Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 4. Види підприємницької діяльності

Усе різноманіття підприємницької діяльності може бути класифіковане по різних ознаках: по виду (призначенням), формам власності, кількості власників, організаційно-правовим і організаційно-економічним формам, ступеню використання найманої праці та ін

По виду (призначенням) підприємницька діяльність може бути виробничої, комерційної, фінансової, консультативної та ін Всі ці види можуть функціонувати окремо або разом (рис. 4.1).

За формами власності підприємства можуть бути приватними, державними, муніципальними, а також знаходитись у власності суспільних об'єднань (організацій). При цьому держава не може встановлювати в який би то не було вигляді обмеження або переваги в залежності від форми власності.

За кількістю власників підприємницька діяльність може бути індивідуальною і колективною. При індивідуальному підприємництві власність належить одній фізичній особі. Колективному підприємництву відповідає власність, що належить одночасно декільком суб'єктам з визначенням часток кожного з них (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). Володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у колективній власності, здійснюються за згодою всіх власників.

У числі організаційно-правових форм підприємництва розрізняють товариства, суспільства, кооперативи. До основних організаційно-економічних форм можна віднести концерни, асоціації, консорціуми, синдикати, картелі, фінансово-промислові групи (ФПГ), холдинги.

Рис. 4.1. Види підприємницької діяльності

Виробниче підприємництво і фактори виробництва

Виробниче підприємництво можна назвати ведучим видом підприємництва. Тут здійснюється виробництво продукції, товарів, робіт, виявляються послуги, створюються певні духовні цінності. В умовах переходу до ринку ця сфера діяльності зазнала найбільшого негативного впливу, в результаті якого розпалися господарські зв'язки, порушилося матеріально-технічне забезпечення, упав збут продукції, різко погіршилося фінансове становище підприємств. Тому розвитку виробничого підприємництва в найближчі роки потрібно приділити найбільшу увагу.

До виробничого підприємництва (див. рис. 4.1) відносяться інноваційна, науково-технічна діяльність, безпосередньо виробництво товарів та послуг, виробниче їх споживання, а також інформаційна діяльність у цих областях. Будь-який підприємець, що намірився зайнятися виробничою діяльністю, насамперед, повинний визначити, які конкретно товари він буде робити, які види послуг надавати. Потім підприємець приступає до маркетингової діяльності. Для виконання потреби у товарі він вступає в контакти з потенційними споживачами, покупцями товарів, з оптовими чи оптово-роздрібними торговими організаціями. Формальним завершенням переговорів може стати контракт, укладений між підприємцем і майбутніми покупцями товару. Такий контракт дозволяє звести до мінімуму підприємницький ризик. У противному випадку підприємець починає виробничу діяльність по випуску товару, маючи лише усну домовленість.

В умовах сформованих ринкових відносин на Заході усна домовленість, як правило, є надійною гарантією й у наступному, при необхідності, може бути оформлена у вигляді контакту, угоди. Значно складніше положення в Росії. В умовах лише формуються ринкових відносин надійність усної домовленості дуже невелика, а ризик істотно високий.

Наступний етап виробничого підприємництва - придбання або оренда (наймання) факторів виробництва.

До факторів виробництва належать виробничі фонди, робоча сила та інформація. Виробничі фонди, у свою чергу, поділяються на основні та оборотні.

До основних виробничих фондів (знарядь праці) відносяться: будівлі і споруди; передавальні пристрої; силові машини й устаткування; робочі машини та устаткування; вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої; лабораторне устаткування; обчислювальна техніка; транспортні засоби; інструмент і пристосування, виробничий інвентар, інші основні фонди. У складі основних виробничих фондів до будівель належать будинки виробничих цехів, заводоуправління, лабораторій та ін

Оборотні виробничі фонди (предмети праці) становлять: сировина; основні та допоміжні матеріали; паливні та енергетичні ресурси; тара і тарні матеріали; малоцінний і швидкозношуваний інструмент і виробничий інвентар; запасні частини для ремонтів. Сюди ж відносяться покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Робочу силу підприємець наймає по оголошеннях, через біржі праці, агенції по працевлаштуванню, знаходить потенційних працівників з допомогою друзів і знайомих. При підборі персоналу слід враховувати освіту кандидата на певну роботу, рівень його професійних навичок, досвід попередньої роботи, особисті якості.

Далі підприємець набуває всю необхідну йому інформацію про можливості залучення ресурсів: матеріальних, фінансових і трудових, про ринок збуту запланованій до виготовлення продукції або послуг і т. д.

Здійснення підприємницької угоди пов'язане з грошовими витратами. Загальну потребу в грошах (Дп) на ведення виробничо-підприємницької діяльності можна розрахувати за формулою

де Др - грошові кошти, необхідні для оплати праці найманих працівників;

Дм - грошова оплата вартості придбаних сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, енергії;

Дз - грошові витрати, пов'язані з придбанням та використанням засобів праці (основних виробничих фондів) - будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання, обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів та ін;

Ді - грошова оплата купованої підприємцем інформації;

Дv - оплата послуг сторонніх організацій та осіб (будівельні роботи, транспортні послуги та ін).

Для початку виробничої діяльності підприємцеві треба мати необхідний стартовий капітал. Якщо такого капіталу немає, то він звертається в комерційний банк або до іншого власнику вільних грошових коштів за отриманням кредиту. Можна обрати й інший шлях - отримати фактори виробництва (приміщення, обладнання, сировина, матеріали, інформацію та ін) в кредит. Однак у будь-якому випадку підприємець повинен буде повернути кредиторові грошову суму, отриману в кредит або рівну вартості взятих у кредит факторів виробництва плюс проценти за користування кредитом.

Грошові субсидії підприємцю, особливо початківцю, як правило, на пільгових умовах, можуть і повинні надавати державні структури. Однак на практиці малого підприємництва не виділяють навіть тих коштів, що закладені в бюджеті країни на ці цілі.

Непрямими учасниками виробничої підприємницької діяльності є федеральні і муніципальні фінансові органи, податкова інспекція. Вони виконують чисто фіскальну функцію, вилучаючи у підприємця у федеральний і місцевий бюджети податки, обов'язкові платежі, відрахування, штрафи, мита і т. п.

Результат виробничої діяльності підприємця - реалізація продукції (робіт, послуг) споживачеві і виручка певної суми грошей. Різниця між грошовою виручкою та витратами виробництва складає прибуток підприємства.

Розрізняють валовий (балансову) і залишкову (чистий) прибуток підприємця. Валовий прибуток являє собою грошову суму, яка залишається у підприємця після сплати всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції, але до виплати податків. Залишкова (чистий) прибуток визначається вирахуванням із валового прибутку податків, відрахувань, платежів, штрафів, стягнень і т. п. і являє собою кінцевий підсумок діяльності підприємця-виробничника.

Загальну фінансову оцінку діяльності такого підприємця визначає показник рентабельність, що розраховується як відношення залишкової прибутку до повних витрат виробництва. Так, якщо загальна сума повних витрат виробництва склала 4,0 млн, а чистий прибуток - 0,6 млн руб., то рентабельність буде дорівнювати 15% (0,6 : 4,0 = 100). Для західних підприємців така рентабельність вважалася б високою, для вітчизняних - мінімальною. Очевидно, в даному випадку має значення і масштаб виробництва.

Найбільш повне уявлення про ефективність конкретного виробничого підприємницького проекту дасть бізнес-план.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Види підприємницької діяльності.
Державна реєстрація громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи. Припинення діяльності індивідуального підприємця
Правове регулювання підприємницької діяльності у сфері реалізації товарів, надання послуг, виконання робіт
Поняття і види суб'єктів підприємницької діяльності
Розвиток уявлень про підприємницької функції: теорія ризику і невизначеності (Р. Кантильон, В. Тюнен) і теорія координації факторів виробництва (Ж.-Б. Сей)
Ідентифікація негативних факторів виробничого середовища
Національне та міжнародне рух факторів виробництва або ресурсів
Ринки факторів виробництва. Розподіл ресурсів і доходів
Класифікація та вплив на людину негативних факторів виробничого середовища
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси