Елементи фінансової системи Канади

Банки. Основу фінансової системи країни становить розвинена система банків. У Канаді діє традиційна дворівнева банківська система: перший рівень - це державний (центральний) Банк Канади (Bank of Canada); другий рівень - комерційні банки. Банк Канади виконує всі функції, властиві центральним банкам розвинених країн: регулює обсяги грошової маси, маніпулює процентною ставкою, надаючи вплив на динаміку інвестицій; здійснює контроль над інфляцією і безробіттям; здійснює емісію і т. д.

Другий рівень - основні комерційні банки: "Банк Монреаля", "Торонто Домініон Банк", "Ройял Банк оф Канада" та ін; вони мають багато дочірніх банків як в самій Канаді, США, так і в інших країнах.

Інші фінансові інститути. У фінансовому та страховому секторі виділяються великі канадські компанії Manulife Financial (друге місце в 2008 р. за масштабом операцій серед американських страхових компаній) і Sun Life. Динамічно розвиваються біржові центри в Торонто, Монреалі та Ванкувері, вони отримали міжнародний розмах і на них діють компанії Азії, Європи, Латинської Америки; широко розвинений страховий бізнес, у тому числі у сфері страхування життя. Канадські банки та інші фінансові установи сильно постраждали в період кризи, і держава надала їм серйозну підтримку, побоюючись великих негативних наслідків у разі, якщо вони впадуть (загальний обсяг допомоги перевищив 30 млн дол.).

Міжнародні торгово-економічні зв'язки Канади

Головним напрямком канадської зовнішньої економічної політики є її відносини з США. Угоди про вільну торгівлю, укладених між країнами в 1988 і 1993 рр. (з участю Мексики), служать ефективним прискорювачем процесу північноамериканської економічної інтеграції. Зовнішньоекономічні зв'язки завжди відігравали важливу роль в економічному розвитку Канади, і з часом країна ставала все більш відкритою для зовнішньої торгівлі та інвестицій. У період з 1994-2009 рр. у всіх провінціях Канади експорт товарів і послуг перевершує їх постачання іншим суб'єктам федерації. У 1999-2008 рр. міжнародні експерти незмінно включали Канади в число країн з найбільш сприятливим інвестиційним кліматом.

Зовнішня торгівля

Канада займає за обсягом торгівлі (товарами і послугами) одинадцяте місце у світі і відноситься до числа великих торгових держав світу. Частка країни в світовому товарному експорті становить 3,2%, а за традиційним товарам вивезення вона набагато більше. У 2007 р. Канада була на першому місці в світі по експорту сірки, пиломатеріалів і газетного паперу, другому - азбесту, нікелю, пшениці, третьому - алмазів, вантажних автомобілів, четвертому - золота, п'ятому - тракторів.

"Експортна квота" становила у 2001-2009 рр. 30-38% ВВП, а частка товарного експорту продукції канадського матеріального виробництва наближалася до 2/3. Імпорт товарів і послуг покриває понад 40% внутрішніх потреб (у 1991 р. - 28,9%).

Лідируюча роль у зовнішньоторговельних зв'язках Канади належить торгівлі товарами, на яку в 2008 р. припало 86% усього обсягу зарубіжного обміну товарами і послугами. В умовах посилення регіональної інтеграції та розширення транснаціоналізації виробництва канадська зовнішня торгівля товарами, як і світова, зростала шаленими темпами, і за період 1992-2007 рр. вона збільшилася більш ніж у 2,9 рази.

При цьому відбулися позитивні зрушення в структурі канадського експорту: частка машин і устаткування зросла з 28,2 до 46,9%, а частка промислової сировини, напівфабрикатів та енергоносіїв знизилася з 60,3 до 35,2%. Разом з тим частка машин і устаткування в сучасному імпорті Канади складає 52,5%, а інших споживчих товарів 13,0%. В цілому по цим двом групам товарів, вироблених галузями обробної промисловості, Канада залишається великим нетто-імпортером, тоді як позитивне сальдо у зовнішній торгівлі забезпечується масштабним експортом енергоносіїв, продукції лісопромислового комплексу, металів і сплавів. Експорт нафти, природного газу та електроенергії (головним чином у США) зріс у вартісному обсязі з 23,8 млрд дол. в 1998 р. до 85 млрд дол. у 2008 р. Все це зумовлює динамічне зростання зовнішньої торгівлі країни (табл. 14.2).

Таблиця 14.2

Експорт та імпорт Канади, 1991-2007 рр., млрд дол.

Джерело: Yearbook, Canada, 2009.

Стійке зростання канадського експорту, який походив з початку 1990-х рр.., був перерваний глобальною кризою. На Канаду він надав досить серйозний вплив в силу зв'язності її економіки з економікою могутнього південного сусіда. У стані депресії виявилася автомобільна промисловість ("Кэнэда Моторі", "Кэнэда Форд", "Кэнэда Крайслер"), інші галузі промисловості, включаючи галузі гірничодобувної промисловості: відповідно у 2008-2009 рр. відбулося скорочення експорту.

Для Канади у 1991-2007 рр. характерне стійке активне сальдо зовнішньоторговельного балансу, яке, незважаючи на уповільнення динаміки експорту порівняно з імпортом, значно зросла (у 3,4 раза) і склала майже 44 млрд дол. Торговий профіцит у зростаючих розмірах формують такі групи, як мінеральне паливо (зростання позитивного сальдо в 5,5 рази порівняно з 1991 р.), метали та вироби з них (в 2,8 рази). Це обумовлено головним чином підвищенням світових цін на експортовані країною паливно-сировинні товари. Крім того, в експорті товарів цих груп частка імпортного компоненту є низькою. Негативне сальдо у досліджуваному періоді характерно для торгівлі машинотехническими засобами, споживчими товарами та хімічними виробами.

У 2008 р. перевищення експортних поставок у порівнянні з імпортними склало майже 142 млрд дол. Величезний профіцит обумовлений збільшенням вартості вивезення енергоресурсів, на частку яких падає близько чверті товарного експорту Канади на американський ринок. У той же час товарообіг з зарубіжними постачальниками машінотехніческіх і споживчих виробів був зведений з негативним балансом. У 2008 р. ціна пасиву була особливо висока у торгівлі з країнами Азії (-44 млрд дол.), причому на Китай припало близько 60% його обсягу (-26,8 млрд дол.), а також з державами ЄС-15 (-18,6 млрд дол.), Мексикою (-11,6 млрд дол.), Латинською Америкою (-7,3 млрд дол.) і Африкою (-5,9 млрд дол.). Канада поступається решті країн "вісімки" за часткою машінотехніческіх виробів у вивезенні, особливо Японії та Німеччини, експорт яких більш ніж наполовину складається з продукції машинобудування. Канада програє багатьом іншим країнам ОЕСР і по частці продукції високотехнологічних галузей в експорті (табл. 14.3).

Таке становище пов'язане з відставанням Канади від багатьох розвинених країн за витратами на науково-дослідні роботи, невисоким рівнем комерціалізації винаходів, а також зростанням глобального попиту на паливо і сировину в останні роки.

Нині Канада виступає постачальником на зовнішній ринок і товарів високої складності (атомні реактори, реактивні літаки, вузли космічних кораблів та ін), але при цьому залишається великим експортером палива, сировини і напівфабрикатів. Зміна світового економічного ландшафту, динаміка попиту на ринку США є причинами істотних зрушень у товарній структурі експорту та імпорту Канади. У 1990-е рр. інтенсивний розвиток внутрішньогалузевого обміну, особливо в галузях обробної промисловості, впливало на підвищення частки машінотехніческіх виробів в експорті та імпорті країни, максимальні значення яких були досягнуті в 1999 р. - 46,3 і 58,3% відповідно. До половини обороту машинобудівної продукцією становили комплектуючі вироби, що є результатом поглиблення міжнародного поділу праці.

Таблиця 14.3

Питома вага високо - та низькотехнологічної продукції в експорті Канади та країн ОЕСР (у % до експорту продукції обробної промисловості)

Примітка: 1 - високотехнологічна продукція; 2 - низькотехнологічна продукція.

Джерело: OECD Factbook 2007. Р. 245, 247.

Канада торгує приблизно з 150 країнами світу, але традиційно провідна роль у зовнішньоекономічних зв'язках, як уже говорилося, належить США. В основі торговельних відносин двох країн лежать географічна близькість і значна протяжність спільного кордону, спільність проблем енергопостачання і екології, взаємозалежність розвитку окремих галузей. У 2007 р. на США припадало 69% загального обсягу торгівлі, далі з великим відривом слідують: Китай (5,0%), Японія (3,0%), Великобританія (2,5%), Мексика (2,4%), Німеччина (1,8%). Росія з часткою 0,3%, як і інші країни СНД (0,1%), займають скромне місце в товарообігу Канади.

В експорті на американський ринок припадає близько 80% всього обсягу промислових товарів, 2/3 сільськогосподарських продуктів, 81% лісової продукції, 80% мінеральної сировини і напівфабрикатів. Традиційно від 1 /4 до 1 /3 канадсько-американського обміну займає продукція північноамериканських автомобілебудівників, рух якої в обидва напрямки з 1965 р. звільнено від мита в результаті підписання "Автопакта". У США надходить 97% всього канадського експорту автомобільної промисловості; у свою чергу, Канада купує на американському ринку майже 80% усіх імпортованих автомобілів і частин до них.

В останні роки відбулося безпрецедентне в історії канадсько-американській торгівлі зменшення частки Сполучених Штатів в імпорті Канади: у 2007 р. питома вага партнера по НАФТА становив 43,9%, що стало найнижчим показником з 1930-х рр. минулого століття. Американські інвестиційні та споживчі товари були заміщені більш вигідними закупівлями в Китаї, інших азіатських країнах, Мексиці. З 2003 р. Китай, відтіснивши Японію, зайняв місце другого за величиною торговельного партнера Канади. Зростання частки КНР стався завдяки збільшенню вартості імпорту, питома вага якого в загальному обсязі канадського ввезення зріс до 8,7% (у порівнянні з 1% у 1990 р. і 0,1-0,2% в 1960-1985 рр..). Кардинальним чином змінилася товарна структура імпорту з Китаю: якщо на початку 1990-х рр. Канада закуповувала головним чином іграшки і дрібнички, то тепер більшу частину закупівель становлять машинотехнические вироби і споживчі товари. Зокрема, за рахунок ввезення з Китаю нині задовольняється приблизно чверть імпортних потреб в товарах (одязі, товари для спорту і туризму, меблях, предметах домашнього вжитку та ін).

Значення торгівлі з третім за величиною партнером - Японією, має тенденцію до зменшення; у 2007 р. частка цієї країни в порівнянні з 1991 р. скоротилася в експорті на 3,4%, в імпорті - на 3,1%. У зв'язку з підвищенням курсу ієни Японія частково втратила конкурентні переваги на канадському ринку. Іншим фактором, що зробив вплив на падіння частки Японії у двосторонній торгівлі, стало будівництво автомобільних заводів в Канаді японськими компаніями. У 2006 р. близько 40% вироблених в країні автомобілів було зроблено іноземними виробниками (у 2000 році - 25%).

Динамічно зростає торгівля з країнами Європи, причому в її структурі намітилися прогресивні зрушення. Найбільший обсяг торгівлі (7,5% експорту і 14,4% імпорту в 2007 р.) припадає на країни Євросоюзу; основними партнерами є Великобританія, Німеччина, Голландія, Франція, Італія. Значення європейських країн зростає головним чином в імпорті Канади. У великих обсягах ввозяться промислові і споживчі товари, на яких європейські країни спеціалізуються (вино з Франції та Італії, кондитерські вироби і годинник з Швейцарії, взуття з Італії та Іспанії та ін).

Якщо в експорті до США, Японію і Китай переважає дешева продукція, то 57% продажів в європейські країни складають машинотехнические вироби (в тому числі продукція авіа - та аерокосмічної промисловості) і споживчі товари. В Євросоюз надходить також половина всього канадського експорту дорогоцінних каменів і металів.