Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Оцінка вартості підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Дисконтування грошових потоків

Метод дисконтування доходів ґрунтується на припущенні, що вартість компанії визначається поточною

вартістю доходу, який буде отриманий власником компанії в майбутньому.

Метод дисконтованих грошових потоків (ДДП) використовується, коли очікується, що майбутні грошові потоки нестабільні і істотно відрізняються від поточних і можна обґрунтовано спрогнозувати майбутні доходи. Прогнозовані майбутні доходи можна визначити як різницю майбутніх потоків доходів і витрат. Ця різниця є позитивною величиною для більшості прогнозних років, в тому числі останнього року прогнозного періоду.

Іншими словами, метод більш застосовний до приносять дохід підприємствам, що мають нестабільні потоки прибутків і витрат. В якості доходу тут краще використовувати грошовий потік або чистий прибуток (балансовий прибуток за вирахуванням податку на прибуток та дивідендів за привілейованими акціями).

Даний метод оцінки вважається найбільш прийнятним з точки зору інвестиційної привабливості, оскільки інвестор, який вкладає гроші в діюче підприємство, в кінцевому рахунку купує не набір активів, що складаються з будівель, споруд, машин, устаткування, нематеріальних цінностей і т. д., а потік майбутніх грошових доходів, що дозволяє йому окупити вкладені кошти, отримати прибуток і підвищити свій добробут.

Для розрахунку дисконтованих грошових потоків необхідні:

o тривалість прогнозного періоду;

o прогнозні величини грошових потоків, включаючи реверсию;

o ставка дисконтування.

Реверсія - це залишкова вартість об'єкту після припинення надходження потоку доходів. Реверсія може бути отримана після закінчення строку економічного життя об'єкта або при його перепродажу до закінчення цього терміну.

Основні етапи оцінки методом ДДП:

1) визначення тривалості прогнозного періоду;

2) ретроспективний аналіз і прогноз доходів;

3) ретроспективний аналіз і прогноз валовий виручки від реалізації;

4) вибір моделі грошового потоку;

5) аналіз і прогноз витрат;

6) аналіз та прогноз інвестицій;

7) розрахунок величини грошового потоку для кожного року прогнозного періоду.

8) визначення ставки дисконтування;

9) розрахунок величини вартості бізнесу в постпрогнозний період;

10) розрахунок поточної вартості майбутніх грошових потоків і вартості в постпрогнозний період;

11) внесення підсумкових поправок.

Розрахунок методом ДДП

1. Визначення прогнозного періоду залежить від обсягу інформації, достатньої для підготовки прогнозу, що дозволяє передбачити величину грошових потоків. В якості прогнозного береться період, що триває до тих пір, поки темпи зростання компанії не стабілізуються (передбачається, що в постпрогнозний період повинні мати місце стабільні довгострокові темпи зростання або нескінченний потік доходів).

За сформованою в країнах з розвиненою ринковою економікою практиці прогнозний період для оцінки підприємства може становити залежно від цілей оцінки і конкретної ситуації від 5 до 10 років. У країнах з перехідною економікою, в умовах нестабільності, де довгострокові прогнози скрутні, прогнозний період скорочений до 3 років, що досить мало, але більш тривалий прогноз не реальний. Для точності результату можна здійснювати дроблення прогнозного періоду на більш дрібні одиниці виміру: півріччя або квартал.

2. Ретроспективний аналіз і прогноз доходів. Прогнозування величин грошових потоків, включаючи реверсию, вимагає:

а) аналізу доходів і витрат від об'єкта в ретроспективному періоді на основі фінансової звітності, що подається замовником;

б) вивчення поточного стану галузевого ринку та динаміки зміни його основних характеристик;

в) прогноз доходів і витрат на основі реконструйованого звіту про доходи.

При оцінці вартості підприємства методом ДДП розраховується декілька видів доходу від об'єкта:

1) потенційний валовий дохід (ПВД);

2) дійсний валовий дохід (ДВД);

3) чистий операційний дохід (ЧОП);

4) чистий дохід до (після) сплати податків;

5) грошовий потік до сплати податків;

6) грошовий потік після сплати податків.

Грошовий потік після сплати податків - це грошовий

потік до сплати податків мінус платежі по прибутковому податку.

Потрібно дисконтувати саме грошовий потік, дак як:

o грошові потоки не так мінливі, як прибуток;

o поняття "грошовий потік" співвідносить приплив і відтік грошових коштів, враховуючи такі грошові статті, як "капіталовкладення" і "боргові зобов'язання", які не включаються у розрахунок прибутку, тобто всі реальні надходження або витрати грошових коштів.

3. Вибір моделі грошового потоку. При оцінці бізнесу компанії застосовують одну з двох моделей грошового потоку (ДП):

1) для власного капіталу;

2) всього інвестованого капіталу.

Грошовий потік для власного капіталу визначає величину власних коштів підприємства, що створили цей потік.

Грошовий потік для всього інвестованого капіталу вказує на те, скільки і на яких умовах для фінансування інвестиційного процесу буде залучатися позикових, крім власних, коштів.

Стосовно до кожного майбутнього періоду у ньому враховуються очікувані приріст довгострокової заборгованості підприємства (приплив знову залучених кредитних фондів), зменшення зобов'язань підприємства (відтік коштів внаслідок планованого на даний майбутній період погашення частини основного боргу за раніше взятими кредитами), виплата відсотків по кредитах при їх поточному обслуговуванні.

Згідно з методом ДДП вартість підприємства ґрунтується на майбутніх грошових потоках. Тому необхідне вироблення прогнозу грошового потоку (на основі прогнозних планів про рух грошових коштів) на якийсь майбутній часовий період, починаючи з поточного року. На підставі всієї наявної інформації та ретроспективного аналізу складається прогноз валової виручки від реалізації.

4. Ретроспективний аналіз і прогноз валовий виручки від реалізації вимагають детального розгляду і обліку цілого ряду факторів, серед яких:

o номенклатура продукції;

o обсяги виробництва і ціни на продукцію;

o ретроспективні темпи зростання підприємства;

o попит на продукцію;

o наявні виробничі потужності;

o перспективи і можливі наслідки капітальних вкладень;

o загальна ситуація в економіці, визначальна перспективи попиту;

o ситуація в конкретній галузі з урахуванням існуючого рівня;

o конкуренції;

o темпи інфляції;

o частка оцінюваного підприємства на ринку;

o довгострокові темпи зростання в постпрогнозний період;

o стратегічні та оперативні плани підприємства.

У загальному вигляді прогноз валовий виручки повинен бути логічно сумісний з ретроспективними показниками діяльності підприємства і галузі в цілому. Оцінки, засновані на прогнозах, які помітно розходяться з історичними тенденціями, представляються неточними.

Необхідно враховувати те, яким чином підприємство планує зберегти або збільшити частку ринку (за допомогою зниження цін, додаткових маркетингових витрат або шляхом підвищення якості або обсягу виробленої продукції).

Усередині будь-якої галузі, як правило, кілька підприємств борються за свою частку ринку. І тут можливі різні варіанти. Можна збільшити свою частку на зменшуваний ринок за рахунок невдачливих конкурентів, а можна і, навпаки, втратити свою частку на зростаючому ринку.

У зв'язку з цим важливо точно оцінити розмір та межі ринкового сегмента, на якому збирається працювати підприємство. Завдання оцінювача - визначити тенденцію зміни частки реального ринку, утримуваної оцінюваним підприємством з точки зору попиту і потреб кінцевих споживачів.

При цьому доцільно проаналізувати такі фактори:

o частку ринку, що належить підприємству в даний час;

o ретроспективну тенденцію зміни цієї частки;

o бізнес-план підприємства.

На даному етапі оцінювач повинен:

o вивчити структуру витрат і співвідношення постійних і змінних витрат;

o оцінити інфляційні очікування (зміну величини) кожної категорії витрат;

o вивчити одноразові надзвичайні статті витрат, які можуть фігурувати у фінансовій звітності за минулі роки, але в майбутньому не зустрінуться;

o визначити амортизаційні відрахування, виходячи з нинішнього наявності активів і майбутнього їх приросту і вибуття;

o розрахувати витрати на виплату відсотків по кредитах на основі прогнозованих рівнів заборгованості;

o порівняти прогнозовані витрати з відповідними показниками для підприємств-конкурентів або з аналогічними середньогалузевими показниками.

5. Аналіз і прогноз витрат. Витрати можна поділити на виробничі (операційні) витрати і капітальні (інвестиційні) витрати.

Класифікації витрат:

1) постійні та змінні.

Постійні витрати не залежать від зміни обсягів виробництва (адміністративні і управлінські витрати; амортизаційні відрахування; витрати по збуту за вирахуванням комісійних; орендна плата; податок на майно Тощо).

Змінні витрати (сировина і матеріали; заробітна плата основного виробничого персоналу; витрати палива та енергії на виробничі потреби) зазвичай пропорційні обсягам виробництва;

2) прямі і непрямі. Застосовується для віднесення витрат на певний вид продукції.

Капітальні (інвестиційні) витрати спрямовані на екстенсивний або інтенсивний розвиток виробництва (бізнесу) або заміну повністю зношених основних засобів.

Облік виробничих витрат і капітальних витрат показує їх вплив на вартість бізнесу на різних етапах його життєвого циклу.

6. Аналіз та прогноз інвестицій. Аналіз інвестицій включає в себе три основних компоненти (табл. 7.8).

Таблиця 7.8

Основні компоненти аналізу інвестицій

Власні оборотні кошти

Капіталовкладення

Потреби у фінансуванні

Аналіз власних оборотних коштів включає:

- визначення суми початкового власного оборотного капіталу;

встановлення додаткових величин, необхідних для фінансування майбутнього зростання підприємства

Включають інвестиції, необхідні для:

- заміни існуючих активів по мірі їх зносу;

покупки або будівництва активів для збільшення виробничих потужностей у майбутньому

Включають:

- отримання і погашення довгострокових кредитів;

випуск акцій

Здійснюється

на основі прогнозу окремих компонентів власних оборотних коштів;

у відсотках від зміни обсягу продажів

на основі оціненого залишеного строку служби активів;

на основі нового обладнання для заміни або розширення

- на основі потреб у фінансуванні існуючих рівнів заборгованість та графіків погашення боргів

Величина власних оборотних коштів - це різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями. Вона показує, яка сума оборотних коштів фінансується за рахунок коштів підприємства.

7. Розрахунок величини грошового потоку для кожного року прогнозного періоду. Існують два основних методи розрахунку величини потоку грошових коштів: прямий і непрямий.

Прямий метод заснований на аналізі руху грошових коштів за статтями приходу і витрати, тобто за бухгалтерськими рахунками.

У загальному вигляді схема розрахунку грошового потоку для власного капіталу виглядає наступним чином.

1. Розрахунок показника прибутку використовується в моделі грошового потоку.

Виручка від реалізації

o собівартість продукції;

o амортизаційні відрахування;

o податок на прибуток.

Разом: чистий прибуток + відвернені кошти (витрати з чистого прибутку на представницькі, соціальні цілі тощо).

Нормалізована (скоригована) чистий прибуток.

2. Розрахунок грошового потоку.

Скоригований чистий прибуток + амортизаційні відрахування - збільшення власного оборотного капіталу + зменшення власного оборотного капіталу - капітальні вкладення + продаж активів (зменшення капіталовкладень) + збільшення довгострокової заборгованості - зменшення довгострокової заборгованості + збільшення кредиторської заборгованості (зменшення КЗ) - збільшення дебіторської заборгованості + зменшення ДЗ.

Разом: грошовий потік. В практичних розрахунках використовується розрахунок грошового потоку компанії за трьома можливими сценаріями розвитку:

1) песимістичним (зниження виручки, висока інфляція);

2) найбільш вірогідному (стабільна виручка, середня інфляція);

3) оптимістичним (зростання виручки, низька інфляція).

Ці можливі сценарії розвитку враховуються у вигляді

(7.18)

де Дпес - песимістичний варіант доходу або інфляції; Допт - оптимістичний варіант доходу або інфляції; Днв - найбільш ймовірний варіант доходу або інфляції.

Непрямий метод аналізує рух грошових коштів за напрямками діяльності. Він наочно демонструє використання прибутку та інвестування наявних грошових коштів.

При розрахунку величини ДП для кожного прогнозного року можна керуватися даними табл. 7.9.

Таблиця 7.9

Непрямий метод розрахунку ДП

ДП від основної діяльності

Прибуток (за вирахуванням податків) + амортизаційні відрахування - зміна суми поточних активів:

короткострокові фінансові вкладення;

дебіторська заборгованість;

запаси;

інші поточні активи + зміна суми поточних зобов'язань:

кредиторська заборгованість;

інші поточні зобов'язання

Чистий прибуток = прибуток звітного року за вирахуванням податку на прибуток.

Амортизаційні відрахування додаються до суми чистого прибутку, так як вони не викликають відтоку грошових коштів.

Збільшення суми поточних активів означає, що грошові кошти зменшуються за рахунок зв'язування в дебіторської заборгованості і запаси.

Збільшення поточних зобов'язань викликає збільшення грошових коштів за рахунок надання відстрочки оплати від кредиторів, одержання авансів від покупців

+ ДП від інвестиційної діяльності

- зміна суми довгострокових активів:

нематеріальні активи;

основні засоби;

незавершені капітальні вкладення;

довгострокові фінансові вкладення;

інші необоротні активи

Збільшення суми довгострокових активів означає зменшення грошових коштів за рахунок інвестування в активи довгострокового використання. Реалізація довгострокових активів (основних засобів, акцій інших підприємств тощо) збільшує грошові кошти

+ ДП від фінансової діяльності

+ зміна суми заборгованості:

короткострокових кредитів і позик;

довгострокових кредитів і позик;

+ зміна величини власних коштів:

статутного капіталу;

накопиченого капіталу;

цільових надходжень

Збільшення (зменшення) заборгованості вказує на збільшення (зменшення) грошових коштів за рахунок залучення (погашення) кредитів.

Збільшення власного капіталу за рахунок розміщення додаткових акцій означає збільшення грошових коштів; викуп акцій і виплату дивідендів призводять до їх зменшення

8. Визначення ставки дисконтування. З математичної точки зору дисконтна ставка - це процентна ставка, використовувана для перерахунку майбутніх потоків доходів (їх може бути кілька) в єдину величину поточної (сьогоднішньої) вартості, що є базою для визначення ринкової вартості бізнесу.

В економічному сенсі ставка дисконтування - ставка доходу, необхідна інвесторами, на вкладений капітал у порівнянні за рівнем ризику об'єкти інвестування, чи це ставка доходу за наявними альтернативним варіантам інвестицій з порівнянним рівнем ризику на дату оцінки.

Якщо розглядати ставку дисконтування з боку підприємства як самостійної юридичної особи, відокремленого від власників (акціонерів), кредиторів, то можна визначити її як вартість залучення підприємством капіталу з різних джерел. Таким чином, ставка дисконтування використовується для визначення суми, яку заплатив би інвестор сьогодні (поточна вартість) за право присвоєння майбутніх грошових потоків. Внаслідок ризику, пов'язаного з отриманням майбутніх доходів, ставка дисконтування повинна перевищувати ставку безризикових вкладень капіталу (безризикова ставка) і забезпечувати додатковий дохід за весь період ризиків, пов'язаних з інвестуванням в оцінюване підприємство.

Для дисконтування доходу ставка дисконтування у прогнозному періоді береться на середину року. Его пов'язано з тим, що прибуток формується протягом року, а не вступає єдиною сумою в кінці року. Отже, використання ставки дисконтування на кінець року призведе до заниження поточної вартості майбутніх доходів. Проте, якщо в силу яких-небудь особливостей галузі грошовий потік сконцентрований на певну дату року, то і ставка дисконтування повинна розраховуватися на цю дату.

Ставка дисконтування або вартість залучення капіталу повинна розраховуватися з урахуванням трьох факторів.

1) наявність у багатьох підприємств різних джерел залученого капіталу, які вимагають різних рівнів компенсації;

2) необхідність обліку для інвесторів вартості грошей у часі;

3) фактор ризику. У даному випадку ризик визначається як ступінь ймовірності отримання очікуваних у майбутньому доходів.

Існують різні методики визначення ставки дисконтування, найбільш поширеними з яких є:

1) для ДП для власного капіталу:

o модель оцінки капітальних активів (САРМ);

o метод кумулятивного побудови;

o як величина, зворотна співвідношенню "Ціна/Прибуток";

2) для грошового потоку для всього інвестованого капіталу:

o модель середньозваженої вартості капіталу.

Розрахунок ставки дисконтування залежить від того, який

тип грошового потоку використовується для оцінки якості бази.

Для грошового потоку для власного капіталу застосовується ставка дисконтування, рівна необхідної власником ставці віддачі на вкладений капітал.

Для грошового потоку всього інвестованого капіталу застосовується ставка дисконтування, яка дорівнює сумі зважених ставок віддачі на власний капітал і позикові кошти. Ставка віддачі на позикові кошти є процентною ставкою банку за кредитами, де як ваги виступають частки позикових і власних коштів у структурі капіталу. Така ставка дисконту називається середньозваженою вартістю капіталу (WACC).

Середньозважена вартість капіталу розраховується за такою формулою:

(7.19)

де kd - вартість залучення позикового капіталу; tc - ставка податку на прибуток підприємства; kp - вартість залучення акціонерного капіталу (привілейовані акції); ks - вартість залучення акціонерного капіталу (звичайні акції); Wd - частка позикового капітана в структурі капіталу підприємства; wр - частка привілейованих акцій у структурі капіталу підприємства; ws - частка звичайних акцій в структурі капіталу підприємства.

Згідно з моделлю оцінки капітальних активів ставка дисконтування знаходиться за формулою

де R - необхідна інвестором ставка доходу на власний капітал); Rf - безризикова ставка доходу; Rm - загальна прибутковість ринку в цілому (середньоринкового портфеля цінних паперів); S1 - премія для малих підприємств; S2 - премія за ризик, характерний для окремої компанії; - ризик країни.

Безризикова ставка доходу передбачає, що інвестор незалежно ні від чого отримає на вкладений капітал саме той дохід, на який він розраховував в момент інвестування коштів. Слід зазначити, що, говорячи про безризиковості вкладень, ми маємо на увазі лише відносне відсутність ризику, а не абсолютне. В якості безризикової норми прибутковості доцільно вибрати прибутковість але державних цінних паперів. Причому термін погашення державної цінного паперу повинен збігатися з періодом розпорядження вільними грошовими коштами інвестора.

Виділяються два види ризику: специфічний для конкретної компанії (визначається мікроекономічними факторами); загальноринковий, характерний для всіх компаній, акції яких перебувають в обігу, званий також систематичним (визначається макроекономічними факторами). Розраховується коефіцієнт β, виходячи з амплітуди коливань загальної прибутковості акцій конкретної компанії порівняно з загальною дохідністю фондового ринку в цілому.

Коефіцієнт β для ринку в цілому дорівнює 1. Стало бути, якщо у якоїсь компанії коефіцієнт р дорівнює 1, це означає, що коливання її загальної прибутковості повністю корелюються з коливаннями дохідності ринку в цілому, її систематичний ризик дорівнює середньоринкового. Загальна прибутковість компанії, у якої коефіцієнт бета дорівнює 1,5, буде змінюватися на 50% швидше прибутковості ринку. Наприклад, якщо середньоринкова прибутковість акцій знизиться на 10%, загальна доходність цієї компанії впаде на 15%.

Коефіцієнти р у світовій практиці зазвичай розраховуються шляхом статистичної інформації фондового

ринку. Ця робота проводиться спеціалізованими фірмами. Дані про коефіцієнти β публікуються в ряді фінансових довідників і в деяких періодичних виданнях, аналізують фондові ринки. Професійні оцінювачі, як правило, не займаються розрахунками коефіцієнтів β.

У нашій країні першою стала публікувати дані про коефіцієнти р консалтингова компанія АК&М

Премія для малих підприємств - інвестори призначають ціну на акції дрібних підприємств таким чином, щоб забезпечити отримання більшого порівняно з великими компаніями доходу.

Премія за ризик, характерний для окремої компанії, - у деяких випадках при оцінці компанії виявляється, що для неї характерний певний інвестиційний ризик, пов'язаний з характером се діяльності. Це служить підставою для призначення додаткової премії за ризик.

Країнний ризик - в багатонаціональних компаніях, як показують проведені дослідження, склалася практика його врахування при розрахунках необхідної ставки доходу.

Кумулятивний підхід має певну схожість з САРМ. В обох випадках за базу розрахунку береться ставка доходу по безризикових цінних паперів, до якої додається додатковий дохід, пов'язаний з ризиком інвестування в даний вид цінних паперів. Потім вносяться поправки (в бік збільшення або зменшення) на дію кількісних або якісних факторів ризику, пов'язаних зі специфікою дайною компанії.

9. Розрахунок величини вартості бізнесу в постпрогнозний період. Заснований на передумові про те, що бізнес здатний приносити дохід і після закінчення прогнозного періоду. Передбачається, що після закінчення прогнозного період доходи бізнесу стабілізуються і в залишковий період будуть мати місце стабільні довгострокові темпи зростання або нескінченні рівномірні доходи.

Залежно від перспектив розвитку бізнесу в постпрогнозний період використовують той чи інший спосіб розрахунку ставки дисконту.

Метод розрахунку ліквідаційної вартості. Застосовується в тому випадку, якщо в постпрогнозний період очікується банкрутство компанії з подальшим продажем наявних активів. При розрахунку ліквідаційної вартості необхідно прийняти до уваги витрати, пов'язані з ліквідацією, і знижку па терміновість (при терміновій ліквідації). Для оцінки діючого підприємства, що приносить прибуток, а тим більше знаходиться у стадії зростання, цей підхід непридатний.

Метод розрахунку вартості чистих активів. Техніка розрахунків аналогічна розрахунків ліквідаційної вартості, але не враховує витрат па ліквідацію і знижку за терміновий продаж активів компанії. Даний метод може бути використаний для стабільного бізнесу, головною характеристикою якого є значні матеріальні активи.

Метод передбачуваного продажу, що полягає в перерахунку грошового потоку в показники вартості за допомогою спеціальних коефіцієнтів, отриманих з аналізу ретроспективних даних по продажах зіставних компаній. Оскільки практика продажу компаній на російському ринку вкрай мало або відсутній, застосування даного методу до визначення кінцевої вартості вельми проблематично.

По моделі Гордона річний дохід постпрогнозного періоду капіталізується в показники вартості за допомогою коефіцієнта капіталізації, розрахованого як різниця між ставкою дисконту і довгостроковими темпами зростання. При відсутності темпів зростання коефіцієнт капіталізації буде дорівнює ставці дисконту. Модель Гордона заснована на прогнозі отримання стабільних доходів в залишковий період і передбачає, що величини зносу і капіталовкладень рівні.

Розрахунок кінцевої вартості відповідно до моделі Гордона проводиться за формулою

(7.20)

де V - сумарна величини доходу в постпрогнозний період; Dn - грошовий потік, який може бути отриманий в перший постпрогнозний рік; g - очікувані довгострокові темпи зростання ДП; R - ставка дисконту для власного капіталу.

10. Розрахунок поточної вартості майбутніх грошових потоків і вартості в постпрогнозний період являє собою технічну задачу. При застосуванні в оцінці методу дисконтованого грошового потоку (ДДП) необхідно підрахувати поточні вартості періодичних

грошових потоків, які приносить об'єкт оцінки у прогнозний період, і поточну вартість у постпрогнозний період, очікувану в майбутньому.

Попередня величина вартості бізнесу складається з двох складових:

1) поточної вартості ДП протягом прогнозного періоду;

2) поточного значення вартості в постпрогнозний період:

(7.21)

де ir - ставка дисконтування; CFk - k-ї грошовий потік; Rv - залишкова вартість (реверсія).

Розрахунок грошового потоку може зводитися в таблицю наступного вигляду (табл. 7.10).

Таблиця 7.10

Розрахунок грошового потоку

Грошовий потік

період

1

2

3

4

Потенційний валовий дохід

Поправки на недозавантаження

Дійсний валовий дохід

Операційні витрати

Чистий операційний дохід

11. Внесення підсумкових поправок. Після визначення попередньої величини вартості підприємства для одержання остаточної величини ринкової вартості необхідно внести підсумкові поправки. Серед них виділяються дві: 1) поправка на величину вартості нефункціонуючих активів і 2) корекція величини власного оборотного капіталу.

Перша поправка ґрунтується на тому, що при розрахунку вартості враховуються активи підприємства, які беруть участь у виробництві, отримання прибутку, тобто у формуванні грошового потоку. Але у будь-якого підприємства в кожний конкретний момент часу можуть бути активи, не коми безпосередньо у виробництві. Тут їх вартість не враховується в грошовому потоці, але це не означає, що вони не мають вартості. В даний час у багатьох російських підприємств є в наявності такі нефункціонуючі активи (в основному нерухомість, машини і обладнання), оскільки внаслідок затяжного спаду виробництва рівень утилізації виробничих потужностей вкрай низький. Багато такі активи мають певну вартість, яка може бути реалізована, наприклад, при продажу. Тому необхідно визначити ринкову вартість таких активів і підсумовувати її з вартістю, отриманої при дисконтуванні грошового потоку.

Друга поправка - це облік фактичної величини власного оборотного капіталу. В модель дисконтованого грошового потоку включається необхідна величина власного оборотного капіталу, прив'язана до прогнозного рівня реалізації (звичайно вона визначається за галузевими нормами). Фактична величина власного оборотного капіталу, яким володіє підприємство, може не збігатися з необхідною. Відповідно необхідна корекція: надлишок власного оборотного капіталу повинен бути доданий, а дефіцит - відрахований з величини попередньої вартості.

Для об'єктів, придбаних з використанням кредиту, характерний нестабільний потік доходу, що враховує графік погашення кредиту.

Алгоритм розрахунку вартості при використанні кредиту:

1) визначається тривалість прогнозованого періоду;

2) розраховується величина чистого операційного доходу;

3) розраховується сума витрат по обслуговуванню кредиту;

4) визначається величина грошових надходжень на власний капітал;

5) визначається ставка доходу, яку інвестор повинен отримати на вкладені кошти;

6) розраховується сума дисконтованих грошових надходжень;

7) визначається ціна передбачуваного продажу об'єкта наприкінці прогнозного періоду (реверсія);

8) визначається залишок непогашеного кредиту на кінець прогнозного періоду;

9) розраховується виручка від перепродажу об'єкта як різниця між ціною перепродажу і залишком непогашеного боргу;

10) визначається поточна вартість виручки від перепродажу об'єкта;

11) оцінюється ринкова вартість власного капіталу інвестора як сума поточних вартостей грошових надходжень і виручки від перепродажу;

12) визначається величина кредиту на дату оцінки;

13) визначається обгрунтована ринкова вартість об'єкту як сума ринкової вартості власного капіталу та величини кредиту (довгострокової заборгованості) на момент оцінки:

(7.22)

Дохідний підхід дозволяє визначити вартість підприємства (бізнесу) з урахуванням перспектив розвитку компанії протягом прогнозного періоду.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Дисконтування грошових потоків
Метод дисконтування грошових потоків
Формування та класифікація грошових потоків
Грошові потоки підприємства і управління ними
Семифакторная модель фінансового управління на базі грошового потоку
Виробничий метод розрахунку ВВП
Приклади розрахунку розмірних ланцюгів різними методами і способами
Методи розрахунку цін
Методи розрахунку розмірних ланцюгів
Поняття і методи розрахунку гудвіл
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси