Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Виробничі і ринкові зв'язки підприємства. Конкуренція та підприємство

В сучасних умовах розвитку економіки будь-підприємець, а тим більше підприємець, що збирається зайнятися виробничою діяльністю, стикається з безліччю проблем. Перша з них - знайти себе в господарському просторі, знайти свою господарську нішу. Підприємцеві належить вивчити стан ринку, пропозиція та попит на ті чи інші товари в зацікавленій його галузі, регіоні. Слід передбачити можливі перешкоди або обмеження. Треба вивчити можливість отримання пільг (позичкових, податкових та інших) і визначити загальні умови інвестування коштів.

Усі ці дані відкриті, доступні, містяться в численних публікаціях, у статистичній інформації, законодавчих актах. Доповнять інформацію обізнані приватні особи. Цій нерідко дуже цінною інформацією не слід нехтувати.

Визначивши свою господарську нішу, підприємець може приймати рішення про спеціалізації свого підприємства. Потрібно оцінити можливості майбутніх споживачів, дізнатися всі можливі відомості про конкурентів, вирішити питання про техніку і технології, з допомогою яких буде вироблятися продукція.

Важливе значення має вибір форми підприємства - індивідуальній або колективній. Обравши індивідуальну форму, підприємець діє на свій страх і ризик. Його підприємство є приватним, воно належить йому на праві власності або членам його сім'ї на праві спільної часткової власності, і у випадку невдачі власник несе повну відповідальність по зобов'язаннях підприємства і розплачується своїми засобами і своїм майном.

Зробивши вибір на користь колективної форми, підприємець поділяє відповідальність з партнерами по підприємству. Така форма дозволяє зменшити ризик, залучити додаткові ресурси.

Вибір форми підприємства - досить відповідальна справа. Тому не слід обмежуватися лише власними інтуїцією і уподобаннями. Необхідно враховувати і господарську та правове середовище, громадський порядок, до яких належить діяти підприємству.

Наступний крок - формування виробничої бази. Підприємцю доведеться придбати або взяти в оренду виробничі і складські приміщення, обладнання, верстати, інструмент, придбати сировину і матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, залучити робочу силу. З цього приводу підприємство вступає у відносини з виробниками обладнання, постачальниками сировини і матеріалів, з посередницькими фірмами. Працівники наймаються на біржі праці, через оголошення в пресі і іншими шляхами.

Важливий етап - залучення фінансових засобів. Власних засобів у підприємця або його партнерів для початку і розвитку справи, як правило, недостатньо. Дефіцит коштів можна перебороти, випустивши акції, тобто частково передавши акціонерам права на участь у капіталі і прибутку підприємства, власні боргові зобов'язання, а також отримавши позики в комерційних банках.

Підприємство вступає у взаємини з юридичними і фізичними особами, які придбавають його акції чи боргові зобов'язання, а також з комерційними банками. Кредити банку поділяються на короткострокові, середньострокові і довгострокові. Специфіка перехідного періоду до ринку, що склалися нині в нашій країні, призвела до того, що найбільший інтерес у обох сторін (і у підприємства, і в банку) викликають короткострокові позички. Вони видаються банками, як правило, на 30, 60 і 90 днів, тобто до трьох місяців.

Надання банками кредитів підприємствам нерідко супроводжується різними страховими операціями. Страхуванню можуть підлягати будівлі, запаси матеріальних цінностей та ін У цьому випадку підприємства вступають у ділові взаємини зі страховими компаніями.

Випускаючи акції, облігації, інші цінні папери чи здобуваючи їх, підприємства звертаються до фондового ринку, тобто ринку цінних паперів. Тут перелік організацій, з якими підприємства вступають у взаємини, досить великий. Це фондові біржі, кредитно-фінансові інститути, інвестиційні фонди, індивідуальні інвестори та ін. Такий далеко не повний перелік виробничих і ринкових зв'язків підприємства. У міру подальшого розвитку ринкових відносин цей перелік буде розширюватися і доповнюватися.

Найважливіший фактор у ринковому середовищі - дух суперництва. Він значною мірою визначає форми господарської діяльності людей. Найбільш яскравий прояв суперництва - конкуренція.

Конкуренція - це економічне змагання виробників однакових товарів на ринку в процесі залучення як можна більшої кількості покупців і отримання завдяки цьому максимальної вигоди.

Конкуренція - важливий засіб контролю в ринковій системі. Ринковий механізм пропозиції і попиту доводить побажання споживачів до підприємств - виробників продукції, а через них - і до постачальників ресурсів. Однак саме конкуренція змушує підприємство-виробника і постачальників ресурсів належним чином задовольняти побажання споживачів. Конкуренція викликає розширення виробництва та зниження ціни продукту до рівня, відповідного витратам виробництва.

Однак цим не обмежується позитивний вплив конкуренції на економіку і її ефективність. Конкуренція змушує підприємства найповніше сприймати науково-технічні досягнення, застосовувати ефективні техніку, технологію, сучасні методи організації виробництва і праці.

Поняття протилежне конкуренції - монополія, в умовах якої на ринку існує тільки один продавець і безліч покупців. Будучи єдиним виробником даного товару, монополіст встановлює на цей товар на ринку монопольно високу ціну. В результаті суспільство буде нести підвищені витрати, так як відносно менше споживачів будуть купувати товар, вироблений і запропонований в умовах монополії, а тз, хто купить його, заплатять за нього більше. В умовах вільної конкуренції у монополіста менше пропозицій.

Будучи єдиним виробником даного товару, монополіст знаходиться у дуже вигідному становищі. Він може вільно підвищувати ціну товару, дак як не турбується про конкурентів, які, призначаючи більш низьку ціну, могли б захопити ринок. Однак це не означає, що монополіст може нескінченно підвищувати ціну, призначити її як завгодно високою. Перш ніж прийняти рішення про ціну, монополіст вивчає ринковий попит, аналізує витрати свого виробництва, витрати збуту продукції. Чим вище ціна, тим нижче ринковий попит, і навпаки. Монополіст встановлює ціну товару і визначає обсяг її виробництва і продажу.

У класичній економічній літературі (зокрема, в працях англійського економіста XVIII ст. Адама Сміта) існує термін "невидима рука". Суть його в тому, що підприємства - виробники і постачальники ресурсів, що домагаються збільшення власної вигоди і діючі в рамках гостроконкурентною ринкової системи, одночасно направляються "невидимою рукою" - сприяють забезпеченню державних і громадських інтересів. При існуючій конкурентній кон'юнктурі підприємства використовують найбільш економічну комбінацію ресурсів для виробництва даного обсягу продукції, оскільки це відповідає їх приватній вигоді. Разом з тим таке використання ресурсів відповідає й інтересам суспільства. В результаті концепція "невидимої руки" призводить до того, що, якщо підприємства максимізують свій прибуток, суспільний продукт також максимізується.

Відомий економіст Р. Л. Азоев призводить десять основних видів конкурентних переваг підприємств:

(1) засновані на економічних факторах - краще загальноекономічний стан ринків, на яких діє підприємство; стимулююча політика уряду в області обсягів інвестицій, кредитних, податкових і митних ставок у даній товарній сфері; ефект масштабу виробництва; ефект спеціалізації та ін.;

(2) засновані на нормативних правових актах, існуючих в силу законів, постанов і особливих привілеїв;

(3) структурного характеру, які визначаються головним чином високим рівнем інтеграції процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві, можливістю швидкої експансії в незайняті сегменти ринку, оттесняющей реальних і потенційних конкурентів;

(4) викликані адміністративними методами, пов'язаними з наявністю обмежень діяльності виробників і постачальників, які не всім вдається подолати;

(5) визначаються рівнем розвитку інфраструктури ринку, до яких призводить різниця в ступені розвитку необхідних засобів комунікації (транспорту і зв'язку); організованості та відкритості ринків праці, капіталу, інвестиційних товарів і технологій в регіонах Росії; розвитку дистриб'юторської мережі, служб по наданню консалтингових, інформаційних, лізингових та іншого роду ділових послуг; розвитку міжфірмової кооперації;

(6) технічні (технологічні) переваги, обумовлені високим рівнем розвитку прикладної науки і техніки в галузі, технічними характеристиками машин і обладнання, технологічними особливостями сировини і матеріалів, використовуваних у виробництві продукції, а також технічними характеристиками самої продукції;

(7) визначаються доброю інформованістю, що базуються на наявності великого банку даних про продавців, покупців, рекламної діяльності, інформації про інфраструктуру ринку;

(8) засновані на географічних факторах і пов'язані з можливістю економічного подолання географічних меж ринків, а також вигідним географічним розташуванням підприємства;

(9) ґрунтуються на демографічних факторах, які формуються в результаті демографічних змін в цілому сегмента ринку, і їх позитивний вплив на обсяг і структуру попиту на пропоновану продукцію або послугу;

(10) переваги неправового характеру, що досягаються в результаті недобросовісної конкуренції, несумлінного виконання представниками федеральних і місцевих органів влади своїх обов'язків, бюрократизму, хабарництва, корупції; кримінальних дій, рекету, контрабандного ввозу і вивозу товарів, контролю ринків кримінальними структурами.

Наскільки конкурентоспроможні малі підприємства? Чи можуть вони протистояти великим? На думку ряду зарубіжних економістів, що базується на практичному досвіді, малим підприємствам притаманні багато позитивні якості, якими обділені великі компанії.

Які ж недоліки характерні для великих фірм? Насамперед, вони не в змозі встежити за всіма своїми товарами й усіма ринками й дивляться на будь-які зміни як на ризик. Великі підприємства важко ладнають з ініціаторами нових ідей, які нерідко бувають одержимі своєю ідеєю. Такій фірмі дуже важко прийняти рішення про вкладення коштів у проект, який, можливо, почне давати прибуток років через сім-десять. Великі компанії витрачають занадто багато і занадто швидко. Процес очікування швидкої віддачі коштів начисто позбавляє їх необхідної потенції. Нарешті, на великих фірмах не прийнято винагороджувати за ризик. Тут керуючі компаніями схвалюють і затверджують плани, а не товари.

На противагу великим компаніям малі фірми діють за принципом "орієнтація на потреби". Їм життєво необхідно пропонувати ринку щось нове, реально діюче. Тут ініціатором усього нового, як правило, стає одна людина, що володіє знаннями і енергією. Переважна більшість нових товарів народжується на дрібних фірмах. Тут відносно невисокі витрати виробництва на початковому етапі інноваційного процесу, оскільки, як правило, тривалість цього етапу може вплинути на освоєння і випуск нової продукції.

Загальновідома гнучкість малих фірм. При невдачі в одній сфері діяльності вони вміють швидко перемикатися на іншу, більш ефективну. Крім того, малі фірми, як правило, працюють над декількома ідеями відразу, тобто здійснюють множинний конкурентний підхід.

Треба зазначити також, що дрібні фірми " терпимі до хаосу", що зовсім (або майже) неможливо для традиційної великої компанії. Інновації - це в основному процес неорганізований, проходить, як правило, ривками, то вгору, то в сторони. Якщо великі корпорації розробляють спеціальні заходи для запобігання такого положення, то дрібні фірми приймають його абсолютно природно.

Нарешті, малі фірми вміють працювати з вкладниками капіталу в ризиковані підприємства. Тут вкладник знає, що один успіх може відразу окупити багато невдач. У великій фірмі одна невдача може підірвати все се благополуччя.

Переваги малих фірм підтверджують, що вони можуть успішно вести конкурентну боротьбу.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Ринкова влада: монополістична конкуренція (полиполия)
КОНКУРЕНЦІЯ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Підприємство в умовах досконалої конкуренції
Виробничі ресурси підприємства
Ринкові структури недосконалої конкуренції
Підприємство в умовах ринкової економіки
Конкуренція в ринковій системі
ДОСКОНАЛА, ВІЛЬНА АБО ЧИСТА КОНКУРЕНЦІЯ: ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ І ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА
Підприємство в умовах недосконалої конкуренції
Організація виробництва на підприємстві
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси