Меню
Головна
 
Головна arrow Фінанси arrow Корпоративний фінансовий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Резюме

o які принципові можливості залучення капіталу представляють для корпорації сучасні фінансові ринки;

o як розраховується вартість капіталу для різних типів джерел.

2. Вартість власного капіталу корпорації може бути оцінена на основі позитивної моделі дивідендного зростання (DGM) або нормативної моделі вартості капітальних (довгострокових) активів (САРМ). Якщо говорити про точності і коректності оцінок, модель САРМ вважається кращою, так як, оцінюючи необхідний інвесторами рівень прибутковості, більш коректно ґрунтуватися на ринкових вимогах, а не на фактичних очікуваннях.

3. Ринкова вартість позикового капіталу може бути визначена по-різному в залежності від того, чи має ринкову котирування борг корпорації та яка ставка по ньому - плаваюча або фіксована. Наприклад, якщо позичковий капітал корпорації утворений шляхом публічного розміщення облігацій, його ринкова вартість може бути розрахована як внутрішня ставка прибутковості (IRR) із грошового потоку, утвореного ринковою ціною облігації та виплатами по ній погасітельний платежу і купонів. Вартість некотируемого боргу з плаваючою ставкою дорівнює поточній величині цієї ставки. Вартість некотируемого боргу з фіксованою ставкою може бути визначена за аналогією з подібним боргом, мають котирування на ринку. Нарешті, вартість короткострокового платного боргу корпорації близька за величиною її балансовою оцінкою.

4. Знаючи вартість власного і позикового капіталу корпорації та умови оподаткування прибутку, нескладно визначити середньозважену вартість для всього капіталу компанії в цілому (А/АСС). Цю величину можна використовувати в якості необхідної ставки прибутковості (ставки дисконту) при оцінці інвестиційних проектів корпорації. Однак при цьому необхідно, щоб проект був:

o невеликим по відношенню до розміру корпорації, щоб не чинити істотний вплив на структуру і вартість капіталу компанії;

o звичайним для даної корпорації, тобто ставитися до її традиційній сфері діяльності.

Крім того, протягом найближчого часу не повинні очікуватися різкі зміни у фінансовій політиці корпорації. Якщо ж вони очікуються, коректно оцінювати середньозважену вартість капіталу на основі його цільової структури.

5. Існують різні теорії про те, як змінюється цінність компанії при нарощуванні фінансового левериджу. Так, відповідно до традиційної теорії, по мірі того як у структурі капіталу підприємства підвищується частка боргу, середньозважена вартість капіталу спочатку знижується. Це відбувається в зв'язку з тим, що менш ризиковий позиковий капітал має більш низьку вартість і коли його частка в структурі капіталу збільшується, середньозважена вартість капіталу знижується. Потім домінуючою стає протилежна тенденція - збільшення вартості власного і позикового капіталу через збільшення фінансового ризику. Утворюється оптимум, який відповідає максимальній цінності компанії.

6. З теорії Модільяні - Міллера без податків цінність компанії не залежить від фінансового важеля, так як дві згадані вище тенденції до зростання і зниження WАСС врівноважують один одного. Однак це відбувається у так званому "світі Модільяні - Міллера", тобто при дотриманні ряду умов, найбільш важливими з яких є відсутність стабільної арбітражної ситуації, податку на прибуток, трансакційних та агентських витрат, загрози банкрутства, рівнодоступність джерел капіталу і симетричність інформації для всіх інвесторів і кредиторів.

7. При недотриманні зазначених вище умов виникають побічні ефекти, сумарна приведена цінність яких і визначає переваги тих або інших джерел фінансування. Наприклад, такими побічними ефектами можуть бути трансакційні і агентські витрати, "податковий щит" на відсотки, витрати банкрутства, надмірно висока вартість позикового капіталу у порівнянні з середньоринковим рівнем як наслідок неравнодоступности джерел фінансування. Механізм впливу цих чинників описаний в даній главі.

8. Дивіденди - це поточні доходи по акціях. Якщо б вони ніколи не виплачувалися, акції яких не користувались попитом і не мали ціни. Проте в кожний конкретний період вони можуть не виплачуватися. Дивідендна політика компанії полягає в тому, щоб вирішити проблему, варто виплачувати дивіденди або, реинвестировав прибуток і отримавши з неї дохід, виплатити їх у майбутньому.

9. Традиційна теорія визнає вплив дивідендної політики на цінність компанії. При цьому компанія з низькою рентабельністю може підтримати свою ринкову цінність, виплачуючи високі дивіденди. Навпаки, високорентабельна компанія здатна підвищити свою ринкову цінність, реінвестуя прибуток і не витрачаючи її на виплату дивідендів.

10. Модільяні і Міллер, розділивши проблеми інвестування та виплати дивідендів, показали, що за певних ідеальних умов дивідендна політика не впливає на цінність компанії. Якщо ці умови порушуються, виникають побічні ефекти, здатні зробити вплив на цінність компанії і спонукати її керівництво дотримуватися тієї або іншої дивідендної політики. Існують аргументи на користь виплати як високих, так і низьких дивідендів.

11. Крім проблеми виплати чи невиплати дивідендів у керівництва компанії виникають інші проблеми, пов'язані з дивідендами: варто віддати перевагу високі або низькі дивіденди, до яких наслідків можуть призвести виплати дивідендів акціями, слід виплачувати дивіденди чи викуповувати акції. У розділі наведено аргументи, які можуть вплинути на вирішення цих питань. Остаточне рішення приймається менеджерами компанії шляхом зважування всіх аргументів в конкретних умовах.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

РЕЗЮМЕ
Резюме
Резюме
Резюме
Резюме
Резюме
Резюме
РЕЗЮМЕ
Резюме
Резюме
 
Предмети
-->
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси
Пошук