Меню
Головна
 
Головна arrow Фінанси arrow Фінанси
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Зарубіжний досвід бюджетного фінансування

За даними міжнародних досліджень, вже на початку XXI ст. понад 70% країн - членів ОЕСР регулярно використовували в бюджетній документації інформацію, що характеризує фінансову результативність діяльності органів влади.

Поряд з цим дані ОЕСР та World Bank показали широке поширення нефінансових показників для оцінки результатів витрачання бюджетних коштів у розвинених країнах. Па рис. 2.2 показаний відсоток фінансуються в розвинених країнах з бюджету програм, в яких використовуються нефінансові показники. У більшості країн (Австралія, Великобританія, Нідерланди, Норвегія, Нова Зеландія, США і Швеція) все що фінансуються з бюджету програми, оцінюються із застосуванням нефінансових показників, в Данії та Фінляндії - понад 75%, у Франції - близько половини програм і тільки в Канаді та Німеччині нефінансові показники використовувалися для оцінки результативності менше 25% бюджетних програм.

Поширення в країнах ОЕСР ідей результативного фінансування пов'язане з розвитком нових підходів до структурування бюджетних витрат: поряд з функціональною та економічною класифікаціями, застосовуваними в 10 з 12 країн, що брали участь в дослідженні, у 60% країн використовуються програмна і адміністративна класифікації.

Основа сучасної класифікація витрат була закладена ще в 1950 р., коли в США був прийнятий закон "Про бюджет і процедурах бюджетної звітності", яким встановлювалося вимогу подавати у бюд

Відсоток програм, що фінансуються з бюджету, в яких використовуються нефінансові показники

Рис. 2.2. Відсоток програм, що фінансуються з бюджету, в яких використовуються нефінансові показники

бюджет не структуру витрат та видами витрат, а очікуваний результат від здійснення програм, або виконання державних функцій. В табл. 2.4 представлена класифікація бюджетних витрат в економічно розвинених країнах.

Таблиця 2.4. Класифікація витрат в бюджетних системах розвинутих країн

Класифікація витрат в бюджетних системах розвинутих країн

Використання ринкових підходів для вимірювання результатів бюджетних видатків на всіх рівнях (міністерствами, кабінетом міністрів, головою уряду, бюджетним комітетом і контролюючими органами) виявлено тільки в Норвегії, а третина країн (Австралія, Канада, Фінляндія і США) ринкові підходи не застосовують (табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Використання ринкових підходів для вимірювання результатів бюджетних витрат у розвинених країнах

Використання ринкових підходів для вимірювання результатів бюджетних витрат у розвинених країнах

Найбільш багатий досвід використання бюджетного фінансування, орієнтованого на результат, накопичений у США, де в середині XX ст. вперше у світовій практиці почали впроваджувати окремі елементи системи бюджетного фінансування, вдосконалення і розвиток якої триває досі. У звіті, підготовленому Центром фіскальної політики за підтримки Агентства Міжнародного розвитку США, виділено п'ять етапів розвитку концепції і практики результативного бюджетного фінансування:

1) програмно-цільовий бюджет (Performance Budget), ініційований комісією Гувера;

2) система розподілу ресурсів по цілям "планування - програмування - бюджетування" (Planning-

Programming-Budgeting System (PPBS)), запропонована в 1965 р. у період правління президента Джонсона;

3) управління за цілями (Management by Objectives (МВО)), що виникло в період правління президента Ніксона;

4) розроблення бюджету на нульовій основі (Zero-Based Budgeting (ZBB)), запроваджене під час правління президента Картера;

5) федеральний закон "Про оцінку результатів діяльності державних установ" (Government Performance Results Act (GPRA)), прийнятий у 1993 р. у період президентства Клінтона.

Фінансова криза в США стимулював подальший розвиток фінансування, орієнтованого на результат. Це проявилося у вдосконаленні системи оцінки бюджетних програм, розвитку методик, що дозволяють інтегрувати ресурси і результати, використання збалансованої системи показників.

На сучасному етапі досягнення в реалізації принципів результативного бюджетного фінансування в США якісно відмінні від результатів впровадження цієї технології в Росії. Так, у 2005 р. бюджет США понад 80% коштів виділяв за принципом "орієнтування на результат", в той час як у Росії обсяг федеральних цільових програм, заснованих на тому ж принципі, дорівнює 319 млрд руб., що становить менше 10% від усієї суми бюджету.

Разом з тим слід зазначити, що при детальному вивченні документів, що відображають розвиток бюджетного фінансування в США в останні роки, виявлено ряд недоліків, що дозволяє стверджувати про значні труднощі його практичної реалізації навіть при багаторічному досвіді.

Наприклад, за даними департаменту освіти США про бюджет розвитку значна частина фінансування не розподілена за програмами, а об'єднана в статті інших витрат. Так, у 2007-2009 рр. фінансування інших витрат передбачало розподіл коштів по 46 програмами, що становило майже п'яту частину всіх витрат (від 18,9% у 2007 р. до 16,3% в 2009 р.). При цьому суми фінансування (гранти) конкретно були вказані тільки по дев'яти програмами (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Фінансування програм, спрямованих на досягнення стратегічної мети вирівнювання навичок читання і рівня знання математики до 2014 р.

Фінансування програм, спрямованих на досягнення стратегічної мети вирівнювання навичок читання і рівня знання математики до 2014 р.

Цільові показники Департаменту освіти США на 2007-2012 рр.., фрагмент яких по завданню 1 "Підвищення відсотка учнів, які досягли професійного рівня на державній оцінці навичок читання" стратегічної цілі 1 "Вирівнювання навичок читання і рівня знання математики до 2014 р." представлений в табл. 2.7, практично не пов'язані з напрямками витрачання коштів, які планується розподіляти мірою.! систему грантів, відображених у табл. 2.6. Таким чином, на цьому прикладі ми бачимо, що положення теорії результативного бюджетування реалізовані в бюджетному процесі США тільки частково.

Таблиця 2.7. Цільові показники Департаменту освіти США на 2007-2012 рр. (фрагмент)

Цільові показники Департаменту освіти США на 2007-2012 рр. (фрагмент)

У Великобританії В рамках реформи державного управління, яка почалася в 1988 р., проведена корінна реструктуризація державних установ, що супроводжувалась впровадженням ринкової конкуренції в сферу надання бюджетних послуг. В Угоді про бюджетні послуги та Угоді про якість послуг визначені мета і завдання кожного міністерства, цільові показники якості і обсягу бюджетних послуг, а також очікуваний ефект від їх надання. На 2001-2004 рр. було встановлено 160 показників, 30 з яких є міжвідомчими. У Російській Федерації указами Президента від 28.06.2007 № 825 від 28.04.2008" № 607 також визначено показники ефективності діяльності органів виконавчої влади суб'єктів РФ і органів місцевого самоврядування міських округів і муніципальних районів - 43 та 30 показників відповідно, але деталізація інформації істотно нижче (сукупна кількість показників в Росії в 2,2 рази менше). З урахуванням близько 30 додаткових показників для оцінки ефективності фінансової діяльності органів місцевого самоврядування міських округів і муніципальних районів, затверджених розпорядженням Уряду РФ від 11.09.2008 № 1313-р, розрив становить близько 1,6 рази.

Цікавий досвід Великобританії та Нової Зеландії, де в результаті проведених реформ постачальниками бюджетних послуг поряд з державними установами сталі і приватні компанії. Використання такого досвіду в Росії може сприяти розвитку конкуренції і, як наслідок, зниження витрат бюджету на утримання бюджетних установ. Однак поширення ринкових інструментів в бюджетній сфері не повинно знижувати кількість і якість послуг, що надаються населенню за рахунок коштів бюджетів всіх рівнів.

У Франції рішення про перехід до бюджетування, орієнтованого на результати, було прийнято в 2001 р., а його практична реалізація почалася в 2006 р. При формуванні бюджету парламент Франції проводить голосування в розрізі близько 40 місій, висунутих урядом, і може внести зміни у розподіл коштів бюджету між програмами, реалізованими в рамках єдиної місії. Система стратегічних цілей, як показав досвід Франції, повинна чітко визначати державну політику і бути нечисленна і конкретна. Для конкретизації місій розробляється близько 150 програм, які деталізуються за допомогою 500 заходів. Для вимірювання ступеня досягнення цілей розробляються показники, проводиться їх моніторинг. Наприклад, для виміру ступеня досягнення мети "Якість послуг" використовуються показники: дотримання термінів виконання, доступність, ступінь відповідності стандартам і ряд інших параметрів, які одержують оцінку як відсоткове кількість споживачів, які отримують відповіді на свої листи до спливу певного строку, відсоткове кількість держорганів, робота яких відповідає стандартам, і ряд інших.

Австралія з 1999 р. перейшла до подання звітів за показниками ефективності та прямим результатами фінансових витрат. Система показників ефективності Австралійського Союзу структурована в розрізі міністерств: показники кінцевих результатів встановлюються міністрами за погодженням з міністром фінансів та адміністрування, а показники прямих результатів визначаються окремими міністрами, а потім відбираються на урядовому рівні в процесі розробки бюджету. Наприклад, для оцінки ефективності роботи міністерства навколишнього середовища та спадщини Австралії використовуються такі показники, як "користь від метеорологічної і суміжних наук та служби" і "просування інтересів Австралії в Антарктиці".

Серед країн, приступили до впровадження бюджетування, орієнтованого на результат, є ті, які відчувають значні труднощі адаптації цієї технології управління і поки не отримали позитивний результат. Наприклад, не можна сказати, що в Туреччині таке фінансування впроваджується належним чином. Досягнення цієї країни, на думку аналітиків ОЕСР, більш ніж скромні. Основні методологічні труднощі пов'язані з визначенням цілей та індикаторів досягнення цих цілей, ув'язкою реалізованих програм зі стратегічними цілями. Відзначені складності застосування інструментарію фінансового менеджменту, зокрема лише у 11,5% адміністрацій формують витрати, пов'язані з певними видами діяльності, використовуючи метод ABC (activity-based costing technique). Більшість опитаних і проанкетованих учасників бюджетного процесу схвалюють можливість впровадження кращого світового досвіду, але лише 24% реалізують що-небудь на практиці.

Узагальнення досвіду США та інших країн - членів ОЕСР у розвитку результативного бюджетного фінансування свідчить про важливої ролі фінансів в житті економічно розвинених країн.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Закордонний досвід визначення витрат виробництва
Зарубіжний досвід складання бізнес-планів
Зарубіжний досвід забезпечення стабільності якості
Порівняльний аналіз зарубіжного досвіду місцевого самоврядування
Зарубіжний досвід правового регулювання інноваційної діяльності
Досвід Індії
Бюджетне фінансування
Бюджетне фінансування дорадчої служби
Злиття і поглинання компаній. Досвід зарубіжних компаній
Організація фінансування соціальної роботи в бюджетній системі Російської Федерації
 
Предмети
-->
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси
Пошук