Меню
Головна
 
Головна arrow Право arrow Комерційне право
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Придбання та викуп товариством розміщених акцій

Товариство має право набувати розміщені їм акції:

o за рішенням загальних зборів акціонерів про зменшення статутного капіталу товариства шляхом придбання частини розміщених акцій з метою зменшення їх загальної кількості, якщо поминальна вартість акцій, що залишилися в обігу, не стане нижчою від мінімального розміру статутного капіталу. Вилучені з обороту акції погашаються при їх придбанні;

o за рішенням загальних зборів акціонерів або ради директорів, якщо номінальна вартість акцій, що перебувають в обігу, не стане менше 90% статутного капіталу. Придбані акції повинні бути реалізовані за їх ринкової вартості протягом року, в іншому випадку вони погашаються і відповідно зменшується статутний капітал товариства.

Кожний акціонер - власник акцій певних категорій (типів), рішення про придбання яких прийнято товариством, має право продати зазначені акції, а товариство зобов'язане їх придбати. У разі якщо загальна кількість акцій, щодо яких надійшли заяви про їх придбання товариством, перевищує кількість акцій, яка може бути придбана товариством, акції купуються в акціонерів пропорційно заявленим вимогам.

Обмеження на придбання товариством розміщених акцій аналогічні обмежень щодо виплати дивідендів. Крім того, товариство не має права придбавати розміщені акції до викупу їм акцій за законним вимогам акціонерок.

Акціонери - власники голосуючих акцій має право вимагати викупу товариством всіх або частини належних їм акцій у випадках:

o реорганізації товариства або вчинення значного правочину;

o внесення змін до статуту товариства або затвердження статуту в новій редакції, що обмежують їх вдачі.

Таке право вони набувають, якщо на загальних зборах акціонерів голосували прочив прийняття зазначених рішень або не брали участі у голосуванні з цих питань. Викуп акцій товариством здійснюється за ціною, визначеною радою директорів, але не нижче ринкової вартості, яка повинна бути визначена незалежним оцінювачем без урахування її зміни в результаті дій суспільства, спричинили виникнення вдачі вимоги оцінки та викупу акцій.

У випадках коли згідно з Законом ціна майна, а також ціна розміщення або викупу емісійних цінних паперів товариства визначаються рішенням ради директорів, ціни повинні визначатися виходячи з ринкової вартості майна та емісійних цінних паперів.

В зарубіжній практиці застосовуються розрахункові методи оцінки ринкової вартості акцій (Р):

o за сумою дивідендів на акцію (Д), фактично виплачуваної суспільством, і середнім значенням норми дивіденду у відсотках (</), що склався на фондовому ринку:

o за фактичним значенням показника "курс/прибуток" (Р/£) і середнім значенням цього показника, що склався на фондовому ринку (Р/£)ср:

де Е - прибуток на акцію. Суспільство вправі проводити:

o консолідацію розміщених акцій, в результаті якої дві або більше акцій конвертуються в одну нову акцію тієї ж категорії (типу);

o дроблення розміщених акцій, в результаті якого одна акція конвертується у дві або більше нові акції тієї ж категорії (типу).

Структура і компетенція органів управління акціонерним товариством

Склад, компетенція та правила організації вищих ланок управління акціонерним товариством встановлені законодавством. Цими ланками управління, що утворюють підсистему вищого керівництва, є загальні збори акціонерів, рада директорів і правління. В акціонерних товариствах, великі пакети акцій яких належать державі, підсистема вищого керівництва доповнюється керуючим (колегією керуючих), який представляє інтереси держави у межах компетенції з управління державним майном (схема 2.13).

Вищим органом управління товариством є загальні збори акціонерів. До числа найважливіших питань, рішення по яких можуть мати довготривалі наслідки, віднесених законодавством до компетенції загальних зборів належать:

1) внесення змін та доповнень до статуту товариства або затвердження статуту в новій редакції;

2) реорганізація та ліквідація товариства;

3) збільшення і зменшення статутного капіталу;

Структура і компетенція органів управління акціонерного товариства

Схема 2.13. Структура і компетенція органів управління акціонерного товариства

4) дроблення і консолідація акцій;

5) схвалення великих угод, пов'язаних з придбанням та відчуженням суспільством майна;

6) участь товариства у фінансово-промислових групах, асоціаціях та інших об'єднаннях комерційних організацій.

Законодавство не передбачає участі загальних зборів акціонерів у визначенні стратегії компанії і розгляді стратегічних програм. Така позиція законодавця навряд чи виправдана, так як вироблення стратегії і стратегічних програм, крім визначення напрямів діяльності, постановки стратегічних цілей і мобілізації фінансових ресурсів для їх досягнення, здійснюється в інтересах мобілізації творчого, соціального та організаційного потенціалів компанії на досягнення стратегічного успіху. Будь-яка стратегічна програма, до реалізації якої фахівці, менеджери і трудові колективи ставляться з байдужістю або чинять опір їй, приречена на невдачу.

Разом з тим загальні збори не вправі розглядати і приймати рішення з питань, не віднесених до її компетенції Законом про АТ. Мотиви встановлення цим законом такої норми не цілком зрозумілі, оскільки:

o така норма суперечить загальноприйнятим нормам демократії в управлінні: вищий орган управління організацією не може бути позбавлений права на розгляд і прийняття рішення з будь-якого питання діяльності організації (на те він і вищий орган);

o сучасний період соціально-економічного і науково-технічного розвитку характеризується підвищенням нестабільності зовнішнього середовища організації, що породжує несподівані проблеми, що не мають аналогів у минулому. Законодавець не може їх передбачити;

o для виявлення найбільш значимих функцій і завдань управління, рішення по яких доцільно покласти на вищий орган, необхідно спроектувати систему управління організації в цілому, що не практикується в рамках законотворчості. Можливо, саме внаслідок цього законодавець не міг включити до компетенції загальних зборів і в компетенцію ради директорів рішення багатьох проблем стратегічного характеру.

Рада директорів (наглядова рада) товариства здійснює загальне керівництво діяльністю товариства, за винятком вирішення питань, віднесених до компетенції загальних зборів акціонерів.

До числа найважливіших питань, віднесених до компетенції ради директорів, належать:

1) визначення пріоритетних напрямів діяльності товариства (звернемо увагу на те, що така постановка питання не передбачає розробки стратегій і стратегічних проектів);

2) прийняття рекомендацій за розміром дивіденду по акціях (такі рекомендації з точки зору стратегічного управління мають обмежене значення, бо компанія потребує вироблення довгострокової дивідендної політики як інструменту інвестування та мотивації діяльності);

3) схвалення значних правочинів, предметом яких є майно.

Законодавство також встановлює, що до компетенції ради директорів можуть входити й інші питання, передбачені Законом про АТ та статутом товариства. Це дає можливість сформувати у статуті товариства повний комплекс функцій і задач оперативного і стратегічного управління, що входять в компетенцію ради директорів і (або) правління товариства.

Керівництво поточною діяльністю товариства здійснює одноособовий виконавчий орган суспільства (директор, генеральний директор) або одноособовий виконавчий орган і колегіальний виконавчий орган товариства (правління, дирекція). Виконавчі органи підзвітні раді директорів (спостережній раді) та загальним зборам акціонерів. Однак крім правління в практиці підприємств конкретне оперативне управління здійснюють штатні органи управління і лінійні керівники виробничих підрозділів, які як суб'єкти управління повинні бути включені в систему управління компанії. Організація такого управління будується на основі внутрішніх (корпоративних) документів (положень, стандартів, регламентів).

Повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути передані за договором довірчого управління майном іншої комерційної організації (керуючої організації) або індивідуальному підприємцю (керуючому). За договором довірчого управління майном одна сторона (засновник управління) передає іншій стороні (довірчому керуючому) на певний строк (не більше п'яти років) майно (в тому числі підприємства і інші майнові комплекси) в довірче управління. Остання зобов'язується здійснювати управління цим майном в інтересах засновника управління або іншого зазначеного їм особи (вигодонабувача). Засновником довірчого управління є власник майна.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Методика викупу акцій
Оцінка вартості пакета акцій акціонерного товариства
ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З АКЦІЯМИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
Формування та використання фонду акціонування працівників акціонерного товариства
Викуп надлишкової кількості акцій
Акціонерне товариство
Особливості фінансів акціонерного товариства
Корпоративні норми у правовому механізмі управління акціонерним товариством
Відкриті та закриті акціонерні товариства
Класифікація акціонерних товариств
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси