Меню
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка праці
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Організація оплати праці на підприємстві

Вона включає:

o встановлення умов (норм) оплати праці;

o встановлення норм трудових витрат (трудових обов'язків працівника);

o визначення системи оплати праці, тобто способу обліку при оплаті індивідуальних і колективних результатів праці;

o порядок внесення змін в організацію оплати праці.

Розглянемо докладніше ці елементи організації оплати праці на підприємстві.

Організація оплати праці на підприємстві регулюється загальноросійським трудовим законодавством, здійснюється тарифними угодами профспілок, що представляють інтереси працівників з союзами роботодавців, колективними договорами роботодавця і профспілки, тобто колективними договорами підприємства і податковим законодавством.

Умови оплати праці на підприємстві передбачають насамперед оплату за працю в межах встановлених трудових обов'язків, тобто оплату за норму праці. У число цих умов оплати входять мінімальна тарифна ставка (годинна, денна, місячна), диференціація ставок (окладів) по складності праці (кваліфікації працівників), диференціація ставок (окладів) за місцем працівників у виробничому процесі, диференціація оплати по важкості та інтенсивності праці.

На більшості підприємств встановлюється також оплата за роботу понад норму праці. До неї відносяться різного роду стимулюючі виплати: доплата за суміщення професій, за роботу з меншою чисельністю працівників, ніж належить за нормою, за розширення зон обслуговування, премії за високу якість роботи, за економію різних видів ресурсів і т. п.

Важливим елементом організації оплати праці на підприємстві є нормування праці, що передбачає встановлення міри затрат праці на виготовлення одиниці виробу або виконання заданого обсягу роботи в певних організаційно-технічних умовах. Нормування праці - одна з найважливіших складових частин наукової організації праці. Вона включає два показники: норму виробітку і норму часу. Норма виробітку встановлює кількість натуральних одиниць продукції (штуки, метри, тонни), яке повинно бути виготовлено і одержано в нормальних умовах роботи за одиницю часу (годину, зміну, місяць).

Норма часу передбачає час, необхідний для виконання роботи в певних організаційно-технічних умовах (хв., год.).

Практично, ці норми розглядають різні форми однієї й тієї ж величини - норми праці і заданої продуктивності. Норма вироблення є величиною, зворотної нормі часу, частіше застосовується в масових і крупносерійних виробництвах, а в індивідуальних і дрібносерійних, де робітнику протягом зміни приходиться виконувати різні роботи і технологічні операції, нормується час. Широко використовується в промисловості і поняття норми обслуговування, коли робітнику чи бригаді нормується кількість одиниць обладнання.

Роботодавець зобов'язаний встановити кожному працівнику нормований обсяг робіт, виходячи із встановленої законодавством тривалості робочого дня, нормальної інтенсивності праці і середньої для даного виду робіт продуктивності праці. Оплата праці провадиться пропорційно нормованому обсягом робіт. Працівник не має права розраховувати на повну оплату в разі невиконання ним нормованого обсягу робіт. Робота понад нормованого обсягу допускається за взаємною згодою працівника і роботодавця і оплачується за встановленими для цих випадків умов оплати.

Як елемент організації заробітної плати системи оплати праці забезпечують зв'язок між результатами праці працівника, норм праці та норм оплати. Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця. Адміністрація підприємства, виходячи із задач по виробництву продукції, її якості і строкам постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва з урахуванням їх статево-вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати і доводить їх до відома працівників і докладає до колективного договору.

За засобом виміру кількості праці системи оплати класифікуються на:

o відрядні (кількість праці вимірюється кількістю виготовленої робітником продукції або виконаної роботи);

o часі (кількість праці вимірюється кількістю відпрацьованого робітником часу);

o акордні (кількість праці вимірюється певним обсягом робіт).

По формам вираження і оцінки результатів праці системи оплати поділяються на:

o колективні (що базуються на оцінці колективної праці);

o індивідуальні (що базуються на оцінці результатів праці кожного окремого працівника).

По кількості показників, що беруться до уваги при оцінці трудового вкладу працівників, системи оплати поділяються на:

o однофакторні, або прості (проста відрядна, проста погодинна);

o багатофакторні, або преміальні (відрядно-преміальна, акордно-преміальна, почасово-преміальна, відрядно-прогресивна тощо).

По характеру впливу робітника на результат праці системи оплати поділяються на прямі і непрямі.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Організація, нормування та оплата праці на підприємстві
Організація оплати і стимулювання праці на підприємстві
ОБЛІК ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ
Оплата і нормування праці персоналу
Оплата праці адвоката
Бестарифная система оплати праці
Організація оплати праці
Організація роботи з охорони праці на підприємствах, в установах і організаціях
Політика організації в області оплати
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси