Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Регіональна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 4. Населення і трудові ресурси

Населення являє собою складну сукупність людей, що проживають у межах певних територій і діючих в існуючих суспільних формаціях. Воно характеризується системою взаємопов'язаних показників, таких як чисельність і щільність населення, склад за статтю та віком, національність, мова, сімейний стан, освіта, належність до соціальних груп і ряд інших. Вивчення динаміки цих показників у взаємозв'язку з особливостями соціально-економічної організації суспільства дозволяє простежити зміни в умовах і характері відтворення населення. Ці зміни визначаються законами розвитку суспільних формацій.

Оптимальна чисельність населення є одним з важливих умов матеріальної соціального життя суспільства.

В умовах постсоціалістичного суспільства люди з їхнім виробничим досвідом і трудовими навичками розглядалися тільки з позиції головної продуктивної сили, творців матеріальних і духовних благ суспільства. Перехід економіки Російської Федерації на ринкові відносини вимагає розглядати населення не лише як активного учасника виробництва і основну продуктивну силу суспільства, але і як головного споживача, що завершує процес виробництва і відтворювача самого населення.

Чисельність населення в країні чи окремому регіоні надає значний вплив па їх економічний потенціал, на розвиток продуктивних сил суспільства. Однак прямої залежності між цими поняттями не простежується. Так, держави з високим рівнем економічного розвитку при меншій чисельності населення виробляють у десятки разів більше валового національного продукту, ніж держави, що перевершують їх за чисельністю населення, але поступаються технічною оснащеністю, продуктивністю праці, рівнем кваліфікації робочої сили. Прикладом такого співвідношення можуть служити Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії та Республіки Бангладеш. При вдвічі меншій чисельності населення виробництво валового внутрішнього продукту у Великобританії перевищує відповідний показник Бангладеш майже у вісім разів. Набагато більша залежність відзначається між високою заселеністю регіонів, забезпеченістю висококваліфікованими кадрами і розміщенням наукоємних галузей і галузей, які визначають науково-технічний прогрес.

Населення Російської Федерації на 1 січня 2011 р. склало 141,8 млн чол. За чисельністю населення Росія займає дев'яте місце в світі, поступаючись Китаю (1325 млн осіб), Індії (1150 млн чол.), США (304 млн осіб), Індонезії (195 млн осіб), Бразилії (194 млн осіб), Пакистану (174 млн чол.), Бангладеш (156 млн чол.) та Нігерії (149 млн чол.).

За період економічних реформ (1992-2009) загальна чисельність населення росіян скоротилася на 6,5 млн чол. Причиною скорочення чисельності населення Росії є природний убуток, показники якої зросли з - 1,5‰ (проміле) у 1992 р. до 1,8‰ у 2009 р. Природний спад характерна для 70 суб'єктів Федерації, де проживає 96,9% населення країни. Від'ємні показники природного приросту спостерігаються у всіх областях Північно-Західного федерального округу (-3,9‰), крім Ненецького автономного округу, Приволзького (-2,5‰), крім Республіки Башкортостан (0,6‰) та Удмуртської Республіки (0,6‰), Далекосхідного (-0,3‰), виключаючи Республіку Саха (Якутія) (7,0 %"), Камчатський край (0,1‰) і Чукотський автономний округ (1,2‰).

Найбільш високі показники природного убутку відзначаються в Центральному федеральному окрузі, в якому показники природного убутку склали 4,7 чол. на 1000 чол. населення, а в Смоленської, Тверської, Тульської, Іванівської областях цей показник майже в п'ять разів перевищує середні показники по країні. Перевищення смертності над народжуваністю пов'язано з погіршенням соціально-економічних умов в зв'язку з ринковими перетвореннями в економіці, зниженням рівня життя більшої частини населення Росії, продовженням старіння населення, імміграційними процесами, збільшеною втратою населення працездатного віку: частка населення працездатного віку в загальній чисельності померлих сягає 30%. На зниження показника загальної чисельності населення впливає незадовільний екологічний стан навколишнього середовища у багатьох регіонах Російської Федерації.

Разом з тим, позитивна динаміка природного приросту населення відзначалася в 2009 р. в Південному (2,0‰) і Уральському (0,7‰) федеральних округах.

Позитивна динаміка природного приросту зберігається у національних утвореннях Північного Кавказу, Поволжя, Східного Сибіру і Далекого Сходу. Високий приріст населення відзначається в Чеченській Республіці (23,8 чол. на 1000 чол. населення), Республіці Інгушетія (15,0 чол. на 1000 чол. населення), Республіці Дагестан (12,4‰)? Республіці Тива (7,0‰)/ Це пов'язано зі збереженням історично сформованих традицій населення, яке проживає в сільській місцевості, де зберігається високий рівень народжуваності. Високі показники природного приросту спостерігаються також у нових районах освоєння Уральського федерального округу. Так, природний приріст населення в Ямало-Ненецькому автономному окрузі склав 9,7 осіб на 1000 населення, Ханти-мансійському - 9,0. У Сибірському федеральному окрузі приріст відзначається в Республіці Тива - 14,5 і в Республіці Алтай - 8,4 чол. на 1000 чол. населення.

Показник тривалості життя населення виступає як показник здоров'я нації. За роки економічних перетворень цей показник у Російській Федерації знизився з 69,2 до 68,8 років. При цьому в Японії він досяг 82,7 років, Швейцарії - 82,3 р., Австралії - 81,4, Швеції - 81,3, Німеччини 80,2, Бельгії - 79,9, Великобританії - 79,7, Фінляндії - 79,9, США - 79,1 . За цим показником Росія займає 115-е місце в світі, поступаючись всім європейським державам.

Серйозною проблемою сучасної демографічної ситуації є низький показник тривалості життя чоловіків - 62,7 років, що на 6 років менше середньої тривалості життя жінок. Серед причин високої смертності чоловіків працездатного віку переважають нещасні випадки, травматизм і алкоголізм. З цих причин країна щорічно втрачає майже 0,5 млн чоловіків працездатного віку.

Міграційний приріст з країн ближнього і далекого зарубіжжя не перекриває показників природного убутку. До того ж намітилася тенденція скорочення міграційного потоку. Загальний міграційний приріст населення за 2006 р. порівняно з 1992 р. збільшився на 1768 чол. і склав 186 380 чол., що свідчить про подальшу тенденції процесів рееміграції населення. 95,3% припадає на прибулих в Росію з країн ближнього зарубіжжя, значно скорочуються еміграційні потоки населення в країни СНД, і в 2006 р. їх чисельність становила всього 35,3 тис. чол. Позитивне сальдо міграції збереглося в обміні населенням з усіма країнами СНД. Найбільший приплив російськомовного населення склався за рахунок міграційного обміну з Казахстаном, Узбекистаном і Україною. На частку цих держав припадає 58,2% всього міграційного приросту з країн ближнього зарубіжжя. Разом з тим скорочується приплив вимушених мігрантів з Казахстану і України.

Позитивна динаміка відзначається в міграційних процесах з країнами далекого зарубіжжя. Якщо в 2000 р. в країни далекого зарубіжжя виїхало 145,7 тис. осіб, то в 2009 - 32,4 тис. осіб, або 22,2% рівня 2000 р.

Міграційні процеси населення відзначаються і всередині країни в 16 регіонах (у всіх адміністративно-територіальних одиницях Далекого Сходу, в республіках Комі, Чеченської і Тива, в Архангельської, Мурманської областях). Чисельність інших регіонів поповнюється за рахунок переселенців з регіонів Російської Федерації і мігрантів з країн ближнього зарубіжжя. Позитивне сальдо міграції наголошується в республіках Дагестан, Північна Осетія, Інгушетія, Ставропольському краї, Ленінградської, Бєлгородської, Самарської, Волгоградської, Астраханської і Калінінградській областях. В них сальдо міграції в 4,5-6 рази вище середнього показника Росії і становить від 142 до 107 чол. на 1000 жителів при середній зростання чисельності мігрантів по країні 23 чол.

Інтенсивний міграційний відтік спостерігається в Магаданської, Сахалінської, Камчатської областях, в Республіці Саха (Якутія), Мурманської області та Республіці Комі.

В результаті зниження позитивного сальдо міграції приріст числа жителів Алтайського краю, Орловської, Воронезької, Тамбовської, Пензенської, Курганної, Челябінської, Омській і Томській областей змінився спадом.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Класифікація населення по відношенню до трудової діяльності
Аналіз ресурсів ефективності використання трудових ресурсів
Трудові ресурси підприємства
Динаміка чисельності населення і трудова міграція
Аналіз трудових ресурсів
Вікова структура трудових ресурсів
Трудова міграція населення
Соціально-трудове законодавство - форма соціального захисту трудозанятого населення
Трудові ресурси та їх використання
Розподіл трудових ресурсів на підприємстві
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси