Меню
Головна
 
Головна arrow Психологія arrow Психологія та педагогіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Функції та види спілкування

Міжособистісне спілкування виконує багато різних функцій, серед яких в першу чергу виділяють:

- професійно-ділову;

- пізнавально-діагностичну;

- педагогічну;

- інформаційну;

- управлінську (спонукально-мобілізуючу);

- зворотного зв'язку;

- самоствердження особистості;

- реалізації потреби у спілкуванні, отриманні позитивних емоцій, психологічної комфортності від спілкування саме із цією людиною;

- вирішення інших завдань.

Дуже важливо, щоб спілкування було функціонально наповненим, щоб у кожному акті спілкування по можливості реалізовувався весь комплекс його функціональних завдань.

В цілому переважання тих чи інших функцій у конкретному спілкуванні залежить від того, з приводу чого і для чого люди спілкуються. У цьому сенсі виділяють п'ять основних видів спілкування у залежності від визначальних їх цілей.

1. Цілі спілкування знаходяться поза самого процесу взаємодії суб'єктів, в тому ділі, в ім'я якого і відбувається складання міжособистісних відносин. Це так зване ділове спілкування.

2. Цілі спілкування полягають у залученні партнера (реципієнта) до цінностям, інтересам ініціатора (комунікатора), передачу партнеру свого соціального досвіду, знань: педагогічне спілкування.

3. Цілі спілкування полягають у пізнанні партнера по спілкуванню і отримання від них необхідної інформації для комунікатора: пізнавальне спілкування.

А. Мети спілкування полягають у спонуканні та мобілізації партнера до відповідного поведінки, дії: управлінське спілкування.

5. Цілі спілкування знаходяться в ньому самому, коли спілкування виступає основною сферою життєдіяльності людей і задоволення їхніх спільних потреб та інтересів. Це емоційно-емпатійна спілкування.

Перші чотири різновиди спілкування соціально обумовлені і зазвичай професійно необхідні. Емоційно-емпатійна спілкування переважно обумовлено психологічно. Воно є однією з невід'ємних сторін спілкування матері і дитини, подружжя, закоханих, близьких друзів. Очевидно, коли Сент-Екзюпері говорив про спілкування як найбільшої людської розкоші, він мав на увазі саме це спілкування.

Емоційно-емпатійна спілкування вкрай необхідно і службової, ділової обстановці, де воно виявляється в різних формах так званого психологічного погладжування: схвалення, заохочення, моральної підтримки і т. п.

Розрізняють і інші види спілкування. Так, в залежності від рівня його розвитку виділяють:

- спрощене, примітивне, суб'єкт-об'єктне спілкування, коли партнер по спілкуванню розглядається лише як засіб вирішення тих чи інших завдань. Таке спілкування нерідко використовується у спілкуванні батьків і маленьких дітей, в умовах військової служби, інших силових структурах, в окремих організаціях. У загальному вигляді смисл такого спілкування можна уявити словами: подай, принеси, зроби;

- маиипулятивное, коли суб'єкт по спілкуванню ставить ті чи інші умови для партнера по спілкуванню і останній з ними погоджується і тому діє відповідним чином. Загальний смисл такого спілкування може бути представлений наступним чином: якщо зробиш, то отримаєш нагороду (або покарання). Це спілкування може бути представлена схематично: суб'єкт-стимул-об'єкт;

- паритетне спілкування як суб'єкт-суб'єктне спілкування, коли у партнері по спілкуванню людина бачить особистість, яка має право на свою позицію, точку зору. На основі такого спілкування і виникає "педагогіка співробітництва".

Вербальне спілкування

У спілкуванні широко використовуються різні засоби, знакові системи спілкування. Все їх різноманіття можна звести в дві групи:

1) вербальні (слово, мова). При такому спілкуванні невербальні засоби завжди присутні;

2) невербальні (немовні засоби).

При вивченні даної проблеми необхідно звернути увагу на своєрідність спілкування за допомогою усного та писемного мовлення.

У психології прийнято вважати ініціатора спілкування комунікатором (До), а його партнера - реципієнтом (Р).

Наочно процес комунікації можна представити таким чином (рис. 28.2):

Процес комунікації

Рис. 28.2. Процес комунікації

У вербальному міжособистісному спілкуванні виникає кілька проблем, успішне та правильне вирішення яких робить його взаємоприйнятним, зрозумілим, наповнених конкретним змістом і успішним.

Перша полягає в тому, що комунікатор, який має потребу в передачі реципієнту образу своїх думок, позицій, відносин, уявлень про ту чи іншу подію, факт повинен подбати не лише про адекватну кодуванні всього цього за допомогою слів, суджень, умовиводів, але і про те, щоб реципієнт його правильно зрозумів. Тут надзвичайно важливо досить повне уявлення комунікатора про рівень підготовленості і тому сенсі, який бачить реципієнт у відповідному понятійному апараті, в тих вербальних засобах, які використовує комунікатор. Мова йде про єдність тезаурусов в комунікаторів і реципієнта.

Друга полягає в тому, щоб форма передачі повідомлення відбувалася і в тій системі невербальних засобів, яка супроводжує вербально оформлене повідомлення. При цьому велику роль відіграє ступінь адекватності інформації, що йдуть через вербальні і невербальні засоби, що знижує (а може і не допустити) двоїстість, суперечливість повідомлення.

Третя проблема полягає в адекватності сприйняття і розуміння реципієнтом повідомлення. У реципієнта відбувається зворотний процесу кодування у комунікатора процес декодування інформації. Він сприймає слова, мова, невербальну інформацію комунікатора, і на основі його можливостей зрозуміти зміст інформації, розумової діяльності у реципієнта виникають відповідні образи, смислові і ціннісні утворення, відносини.

Таким чином, якщо у комунікатора проблема полягає в тому, щоб підібрати адекватні думок, образів, переживань кошти та здійснити передачу інформації реципієнту, то в останнього відбувається зворотний процес: він отримує інформацію, яку декодує, і в результаті цього у нього виникають вже власні думки, образи, переживання. Очевидно, що ступінь відповідності образів, думок, переживань у комунікатора і реципієнта може виявитися неповною і навіть взагалі відсутня, що залежить від якості вирішення зазначених вище трьох проблем. В цілому ж дослідження показали, що втрати і спотворення в інформаційному спілкуванні між комунікатором і реципієнтом складають близько 60%.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Поняття і функції спілкування
Сутність, функції та структура спілкування
Функції ділового спілкування
Перцептивна функція спілкування
Інтерактивна функція спілкування
Вербальне та невербальне спілкування
Вербальна комунікація: психологічні характеристики мови
Вербальне та невербальне спілкування
Спілкування як морально-психологічна проблема
Спілкування
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси