Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Світова економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 9. Науково-технічні ресурси світового господарства на початку XXI століття

У розділі розглядаються питання, пов'язані з місцем і роллю науково-технічних ресурсів у сучасному світовому економічному розвитку. Аналізується науково-технічний потенціал окремих країн і кількісні й якісні чинники, що впливають на нього. Розглядаються основні показники, що характеризують науково-технічні ресурси національної економіки. Показано вплив нових технологій на економічне зростання в сучасній світовій економіці.

Розкрито місце і роль освітніх ресурсів у світовій економіці як сукупності знань, умінь, навичок, необхідних для ефективного функціонування і розвитку економіки і людського суспільства. Виявлено основні тенденції у посиленні або ослабленні ролі окремих країн та їх союзів у сучасному світовому науково-технічному розвитку (США, Японія, Європейський союз, Китай, Індія).

Значення науково-технічних ресурсів у світовій економіці

Як вже зазначалося в попередніх розділах цього підручника, у світовому економічному розвитку початку XXI ст. все більш істотну, визначальну роль відіграють інноваційні чинники або, іншими словами, фактори інноваційного оновлення. У всіх провідних країнах сучасного світу створюються передумови прискореного науково-технічного розвитку, формуються національні інноваційні системи, без ефективного функціонування яких неможливо бути конкурентоспроможними в глобалізованому економіці.

Формування інноваційних економік являє собою комплексний процес, який включає цілу систему факторів, що забезпечують новітні тенденції науково-технічного розвитку, великомасштабне фінансування розроблення і освоєння принципово нових технологій в компаніях приватного сектору і державних наукових центрах. У провідних країнах сучасного світу реалізується наукова та інноваційна політика, орієнтована на підготовку національних інноваційних систем до "нових" викликів XXI ст. Це вимагає вибору довгострокових пріоритетів у розвитку фундаментальної науки та освіти в контексті стоять перед окремими країнами проблем.

В основу всіх інноваційних процесів закладені ті імпульси, які задає система сучасного наукового знання і сформований і розвивається в суспільстві освітній, інтелектуальний потенціал. Впровадження нових технологій в управління та виробництво чинить зростаючий вплив на економічне зростання і структуру економіки. Вони призводять до зміни (у ряді випадків - кардинального, істотного) технологічних систем, а зрушення в них викликають підвищення сукупної продуктивності. Можливості створення і впровадження нових технологій визначаються, насамперед, наявністю у різних країн світу науково-технічних ресурсів.

Науково-технічні ресурси і науково-технічний потенціал припускають здатність тієї чи іншої країни здійснювати у себе науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Науково-технічний потенціал являє собою систему кадрових, матеріально-технічних, фінансових та організаційних ресурсів призначених для вирішення що стоять перед країною цілей і завдань науково-технічного і економічного розвитку.

На науково-технічний потенціал країни, його стан і тенденції розвитку впливають дві групи факторів:

кількісні фактори - наявність в країні підготовлених наукових дослідників, а також матеріально-технічне забезпечення НДДКР, насамперед, обсяг виділених на науку і наукове обслуговування фінансових ресурсів;

якісні чинники: система організації НДДКР, приорітети наукових розробок, а також рівень розвитку наукового обслуговування.

До основним показниками, що характеризують науково-технічні ресурси національної економіки, належать:

■ частка витрат на НДДКР у ВВП;

■ витрати на НДДКР на душу населення;

■ частка бюджетних асигнувань на НДДКР у загальних витратах державного бюджету;

■ чисельність спеціалістів, зайнятих у науці та науковому обслуговуванні (в тому числі і щодо чисельності населення країни);

■ кількість міжнародних премій за видатні наукові досягнення;

■ індекс цитування (частота посилань у наукових працях робіт дослідників з даної країни);

■ частка наукомісткої продукції у ВВП та промислової продукції;

■ частка даної країни на світовому ринку високих технологій (інформаційні технології; технології, засновані на використанні нових матеріалів; космічні і ядерні технології).

Питання практики. За визначенням національного наукового фонду США,

до наукомістких відносяться галузі, в яких частка витрат на НДДКР складає більше 3,5%, а частка наукового персоналу не менше 2,5% (наприклад, авіакосмічна галузь, приладобудування, електротехніка, електроніка та ін).

Економічну ефективність науково-дослідної сфери можна визначити як відношення приросту випуску наукоємкої продукції до витрат на НДДКР. Іншим важливим показником результативності НДДКР є кількість щорічно виданих авторських свідоцтв або патентів. Чималу роль для оцінки наукових досягнень грають Нобелевські премії за різними напрямами досліджень.

Таким чином, в даний час все більша частка особистого та суспільного багатства втілює в собі не матеріальні умови виробництва, а знання та інформацію, які стають основним науково-технічним ресурсом сучасного виробництва. Становлення сучасного господарства як системи, що базується на виробництві та споживанні інформації і знань, почалося ще в 50-х роках XX ст. з бурхливим розвитком галузей освітніх, фінансових і інформаційних послуг.

Ця тенденція посилилася в останнє десятиліття XX ст., що, зокрема, знайшло відображення в комерціалізації технічного прогресу - безпрецедентному зростанні котирувань акцій нових високотехнологічних компаній. Результат цього процесу - своєрідне поділ всієї економіки на стару (традиційні матеріальні блага і послуги) і нову (нові наукомісткі і спеціалізуються на роботі з інформацією і управлінням знаннями компанії). І стара, і нова економіка не може стійко розвиватися без опори на освітні ресурси.

Освітні ресурси у світовій економіці - це сукупність знань, умінь, навичок, необхідних для ефективного функціонування і розвитку економіки і людського суспільства. Умови їх використання визначаються станом національної економіки, тобто станом середовища, в якій використовуються ці ресурси. Держава управляє або регулює процес створення і використання освітніх ресурсів, що представляє собою постійне вдосконалення законів, принципів, методів, органів управління освітою.

Освітні ресурси формують освітній потенціал країни, який в умовах глобалізації економіки впливає на освітні процеси в інших країнах і регіонах світу і сприяє формуванню глобальних освітніх ресурсів на базі Інтернет. Розвинена інфраструктура Інтернет надає такі можливості, як охоплення найширшої аудиторії (не тільки національної, а й міжнародної); оперативне оновлення інформації; використання безпосередніх посилань на інші ресурси Інтернет; широке розповсюдження інформації про існування ресурсу за допомогою інформаційно-пошукових систем мережі Інтернет.

Освітні ресурси сприяють розвитку освітніх послуг, які є специфічним продуктом, що володіє такими особливостями, як високий рівень безперервної взаємодії експортера та імпортера, масовий характер навчання і обслуговування, одночасність виробництва та споживання послуги.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Людські ресурси світового господарства на початку XXI століття
Міжнародні економічні організації, їх місце і роль в світовому господарстві початку XXI століття
Концентрація світових науково-технічних ресурсів у різних країнах і регіонах
Світове господарство на початку ХХІ століття, його основні суб'єкти та закономірності розвитку
Суб'єкти світового господарства на початку XXI століття
Концентрація світових науково-технічних ресурсів у різних країнах і регіонах
Основні зміни в економіці. Науково-технічна революція
Науково-технічні ресурси Росії
Вплив науково-технічних ресурсів на економічний розвиток
Науково-технічний потенціал та закономірності його розвитку
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси