Лекція 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Системні характеристики діяльності соціальних закладів

Сучасні ринкові умови господарювання об'єктивно формують нові вимоги до якості функціонування соціальних установ як складних виробничо-господарських систем. Вони виступають основними критеріями ефективності їх діяльності. Достовірна оцінка рівня відповідності необхідним вимогам являє собою основу для прийняття управлінських рішень, що забезпечують затребуваність соціальних установ у сучасному конкурентному соціально-економічному просторі.

У зв'язку з цим формування підходу до аналізу ступеня відповідності соціальних установ сучасними критеріями ефективності є актуальною проблемою не тільки для муніципалітетів, на балансі яких вони перебувають, але і для компаній в приватному секторі економіки, що надають соціальні послуги.

У вітчизняній системі змінювалися уявлення про сутність і зміст основної економічної категорії ефективності. Модифікація уявлень про ефективність функціонування вітчизняних соціальних установ пов'язана з переходом від командно-адміністративного способу господарювання до ринкових відносин, так і з світової переорієнтацією концепцій розвитку соціальної політики. Прикладами цих змін можуть служити:

- зміна пріоритету виробничих систем з кількості виробленої продукції на якість задоволення споживчих переваг;

- висока залежність параметрів функціонування господарських систем від зовнішнього оточення (факторів зовнішнього середовища).

Перейдемо до опису сучасної концепції оцінки і аналізу ефективності функціонування соціальних установ як складних систем.

Виділяють наступні найбільш загальні трактування поняття "система":

1) певний порядок, заснований на планомірне розташування і взаємного зв'язку частин чого-небудь;

2) форма організації, пристрою чого-небудь;

3) пристрій, структура, представляють собою єдність закономірно розташованих, взаємопов'язаних частин;

4) сукупність яких-небудь елементів, одиниць, частин, об'єднаних за спільною ознакою або призначенням.

Найбільш поширеним в теорії систем є визначення системи як сукупності елементів, що перебувають у відношенні і зв'язках один з одним, яка утворює певну цілісність, єдність. Іноді сукупність трактується дещо по-іншому. Система - безліч елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, яке утворює певну цілісність, єдність.

Всі наведені визначення припускають декомпозицію системи на елементи з виділенням функціональних зв'язків і взаємозалежностей між ними. Для формування змісту поняття соціальної установи як виробничо-господарської системи необхідно виділити її функціональні особливості:

1) господарсько-економічна система утворена на стику чотирьох класів систем: економічних, соціальних, демографічних і технічних, таким чином, при її дослідженні необхідно враховувати як людські, так і техногенні чинники;

2) головна мета систем даного класу - це виробництво матеріальних благ у вигляді соціальних послуг, призначених для задоволення потреб певного типу населення;

3) наявність просторово-певної інфраструктури, що визначає внутрішньо ієрархічну будову всієї системи;

4) потреби, які покликана задовольняти виробничо-господарська система, як кількісно вимірюються через обсяг наданих соціальних послуг, так і їх якісними характеристиками.

Існує два ключових моменти в діяльності соціальних установ. По-перше, соціальна установа - це система, яка створена у відповідності з соціальними стандартами для виробництва матеріальних благ (надання соціальних послуг). По-друге, це частина великої адміністративної соціально-економічної системи (системи соціального захисту населення), яка функціонує в тісному взаємозв'язку з нею. Дане визначення підкреслює належність цього класу систем до соціальних і економічних, а отже, діяльність соціальних установ підпорядковується соціальним, економічним та демографічним законам розвитку.

В сучасних умовах відмінною рисою успішно функціонуючого соціального закладу є його цільова орієнтація на споживача, яка визначає її приналежність до класу економічних систем. Пояснюється це тим, що діяльність соціальних установ пов'язана з суспільними інтересами, серед яких домінуючими є економічні, соціальні та демографічні. Якість функціонування при цьому оцінюється безліччю соціально-економічних показників, найважливішими з яких є ставлення ефективності.

Ефективність - одне з найбільш загальних економічних понять. Це характеристика системи з точки зору співвідношення витрат і результатів її функціонування.

Управління ефективністю базується на восьми критеріях результативності функціонування організаційної системи:

1. Дієздатність - показник досягнення мети.

2. Економічність - показник використання ресурсів.

3. Якість - це відповідність системи вимогам, специфікаціям і стандартам.

4. Прибутковість - різниця між валовими доходами і сумарними витратами.

5. Продуктивність - кількість виготовленої продукції (наданих послуг) за виробничий цикл (на певний період).

6. Ефективність - співвідношення кількості продукції системи і кількості витрат на її випуск.

7. Якість трудової діяльності - ступінь задоволення потреб і запитів учасників виробництва в процесі виробництва.

8. Впровадження нововведень - модернізація, використання науково-технічного потенціалу, інновацій.

Ефективність діяльності соціальних установ залежить від наступних факторів:

1) якості цілепокладання, тобто відповідності планованих цілей вимогам зовнішнього середовища, в тому числі запитам споживачів, можливостей підприємства та інтересам персоналу;

2) сили і спрямованості економічних і соціальних мотивацій, що спонукає членів організації до досягнення поставлених цілей;

3) адекватності обраних стратегій розвитку поставленим цілям;

4) обсягу втягуються у виробничий процес ресурсів, необхідних для розвитку організації, формування продукції з певними кількісними і якісними характеристиками.

Функціонування соціальних установ завжди була жорстко регламентована нормативними документами. Бюджетне фінансування діяльності і відоме заздалегідь кількість соціальних послуг, які необхідно надати, не вимагало проведення всебічного фінансово-економічного аналізу, оскільки конкурентна боротьба за відповідні сегменти ринку була відсутня і банкрутство соціальним установам не загрожувало. Тому в штаті, як правило, були відсутні економісти і тим більше фінансові аналітики.

Картина почала змінюватися з того моменту, коли соціальним установам дозволили надавати платні послуги. В даний час соціальним установам надана можливість самостійного планування своєї діяльності в рамках укладених договорів на виконання державного завдання і договорів, укладених із споживачами соціальних послуг. Крім того, соціальні установи приватного сектора в повній мірі проводять фінансово-економічний аналіз своєї діяльності, без якої неможливе управління організаціями в умовах ринкової економіки та конкурентної боротьби.

Пропонований далі в цій главі матеріал має ознайомчий характер і базується на адаптації широко використовуваної літератури на цю тему.