Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 25. Витрати та доходи підприємств

Класифікація витрат

В процесі здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства несуть певні витрати. Об'єктом вивчення є витрати, які можуть бути виміряні у грошовому вираженні, тому їх називають грошовими, або фінансовими.

Під витратами підприємства визнаються зменшення економічних вигод у результаті вибуття грошових коштів, іншим майна і (або) виникнення зобов'язань, що призводять до зменшення капіталу.

Усі грошові витрати підприємства групуються за трьома ознаками:

(1) витрати, пов'язані з витяганням прибутку;

(2) витрати, не пов'язані з витяганням прибутку;

(3) примусові витрати.

Витрати, пов'язані з витяганням прибутку включають в себе:

o витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг);

o інвестиції.

Витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) - це витрати, пов'язані зі створенням товару (продукції, робіт, послуг), в результаті продажу яких підприємство отримає фінансовий результат у вигляді прибутку або збитку.

Склад цих витрат наступний:

(1) матеріальні витрати, тобто вартість спожитих у процесі виробництва товарної продукції, робіт, послуг матеріальних ресурсів;

(2) витрати на оплату праці і відрахування на соціальне страхування;

(3) витрати, пов'язані з управлінням виробничим процесом;

(4) вартість використаних у процесі виробництва необоротних активів (основних фондів, нематеріальних активів), відшкодовується у формі амортизації.

Інвестиції - це капітальні вкладення, мета яких - розширення обсягів власного виробництва, а також вилучення доходів на фінансових і фондових ринках.

2. Витрати, не пов'язані з отриманням прибутку, - витрати на споживання, соціальну підтримку працівників, благодійність та інші гуманітарні цілі. Такі витрати підтримують суспільну репутацію підприємства, сприяють створенню сприятливого соціального клімату в колективі і в кінцевому підсумку сприяють підвищенню продуктивності та якості праці.

3. Примусові витрати - це податки і податкові платежі, відрахування на соціальне страхування, витрати з обов'язкового особистого і майнового страхування, створення обов'язкових резервів, економічні санкції.

Класифікація витрат за принципами

1. За обліковим принципом витрати класифікуються на:

(1) витрати на звичайним видам діяльності;

(2) інші видатки.

Витрати по звичайних видах діяльності - це витрати, пов'язані з виготовленням та продажем продукції, придбанням і продажем товарів, а також витрати, здійснення яких пов'язане з виконанням робіт, наданням послуг. Сюди ж відносяться управлінські і комерційні витрати.

До інших витрат відносяться:

(1) витрати, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації;

(2) витрати, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності;

(3) витрати, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій;

(4) витрати, пов'язані з продажем, вибуттям та іншим списанням основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), товарів, продукції;

(5) відсотки, сплачувані організацією за надання їй в користування грошових коштів (кредитів, позик);

(6) витрати, пов'язані з оплатою послуг, надаваних кредитними організаціями;

(7) штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів;

(8) відшкодування заподіяних організацією збитків;

(9) збитки минулих років, визнані у звітному році;

(10) суми дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, інших боргів, нереальних для стягнення;

(11) курсові різниці;

(12) сума уцінки активів (за винятком необоротних активів);

(13) інші позареалізаційні витрати.

У складі інших витрат відображаються також витрати, виникаючі як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна тощо).

На основі цієї класифікації складається Звіт про прибутки та збитки.

2. Витрати по основний діяльності групуються за ознакою однорідності елементів:

(1) матеріальні витрати;

(2) витрати на оплату праці;

(3) відрахування на соціальні потреби (соціальний податок);

(4) амортизація;

(5) інші витрати.

На підставі цієї класифікації складається кошторис витрат на виробництво і реалізацію продукції. Класифікація статей витрат розробляється підприємством самостійно.

3. По відношенню до обсягу виробництва витрати поділяються на постійні і змінні.

Постійними називаються витрати, величина яких не залежить від обсягу виробництва. Вони можливі, навіть якщо підприємство простоює або тільки що організувалося. До таких витрат відносяться, наприклад, орендна плата за взяті в оренду основних фондів, амортизація власних основних фондів, заробітна плата адміністрації та обслуговуючого персоналу, комунальні послуги, поштово-телеграфні послуги, податки і інші. Такі витрати ще називають "витрати на період", маючи на увазі, що вони залежать нс від того, скільки продукції випущено, а тільки від того, що закінчився певний період часу, за який нараховуються платежі.

Змінні витрати залежать від випуску продукції: збільшуються з ростом випуску продукції, зменшуються зі зниженням випуску продукції. Це витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо і енергію на технологічні цілі, заробітну плату основних робітників, витрати на ремонт і обслуговування устаткування. Такі витрати також називають "витрати на продукт", маючи на увазі, що вони безпосередньо пов'язані з виробництвом нових продуктів (робіт, послуг).

4. Оскільки управління витратами - одна з головних задач внутрішньофірмового управління, то основним критерієм служить класифікація по місцях виникнення витрат (в залежності від організаційної структури підприємства). Цей поділ передбачає призначення відповідальних керівників підрозділів. Класифікація місць виникнення витрат повинна бути настільки широкою, щоб по кожному підрозділу можна було б визначити тільки один базовий показник, який би враховував завантаження даного структурного підрозділу та одночасно відображав залежність витрат від виробітку.

5. Класифікація за об'єктами витрат здійснюється в залежності від вироблених підприємством товарів, послуг, робіт, на які падають ці витрати. Основа класифікації - картотека продукції підприємства, об'єкт витрат - кожне виріб, вид послуг, вид робіт, призначених для реалізації. При серійному, безперервному виробництві, а також при виготовленні продукції за окремими замовленнями в якості об'єкта витрат виступає замовлення. На основі цієї класифікації складається калькуляція повної собівартості продукції.

6. За способом віднесення на собівартість об'єктів витрати поділяються на прямі і непрямі. До прямих відносяться витрати, які можна прямо віднести на собівартість одиниці виробу (наприклад, матеріали, з яких виготовляються конкретні вироби). До непрямих відносяться витрати, які неможливо в момент їх виникнення співвіднести з конкретними видами виробів. Такі витрати попередньо накопичуються на окремих рахунках. Потім, в кінці звітного періоду, вони розподіляються між видами продукції пропорційно обраній базі (наприклад, основної заробітної плати робітників, або прямим матеріальним витратам).

7. У фінансовому плануванні часто використовується класифікація витрат за напрямками діяльності підприємства: основна (звичайна), інвестиційна і фінансова.

8. В цілях оподаткування податком на прибуток в Податковому кодексі РФ також передбачена класифікація витрат на прямі і непрямі. До прямих відносяться матеріальні витрати, витрати на оплату праці та амортизація. Інші витрати класифікуються як непрямі. Прямі витрати формують виробничу собівартість готової продукції і розподіляються між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, а непрямі - включаються в собівартість реалізованої продукції у кінці звітного (податкового) періоду. У Податковому кодексі РФ нс передбачений облік собівартості одиниці виробів (продукції, робіт, послуг), а тільки "котловий" метод формування сукупних витрат підприємства за податковий (звітний) період. Тому користуватися класифікаторами, даними в Податковому кодексі РФ, для цілей планування і управління підприємством не можна. Їх слід використовувати тільки для обчислення податкової бази по податку на прибуток.

Класифікація дозволяє застосовувати методи управління витратами, які підрозділяються на адміністративні й економічні. Адміністративними методами можна запобігти необґрунтовані, несанкціоновані витрати, розкрадання, зловживання. До економічних методів управління витратами відносять планування і бюджетування.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Управління доходами і витратами підприємств
Класифікація доходів підприємства
Доходи та витрати майбутніх періодів
Сутність та види витрат бюджетів, ознаки їх класифікації
Інші витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією
Витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією
Сутність та види витрат бюджетів, ознаки їх класифікації
Інші витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією
Витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси