Меню
Головна
 
Головна arrow Маркетинг arrow Маркетинг
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Маркетинг в туризмі

Туризм по своїх основних характеристиках не має яких-небудь принципових відмінностей від інших форм господарської діяльності. Тому всі істотні положення сучасного маркетингу можуть бути цілком застосовані і в туризмі.

У той же час в туризмі є своя специфіка, що відрізняє його не тільки від торгівлі товарами, але і від інших форм торгівлі послугами. Тут має місце торгівля як послугами, так і товарами (за оцінками фахівців, частка послуг в туризмі складає 75%, товарів - 25%). В туризмі результат діяльності зводиться до туристичного продукту.

Туристичний продукт являє собою будь-яку послугу, що задовольняє ті чи інші потреби туристів і підлягає оплаті з їх сторони. До туристичних послуг відносять готельні, транспортні, екскурсійні, перекладацькі, побутові, комунальні, посередницькі та інші.

У вузькому значенні туристичний продукт являє собою послуги кожного конкретного сектору туристичної індустрії (наприклад, готельний продукт, турпродукт туроператора, транспортного підприємства тощо).

У широкому значенні туристичний продукт являє собою комплекс послуг, що в сукупності утворює туристичну поїздку (тур) або має до неї безпосереднє відношення.

Основним туристичним продуктом є комплексне обслуговування, тобто стандартний набір послуг, який продається туристам в одному "пакеті". Туристичного продукту поряд із загальними специфічними характеристиками послуг властиві свої відмітні особливості:

• попит на туристичні послуги надзвичайно еластичний по відношенню до рівня доходу і цінами, але багато в чому залежить від політичних і соціальних умов;

• споживач, як правило, не може побачити турпродукт до його споживання і долає відстань, що відділяє його від продукту і місця споживання;

• туристичний продукт створюється зусиллями багатьох підприємств, кожне з яких має власні методи роботи, специфічні потреби і різні комерційні цілі;

• на якість туристичних послуг впливають внутрішні чинники, а також зовнішні фактори, що мають форс-мажорний характер (природні умови, міжнародні події тощо).

Ці специфічні особливості туристичного продукту впливають на маркетинг у туризмі. Виділяють три головні функції маркетингу в туризмі:

1) встановлення контактів з клієнтами. Ця функція ставить за мету переконати їх в тому, що передбачуване місце відпочинку і очікувані вигоди повністю відповідають тому, що бажають одержати самі клієнти;

2) розвиток. Ця функція передбачає розробку нововведень, які зможуть забезпечити нові можливості для збуту. У свою чергу подібні нововведення повинні відповідати потребам і перевагам потенційних клієнтів;

3) контроль. Ця функція передбачає аналіз результатів діяльності по просуванню послуг на ринок і перевірку того, наскільки ці результати відображають дійсно повне і успішне використання наявних у сфері туризму можливостей.

Ефективна реалізація цих функцій маркетингу передбачає встановлення довгострокових відносин з клієнтами, оскільки вони обходяться набагато дешевше, ніж маркетингові витрати, необхідні для посилення інтересу нового клієнта до послуг фірми.

Маркетинг в туризмі - це система управління та організації діяльності туристських компаній по розробці нових, більш ефективних видів туристсько-екскурсійних послуг, їх виробництва і збуту з метою отримання прибутку на основі підвищення якості туристичного продукту та обліку процесів, які протікають на світовому туристському ринку.

Сутність маркетингу в туризмі полягає в тому, щоб пропозицію туристських послуг в обов'язковому порядку орієнтувалося на споживача і можливості підприємства постійно узгоджувалися з вимогами ринку. Виходячи з цього, для маркетингу в туризмі, як і для інших галузей економіки, характерні два види маркетингового аналізу: внутрішнього та зовнішнього середовища.

Аналіз внутрішнього середовища (мікросередовища) передбачає вивчення маркетингового середовища, яка знаходиться всередині підприємства і контролюється ним. Це середовище включає у собі той потенціал, який дає можливість фірмі функціонувати, а отже, існувати і виживати в певному проміжку часу. Внутрішня середовище аналізується за такими напрямами:

• кадри (потенціал, кваліфікація; підбір, навчання і просування; оцінка результатів праці і стимулювання; збереження і підтримка відносин між працівниками тощо);

• організація управління (комунікаційні процеси; організаційні структури; норми, правила, процедури; розподіл прав і відповідальності; ієрархію підпорядкування);

• фінанси (підтримання ліквідності, забезпечення прибутковості, створення інвестиційних можливостей);

• маркетинг (стратегія туристичного продукту; цінова стратегія; збутова стратегія; комунікаційна стратегія).

Метою дослідження внутрішнього середовища є виявлення сильних і слабких сторін туристського підприємства, розвиток сильних сторін, на які підприємство спирається в конкурентній боротьбі, і приділення пильної уваги слабким сторонам, щоб позбутися від більшості з них.

Аналіз зовнішнього середовища передбачає вивчення таких основних чинників:

• демографічних. Ці фактори займають важливе місце при аналізі ринкових можливостей туристичного підприємства;

• економічних. Ці фактори припускають вивчення розподілу доходів між різними групами населення та структури витрат на споживання;

• природних. Ці фактори не можуть не впливати на діяльність туристичного підприємства, тим більше що питання раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища переходить в розряд глобальних;

• соціально-культурних. Ці фактори припускають облік норм, прийнятих у суспільстві, системи соціальних правил, духовних цінностей, відносин людей до природи, праці, між собою і до самих себе. Знання соціально-культурних факторів дуже важливо, оскільки вони впливають як на інші елементи макросередовища, так і на внутрішнє середовище підприємства;

• науково-технічних. Ці фактори дозволяють своєчасно побачити ті можливості, які наука і техніка відкриває для виробництва нових видів послуг, їх збуту, вдосконалення тощо;

• політико-правових. Ці фактори повинні враховуватися в першу чергу для того, щоб мати ясне уявлення про наміри органів державної влади у відношенні розвитку суспільства.

Маркетинг у страхуванні

В сучасних умовах щорічно збільшується число аварій і катастроф внаслідок підвищеного зносу і порушень експлуатації технічних об'єктів, відсутність необхідних заходів по їх попередженню, ефективних систем боротьби з негативними наслідками природних явищ.

Здійснюючи захист від наслідків непередбачуваних подій (аварій, катастроф, стихійних лих і т. п.), страхування виступає як ринковий механізм компенсації шкоди в процесі суспільного виробництва. Для цього страхові компанії формують резерви запобіжних заходів, за рахунок яких фінансується робота по профілактиці страхових випадків і зниження ступеня ризику.

Страховий ринок являє собою особливу сферу відносин у процесі купівлі-продажу специфічного товару (страхової послуги). Специфіка страхової послуги полягає в тому, що вона є одночасно і споживчою, і фінансової.

Метою маркетингу страхування як споживчої послуги є задоволення потреби клієнта у страховому захисті.

Метою маркетингу страхування як фінансової послуги є оптимізація руху фінансових ресурсів страховиків і страхувальників.

У вузькому сенсі страховий маркетинг - це та частина маркетингової діяльності, яка безпосередньо пов'язана з продажем страхових проектів.

Відносини, що виникають при купівлі-продажу страхового продукту, ґрунтуються на взаємодії між страховою компанією (в особі її представника) і страхувальником, що укладають між собою договір страхування і беруть на себе обумовлені в ньому права і обов'язки. При цьому страхова компанія є виробником страхового продукту, а страхувальник - покупцем. Кінцевими споживачами страхового продукту можуть бути як страхувальники, так і застраховані особи та вигодонабувачі.

В сучасних умовах продаж страхових продуктів безпосередньо страховою компанією страхувальнику (так званий метод прямих продажів) не є переважаючий. Між виробниками та споживачами страхових послуг функціонує сполучна ланка (страхові посередники). Вони можуть діяти як від імені і за дорученням страховика (страхових агентів), так і за дорученням страхувальника (страхові брокери).

І агенти і брокери вирішують одну задачу - досягнення балансу інтересів страховика і страхувальника при укладенні договору страхування з урахуванням власного економічного інтересу, пов'язаного з отриманням комісійної винагороди.

Страховий агент виступає як учасник ринку з боку пропозиції, тобто для нього пріоритетними є інтереси страховика, а страховий брокер виступає з боку попиту, і пріоритетними для нього є інтереси клієнта.

Таким чином, страховий маркетинг включає заходи, пов'язані з вивченням потреб потенційних страхувальників, конкурентного середовища, розробкою (на основі результатів цих досліджень) і впровадженням страхових продуктів, механізмів їх продажу, створенням і функціонуванням необхідної посередницької мережі та інфраструктури.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Адміністративне управління та адміністративно-правове регулювання у сфері культури і туризму
Маркетингова діяльність на підприємстві
МАРКЕТИНГ ЯК СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Реклама в системі маркетингу
Безпечний відпочинок і туризм
Особливості маркетингу в сфері страхування
Автомобільне страхування
Маркетингова діяльність на підприємстві
МАРКЕТИНГ ЯК СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Реклама в системі маркетингу
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси