Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Мікроекономіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Антимонопольне законодавство

Розвиток різних форм недосконалої конкуренції, насамперед монополії і олігополії, які внаслідок ринкової влади фірм зумовлюють недостатньо ефективний розподіл ресурсів, обмеження виробництва, зростання цін, що призвело до необхідності прийняття державою антимонопольного законодавства.

У США перші антимонопольні закони були прийняті ще наприкінці XIX - початку XX ст. Так, Акт Шермана (1890) забороняв монополізацію торгівлі, Акт Клейтона (1914 р.) - злиття фірм шляхом покупок звичайних акцій конкурента, контракти на продаж товару з примусовим асортиментом, цінову дискримінацію.

Перший антимонопольний Закон РРФСР від 22 березня 1991 р. № 948-1 "Про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках" (втратив чинність у більшій частині, крім ст. 4 "Визначення основних понять") в цілях запобігання обмеження конкуренції забороняв господарюючого суб'єкта, що займає домінуюче становище на ринку певного товару:

o вилучення товарів з обігу з метою створення або підтримки дефіциту на ринку або підвищення цін;

o нав'язування контрагенту умов договору, невигідних для нього чи не стосовних до предмета договору;

o включення в договір дискримінаційних умов, які ставлять контрагента у нерівне становище порівняно з іншими господарюючими суб'єктами;

o створення перешкод доступу на ринок іншим господарюючим суб'єктам і т. д.

Законом заборонялися також угоди, спрямовані:

o на встановлення (підтримку) цін (тарифів), знижок, націнок;

o підвищення, зниження або підтримання цін на аукціонах і торгах;

o розподіл ринку за територіальним принципом, обсягом продажу або закупівель, асортименту реалізованих товарів;

o обмеження доступу на ринок або усунення з нього інших господарюючих суб'єктів;

o відмова від укладання договорів з певними продавцями чи покупцями і т. д.

Згідно із зазначеним Законом органам влади і управління також заборонялося приймати акти або вчиняти дії, що обмежують самостійність господарюючих суб'єктів і ведуть до суттєвого обмеження конкуренції:

o заборони на здійснення певних видів діяльності;

o заборони на продаж товарів з одного регіону Росії в інший;

o створення необґрунтованих перешкод утворенню нових господарюючих суб'єктів;

o необґрунтоване надання окремим суб'єктам господарювання податкових чи інших пільг і т. д.

В цілях попередження домінуючого становища окремих господарюючих суб'єктів Законом був передбачений попередній державний контроль за створенням, злиттям і приєднанням спілок, асоціацій, концернів, міжгалузевих і регіональних об'єднань.

У відповідності зі ст. 178 Кримінального кодексу Російської Федерації (КК РФ) злісні порушники антимонопольного законодавства можуть отримати термін покарання від двох до семи років.

Згідно з антимонопольним законодавством держава може здійснювати регулювання цін на продукцію підприємств-монополістів. Можливі такі методи державного регулювання цін:

o встановлення фіксованих цін на продукцію (товари, послуги);

o визначення граничного рівня цін або граничних надбавок (коефіцієнтів) зміни цін;

o встановлення граничного рівня рентабельності та розміру торговельної надбавки.

У Росії на початку 1990-х рр. основним методом регулювання цін було встановлення граничного рівня рентабельності та розміру торговельної надбавки. В наступний період більш широко став використовуватися метод визначення граничного рівня цін або граничних надбавок (коефіцієнтів) зміни цін. Так, в якості межі підвищення цін на продукцію деяких природних монополій (перекачування нафти, перевезення залізничним транспортом) стали використовувати середньомісячний приріст оптових цін промисловості. У деяких випадках застосовується і встановлення фіксованих цін на продукцію.

У 1995 році був прийнятий ряд законів, що обмежують монополістичну діяльність: укази Президента Російської Федерації від 28 лютого 1995 року № 220 "Про деякі заходи з державного регулювання природних монополій в Російській Федерації" (втратив чинність) і від 28 лютого 1995 року №221 "Про заходи щодо впорядкування державного регулювання цін (тарифів)", Федеральний закон від 17 серпня 1995 р. № 147-ФЗ "ПРО природні монополії".

У відповідності з цими законодавчими актами передбачається державне регулювання природних монополій, до яких віднесено:

o транспортування нафти і нафтопродуктів та газу по трубопроводах;

o виробництво електричної та теплової енергії і надання послуг з їх передачі;

o залізничні перевезення;

o перевезення у важкодоступні райони Російської Федерації;

o послуги морських та річкових портів та аеропортів;

o послуги загальнодоступною електричної і поштового зв'язку.

Відповідно до Указом Президента Російської Федерації від 22 вересня 1998 року № 1142 "Про структуру федеральних органів виконавчої влади" (втратив чинність) у складі уряду було утворено Міністерство Російської Федерації по антимонопольної політики і підтримці підприємництва. У 2002 році в процесі проведення адміністративної реформи антимонопольні функції стала виконувати Федеральна антимонопольна служба (далі - ФАС Росії). Утворена також Федеральна служба по тарифах (ФСТ Росії).

У числі основних функцій ФАС Росії входять нагляд і контроль за додержанням законодавства про природні монополії, про конкуренції на товарних ринках і ринку фінансових послуг. З 1 лютого 2010 р. ФАС Росії також здійснює контроль за дотриманням антимонопольних вимог, встановлених Федеральним законом від 28 грудня 2009 року № 381-ФЗ "ПРО державне регулювання торговельної діяльності в Російській Федерації".

Федеральний закон від 26 липня 2006 року № 135-ФЗ "ПРО захист конкуренції" (далі - Закон про захист конкуренції) визначив організаційні та правові основи захисту конкуренції, в тому числі попередження і припинення монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції; недопущення, обмеження, усунення конкуренції державними органами влади, державними позабюджетними фондами, Центральним банком Російської Федерації (далі - Банк Росії).

У статті 4 Закону про захист конкуренції дано широке визначення недобросовісної конкуренції, що враховує економічні, юридичні, моральні аспекти цього явища. Під нею розуміються будь-які дії господарюючих суб'єктів (групи осіб), які спрямовані на отримання переваг при здійсненні підприємницької діяльності, суперечать законодавству Російської Федерації, звичаям ділового обороту, вимогам добропорядності, розумності та справедливості і заподіяли або можуть заподіяти збитки іншим господарюючим суб'єктам - конкурентам або завдали або можуть завдати шкоди їхній діловій репутації.

У відповідності з Законом про захист конкуренції домінуючим становищем визнається становище господарюючого суб'єкта (групи осіб) або декількох господарюючих суб'єктів (груп осіб) на ринку певного товару, що дає їм можливість здійснювати вирішальний вплив на загальні умови обігу товару, частка якого на ринку певного товару перевищує 50%. Разом з тим домінуючим може бути визнано і становище господарюючого суб'єкта, частка якого на ринку певного товару становить менш ніж 50% (але не менше 35%, за винятком деяких випадків, зазначених у Законі), якщо домінуюче становище такого господарюючого суб'єкта встановлено антимонопольним органом.

Закон про захист конкуренції передбачає прийняття антимонопольних заходів по відношенню до підприємств, що здійснюють колективне домінування. Дана ситуація виникає в тому випадку, коли частка трьох господарюючих суб'єктів перевищує 50% або частка п'яти суб'єктів становить понад 70% на відповідному товарному ринку. Таким чином, передбачена Законом ситуація колективного домінування означає, що заходи з захисту конкуренції можуть бути прийняті по відношенню до комерційної організації, частка якої значно менше 35%. Однозначно домінуючим вважається становище господарюючого суб'єкта, що перебуває у стані природної монополії.

Закон про захист конкуренції забороняє встановлення господарюючими суб'єктами монопольно високих і монопольно низьких цін. Ціни не можуть бути визнані монопольними, якщо вони встановлені суб'єктом природної монополії в межах тарифу на даний товар чи послугу, встановленого органом державного регулювання.

Необхідно відзначити, що сам факт визнання домінуючого положення господарюючого суб'єкта або групи осіб не означає автоматичного застосування антимонопольних заходів. Санкції передбачаються тільки в тому випадку, якщо буде виявлено і доведено зловживання домінуючим становищем.

В статті 10 Закону про захист конкуренції визначена структура зловживань домінуючим становищем господарюючим суб'єктом. До них відносяться:

o встановлення і підтримання монопольно високих чи монопольно низької ціни;

o вилучення товару з обігу, якщо це призвело до підвищення ціни;

o нав'язування контрагенту умов договору, невигідних для нього чи не стосовних до предмета договору;

o необґрунтоване скорочення або припинення виробництва товару, якщо на нього є попит або розміщені замовлення при наявності можливості рентабельного виробництва;

o необґрунтовані відмову або ухилення від укладання договору з окремими покупцями (замовниками) у разі наявності можливості виробництва або поставок товару;

o необґрунтоване встановлення різних цін (тарифів) на один і той же товар, якщо інше не встановлено федеральним законом;

o створення дискримінаційних умов;

o створення перешкод доступу на ринок чи виходу з нього іншим господарюючим суб'єктам;

o порушення встановленого нормативними актами порядку ціноутворення.

Закон про захист конкуренції розширив можливості злиття комерційних організацій. Тепер для створення великої комерційної організації в результаті злиття необхідно повідомити не пізніше ніж через 45 днів після дати злиття антимонопольний орган у разі, якщо сумарна вартість активів або загальна виручка від реалізації товарів за календарний рік, що передує року злиття, перевищує 200 млн руб. Колишній порядок передбачав отримання попередньої згоди антимонопольного органу на таке злиття при значно більш низькому порозі економічної концентрації - 20 млн руб.

Лібералізація російського антимонопольного законодавства щодо злиття фірм відображає загальні тенденції, що відбуваються у світовій економіці і законодавчій практиці розвинених країн. Об'єднання фірм у багатьох випадках доцільно з урахуванням позитивного ефекту масштабу, зниження середніх витрат і підвищення ефективності національного виробництва. Воно сприяє зростанню кількості компаній, які займають домінуюче становище, але саме по собі не породжує зловживання ринковою владою. Саме остання обставина має служити причиною застосування антимонопольних заходів та санкцій по відношенню до порушників Закону.

Знижується також контроль держави за придбанням фізичними або юридичними особами акцій. Попередню згоду антимонопольного органу потрібно тільки в тому випадку, якщо сумарна вартість активів за останніми балансам осіб (груп осіб), які купують акції, перевищує 3 млрд руб. або якщо їх загальна виручка за останній календарний рік перевищує 6 млрд крб. і вартість придбаних активів перевищує 150 млн руб.; при цьому придбання голосуючих акцій дозволяє особі (групі осіб) розпоряджатися більш ніж 25% за умови, що раніше такого права не було.

Певну обмежувальну роль у розвитку конкуренції може грати державна допомога окремим господарюючим суб'єктам. У зв'язку з цим у Законі про захист конкуренції чітко визначені цілі та порядок надання державної і муніципальної допомоги. У відповідності зі ст. 20 цього Закону вона може надаватися за попередньої згоди у письмовій формі антимонопольного органу, за винятком випадків, якщо допомога надається у відповідності з федеральним законом, законом суб'єкта Російської Федерації про бюджет, нормативним правовим актом органу місцевого самоврядування про бюджет або за рахунок резервного фонду органів виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації чи місцевого самоврядування.

Дотримання антимонопольного законодавства в Росії є обов'язковою умовою формування реальних ринкових відносин, розвитку конкуренції, забезпечення економічного зростання і стримування інфляції.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Юридична відповідальність за порушення антимонопольного законодавства
Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства
Антимонопольне регулювання ринку
Законодавство про адміністративні правопорушення
Антимонопольна політика
Антимонопольна політика держави
Антимонопольні органи та їх діяльність
Антимонопольна політика Європейського Союзу і регулювання конкуренції
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси