Меню
Головна
 
Головна arrow Соціологія arrow Історія соціології
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 4. АМЕРИКАНСЬКА ЕМПІРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ

Комплексна мета:

знати

o основних представників американської емпіричної соціології та їх роботи;

o результати емпіричних досліджень, проведених американськими вченими;

o значення американської емпіричної соціології для вирішення практичних завдань;

вміти

o обґрунтовувати практичну значимість емпіричних соціологічних досліджень для вирішення соціально-економічних проблем;

o порівнювати вплив теоретичних установок американських соціологів на проведені ними емпіричні дослідження;

володіти

o вмінням застосовувати отримані знання при організації емпіричних досліджень.

Чиказька школа соціології

Чиказька школа соціології в період з 1915 по 1935 р. займала домінуюче положення в американській соціології та справила значний вплив на все подальший розвиток соціології в цілому, визначивши її емпіричну спрямованість. Саме в Чиказькому університеті були розгорнуті багатоцільові прикладні дослідження, які ознаменували виникнення та розквіт американської емпіричної соціології. Це напрямок орієнтувався на осмислення конкретної життєдіяльності людей, виходячи суто практично з американської традиції. З прагматичної точки зору вирішення практичних завдань є більш важливим, ніж їх теоретичне бачення або ідеологічне обгрунтування. При цьому критерієм істини виступає рівень задоволення потреб, тобто істинність знання перевіряється через його практичне втілення.

Представники американської емпіричної соціології (особливо в більш пізній період її розвитку) розглядають суспільство як нескінченно різноманітний феномен з безліччю змінних, не має общесоциологических властивостей (загальних закономірностей), які можуть бути пізнані.

Американська емпірична соціологія стала своєрідною альтернативою теоретичному узагальненню соціального життя, переймається побудовою абстрактних соціологічних схем, висновки яких, як показав історичний розвиток, нерідко розходяться з соціальною дійсністю. Тому статус "великої теорії", носить скоріше соціально-філософський, а не соціологічний характер, був поставлений під сумнів: "те, що пояснює все, не пояснює нічого конкретно". Поступово стало відбуватися зниження масштабу і значущості досліджуваних проблем порівняно з класичним періодом. Серед значної частини соціологів все більше міцніло переконання, що конкретні ситуації можна дозволити приватним шляхом без опори на широкі теоретичні підстави. А соціологічні дослідження стали орієнтуватися на вирішення конкретних соціальних проблем у повсякденній ситуації. Боротьба проти метафизичности та спекулятивності в соціології повертала її до продовження традиції, закладеної ще О. Контом, - відобразити потребу, точно фіксувати те, що є, що дано в соціальній дійсності і, спираючись на факти, розкрити "природні закони". Причому в "новому повернення" до традицій позитивізму мова йшла не про встановлення общесоциологических законів, так як вони не мають сенсу з тієї причини, що не підлягають емпіричній перевірці і, отже, складність або істинність їх не можна встановити. Акцепт робився, насамперед, на встановлення емпіричного закону для даного випадку, який може бути зафіксований у спостереженнях і підлягає емпіричній перевірці.

Торкаючись передумов формування нової емпіричної тенденції в соціології, не можна не відзначити й того, що не існувало загальновизнаних і відпрацьованих методик дослідження, що ускладнювало узагальнення соціальної інформації в єдину теорію. До того ж багато соціологічні поняття вживалися різними авторами неоднозначно, що породжувало невизначеність понятійного апарату.

Емпіризм і прагматизм формували цільову установку нового напряму в соціології, пов'язаного з вивченням того, що реально відбувається в суспільстві. Значну увагу було зосереджено на відпрацюванні соціологічного інструментарію збору, методів вибірки, обробки та аналізу соціологічних даних, що забезпечують репрезентативність, валідність і релевантність висновків і рекомендацій соціологічних досліджень. Питання про "чистоту" отриманих результатів придбав в емпіричній соціології вирішальне значення, зумовивши "методичний вибух".

Саме переклад центру тяжкості социологизирования з області "чистої теорії" в область методики, техніки і процедур соціологічного дослідження зробив аналіз проблеми методики в якості самостійної дисципліни, зорієнтувавши її на природничонаукові еквіваленти. Такий підхід сприяв заняття американської емпіричною соціологією на тривалий час провідного положення в структурі соціального пізнання.

Чиказька школа формувалася на базі першого у світі факультету, очолюваного А. Смоллом. Крім засновників американської соціології: Л. Уорда, У. Самнера, Ф. Гиддингса, Е. Росса, Ч. Кулі, значний вплив на методологічну орієнтацію Чиказької школи, спрямовану на практицизм, справила філософія прагматизму Дж. Дьюї та Ч. Пірса.

Розглядаючи проблему прагматизму в соціології, можна сказати, що він запропонував філософську, соціологічну та педагогічну модель успішної дії людини в конкретних історичних умовах, змушена пристосовуватися до них і при цьому знаходити вихід з проблемних ситуацій, що неминуче виникають на життєвому шляху. Говорячи про формування теоретико-методологічних установок Чиказької школи соціології, слід не забувати про її зв'язку з протестантської соціально-філософською традицією і тому вплив, який справило на цю школу європейська соціологія.

Відмінними рисами Чиказької школи є органічне поєднання емпіричних досліджень із теоретичними узагальненнями; висування гіпотез в межах єдиної організованої і направленої на конкретні практичні цілі програми. Разом з тим філософсько-гносеологічні орієнтації соціологів, які проводили перші конкретно-соціологічні дослідження, були різними. Але головне полягало в тому, що всі вони сходилися в прагненні засновувати свої висновки на емпіричному матеріалі.

Першою віхою, позначила народження нової тенденції, що були вийшли невдовзі після Першої світової війни дві роботи: Ф. Знанецкого та У. Томаса "Польський селянин в Європі і Америці" (1918-1921) і Р. Парку і Е. Берджесса "Введення в науку соціології" (1921). Ці роботи та їх автори визначили лідерство Чиказької школи в галузі соціології. Робота "Польський селянин в Європі і Америці" - перше соціологічне дослідження такого великого масштабу, в якому представлено величезну кількість використовуваних і отриманих даних. Ця книга сприяла зростанню підготовки соціологів, а також досліджень, пов'язаних з вивченням окремих, вузьких проблем соціального життя. Робота "Введення в науку соціології", яку називали "підручником, які користувалися найбільшим впливом в історії американської соціології", сприяла уніфікації понятійного апарату і строгості самого соціологічного мислення. Вона узаконила багато соціологічні поняття, такі як "соціальна взаємодія", "комунікація", "соціальний процес", "конкуренція", "конфлікт", "асиміляція", "пристосування", "групове поведінка". Крім того, вона дала поштовх до широкої диференціації та проведення різного роду емпіричних досліджень. Після цих робіт послідував період значного розвитку соціологічної теорії: почали розроблятися концепції розвитку суспільства, його структури, соціальної інтеграції.

Чиказька школа чинила сильний вплив на розвиток американської соціології протягом 1830-1940-х рр. Проте поступово стратегічна ініціатива переходить до Гарвардського і Колумбійського університетів. Основними причинами занепаду Чиказької школи були: вихід у 1934 р. її основного лідера Р. Парку; відсутність рівнозначних Р. Парку і Е. Берджессу соціологів; загострення розбіжностей з приводу методів дослідження; поява проблем соціально-економічного розвитку країни, які вимагали нових методів дослідження.

Останнім у ряду знаменитих чікагцев був Джордж Мід (1863-1931) - філософ, соціолог, соціальний психолог. Особливість соціологічного підходу Дж. Мзс полягала в тому, що він прагнув зрозуміти внутрішній механізм людської поведінки. Його робота "Розум, самість і суспільство з точки зору соціального бихевиориста" (1934) була спрямована на виявлення механізму єдності людської індивідуальності (самості) і суспільства, характеру їх взаємовпливу і взаємозалежності. Новизна мети вимагала для своєї реалізації розробки нової, оригінальної методології. Але запропонована Дж. Мзс методологія виявилася "передчасною" для початку 1930-х рр. Соціологічне співтовариство не було готове до її сприйняття; ще не склалася потреба у вивченні впливів внутрішнього світу особистості на хід соціального процесу. Соціологи того часу концентрували свою увагу на механізмах адаптації індивіда до вимог і нормам, які панували в соціальній системі.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Психологічний еволюціонізм американської соціології
КЛАСИКИ РОСІЙСЬКОЇ СОЦІОЛОГІЇ
ПАРАДИГМИ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІОЛОГІЇ
КЛАСИКИ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІОЛОГІЇ
ІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЯ СОЦІОЛОГІЇ В РОСІЇ
Чиказька школа. Либертаризм
ВИТОКИ ТА ЕВОЛЮЦІЯ НЕОАВСТРІЙСКОЙ ШКОЛИ І НІМЕЦЬКОГО ОРДОЛІБЕРАЛІЗМУ
КЛАСИКИ РОСІЙСЬКОЇ СОЦІОЛОГІЇ
ІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЯ СОЦІОЛОГІЇ В РОСІЇ
ПАРАДИГМИ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІОЛОГІЇ
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси