Меню
Головна
 
Головна arrow Етика і естетика arrow Психологія і етика ділового спілкування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості мовленнєвої культури

Культура мовлення - це складова частина загальної культури ділової людини, вміння точно передати свої думки. Вона передбачає не тільки знання норм літературної мови, її виражальних можливостей і національних особливостей, але і правильне ставлення до того, що іменується ненормативною лексикою. Як не здасться дивним таке твердження, але ненормативна лексика - це також частина нашої культури, якщо під культурою розуміти не тільки начитаність і звичку до домашнього музикування, вміння користуватися виделкою і вимовляти слова подяки, але й всю людську діяльність з її результатами, які виділяють людину з природи.

Поза сумнівом, мова сучасної ділової людини повинен бути літературною. Літературна мова - нормований, кодифікований мову, у якому склад словника відібраний з лексичного багатства загальнонародного мови, значення і вживання слів, їх вимова і правопис регламентовані, формотворення і словотворення підпорядковані загальноприйнятим нормам. Разом з тим в літературну мову не входять діалекти, просторіччя, жаргоны, хоча їх розумне використання може зробити мову спілкування образним і виразним.

Діалект - це різновид мови, що використовується більш або менш обмеженим числом людей, пов'язаних тісному територіальної, професійної чи соціальної спільністю і знаходяться в постійному і тісному мовному контакті. Він спрощує процес спілкування, дозволяючи діловим партнерам відчути себе "частиною цілого", "своїми" за походженням чи положення.

Жаргон - мова окремих соціальних або професійних груп, спільнот, штучно створювана з метою мовного відокремлення, відрізняється головним чином наявністю слів, незрозумілих людям непосвяченим (злодійський жаргон, канцелярський, молодіжний тощо). Так, мова студентів часто насичена жаргонными словами: "вишка", "степуха", "викл", "пара", а в мові ділових людей можуть прослизати слова "наїхати", "кинути", "розбирання", "беззаконня", "базар", "бабки". Безсумнівно, що перенасичена жаргонными виразами мова "ріже слух" і свідчить про байдужість мовця до рідної мови, але у вузькому колі "своїх" се використання стає своєрідним паролем для встановлення близькості та довірливості відносин.

Просторіччя - це слова, вирази, форми словотворення, особливості вимови, що характеризуються відтінком грубуватість, спрощення, приниженості: "вляпатися", "надути", "угробити", "дістати" (набриднути), "ляпнути", "тямущий", "забруднений", "рехнуться" і т. д. З одного боку, їх використання робить мову людини більш емоційною, образною, яскравою, а з іншого - видає якусь лінивство мислення або навіть самоприниження як свого роду інстинкт самозахисту. Особливо це стосується використання зменшувально-пестливих суфіксів у словах, таких як "квиток", "телефончик", "чашечка", "карта", "буква", "сторінка", "заголовочек" і т. д. Такі "ввічливі" слова, що поширилися останнім часом, прийшли в наше мовне спілкування з міського просторіччя і, на жаль, аж ніяк не свідчать про високий рівень культури людини. Швидше за цими фразами прозирає несвідоме бажання нейтралізувати можливу дратівливість або неуважительность одягненого маленької владою людини по той бік прилавка, касового віконця, на тому кінці телефонного дроту. В них відчувається запобігали тон, прагнення не натрапити на різкість, а можливо, і грубість.

Те ж саме стосується непомірного використання приставки "під-". Наприклад, дієслово "підказати" в російській мові означає одне з двох дій: перший - негативний, пов'язаний з підказкою на уроці чи іспиті; друге - позитивне, як би розмовний синонім дієслова "порадити", тобто допомогти зробити вибір, прийняти одне з можливих рішень, апеллирующее до досвіду, старшинством співрозмовника: "Підкажіть, яку культурну програму краще запропонувати нашим іноземним партнерам?". Але коли кажуть: "Підкажіть, будь ласка, котра година?" - тут немає ситуації нарад, вибору, тому дієслово "підказати" вживається незаконно, замість "сказати" ("Скажіть, будь ласка..."). Приставка "під-", однак, вносить до питання непотрібний відтінок як би ослабленості, непомітності дії, характеризуючи тим самим приниженість запитувача. Звичайно, не все, що вживають це слово, відчувають себе при цьому принижений. Багато людей просто від нечуйності до мови повторюють те, що кажуть інші. Може бути, їм здається, що так ввічливіше. Але така ввічливість - помилковий друг мовця, вона його погано рекомендує.

Л люди, позбавлені мовного слуху, не помічають догідливості і залежності у фразах на зразок "завтра ж під'їду до вас", "подскочу за вами після роботи", "завідувач підправив", "колеги підказали".

Окремої розмови заслуговують знаходяться за межами літературної мови вульгаризми та інвективи. Вульгаризми - це грубі слова або вирази, що характеризують зазвичай поведінка тварин, але переадресовані людині. Коли з допомогою цих слів описується тварина, вони чудово вписуються в літературну мову ("морда", "рило", "рожа", "здохнути", "жерти" і т. д.), але, будучи адресовані людині, набувають явно зневажливий сенс і сприймаються як пряму образу. Те ж стосується інвективи - відвертої лайки, лайок, тобто матюків.

На жаль, навіть серед людей доволі освічених широко поширене переконання, що лайка природна для людини, бо служить як би громовідводом і виконує позитивну регулятивну роль.

Так, більше 100 років тому в одному англійському медичному журналі було написано: "Той, хто першим на світі вилаяв свого одноплемінника замість того, щоб, не кажучи поганого слова, розкроїти йому череп, тим самим заклади.! основи цивілізації".

І досі багато паші сучасники вважають так само.

Насправді ж людина, прибегающий до инвективной лексиці, аж ніяк не рятує, а найчастіше "добиває" свого партнера по спілкуванню, демонструючи йому свою зневагу і повна відсутність поваги. Про які ділових відносинах після такого демаршу можна говорити?

Тому слід пам'ятати, що мова - не тільки чуйний показник інтелектуального і морального розвитку людини, його загальної культури, але і кращий вихователь. Чітке вираження своєї думки, точний добір слів, багатство мови формують мислення людини та його професійні навички у всіх областях людської діяльності.

Розвиток мовленнєвої культури

Як же розвинути свою мову? Для цього потрібно багато читати, вчитися у майстрів слова, не пропускати виступів людей творчих професій. Але головне полягає в наступному: що "для того щоб народилися своєрідні і оригінальні звороти мови, потрібні оригінальні і своєрідні думки і почуття", - писав С. Я. Маршак. Не можна відчувати і знати слово, якщо не відчуваєш і не знаєш дійсності.

Спостерігати, розмірковувати, вивчати твори великих ораторів - це шлях тих, хто хоче, щоб його живе слово торкалося серця і душі. Володіння словом по справедливості підносить його володаря над іншими людьми, дозволяючи йому відчувати незвичайні по внутрішній яскравості переживання.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Культура мовленнєвого спілкування
Особливості розвитку російської культури
Мовні прийоми, використовувані в процесі спотворення інформації
Особливості та світоглядні принципи дослідження культури
Розвиток західної культури. Художні стилі європейської культури
Культура мовленнєвого спілкування
Розвиток західної культури. Художні стилі європейської культури
Особливості розвитку російської культури
Закони розвитку культури
Мовні прийоми, використовувані в процесі спотворення інформації
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси