Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Організаційна структура. Основні види діяльності підприємства

Всі внутрішньоорганізаційні процеси протікають в рамках організаційної структури, яка відображає внутрішню будову підприємства, сформовану на ньому поділ праці, зв'язки і взаємодію його підрозділів. Організаційна структура закріплює завдання, функції, права і обов'язки за кожним структурним підрозділом. Існують різні варіанти побудови підприємства - від жорсткого централізованого до гнучкого, динамічного. Від вибору типу організаційної структури, вмілого проектування і своєчасного зміни багато в чому залежить ефективність діяльності підприємства в цілому.

Організаційні структури, що використовуються при підприємницькому підході, характеризуються гнучкістю, невеликою кількістю ієрархічних рівнів, децентралізацією, низьким ступенем формалізації.

Досвід провідних підприємств показує, що ключ до успішної діяльності підприємства - це, насамперед, чітка організація управління підприємством. Вона характеризується поруч причинно-наслідкових зв'язків (рис. 13.2).

Фахівці з менеджменту вважають, що найбільшого ефекту в роботі підприємства здатні досягти умілі, продумані дії його керівників. Кваліфіковані дії керівництва дають можливість направити в потрібне русло поведінку працівників, створити необхідну виробничу орієнтацію і збудити мотивацію їх дій, сприяти ефективній роботі. У результаті виробнича діяльність колективу набуває потрібну цілеспрямованість, організованість і продуктивність. Таким чином, успіх приходить тоді, коли якісне керівництво породжує активну поведінку працівників, а їх взаємодія проявляється в ефективній виробничій діяльності.

Рис. 13.2. Логічна послідовність управління підприємством ( непрямий зв'язок)

У сучасному менеджменті прийнято розрізняти три основних види (напрямки) діяльності:

(1) технічну діяльність зі створення та освоєння, застосування у виробництві прогресивних видів матеріалів, техніки, технології. Головне в цьому виді діяльності - вміння генерувати технічну ідею. Завдання менеджера - шукати здібних людей і забезпечувати їм творчі умови (створювати інноваційні групи, відділи, фірми, венчурні відділення);

(2) управлінську діяльність з координації дій, забезпечення впорядкованості та узгодженості виробничих процесів. В управлінській діяльності успіх досягається в основному умінням отримувати результат за рахунок зусиль підлеглих (власне менеджмент - управління внутрішніми факторами виробництва);

(3) управлінську діяльність з організації дій підприємства на ринку товарів і послуг (система стратегічного управління і тактика діяльності підприємства на ринку). Вона отримала особливу назву - маркетингова управлінська діяльність (управління підприємством з урахуванням зовнішніх факторів).

Маркетинг і менеджмент - це дві нерозривні сторони управління підприємством, при цьому маркетинг виконує функції генератора ідей, а менеджмент повинен забезпечити їх досягнення.

Розглянемо зміст менеджменту підприємства та його основні завдання.

Керівник-менеджер повинен:

(1) знати, вивчати і аналізувати факти, пов'язані з діяльністю підприємства; регулярно проводити ретроспективний аналіз; виявляти логіку розвитку подій на підприємстві і в середовищі, з якою доводиться взаємодіяти; вивчати споживача; діагностувати внутрішні проблеми виробничого колективу; прогнозувати дію зовнішніх факторів;

(2) намічати поточні і перспективні цілі; тримати поточні цілі і завдання під постійним контролем; виробляти стратегічну концепцію, розробляти конкурентноспроможну стратегію дій, спрямовану на використання потенційних можливостей колективу; визначати власну соціально-економічну, виробничу, підприємницьку тактику;

(3) організовувати, забезпечувати, об'єднувати ресурси і кошти (працівників, машини, матеріали, фінанси, інформацію) для досягнення цілей; координувати виробничі програми з позицій їх загального ресурсного забезпечення; визначати допустимі масштаби витрачання ресурсів за кошторисами і балансів з використанням нормативної бази; приділяти особливу увагу контролю над ключовими ресурсами;

(4) створювати дієві виконавчі структури; використовувати програмні управлінські структури; поєднувати децентралізацію з необхідною централізацією; в допустимих межах делегувати повноваження по управлінню; створювати тимчасово або постійно діючі спеціалізовані структури для реалізації особливо важливих функцій;

(5) вміти вибирати людей, своєчасно просувати ініціативних і здібних фахівців; інформувати колективи про цілях і задачах управління; навчати і розвивати їх здібності, особливу увагу приділяючи талантам: вміти зацікавити і змусити працювати, позбавляючись від свідомо непотрібних і безперспективних працівників;

(6) забезпечувати координацію та інтеграцію діяльності всіх підрозділів та спеціалістів підприємства.

Еволюція систем внутрішньофірмового управління дасть можливість зрозуміти, що змінили один одного системи розраховувалися на зростаючий рівень нестабільності (невизначеності), і в особливості на все більшу незвичність (новизну) подій і все меншу передбачуваність майбутнього.

На початку XX ст. застосовували два типи систем управління підприємствами: (1) на основі контролю за виконанням; (2) на основі екстраполяції минулого.

До теперішнього часу склалися два типи систем управління.

(1) пов'язаний із визначенням позиції (управління на основі передбачення змін, коли почали виникати несподівані явища і темп змін прискорювався, однак не настільки, щоб не можна було вчасно визначити реакцію на них). Цей тип управління включає довгострокове та стратегічне планування і вибір стратегічних позицій;

(2) пов'язаний зі своєчасною реакцією, що дає відповідь на швидкі і несподівані зміни в навколишньому середовищі (управління на основі гнучких екстрених рішень). Цей тип включає управління на основі ранжування стратегічних завдань: з сильним і слабким сигналам і в умовах стратегічних несподіванок.

Вибір поєднань систем для конкретного підприємства залежить від середовища, в якому воно діє або збирається діяти. Вибір необхідної системи визначення позицій залежить від новизни і складності завдань. Вибір системи своєчасної реакції визначається темпом змін і передбачуваністю завдань.

Інтеграція цих систем управління дозволяє сформувати метод стратегічного управління, найбільш повно відповідає умовам гнучкості і невизначеності зовнішнього середовища.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Основні організаційні форми підприємств інноваційного менеджменту
Організаційна структура управління підприємством
Основні виробничі фонди підприємства: поняття, склад і структура
Особливості організаційних структур інноваційних підприємств
Інтегровані організаційні структури інноваційних підприємств
Механізм управління підприємством. Організаційна структура
Організаційні форми діяльності PR-структур і служб
Організаційні структури управління
Організаційна структура ІС СД
Груповий характер терористичної діяльності: класифікація, організаційна структура і рівні
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси