виробництва): природні ресурси, праця (робоча сила), капітал (інвестиційні ресурси), підприємницька здатність. Фактори виробництва продаються на ресурсних ринках. В даному параграфі розглянемо принципи ціноутворення і економічна поведінка підприємств на ринках ресурсів. Їх продавцями є власники ресурсів, а покупцями - фірми, що виробляють товари і послуги.

Ціна, що формується на ресурсних ринках, є, з одного боку, платою за ресурси, а з іншого - доходом їх власників. Ціна природних ресурсів - це економічна рента, ціна робочої сили - заробітна плата, ціна капіталу - процент, ціна підприємницької здібності - підприємницький доход, або прибуток.

Необхідність вивчення принципів формування цін на ресурси

викликана такими основними причинами:

o ціни економічних ресурсів визначають витрати виробництва, а отже, і величину прибутку підприємства;

o від цін ресурсів залежить ефективність їх розподілу між підприємствами та галузями економіки;

o ціни ресурсів визначають грошові доходи населення;

o від ресурсних цін залежить розподіл національного доходу між різними соціальними групами населення, що передбачає необхідність врахування проблеми ціноутворення в економічній політиці держави.

Попит на ресурси є похідним попитом, так як залежить від попиту на товари і послуги, що випускаються за допомогою даних ресурсів. Крім того, попит на ресурси залежить від їх цін, так як вони визначають витрати виробництва і прибуток фірми, тому підприємства зацікавлені у виборі оптимального поєднання різних видів ресурсів, при якому будуть досягнуті мінімальні витрати і максимальна валова прибуток.

Кількість застосовуваних фірмою ресурсів залежить від їх продуктивності, яка змінюється в короткостроковому періоді згідно з законом спадної віддачі. Тому у відповідності з теорією граничної продуктивності кожну додаткову одиницю будь-якого ресурсу має економічний сенс використовувати до тих пір, поки гранична, додаткова виручка, отримана фірмою від її застосування, перевищує граничні, додаткові, витрати на її придбання. Тільки в цьому випадку фірма одержить граничну, додаткову, прибуток від використання даної одиниці ресурсу, збільшиться її валовий прибуток, покращиться економічне становище.

Попит фірми на один змінний ресурс в короткостроковому періоді. Гранична виручка (гранична прибутковість ресурсу і граничні витрати ресурсу. Визначення фірмою оптимального рівня використання змінного ресурсу

Аналогічно товарних ринків розрізняють геть (чисто) конкурентні ринки ресурсів та ресурсні ринки недосконалої конкуренції, де продавці або покупці володіють ринковою владою.

Розглянемо спочатку абсолютно конкурентний ринок ресурсів, де взаємодіє велика кількість незалежних продавців і покупців якого-небудь ресурсу кожна фірма купує дуже незначну частину його загального ринкового пропозиції, не надаючи впливу на ціну ресурсу.

Аналізуючи попит на ресурси, слід мати на увазі, що можливість виробництва підприємством більшої або меншої кількості продукції безпосередньо не залежить від таких видів матеріальних ресурсів, як сировина, паливо, матеріали, які відіграють пасивну роль предметів праці, а визначається вибором підприємцем оптимального співвідношення продуктивних ресурсів, насамперед праці і капіталу. Для аналізу попиту на ресурси розглянемо спочатку процес прийняття фірмою рішення у короткостроковому періоді, коли її капітал, тобто техніка, є величиною постійною, а єдиним змінним продуктивним ресурсом є праця (робоча сила).

Приймаючи рішення про залучення додаткових одиниць праці, фірма повинна встановити, чи перевищує величина граничної, додаткової, виручки, отриманої від їх використання, граничні, додаткові, витрати, пов'язані з їх купівлею. Гранична виручка (граничний доход) від використання додаткової одиниці праці - це приріст валової виручки (валового доходу) внаслідок збільшення фірмою обсягу реалізованої продукції. Граничні витрати на покупку додаткової одиниці праці на конкурентному ринку робочої сили - це ціна праці, у якості якої виступає ставка заробітної плати.

Розглянемо процес вибору оптимального кількості одиниць змінного ресурсу праці (чисельності працівників) фірмою, яка працює в умовах досконалої конкуренції і купує ресурс праці на досконало конкурентному ринку робочої сили (табл. 9.1).

У таблиці представлені дані про збільшення випуску продукції по мірі залучення додаткових одиниць праці при незмінній величині реального капіталу в короткостроковому періоді.

Стовпець 3 табл. 9.1 показує зміна граничного продукту праці, тобто додатковий випуск продукції в результаті використання кожного додаткового працівника:

Граничний продукт спочатку збільшується, а потім, починаючи з четвертої одиниці, зменшується відповідно до закону спадної віддачі.

У стовпці 4 представлена гранична виручка (граничний доход) від продажу кожної додаткової одиниці продукції. Оскільки передбачається, що фірма реалізує продукцію на чисто конкурентному ринку, то, як ми відзначали в главі 6, МА = Р= 20 руб.

Стовпець 5 являє зміна граничної виручки фірми в результаті використання кожного додаткового працівника. Цей показник називають граничною доходністю праці.

Таблиця 9.1. Випуск продукції зовсім конкурентною фірмою та визначення попиту на працю на конкурентному ринку праці в короткостроковому періоді

Випуск продукції зовсім конкурентною фірмою та визначення попиту на працю на конкурентному ринку праці в короткостроковому періоді

Гранична дохідність будь-якого ресурсу (marginal revenue product, MRP) дорівнює приросту валової виручки (валового доходу) фірми внаслідок використання кожної додаткової одиниці цього ресурсу. Отже, гранична прибутковість праці (MRPL) - це приріст валової виручки (валового доходу) фірми в результаті залучення кожного додаткового працівника. Оскільки кожен працівник створює певний граничний продукт праці, збільшуючи загальний обсяг виробництва, а кожна зі створених ним додаткових одиниць продукції приносить граничну виручку (граничний дохід) фірмі, то MRPL = MPL х MR.

У зв'язку з тим, що в нашому прикладі фірма виробляє продукцію в умовах чистої конкуренції, де MR = Р, цю формулу можна перетворити наступним чином:

Гранична дохідність праці у міру залучення кожного додаткового працівника спочатку збільшується, при певній кількості одиниць праці досягає максимуму (у нашому прикладі - при трьох робочих), а потім зменшується. Це пояснюється у всіх моделях ринку дією в короткостроковому періоді закону спадної віддачі, який призводить до зниження з певного моменту граничного продукту праці MPL. Що стосується граничної виручки MR, то вона абсолютно конкурентної фірми постійна і дорівнює ринковій ціні (MR = Р). Якщо фірма діє в умовах недосконалої конкуренції, то у неї гранична прибутковість праці MRPL буде тим більше знижуватися, так як зменшується з певного моменту не тільки граничний продукт праці MPL, але і починаючи з другої одиниці продукції ще і гранична виручка MR.

Для визначення оптимальної величини попиту на працю необхідно знати не тільки граничну прибутковість, але і граничні витрати праці.

Граничні витрати будь-якого ресурсу (marginal resource cost, MRC) - це додаткові витрати фірми на придбання кожної додаткової одиниці цього ресурсу. Граничні витрати праці (MRCL) - це витрати фірми на купівлю додаткових одиниць праці. В умовах абсолютно конкурентних ресурсних ринків, які ми в даному випадку розглядаємо, граничні витрати праці дорівнюють ціні праці PL або ставку заробітної плати, яку фірма встановлює додаткового працівникові W. В умовах конкурентних ресурсних ринків ставка заробітної плати формується на ринку праці в цілому і для фірми є величиною постійною. У нашому прикладі вона наведена у стовпці 6 табл. 9.1 (Р1 = IV= 270 руб.).

Економічна доцільність найму фірмою кожного додаткового працівника визначається порівнянням граничної прибутковості праці, тобто вкладу працівника у збільшення валової виручки (валового доходу) фірми, та граничних витрат праці, тобто витрат на його покупку. Фірмі вигідно збільшувати чисельність зайнятих до тих пір, поки гранична прибутковість праці додаткового працівника перевищує граничні витрати на його покупку, рівні в умовах цілком конкурентного ринку праці ціною праці або ставки заробітної плати. У цьому випадку фірма буде отримувати граничну прибуток МЯп від реалізації граничного продукту, виробленого додаткової одиниці змінного ресурсу праці, і її валовий прибуток збільшиться на величину цієї граничної прибутку. Якщо наступного залучення додаткового працівника веде, навпаки, до перевищення ставки заробітної плати над граничною прибутковістю праці, то фірма буде нести граничний збиток від його використання та її валовий прибуток знизиться. Наймати цього працівника немає сенсу (див. стовпець 7 табл. 9.1).

В нашому прикладі фірма має прийняти рішення про наймання шести працівників, так як шостий працівник - останній, гранична прибутковість праці якого перевищує ставку заробітної плати (280 руб. > 270 руб.). Фірма отримає граничну прибуток в результаті реалізації його граничного продукту (14 од.) у розмірі 10 руб., і її валовий прибуток збільшиться на ці 10 руб. Сьомого працівника фірмі наймати не слід, так як його гранична прибутковість праці менше, ніж ставка заробітної плати, яка йому буде виплачена. В результаті фірма понесе граничний збиток (200 руб. - 270 руб. = -70 руб.) і її валовий прибуток скоротиться на цю величину.

Таким чином, оптимальна чисельність зайнятих працівників на зовсім конкурентному ринку праці досягається за умов рівності граничної дохідності праці та ставки заробітної плати (ціни праці):

Наведене вище правило справедливе для абсолютно конкурентного ринку праці, є окремим випадком більш загального правила, яке застосовне для всіх моделей ринків праці, включаючи ринки недосконалої конкуренції, які будуть детально розглянуті в главі 10. Загальне правило для будь-яких ринків праці можна сформулювати наступним чином: фірма досягає оптимальної чисельності зайнятих за умови, що гранична доходність праці дорівнює граничним витратам праці:

Ми представили правило визначення оптимальної кількості змінного ресурсу праці в короткостроковому періоді. Однак воно в повній мірі стосується і для визначення оптимальної кількості будь-якого іншого єдиного продуктивного змінного ресурсу (наприклад, капіталу або землі) при інших постійних факторах виробництва. У загальному вигляді оптимальна кількість будь-якого єдиного змінного ресурсу досягається фірмою за умов рівності граничної прибутковості даного змінного ресурсу і граничних витрат на його придбання:

Покажемо графічно вибір оптимальної чисельності зайнятих фірмою, яка працює в умовах досконалої конкуренції і набуває робочу силу на конкурентному ринку праці (рис. 9.1).

Вибір фірмою оптимальної чисельності зайнятих на конкурентному ринку праці

Рис. 9.1. Вибір фірмою оптимальної чисельності зайнятих на конкурентному ринку праці

Крива граничної прибутковості праці МЯРи починаючи з певного моменту знижується внаслідок дії закону спадної віддачі та зменшення граничного продукту МР^

Ставка заробітної плати IV (ціна праці Р^) однакова для всіх працівників, так як передбачається, що залучаються однорідні одиниці праці (однакової кваліфікації, освіти, досвіду, здібностей тощо) в умовах цілком конкурентного ринку праці. Тому графік пропозиції праці у даному випадку є абсолютно еластичним і являє собою горизонтальну лінію 5, яка проходить на рівні рівноважної ставки заробітної плати, що сформувалася на зовсім конкурентному ринку праці в цілому.

Як видно з рис. 9.1 фірмі має економічний сенс наймати додаткових працівників на конкурентному ринку праці до тих пір, поки графік граничної прибутковості праці перевищує ціну праці. У той же час фірма повинна скоротити тих працівників, при наймі яких графік граничної прибутковості праці розташований нижче рівня ставки заробітної плати. Оптимальна зайнятість Тє на фірмі забезпечується в точці перетину кривих граничної дохідності праці та ціни праці (точка £), де 1RPl= ЩМЯРь = Уд).

З аналізу графіків рис. 9.1 випливає, що рівень заробітної плати не склався на зовсім конкурентному ринку праці, оптимальну кількість працівників, яких фірма повинна найняти з максимальною вигодою, завжди буде показувати точка перетину горизонтальної лінії, що проходить на рівні цієї ставки (графіка пропозиції праці /5), і зниження ділянки кривою граничної доходності праці. Якщо фірма найме менше робітників, ніж £,", то не отримає частину валового прибутку; якщо збільшить кількість зайнятих вище рівня Тє, то втратить частину свого валового прибутку.

Таким чином, менша частина кривої МЯР1 являє собою графік попиту фірми на працю й на зовсім конкурентному ринку праці. При будь-якому заданому рівні заробітної плати оптимальний рівень зайнятості визначається точкою на зменшуваному відрізку кривої граничної доходності праці. Очевидно, що зниження частина кривої граничної прибутковості не тільки трудового, а й будь-якого іншого змінного ресурсу також є кривою попиту фірми на цей змінний ресурс на конкурентному ресурсному ринку.

Вибір оптимального обсягу попиту на єдиний змінний ресурс фірмою, що реалізує продукцію в умовах недосконалої конкуренції, принципово не відрізняється від проведеного аналізу економічної поведінки на ресурсному ринку абсолютно конкурентної фірми.

Відмінність полягає в тому, що при збільшенні кількості використовуваного ресурсу та обсягу випуску продукції зменшується ціна продукту згідно з законом попиту. При цьому в умовах недосконалої конкуренції, як ми відзначали в розділах 7 і 8, гранична виручка (граничний доход) від продажу одиниці продукції менше ціни товару (MR < Р) і теж постійно зменшується по мірі збільшення випуску продукції.

Отже, графік граничної прибутковості змінного ресурсу в умовах недосконалої конкуренції буде знижуватися в більшому ступені, ніж в умовах досконалої конкуренції, так як з формули MRP = МР х MR видно, що зменшується граничний продукт ресурсу внаслідок дії закону спадної віддачі, гранична виручка. Графік попиту на змінний ресурс у фірми, що працює в умовах недосконалої конкуренції, буде менш еластичним, ніж у абсолютно конкурентної фірми. Іншими словами, фірма в умовах недосконалої конкуренції при зниженні ціни ресурсу бажає його використовувати в більшому обсязі для збільшення випуску продукції у відносно меншій мірі, ніж зовсім конкурентна фірма. У зв'язку з цим будь-який продукт в умовах недосконалої конкуренції виробляється при інших рівних умовах в меншій кількості, ніж в умовах досконалої конкуренції.

Оптимальна кількість змінного ресурсу в умовах недосконалої конкуренції визначається у відповідності з раніше встановленим правилом:

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

ВИРОБНИЦТВО І ПОПИТ НА ЕКОНОМІЧНІ РЕСУРСИ
Попит фірми на ресурси в довгостроковому періоді. Оптимальне співвідношення ресурсів. Правило найменших витрат. Правило максимізації прибутку
Визначення оптимальної величини собівартості продукції з використанням методів операційного аналізу
Попит на ресурс в умовах недосконалої конкуренції
ВИРОБНИЦТВО І ПОПИТ НА ЕКОНОМІЧНІ РЕСУРСИ
Норма відсотка, гранична ефективність капіталу та перевага ліквідності
Попит фірми на ресурси в довгостроковому періоді. Оптимальне співвідношення ресурсів. Правило найменших витрат. Правило максимізації прибутку
Взаємозв'язок граничних витрат і кривої пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді
Зміна обсягу і витрат виробництва в короткостроковому періоді. Закон спадної віддачі. Граничний і середній продукт. Гранична та середня продуктивність. Постійні, змінні та валові витрати. Середні витрати. Граничні витрати
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси