Меню
Головна
 
Головна arrow Фінанси arrow Фінансовий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Модель Міллера - Орра

Модель Баумола проста і в достатньо прийнятна для підприємств, грошові витрати яких стабільні і прогнозовані. Насправді таке трапляється рідко; залишок коштів на розрахунковому рахунку змінюється випадковим чином, причому можливі значні коливання.

М. Міллер і Д. Орр використовували при побудові моделі процес Бернуллі - стохастичний процес, в якому надходження і витрачання грошей від періоду до періоду є незалежними випадковими подіями.

Логіка дій фінансового менеджера з управління залишком коштів на розрахунковому рахунку представлена на рис. 4.4 і полягає в наступному. Залишок коштів на рахунку хаотично змінюється до тих пір, поки не досягає верхньої межі. Як тільки це відбувається, підприємство починає купувати достатньо цінних паперів з метою повернути запас грошових коштів до певного нормальному рівню (точці повернення). Якщо запас грошових коштів сягає нижньої межі, то в цьому випадку підприємство продає свої цінні папери і таким чином поповнює запас грошових коштів до нормального межі.

При вирішенні питання про розмах варіації (різниця між верхньою і нижньою межами) рекомендується дотримуватися наступної політики: якщо щоденна динаміка грошових потоків велика чи постійні витрати, пов'язані з купівлею і продажем цінних паперів, високі, то підприємству слід збільшити розмах варіації і навпаки. Рекомендується також зменшити розмах варіації, якщо є можливість отримання прибутку завдяки високій процентній ставці по цінних паперах.

Модель Міллера - Орра

Рис. 4.4. Модель Міллера - Орра

Реалізація моделі здійснюється в кілька етапів.

1. Встановлюється мінімальна величина залишку коштів Він, яку доцільно постійно мати на розрахунковому рахунку (вона визначається експертним шляхом виходячи з середньої потреби підприємства в оплаті рахунків, можливих вимог банку та ін).

2. За статистичними даними визначається варіація щоденного надходження коштів на розрахунковий рахунок V.

3. Визначаються альтернативні витрати зберігання коштів на розрахунковому рахунку м (зазвичай їх беруть у сумі ставки щоденного доходу по короткострокових цінних паперів, що циркулює на ринку) та витрати з взаємної конвертації грошових коштів і цінних паперів.

4. Обчислити розмах варіації залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку за формулою

5. Розраховується верхня межа грошових коштів на розрахунковому рахунку, при перевищенні якої необхідно частину грошових коштів конвертувати в короткострокові цінні папери:

6. Визначається точка повернення Тв - величина залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку, до якої необхідно повернутися у разі, якщо фактичний залишок коштів на розрахунковому рахунку виходить за межі інтервалу [Оі, 0В]:

Приклад 4.2

Наведені наступні дані про грошовому потоці на підприємстві: мінімальний залишок грошових коштів (Ом) - 10 тис. дол.; витрати по конвертації цінних буму!' (Рт) - 25 дол.; дохідність короткострокових цінних паперів - 11,6% річних; середньоквадратичне відхилення в день - 2000 дол.

Визначити за допомогою моделі Міллера - Орра політику управління коштами на розрахунковому рахунку.

Рішення

1. Розрахунок альтернативних витрат зберігання коштів на розрахунковому рахунку:

2. Розрахунок розмаху варіації (дисперсії) щоденного грошового потоку, дол.:

3. Розрахунок розмаху варіації, дол.:

4. Розрахунок верхньої межі грошових коштів і точки повернення, дол.:

Таким чином, залишок коштів на розрахунковому рахунку повинен варіювати в інтервалі 10 000-18 900; при виході за межі інтервалу необхідно відновити кошти на розрахунковому рахунку у розмірі 16 300 дол.

Результати аналізу використовуються для виявлення резервів оптимізації грошових потоків підприємства та їх планування на майбутній період. Така оптимізація є однією з найважливіших функцій управління грошовими потоками, спрямованою на підвищення їх ефективності в майбутньому періоді. Найважливішими задачами, розв'язуваними в процесі цього етапу управління грошовими потоками, є виявлення і реалізація резервів, що дозволяють знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення коштів; забезпечення більш повної збалансованості позитивних і негативних грошових потоків у часі і по обсягах; забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків по видах господарської діяльності підприємства; підвищення суми і якості чистого грошового потоку, що генерується господарською діяльністю підприємства.

Планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їх видів носить прогнозний характер у силу невизначеності ряду вихідних його передумов. Тому воно здійснюється у формі багатоваріантних планових розрахунків цих показників при різних сценаріях розвитку вихідних факторів (оптимістичному, реалістичному, песимістичному).

Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:

o забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків;

o забезпечення синхронності формування грошових потоків у часі;

o забезпечення росту чистого грошового потоку підприємства.

Основними об'єктами оптимізації виступають:

o позитивний грошовий потік;

o негативний грошовий потік;

o залишок грошових активів;

o чистий грошовий потік.

Найважливішою передумовою здійснення оптимізації грошових потоків є вивчення факторів, що впливають на їх обсяги і характер формування в часі. Ці чинники можна підрозділити на зовнішні і внутрішні.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивного і негативного їх видів. На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив роблять як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються в зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, зростанні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості по отриманих фінансових кредитах, затримках виплати заробітної плати (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), росту тривалості фінансового циклу, а в кінцевому підсумку - у зниженні рентабельності використання власного капіталу й активів підприємства.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку проявляються у втраті реальної вартості тимчасово невикористовуваних коштів від інфляції, втраті потенційного доходу від невикористовуваної частини грошових активів у сфері короткострокового їх інвестування, що в кінцевому підсумку також негативно позначається на рівні рентабельності активів і власного капіталу підприємства.

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності - короткострокової або довгострокової.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання "системи прискорення (уповільнення) платіжного обороту". Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їхніх виплат.

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

o збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованої покупцях продукції;

o забезпечення часткової або повної передоплати за зроблену продукцію, що користується високим попитом на ринку;

o скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

o прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

o використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтингу;

o прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у шляху, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок тощо).

Уповільнення виплат грошових коштів в короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

o використання флоута для уповільнення інкасації власних платіжних документів;

o збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;

o заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг);

o реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їхніх видів у довгострокові.

Зростання обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуть за рахунок наступних заходів:

o залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

o додаткової емісії акцій;

o залучення довгострокових фінансових кредитів;

o продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

o продажу (або здачі в оренду) невикористовуваних видів основних засобів.

Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

o скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

o відмови від фінансового інвестування:

o зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов'язані із забезпеченням росту його інвестиційної активності. У системі цих методів можуть бути використані:

o збільшення обсягу розширеного відтворення операційних позаоборотних активів;

o прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їх реалізації;

o здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємства;

o активне формування портфеля фінансових інвестицій;

o дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

У системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їхній збалансованості в часі. У процесі такої оптимізації використовуються два основних методи - вирівнювання і синхронізація.

Вирівнювання грошових потоків спрямовано на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути у визначеній мері сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки грошових коштів і підвищуючи рівень абсолютної ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, які в процесі оптимізації повинні знижуватися.

Синхронізація грошових потоків підприємства (бюджетування доходів і витрат) спрямована на забезпечення більш чіткої залежності між вхідними і вихідними грошовими потоками. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, який в процесі оптимізації повинний прагнути до значення "+1".

Рішення задачі синхронізації потоків надходжень і виплат грошових коштів у часі та просторі забезпечує безперебійність виробничо-комерційної діяльності підприємства, фінансову стабільність і перспективи розвитку управління грошовими потоками.

Крім того, високий рівень синхронізації надходжень і витрачання грошових коштів за обсягом і часу дозволяє знизити реальну потребу підприємства в поточному і страховому залишках грошових активів, що обслуговують основну діяльність, а також резерв інвестиційних ресурсів для здійснення реального інвестування. Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Зростання чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:

o зниження суми постійних, змінних витрат;

o здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

o здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;

o використання методу прискореної амортизації основних засобів;

o скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;

o продажу невикористовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;

o посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.

Результати оптимізації грошових потоків підприємства одержують своє відображення в системі планів формування і використання коштів у майбутньому періоді.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Модель Міллера-Орра як інструмент оптимізації рівня грошових коштів
Вплив теорії структури капіталу на вартість: підхід Модільяні - Міллера
Модель Томпсона і Стрикленда
Модель ЕР2М Адамса і Робертса
Модель SPACE-аналізу
Цільова модель
Ситуаційна модель Стинсона-Джонсона
Кількісні моделі
Моделі поведінки
Крос-культурні моделі управління людьми в організації
 
Предмети
-->
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси
Пошук