Меню
Головна
 
Головна arrow Право arrow Адміністративне право
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція V. Основи адміністративно-процесуальної діяльності

Лекція 14. Адміністративний процес та адміністративне процесуальне право

Адміністративний процес: основні підходи до його розуміння

Властивості матеріальної предметності і процесуальності в соціумі. Судова (юрисдикційна) концепція формування галузей процесуального права. Управлінська (процедурно-управлінська) концепція, запропонована в науці адміністративного права в цілях виділення адміністративно-управлінського процесу і формування для його регулювання адміністративного процесуального права. Співвідношення трьох процесів: адміністративного, цивільного, кримінального.

Соціум, суспільні відносини мають різні організаційно-функціональні параметри, характеристики: статичні і динамічні, матеріальні (предметні) і процесуальні. Одні з них підкреслюють дискретність, матеріальну предметність суб'єктів і об'єктів, інші - протяжність, послідовність взаємодій, процесуальність соціальних явищ.

Зазначені характеристики знаходять відображення у змісті і структурі правової регламентації, яка з об'єктивною необхідністю є матеріально-процесуальної одночасно. Законодавство, право, правові галузі та інститути, первинні правові веління концентрують у собі матеріальність і процесуальність соціуму, суспільних відносин. Наприклад, правове становище суб'єктів права, правовий режим об'єктів відображають матеріальність предмета правового регулювання, а правовий порядок діяльності, дій і взаємодій суб'єктів права, їх поводження з об'єктами - його процесуальність і процедурність.

Висновки про присутність в соціумі, суспільних відносинах матеріальної предметності і процесуальності, про їх неминуче відображення в правових утвореннях наведені тут для того, щоб пояснити читачеві об'єктивну обумовленість гострих та нескінченних дискусій, що виконуються протягом багатьох десятиліть з питань різних підходів до розуміння адміністративного процесу та адміністративного процесуального права. Зрозумівши реальні причини таких дискусій, читач при деякому міркуванні сам зможе знайти для себе рішення проблеми, за якої дискутують адміністративісти.

Присутня в соціумі процесуальність не була основним фактором, що послужили підставою формування фундаментальних галузей процесуального права. Цивільне процесуальне право (разом з правом арбітражним) і кримінальне процесуальне право виникли завдяки тому, що в суспільстві був накопичений великий матеріал спочатку соціальної, а потім і правової регламентації вирішення соціальних (правових) конфліктів і спорів. Крім того, багатий досвід практики вирішення спорів про право, що виникали у суспільстві постійно і в масовому масштабі між людьми з протилежними інтересами, які представляли дві сторони одного відносини, дозволив усвідомити, що розгляд таких спорів необхідно доручати третій стороні, яка не була учасником спору. Спочатку це були старійшини, вожді, князі, що володіли соціальним авторитетом. Згодом на їх місце прийшли судді, арбітри зі спеціальною юридичною підготовкою. Така склалася в юриспруденції традиція формування цивільного та кримінального процесів, створення системи органів правосуддя і освіти галузей процесуального права. Вона отримала найменування судової, або юрисдикційної, концепції.

Розглянута концепція відома і науці адміністративного права. Окремі адміністративісти, взявши її за основу, сконструювали адміністративне процесуальне право за образом і подобою галузей цивільного та кримінального процесуального права і навіть запропонували проект адміністративно-процесуального кодексу (М. Я. Масленніков). В їх розумінні адміністративний процес являє собою врегульовану адміністративним процесуальним правом правозастосовчу і правоохоронну діяльність переважно органів виконавчої влади щодо застосування адміністративних санкцій при вирішенні індивідуальних конкретних справ, що виникли з правовідносин, не пов'язаних з управлінським (службовим) підпорядкуванням. У відповідності з концепцією судової освіти вітчизняного процесуального права, що пройшла серйозну перевірку практикою, було запропоновано виділити з адміністративного матеріального права самостійну третю за хронологічним рахунку процесуальну галузь права - адміністративне процесуальне юрисдикційну право (або простіше - адміністративне процесуальне право).

В надрах науки адміністративного права виникла й інша концепція формування адміністративного процесу та адміністративного процесуального права, названа управлінської, або процедурно-управлінської. Її автори і численні послідовники в більшості своїй не відкидали і не відкидають адміністративний процес, заснований на судовій (юрисдикційної) концепції, і адміністративне процесуальне (юрисдикційну) право. Вони наполягають на тому, що існує інший адміністративний процес, заснований на різній діяльності виконавчих органів державної влади, який є юридичною процесуальною формою реалізації цієї влади (Ст. Д. Сорокін).

Адміністративний процес у такому його розумінні представляє собою сукупність здійснюваних органами виконавчої влади адміністративних процедур і відповідних їм адміністративно-процедурних правил. Вказані правила регулюють численні види управлінської діяльності (нормотворчій, правонаделительной, правозастосовчій, контрольній і т. д.). Адміністративно-процедурний процес на відміну від адміністративно-юрисдикційного має позитивну спрямованість і не передбачає застосування адміністративно-примусових заходів. Навпаки, юрисдикційний адміністративний процес заснований на оцінці поведінки осіб, які вчинили адміністративні проступки (делікти), і застосування до них передбачених законом адміністративних санкцій (покарань).

Таким чином, прихильники адміністративно-процедурного підходу вважають, що існує великий адміністративний процес, що включає адміністративно-процедурну діяльність (процес) і адміністративну юрисдикційну діяльність (процес). Регулювання цих складових процесів здійснюється адміністративно-процедурних і адміністративним юрисдикційним процесуальним правом відповідно.

В основі двох розглянутих концептуальних підходів до адміністративного процесу та адміністративного процесуального права лежать два різноспрямованих і неоднорідних критерію. Судова (юрисдикційна) концепція спирається на існуючу в юриспруденції традицію формування галузей процесуального права. Цивільне процесуальне право і кримінальне процесуальне право регулюють суспільні відносини, пов'язані з розглядом спорів (конфліктів) про право. У свою чергу адміністративне процесуальне (юрисдикційну) право регулює діяльність уповноважених виконавчих органів державної влади, їх посадових осіб щодо вирішення спорів у позасудовому порядку та притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

Управлінська (процедурно-управлінська) концепція адміністративного процесу та адміністративно-процесуального права ігнорує існуючу традицію освіти двох фундаментальних галузей процесуального права. Вона виходить із загальності властивості процесуальності, властивого соціуму і суспільним відносинам, включаючи адміністративно-правову сферу і се складові: діяльність державної адміністрації, адміністративне управління, адміністративно-правове регулювання.

У зв'язку з тим, що концептуальні підходи до розуміння адміністративного процесу та адміністративного процесуального права не мають загальної основи і критерію, прихильники кожного з підходів безкомпромісно дискутувати на паралельних курсах і доводити правильність власної позиції, не чуючи один одного. Ні одна з груп не зможе спростувати аргументацію опонентів або довести істинність свого підходу з тієї ж причини. Ситуація явно нагадує описану в приказці: "На городі бузина, а в Києві дядько".

Існуюче в науці адміністративного права протягом декількох десятиліть стан справ стримує розвиток конструктивних досліджень і розробок, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового регулювання у сфері адміністративної юрисдикції, у сфері позитивного адміністративного управління. Не секрет, що багаторічні дискусії про розуміння адміністративного процесу та адміністративного процесуального права вимагали чимало сил, енергії, часу, не забезпечили поки отримання очікуваного наукового результату. Вважаю, що повинні проявити ініціативу великі наукові установи, здатні сконцентрувати достатні ресурси і об'єднати групи вчених для розробки зазначених проблем. З урахуванням їх досягнень з часом може сказати своє вагоме слово і законодавець.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Адміністративно-процесуальні правовідносини
Джерела адміністративно-процесуального права
Основи процесуального права
Основи процесуального права
Джерела адміністративно-процесуального права
Адміністративно-процесуальні правовідносини як різновид правових відносин
Основні концепції адміністративного процесу
Сутність адміністративного процесу. Основні поняття
Мета адміністративно-юрисдикційного процесу
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси