Меню
Головна
 
Головна arrow Фінанси arrow Фінансовий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розробка найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності

Цей етап розробки інвестиційної політики здійснюється за двома напрямами. Одне з них включає розробку стратегічних напрямів інвестиційної діяльності, інше - розробку стратегії формування інвестиційних ресурсів.

Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності здійснюється послідовним вирішенням трьох завдань:

1) визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду;

2) визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності;

3) визначення регіональної спрямованості.

На співвідношення форм інвестування впливають різні фактори, серед яких:

■ загальний стан економіки і кон'юнктура інвестиційного ринку викликають зростання або зниження інвестиційних ризиків. В умовах нестабільної ринкової економіки інвестори воліють вкладати фінансові ресурси в активи, особливо короткострокові (за умови, що прибутковість цих інвестицій перевищує темні інфляції);

■ функціональна спрямованість діяльності підприємства визначає частки фінансових і реальних і фінансових інвестицій у портфелі. Інституційні інвестори здійснюють свою діяльність переважно на фондовому ринку і вкладають ресурси в акції, облігації, ощадні сертифікати та інші фондові інструменти. Підприємства, що здійснюють виробничу діяльність, переважно інвестують у виробничі активи, що дозволяє цим підприємствам розвиватися. Фінансові вкладення таких підприємств, як правило, пов'язані з наявністю тимчасово вільних грошових коштів;

■ співвідношення різних форм інвестування коливається в залежності від стадії життєвого циклу підприємства. На стадіях народження і дитинства інвестування носить переважно реальний виробничий характер. На стадіях зрілості підприємства можуть дозволити собі підвищення питомої ваги фінансових інвестицій;

■ нарешті, на співвідношення реальних і фінансових форм інвестування впливає розмір підприємства. Малі та середні підприємства інвестують переважно в реальні активи. У великих підприємств частка фінансових активів зазвичай вище.

Визначення галузевої спрямованості інвестицій являє собою оцінку різних прогнозованих варіантів вкладення коштів. Ці варіанти диктуються загальною стратегією економічного розвитку. Перший варіант пов'язаний з галузевої концентрацією інвестиційної діяльності. Концентрація інвестицій в одній галузі дозволяє підприємству контролювати великі сегменти ринку продукції та послуг і швидко досягти успіху. Але цей варіант пов'язаний з високим рівнем інвестиційного ризику. Другий варіант передбачає диверсифікацію вкладень інвестицій в рамках однієї галузі або групи взаємопов'язаних галузей. Наприклад, сільське господарство, легка і харчова промисловість. Подібна диверсифікація вкладень пов'язана з формуванням стратегічної зони господарювання, що дозволяє істотно розширити контрольований сегмент ринку і знизити ризик вкладення капіталів. Третій варіант передбачає диверсифікацію вкладень в розрізі не пов'язаних між собою галузей виробництва. Така диверсифікація інвестицій викликає формування на підприємствах стратегічних господарських центрів, що включають стратегічні зони господарювання і представляють собою самостійні структурні одиниці великого підприємства (компанії). За рахунок вибору галузей з різними стадіями життєвого циклу і з різними за часом коливаннями кон'юнктури на їх продукцію значно знижується рівень інвестиційних ризиків.

Визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності підприємства пов'язано з його розміром і тривалістю діяльності. Малі і значне число середніх підприємств діють у межах свого регіону. Можливість регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності пов'язана з фінансовими інвестиціями, здійснення яких може собі дозволити велике підприємство.

Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів здійснюється в кілька етапів.

Етап I. Прогнозування потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів.

Етап II. Вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел.

Етап ІІІ. Визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів.

Етап IV. Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

Використовуються для прогнозування методи розрізняються для підприємств, що здійснюють виробничу діяльність, і для інституціональних інвесторів. Інституційні інвестори формують свої ресурси за рахунок емісії акцій та інвестиційних сертифікатів. Можливий обсяг їх інвестиційних ресурсів формується за рахунок стратегії андеррайтингу. Тому в них не виникає проблем з вибором методу фінансування й оптимізації структури джерел. У зв'язку з цим основну увагу у викладі методики формування інвестиційних ресурсів буде приділено підприємствам, що здійснюють виробничу діяльність.

Прогнозування потреби у загальному обсязі інвестиційних ресурсів полягає у визначенні обсягу фінансових ресурсів як для реальних, так і для фінансових інвестицій. Вартість будівництва, розширення, реконструкції і технічного переозброєння може бути визначена за допомогою показника питомих капіталовкладень на одиницю потужності. Цей показник розраховується по об'єктах-аналогах. Витрати на капіталовкладення необхідно збільшити на потребу в оборотних коштах для нового виробництва. Вартість придбання діючих підприємств може бути спрогнозована за витратами, здійсненими по об'єктах-аналогах. Розмір витрат на придбання може прогнозуватися на основі чистої балансової вартості, прибутку або ринкової ціни об'єкта-аналога. Потреба для інвестування в фінансові активи ґрунтується на встановлених співвідношень між різними формами інвестування. Для кожного прогнозованого періоду встановлюється питома вага фінансових інвестицій у загальному їх обсязі. Обсяг потреби в інвестиційних ресурсах для реального та фінансового інвестування являє собою суму потреб у фінансових ресурсах на прогнозований період, яку доцільно збільшити на суму резерву в розмірі до 10% сукупної потреби.

Другий етап полягає у вивченні можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел. Усі джерела формування інвестиційних ресурсів можна розділити на три групи:

1) власні;

2) позикові;

3) залучені.

До власних джерел фінансування інвестиційної діяльності в першу чергу слід віднести прибуток. Частина чистого прибутку, яку підприємство може спрямувати на інвестиційні цілі, прогнозується по роках, виходячи із загальної економічної стратегії розвитку. Другим за значенням власним джерелом є амортизаційні відрахування. Їх розмір встановлюється по роках, виходячи з прийнятої підприємством амортизаційної політики та прогнозованого але років обсягу основних фондів, на які нараховується амортизація. До інших власних джерел фінансування капітальних вкладень належать: виручка від реалізації вибулих основних фондів, суми страхових відшкодувань за втрачене майно, мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві й інші джерела, що вносяться і не внесені на рахунки будівництва. При розробці стратегії формування інвестиційних ресурсів ці джерела не розглядаються.

Серед позикових джерел важливу роль відіграють кредити банків. Можливості залучення кредитів пов'язані з аналізом тенденцій зміни грошового ринку і кредитної політики держави. Прогнозування можливості повернення кредиту і сплати відсотків ґрунтується на загальній стратегії підприємства. Можливості мобілізації позикових коштів шляхом випуску облігацій, а також шляхом використання лізингу випливають із загальної стратегії підприємства.

Залучення джерел у вигляді емісії акцій прогнозують акціонерні товариства. Розширення статутного фонду може відбуватися шляхом залучення додаткових пайових внесків вітчизняних та зарубіжних інвесторів.

Третій етап полягає у визначенні методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів. При розробці стратегії формування джерел прийнято розглядати п'ять методів фінансування:

1) повне самофінансування передбачає інвестування виключно за рахунок власних джерел та внутрішніх накопичень. Цей метод застосовується для фінансування невеликих реальних проектів і фінансових інвестицій;

2) акціонування використовується для реалізації великих реальних інвестиційних проектів або для регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності;

3) кредитне фінансування застосовується для фінансування проектів з високою нормою прибутку. Рівень прибутковості але таких проектів повинен суттєво перевищувати вартість позикових ресурсів;

4) лізинг застосовується для фінансування реальних проектів з невеликим періодом експлуатації або високим ступенем змінності технології;

5) змішане фінансування грунтується на різних співвідношеннях всіх перерахованих джерел інвестиційної діяльності.

Четвертий етап - оптимізація джерел формування інвестиційних ресурсів, яка полягає у встановленні оптимальних пропорцій внутрішніх (власних) і зовнішніх (позикових і залучених) джерел фінансування.

Головними критеріями оптимізації виступають:

■ необхідність забезпечення високої фінансової стійкості підприємства;

■ максимізація прибутку від реалізації інвестиційних проектів при різному поєднанні власних та позикових джерел фінансування.

У процесі розробки інвестиційної стратегії слід за роками визначити оптимальну частку власних джерел фінансування в загальній їх сумі. Максимізація прибутку досягається шляхом використання фінансового важеля.

Конкретизація інвестиційної стратегії за інвестиційним програмам і термінів

На підставі прогнозу майбутнього стану підприємства і загального аналізу інвестиційних проектів формується інвестиційна програма. Інвестиційні проекти, що включаються в програму, розподіляються у часі з урахуванням наявності коштів для здійснення проекту і готовності підприємства до здійснення проекту.

Інвестиційна програма в подальшому коректується з урахуванням цих двох факторів, якщо прогноз стану підприємства не виправдовується на момент події. Інвестиційна програма випливає з загальної інвестиційної стратегії і узгоджується з нею. Всередині програми передбачається узгодженість але часом реалізації окремих інвестиційних проектів і формування фінансових ресурсів.

Оцінка розробленої інвестиційної стратегії

Оцінка здійснюється на основі наступних критеріїв:

■ узгодженість інвестиційної стратегії з загальною стратегією економічного розвитку підприємства та цілей, етапів і термінів її реалізації;

■ внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії передбачає узгодження цілей, напрямів та послідовності здійснення окремих напрямів інвестиційної політики;

■ узгодженість інвестиційної стратегії з зовнішнім середовищем. Вивчаються і враховуються прогнози економічного розвитку країни в цілому та інвестиційного клімату зокрема;

■ реалізованість інвестиційної стратегії з урахуванням наявних ресурсів передбачає відповідність напрямів інвестиційної діяльності можливостям формування не тільки фінансових ресурсів, але і кадрового забезпечення, стану основних фондів, можливостям використання сировинних ресурсів. В окремих випадках досліджується можливість додаткового залучення необхідних фінансових, технологічних, сировинних і інших ресурсів;

■ прийнятність рівня інвестиційних ризиків оцінюється в зв'язку з загальною стратегією розвитку підприємства;

■ результативність інвестиційної стратегії включає оцінку не тільки попередніх показників ефективності здійснення інвестиційних проектів, але і дослідження їх впливу на загальні показники діяльності підприємства як у сфері виробництва, так і в соціальній сфері.

Перегляд стратегії у залежності від зміни зовнішніх умов стану підприємства

Інвестиційна стратегія відображає специфіку підприємства і його переваги, а також можливості, що виникають в результаті змін в економіці, тому необхідний постійний моніторинг за станом здійснення окремих напрямів інвестиційної політики та приведення її у відповідність з постійно мінливими внутрішніми і зовнішніми умовами діяльності.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності
Вибір найбільш ефективних методів управління
Пріоритет мети при розробці та реалізації управлінських рішень
Етапи формування інвестиційної стратегії підприємства
Інвестиційна стратегія підприємства
Інвестиційна стратегія підприємства
Інвестиційна стратегія підприємства
Етапи формування інвестиційної стратегії підприємства
Інвестиційна стратегія підприємства
Менеджмент в умовах невизначеності зовнішнього середовища
Стратегії скорочення витрат (економії)
СТРАТЕГІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗМІН
 
Предмети
-->
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси
Пошук