Відповідальність за шкідливі наслідки від правомірної діяльності.

У сучасному світі держави, їх приватні особи займаються виробничою та іншою діяльністю, від якої виникає можливість заподіяння шкоди. У цій діяльності використовуються різні небезпечні речовини та матеріали: хімічні, ядерні та ін.

Небезпека виходить і від різного роду об'єктів: повітряні суду, атомні електростанції, космічні об'єкти і т. п. Практика йде по шляху відповідальності держави за правомірні дії на своїй території, якщо їх результатом і (або) наслідками є серйозний шкоду, завдану іншій державі.

Широко відомий суперечка між США і Канадою (1938) про шкідливі викиди канадського комбінату, що заподіяли шкоду людям і власності по інший бік кордону - в США. Відповідальність держави за транскордонний збиток - це сформований міжнародно-правовий звичай. При цьому держава відповідає за дії приватних осіб на своїй території, якщо транскордонний шкода заподіяна ними.

Збиток може виражатися в наступних проявах: позбавлення життя, тілесне або інше ушкодження здоров'я, знищення чи пошкодження майна держави, його приватних осіб, міжнародних організацій, несення витрат з пошуку, евакуації людей, розчищення території від зараження і т. п. Так, у 2005 р. російський військовий винищувач помилково залетів в повітряний простір Естонії і розбився. Росія виплатила матеріальне відшкодування вартості робіт по усуненню наслідків.

Розрізняють два основних види матеріальної відповідальності держав:

o абсолютну (об'єктивну);

o "додаткову".

При абсолютної відповідальності держава в якості єдиного відповідача відшкодовує всі збитки повністю (Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами, 1972 р.). При "додаткової" повну відповідальність несе приватний оператор, який заподіяв шкоду. Держава компенсує ту частину шкоди, яка була не покрита приватним оператором. Обов'язок відшкодувати шкоду виникає тільки якщо між правомірною діяльністю і матеріальною шкодою є причинний зв'язок.

У 1978 р. Комісія міжнародного права ООН за дорученням Генеральної Асамблеї розпочала роботу нал проектом статей "Міжнародна відповідальність за шкідливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом". Робота здійснюється поетапно. В якості першого етапу в 2001 р. КМП ООН схвалила проект статей про запобігання транскордонної шкоди від небезпечних видів діяльності, а в 2002 р. почала роботу над проектом про міжнародної відповідальності у випадку збитку від транскордонного шкоди, заподіяної внаслідок небезпечних видів діяльності.

Відповідні статті є в міжнародних договорах. Так, в Конвенції про біологічне різноманіття 1992 р. говориться: держави... "несуть відповідальність за забезпечення того, щоб діяльність в рамках їх юрисдикції або під їхнім контролем не завдавала шкоди навколишньому середовищу інших держав або районів за межами дії національної юрисдикції" (ст. 3).

Норми, що стосуються матеріальної відповідальності держав, містяться і в інших договорах; серед них: Конвенція про відшкодування шкоди, заподіяної іноземним повітряним судном третім особам на поверхні Землі, 1952 р.; Конвенція про відповідальність перед третьою стороною в області ядерної енергії 1960 р. (і Додаткова конвенція до неї 1963 року); Конвенція про відповідальність операторів ядерних суден 1962 р.; Конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 р. і ін