Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Оцінка вартості підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Оцінка підприємства методом компанії-аналога

Процес оцінки підприємства методом компанії-аналога включає наступні основні етапи.

I етап. Збір фінансової інформації. Інформація, необхідна для оцінки підприємства методом компанії-аналогу, повинна забезпечувати можливість визначення схожості компаній, проведення необхідних коригувань, які забезпечують потрібну порівнянність, і повинна бути зібрана не тільки по оцінюваної компанії, але і по аналогам. Вона складається з двох видів: 1) фінансової та 2) ринкової.

Фінансова інформація - офіційна бухгалтерська та фінансова звітність, а також додаткові відомості, перелік яких визначається в залежності від цілей і умов оцінки.

Додаткова інформація необхідна для більш точного проведення коригувань фінансових, виробничих та інших параметрів, методів ведення обліку, поправок на нетипові події і т. д. компаній-аналогів з такими ж параметрами оцінюваної компанії.

Фінансова інформація збирається за попередні 3 - 5 років, за поточний рік, по оцінюваної компанії і аналогів. На підставі зібраної фінансова інформації оцінюваної компанії і компаній-аналогів визначаються ідентичність систем бухгалтерського обліку (російський, GAAP, облікова політика компанії), оподаткування, способів обліку матеріальних запасів (LIFO, FIFO), нарахування амортизації, прогнозування величини неповернення дебіторської заборгованості, кількості розміщених акцій, виявляються інші можливі розбіжності у фінансовій документації і приймається рішення про необхідність коригувань. При певних умовах аналіз інформації може дати негативний результат. Оцінювач повинен обґрунтувати рішення або про неможливість застосування даного методу, або про зміну підбору порівнюваних параметрів (використання інших мультиплікаторів та коригувань). Тому отримання докладних даних повинні бути обумовлені оцінювачем при складанні договору на оцінку. Склад необхідних документів залежить від виду вартості, цілей та об'єкта оцінки, застосовуваних методів і т. д.

Ринкова інформація включає дані про стан фондового ринку, размещенности на ньому оцінюваної компанії, ціни купівлі-продажу акцій компаній, аналогічних оцінюється, про кількість акцій в обігу, стану галузі, до якої належить оцінювана компанія і компанії-аналоги, і т. д.

Джерела: річні звіти акціонерних компаній, довідники Росстату, дані компаній "Трійка Діалог", "РосБизнес Консалтинг", Morgan Stanley Dean Witter, Moody's Manuals, Standard and poor's, інші джерела інформації.

ІІ етап. Складання списку компаній-аналогів. Складається також з двох етапів: 1) проводиться добірка порівнянних компаній; 2) з неї вибираються компанії, придатні для порівняння і відбраковуються менш придатні:

1) добірка порівнянних компаній. Складається перелік потенційно порівнянних компаній, представлених на фондовому ринку, належать тієї ж або суміжної галузі, що і оцінювана компанія. В цей перелік зазвичай вносять:

o конкурентів компанії, яка підлягає оцінці. Конкуренти являють собою потенційні компанії-аналоги, так як їх фінансові, виробничі та інші показники постійно аналізуються;

o компанії, які нещодавно були продані (придбані) або зазнали злиття, поділу;

o потенційні компанії-аналоги, відібрані з інших джерел (фінансових, фондових і т. д.), інформація про які доступна та достовірна;

2) на підставі обраних критеріїв вибираються компанії-аналоги, що задовольняють відбірковим критеріям. Ці критерії являють собою характеристики компанії, що підлягає оцінці. Компанія-аналог повинна мати доступні дані цих характеристик для використання їх в подальших процедурах оцінки. Якщо потенційні компанії-аналоги будуть задовольняти не всім критеріям, то вони повинні бути виключені зі списку. Оцінювач повинен оцінити ступінь відповідності кожної компанії, включеної в список.

Результатом II етапу повинен бути затверджений список компаній-аналогів.

Критерії відбору компаній-аналогів можна розділити на кілька груп.

1. Галузева приналежність (схожість). Розглядаються компанії, що працюють в одній галузі (чи в суміжній, але виробляє ідентичні товари), присутні в тому ж сегменті ринку, що і оцінювана компанія. При цьому у компанії-аналога і оцінюваної компанії враховуються:

o ідентичність виробленої продукції;

o завершеність і гнучкість виробничого циклу (довжина технологічного ланцюжка, можливість переналагодження і модернізації устаткування, випуску нової чи поліпшеної продукції);

o вид доставки споживачеві (вивезення з підприємства, оптові, дилерська мережа, роздрібна продаж);

o ступінь диверсифікації виробничої діяльності (частка ідентичної продукції);

o життєвий цикл підприємства, тривалість його присутності на ринку, репутація;

o відмінність умов економічної діяльності (розвиненість інфраструктури, доступ до ресурсів і споживачів, рівень конкуренції, інші переваги компанії, присутньої на ринку, порівняно з компанією, яка освоювала тільки його, - тривалість присутності на ринку і т. д.).

Набір різних фінансових, технічних та інших показників оцінюваної компанії і компаній-аналогів може збігатися, хоча компанії можуть ставитися до різних галузей. У таких випадках перевага віддається схожості показників, і компанії-аналоги приймаються для порівняння.

2. Величина (розмір) компанії. Розглядаються величина компаній-аналогів за такими характеристиками:

o показники компанії: обсяг виробленої продукції, виручка, прибуток, кількість працюючих, структурна організація (функціональна, товарна, географічна), її розгалуженість;

o географічне розташування (диверсифікація). Чим більше компанія, тим легше їй потрапити в економічно найбільш вигідні райони країни, що зазвичай призводить до підвищення економічної стійкості компанії і до зменшення ризику. Це збільшує значення вартісних коефіцієнтів великих компаній, порівняно з меншими за розміром компаніями з більш високим ризиком;

o економічна ефективність. Знижки на сировину за рахунок обсягів і стабільності поставок, зниження простоїв потужностей за рахунок більш ефективної служби обслуговування і ремонту можуть призводити до більш високого валового прибутку у великих компаній, що збільшує їх вартісні мультиплікатори, які можуть бути вище, ніж для компаній з більш низькою нормою прибутку. Однак великі компанії мають більш громіздку структуру управління, більш високі постійні витрати, інші причини зниження ефективності, які можуть призвести до зниження вартісних мультиплікаторів;

o цінова політика. Великі компанії за рахунок більш високих обсягів продажів і зниження витрат можуть знижувати ціни, навіть демпінгувати, або, як ринкові лідери або розкручені торгові марки, встановлювати більш високу ціну на свої товари, що невеликі компанії, що забезпечує велику валову прибуток і великі значення вартісних мультиплікаторів.

3. Перспективи розвитку (зростання). Для визначення перспектив розвитку компанії необхідно:

o проаналізувати темпи зростання, динаміку витрат, виручки і прибутку компанії за кілька попередніх років;

o визначити фазу життєвого циклу підприємства, перспективи його економічного розвитку (інтенсивний, екстенсивний, нові виробництва (НДДКР або ліцензії), виконання вимог держорганів);

o проаналізувати дивідендну політику (відношення величини дивідендних виплат та частини чистого прибутку, що спрямовується на розвиток компанії, динаміка цього співвідношення);

o проаналізувати стан ринку, положення компанії на ринку (частка ринку, се динаміка) і можливі їх зміни.

Па перспективи розвитку компанії впливають наступні фактори:

o рівень і динаміка інфляції;

o величина і динаміка процентних ставок, зокрема ставки рефінансування ЦБ;

o перспективи зростання галузі, що збільшують або знижують можливості компанії. Компанія може розвиватися швидше, ніж галузь, і розширювати свою присутність на ринку, або повільніше, втрачаючи частину ринку. Необхідно оцінити конкурентні переваги і недоліки компанії, які дозволять їй рости з великим або меншим темпом.

Інформацію про перспективи розвитку необхідно зібрати і проаналізувати для оцінюваної компанії і кожної компанії-аналога для більш точного розрахунку коефіцієнтів.

4. Фінансовий стан (фінансовий ризик). Необхідно оцінити фінансовий стан (рівень фінансового ризику) оцінюваної компанії і кожної компанії-аналога і зіставити їх по пунктам:

o структура капіталу. Розглядається співвідношення позикових і власних коштів. Чим вище це співвідношення, тим вищий фінансовий ризик і нижче вартість компанії;

o ліквідність. Розглядаються показники ліквідності як співвідношення активів і зобов'язань компанії:

- коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності;

- коефіцієнт термінової ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності. Чим вище ліквідність компанії, тим вище її вартість;

o кредитна історія фірми (кредитний статус). Можливість залучати позикові кошти на вигідних умовах на основі позитивної історії минулих платежів, наявним вільним (незаложенным) майновим забезпеченням:

- коефіцієнт позикового капіталу (співвідношення позикових коштів і пасиву);

- коефіцієнт фінансової залежності (співвідношення позикових і власних коштів);

- коефіцієнт захищеності кредиторів (чи покриття) kп = EBIT / Interest. Чим вищий кредитний статус компанії, тим вище її вартість;

o операційний ризик. Необхідно зіставити операційні ризики як співвідношення постійних і змінних витрат для оцінюваної компанії і компаній-аналогів. Чим вище це відношення, тим вище операційний ризик для компанії, і нижчою за її вартість і навпаки.

Чим більше розкид (флуктуація) у часі значень фінансових показників компанії (виручки, прибутку, чистого грошового потоку тощо), тим вище операційний ризик.

5. Якість управління (менеджменту). Цей показник вимагає вироблення обгрунтованих і узгоджених факторів оцінки. В якості одного напряму може бути обрано порівняння основних показників компанії з середніми по галузі. Якщо у компанії немає яких-небудь переваг, притаманних лише їй, то можна дати загальну оцінку роботи менеджменту: більш успішна, ніж у середньому по галузі, менш успішна або відповідна, обсяг займаного ринку, динаміка зміни цього обсягу.

Іншим напрямом може бути оцінка на основі даних: кількість менеджерів різного ланки па загальну чисельність персоналу, рівень освіти, досвід, вік, зарплата управлінського персоналу, її співвідношення з фінансовими показниками компанії, якість фінансової документації.

Такий аналіз підвищить або знизить вартісні коефіцієнти, розраховані для порівняння компаній-аналогів і оцінюваної компанії.

6. Форма власності (ВАТ, ЗАТ, інші форми).

7. Вид прав на володіння, користування або управління.

Навіть компанії, задовольнили всіх прийнятих

критеріям, будуть відрізнятися від оцінюваної компанії. Необхідно буде врахувати ці відмінності при виборі мультиплікаторів з урахуванням особливостей оцінюваної компанії. Крім того, кількість і значимість критеріїв буде змінюватися при різних видах та метою оцінки.

На підставі проведеного аналізу зі списку обгрунтовано виключаються компанії, які не можуть бути прийняті в якості аналогів, і формується список компаній-аналогів, для яких будуть розраховуватися перевідні коефіцієнти (коефіцієнти), складається опис цих компаній, фіксуються їх фінансові показники на дату оцінки (на певну дату), ретроспективні і прогнозні дані, необхідні для фінансового аналізу.

ІІІ етап. Фінансовий аналіз. Мета - підготовка фінансових показників компаній для обчислення мультиплікаторів, застосовних до показників діяльності оцінюваної компанії. Підготовка складається з двох частин:

1) проведення необхідних коригувань (нормалізація, приведення відповідність GAAP, нарахування амортизації тощо), фінансової звітності компаній-аналогів для приведення їх у відповідність з фінансовою звітністю оцінюваної компанії, включаючи розрахунок необхідних коефіцієнтів, що враховують відмінності компаній, зазначені на етапі вибору компаній-аналогів (критерії відбору)

2) складання переліку фінансових показників, по яких будуть розраховуватися мультиплікатори.

До цих показників відносять фінансові: виручка, прибуток, грошовий потік і т. д. і тимчасові: річні, квартальні, середнє за кілька попередніх років, прогнозний період або на певну дату.

Провести коригування фінансових показників компаній-аналогів важче, ніж для оцінюваної компанії, так як доступність інформації різна. Якщо достовірність фінансових показників викликає сумнів, то їх можна виключити з розрахунків, або прийняти, але помститися, наскільки даний показник коефіцієнт, розрахований на його основі, відрізняється від загальної вибірки даних показників і коефіцієнтів.

За результатами збору інформації та фінансового аналізу складається наступна таблиця (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Фінансові показники та коефіцієнти

Показники і коефіцієнти (коефіцієнти)

Аналог 1

Аналог 2

Аналог 3

Оцінювана

середньоарифметична

Середньозважена

медіана

1

2

Разом

Складання таблиці, можлива побудова графіків і визначення середніх значень даних дозволить визначити, як співвідносяться показники та коефіцієнти оцінюваної компанії і компаній-аналогів. Ці дані дозволять визначити, де знаходяться дані оцінюваної компанії: всередині вибірки даних компаній-аналогів, поруч з нею або в стороні від вибірки. Цей аналіз покажуть перевірку на "здоровий глузд", тобто наскільки правильно було складено список компаній-аналогів.

На підставі даних таблиці і необхідної додаткової інформації проводиться розрахунок мультиплікаторів.

IV етап. Розрахунок мультиплікаторів. На підставі проведеної підготовки для кожної компанії-аналога розраховуються вартісні мультиплікатори. Потім на підставі мультиплікатора визначається ціна частині оцінюваної компанії, коригується з урахуванням її особливостей і виходить вартість частки власності. Вартісної мультиплікатор є співвідношення, в чисельнику якого ціна акції компанії-аналога, а в знаменнику - величина фінансового показника.

Вартісні коефіцієнти розраховуються виходячи з ціни однієї акції, але можуть визначатися на основі вартості міноритарного, контрольного і навіть повного пакету акцій (без урахування привілейованих акцій) до показника діяльності компанії. При виборі декількох компаній-аналогів коригується їх фінансова інформація і обчислюються вартісні коефіцієнти (коефіцієнти). Процес обчислення мультиплікаторів в загальному вигляді складається:

o визначення ціни акції для кожної компанії-аналога (чисельник співвідношення);

o визначення розрахункової бази (знаменник співвідношення);

o обчислення мультиплікатора (співвідношення) діленням ціпи акції па розрахункову базу.

Для визначення ціпи акції беруть ціну звичайних акцій компанії-аналога на підставі:

o курсу акцій компанії, що публікується у відкритому джерелі;

o вартості акціонерного капіталу компанії за даними нещодавно проведених операцій продажу, злиття або поглинання.

Визначення ціни акції відбувається:

o на дату оцінки або дату, що передує даті оцінки,

o за період, що передує даті оцінки (як середню величину між найбільшою і найменшою ціною компанії-аналога за останній місяць).

Для визначення ціпи акції можна взяти середню ціну за період, що передує даті оцінки, якщо курс акцій компанії, що публікується у відкритому джерелі, в даний момент викликає сумнів (різке рух фондового ринку, вплив короткочасних факторів тощо).

Крім того, якщо порівнюються ціни однієї акції, то ціни акції компаній-аналогів необхідно привести до кількості акцій оцінюваної компанії, тобто скільки б коштувала акція компанії-аналога, якщо б їх кількість було таким же, як у оцінюваної компанії:

(8.1)

де Зак - приведена ціна акції компанії - аналога; ціна акції компанії - аналога; - кількість акції компанії-аналога в обігу; - кількість акцій оцінюваної компанії в зверненні.

Для розрахункової бази приймається фінансова база або база натуральних показників.

В якості фінансової бази приймаються фінансові показники: виручка, валовий, балансовий або чистий прибуток, грошовий потік, вартість чистих активів і т. д. за певний період часу або за станом на дату оцінки.

База натуральних показників - показники, виражені в натуральних вимірниках: обсяг випуску, кількість тонн, кг, м3 і т. д.

Обґрунтовується застосування різних показників розрахункової бази для обчислення мультиплікаторів або відмова від їх застосування.

В якості розрахункової бази повинен виступати показник фінансових результатів або за останній звітний рік, або за останні 12 місяців, або середня величина за декілька років, що передують даті оцінки.

Основна умова застосування розрахункової бази - відповідність баз аналога і оцінюваної компанії, тобто мультиплікатор, розрахований на основі валового прибутку (до сплати відсотків і податків) компанії-аналога повинен співвідноситися з валовим прибутком до сплати відсотків і податків оцінюваної компанії.

У відповідності з вибором фінансової бази на дату оцінки або за період для оцінки застосовують два типи мультиплікаторів: 1) інтервальні; 2) моментні.

Інтервальні мультиплікатори (за період) (формули 8.2-8.8):

1) ціпа/прибуток;

2) ціна/грошовий потік;

3) ціпа/дивідендні виплати;

4) ціна/виручка від реалізації.

Моментні мультиплікатори (на дату оцінки) (формули 8.9-8.10):

o ціна/балансова вартість;

o ціна/чиста вартість активів.

1. Мультиплікатор ціна/прибуток (Р/Е) - це співвідношення, яке виражає зв'язок між ринковою ціною статутного (акціонерного) капіталу компанії та її чистим прибутком. При використанні цього співвідношення ціна акції (пакета акцій) компаній-аналогів ділиться на їх прибуток за певний період часу. Потім для отримання вартості такої ж частини акцій оцінюваної компанії цей коефіцієнт множиться на прибуток оцінюваної компанії за такий же період часу.

Для розрахунку мультиплікатора (Р/Е) використовують:

o чистий прибуток (за мінусом відсотків і податків):

(8.2)

o балансовий прибуток (до вирахування податків):

або (8.3)

Відповідно, такий же прибуток застосовують і для оцінюваної компанії.

2. Мультиплікатор ціпа/грошовий потік (P/GCF) - це співвідношення ціпи акції (пакета акцій) компанії та грошового потоку за певний період часу. Грошовий потік зазвичай розраховують чистий прибуток (скоригована, нормалізована) + амортизація + зміни грошового потоку. В даному випадку розрахунок грошового потоку компаній-аналогів і оцінюваної компанії повинен проводитися однаковими способами:

(8.4)

Коефіцієнти (P/GCF) на основі грошового потоку використовують:

o для проблемних підприємств (збитки або незначні прибутки);

o підприємств з великим періодом списання основних засобів, особливо якщо амортизація порівнянна або вище прибутку.

3. Мультиплікатор ціна/дивіденди (P/D) використовує співвідношення ціни акції компанії-аналога і величини річного дивіденду, що припадає на одну акцію:

(8.5)

Цей спосіб розрахунку та застосування мультиплікатора вимагає:

o однакової форми власності (ВАТ, ЗАТ тощо);

o однакової структури (співвідношення) звичайних і привілейованих акцій;

o однакової дивідендної політики (подібні умови, пропорційні обсяги виплат тощо).

4. Мультиплікатор ціна/виручка від реалізації (P/R) - це співвідношення ціни акції (пакета акцій) компанії і виручки за певний період часу:

(8.6)

Мультиплікатор Р/R характеризує здатність засобів компанії, власних і залучених, створювати нову вартість. На даний мультиплікатор не впливає величина витрат, понесених для одержання виручки, і, відповідно, ефективність використання цих коштів.

Якщо ця ефективність, виражена окупністю продажів (ROS): (ROS = E/R) - співвідношення чистого прибутку і виручки від реалізації, однакова, то вартість компаній, розрахована з допомогою мультиплікаторів P/R і Р/Е, буде порівнянна або збігатися.

Якщо окупністю продажу різна, то необхідно виявити і усунути причини цієї відмінності або відмовитися від використання P/R-мультиплікатора.

Мультиплікатори P/GCF, Р/R використовуються для оцінки вартості власного капіталу. Якщо компанія залучила позикові кошти, то вартість, показана мультиплікаторами, включає вартість акціонерного капіталу і вартість позикових (залучених) коштів (заборгованості). Тому при порівнянні компаній-аналогів і оцінюваної компанії необхідно виявити і скоригувати структуру капіталу всіх компаній. Це можна зробити двома шляхами:

o виключити, якщо є можливість, із грошового потоку або виручки компанії ту частину потоку або виручки, що припадає на позичковий капітал, та вартість (ціну) акції співвідносити з грошовим потоком чи виручкою на власний капітал;

o якщо немає можливості розділити грошовий потік або виручку, то при розрахунку мультиплікатора в чисельнику треба до вартості (ціні) акцій додати поточну вартість позикових (залучених) коштів (заборгованості), а в знаменнику - грошовий потік або виручку від усього використовуваного (інвестованого) капіталу, власного і позикового:

(8.7)

(8.8)

де - поточна (приведена, ринкова) вартість позикових (залучених) коштів; FVi - позикові (залучені) кошти.

Тоді вартість оцінюваної компанії:

(8.9)

Для оцінки вартості однієї акції вартість оцінюваної компанії треба розділити на кількість акцій і ввести коригування на неконтрольний характер (пакет) і інші необхідні коригування.

5. Мультиплікатор ціна/балансова вартість (P/BV) - це співвідношення ціни акцій компаній-аналогів і величини їх балансової вартості на дату оцінки.

Балансова вартість (BV) розраховується за останнім перед датою оцінки балансу як різниця між пасивом та борговими зобов'язаннями, тобто величина власного капіталу за балансом. Для проведення оцінки баланс компаній-аналогів має бути нормалізований (за відмінностей систем обліку - GAAP, нарахування амортизації, коригування непрофільних доходів і витрат тощо) згідно з нормалізованим балансом оцінюваної компанії:

(8.10)

Тоді вартість оцінюваної компанії:

(8.11)

6. Мультиплікатор ціна/ чиста вартість активів - це співвідношення ціни акцій компаній і ринкової вартості власних коштів (активів) компаній па дату оцінки:

(8.12)

Власні кошти (чисті активи, нетто-активи) розраховують як різницю між ринковою вартістю активів та ринкової вартості боргових зобов'язань компанії па дату оцінки.

При цьому ринкова вартість активів може бути вище або нижче їх балансової вартості на дату оцінки, а ринкова вартість боргових зобов'язань, як правило, дорівнює їх балансовій вартості, але може при деяких умовах (ліквідаційна вартість, залучення коштів на умовах, що залежать від зміни кон'юнктури ринку) також бути вище або нижче їх балансової вартості.

Оцінка вартості компанії на основі P/NAV-мультиплікатора найбільш застосовна, якщо:

o компанія володіє великим об'ємом власності;

o прибутковість цієї власності невелика або відсутня;

o дохід компанії забезпечується купівлею-продажем (оборотом) власності.

Таким чином, для оцінки вартості компанії на основі Р/NAV-мультиплікатора необхідно підібрати компанії-аналоги, у яких співвідношення прибутку і величини чистих активів невелика і приблизно однаково.

Крім того, необхідно проаналізувати компанії-аналоги за критеріями відбору, так як вартість активів (майна) компанії залежить від її місця розташування, розмірів, галузевої приналежності, диверсифікації, ліквідності і т. д.

Фішмен, Пратт у своїй книзі "Керівництво по оцінці вартості бізнесу" пропонують будувати графіки: ROE - P/BV, ROS - P/R, P/NAV по різним компаніям і т. д., виявляти лінію тренду та визначати значення мультиплікаторів. Спосіб досить наочний, але може збільшити помилку розрахунків не тільки за рахунок підбору компаній-аналогів, але і за рахунок графічних побудов.

Мультиплікатори по компаніях-аналогах розраховуються за фінансовий, календарний рік або за більший ретроспективний період і за прогнозний період (рік). Потім визначається середнє значення і медіана кожного мультиплікатора для кожної компанії.

Якщо компанії-аналоги мають різну схожість з оцінюваною, то їм можна надати ваги і визначити середньозважене значення мультиплікаторів.

На підставі проведених розрахунків значення мультиплікаторів, а також коректують їх показники вносяться в Таблицю фінансових показників та коефіцієнтів.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Порядок оцінки
Методичні підходи та методи оцінки вартості підприємства (бізнесу)
Оцінка компанії ЗАТ "Усупинфарм"
Зіставлення методів і моделей, що застосовуються компаніями, фінансовими консультантами і вченими
Методи оцінки вартості підприємства (бізнесу)
Роль відділу продажів компанії
Оцінка, планування та оптимізація грошових потоків підприємства. Управління грошовими коштами
ОЦІНКА ТА ПЛАНУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
Методи прийняття управлінських рішень, засновані на оцінці використання активів і капіталу економічних систем (підприємств)
Метод оцінки рівня якості різнорідної продукції
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси