Меню
Головна
 
Головна arrow Фінанси arrow Фінанси, грошовий обіг і кредит
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розрахунки платіжними дорученнями

Платіжне доручення являє собою розпорядження власника рахунку (платника) обслуговуючому його банку, оформлене розрахунковим документом, перевести певну грошову суму на рахунок одержувача коштів, відкритий у цьому або іншому банку.

Платіжні доручення є основним платіжним інструментом. У структурі безготівкових платежів на їх частку припадає близько 90% всього обсягу платежів. Переважання даної форми розрахунків зумовлено її широким застосуванням як по платежах за товари і послуги, так і за операціями нетоварного характеру, а також інтенсивним впровадженням електронних платежів, які в даний час здійснюються тільки на підставі платіжних доручень.

Платіжні доручення приймаються банком незалежно від наявності грошових коштів на розрахунковому рахунку платника. При відсутності або недостатності коштів на рахунку платіжні доручення вміщуються в картотеку № 2 "Розрахункові документи, не сплачені в строк" і оплачуються по мірі надходження грошових коштів у встановленій законом черговості. Якщо підприємство (організація) має право на кредит у формі овердрафту", то платіжні доручення оплачуються за рахунок банківського кредиту. У разі недостатності коштів на рахунку для повної оплати платіжного доручення та поміщенні його у зв'язку з цим в картотеку № 2 допускається часткова оплата платіжного доручення. Для часткової оплати банк використовує внутрішньобанківський платіжний інструмент - платіжний ордер.

У цьому випадку на лицьовій стороні частково оплачуваної платіжного доручення робиться відмітка "часткова оплата", а на його зворотному боці операційний працівник робить запис про частковому платежі (порядковий номер часткового платежу, номер і дата платіжного ордера, сума часткового платежу, сума несплаченого залишку, підпис).

Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд переваг в порівнянні з іншими формами розрахунків: відносно простий документообіг, прискорення руху грошових коштів, можливість платника попередньо перевірити якість оплачуваних товарів і послуг (у разі оплати вже отриманих товарів і послуг), можливість використовувати дану форму не тільки в розрахунках по господарських операціях, але і за операціями нетоварного характеру. Недолік - відсутність для постачальника гарантії отримання платежу по причині відсутності коштів на рахунку платника. Саме тому розрахунки платіжними дорученнями за товари і послуги в значній частині здійснюються в порядку попередньої оплати.

Розрахунки по інкасо

Розрахунки по інкасо являють собою банківську операцію, за допомогою якої банк (банк-емітент) за дорученням і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дії з отриманню від платника платежу.

Для здійснення розрахунків по інкасо банк-емітент має право залучати інші банки (виконуючий банк). Розрахунки в порядку інкасо здійснюються на підставі платіжних вимог, оплата яких може проводитися за розпорядженням платника (з акцептом) або без його розпорядження (в безакцептному порядку), і інкасових доручень, оплата яких виробляється у безспірному порядку.

Зазначені розрахункові інструменти пред'являються одержувачем коштів (стягувачем) до рахунку платника через систему інкасо свого банку. Банк, що прийняв на інкасо розрахункові документи, приймає на себе зобов'язання доставити їх за призначенням. Дане зобов'язання, а також порядок і терміни відшкодування витрат з доставки розрахункових документів відображаються в договорі банківського рахунка з клієнтом.

Розрахунки за інкасо з використанням платіжних вимог. Платіжна вимога являє собою розрахунковий документ, що містить вимогу кредитора до боржника (платникові) про сплату певної грошової суми через банк. Платіжні вимоги застосовуються при розрахунках лише за вже поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а також в інших випадках, передбачених в основному договорі. Розрахунки за допомогою платіжних вимог можуть здійснюватися як з акцептом платника, так і без його акцепту.

При розрахунках по першому варіанту кредитор (постачальник) виписує платіжну вимогу на підставі фактичного відвантаження продукції або наданої послуги і здає його у свій банк на інкасо. Оскільки ініціатива в розрахунках в даному випадку виходить від постачальника, то оплата цього документа платником повинна бути проведена за згодою (акцепту) платника. Термін для акцепту платіжних вимог визначається сторонами за основним договором, але при цьому повинен бути не менше п'яти робочих днів. З цією метою при оформленні платіжного вимоги кредитор (постачальник) у полі "Термін для акцепту" вказує кількість днів, встановлених для його акцепту.

Банк постачальника пересилає платіжну вимогу в банк платника (виконуючий банк). На всіх примірниках прийнятих виконуючим банком платіжних вимог відповідальний виконавець банку у полі "Термін платежу" проставляє дату, з настанням якої закінчується строк акцепту. День надходження до банку платіжної вимоги в розрахунок зазначеної дати не приймається. Наприклад, платіжна вимога надійшла в банк платника 12 березня з зазначенням "Термін акцепту - 5 робочих днів". 15 і 1 б березня - вихідні дні. При цьому умови дні, встановлені для акцепту - 13,14,17, 18 і 19 березня. Кінцевий термін платежу - 20 березня.

Свою згоду на оплату платіжної вимоги платник повинен дати в дні, встановлені для акцепту, обов'язково в письмовій формі на стандартному бланку заяви про акцепт. При отриманні від платника зазначеного документа виконуючий банк не пізніше наступного робочого дня повинен оплатити платіжну вимогу постачальника.

Якщо платник не згоден оплатити платіжну вимогу, то він також повинен у письмовій формі подати у виконуючий банк заяву про відмову від акцепту із зазначенням підстави для відмови та посиланням на відповідний пункт договору, яким цей мотив відмови передбачений.

При неотриманні виконуючим банком від платника в дні, встановлені для акцепту, ні заяви про акцепт платіжного вимоги, ні заяви про відмову, банк розцінює платіжна вимога як неакцептованое і на наступний робочий день після закінчення строку для акцепту вилучає платіжна вимога з картотеки № 1 і повертає його банку-емітенту з зазначенням на звороті платіжного вимоги (перший примірник) причини його повернення без оплати ("не отримано згоду на акцепт").

Платіжні вимоги можуть використовуватися також і для безакцептного списання коштів з рахунків платників. Такий порядок розрахунків можливий лише у випадках, передбачених законом або основним договором між кредитором (одержувачем платежу) і платником. Наприклад, у відповідності з чинним законодавством, з рахунків платників без акцепту оплачуються платіжні вимоги:

■ підприємств паливно-енергетичного комплексу за електричну і теплову енергію, газ, нафту і нафтопродукти, виписані на підставі показників вимірювальних приладів та діючих тарифів при розрахунках із споживачами, крім населення та бюджетних організацій;

■ комунальних, енергетичних і водопровідно-каналізаційних підприємств за відпуск електричну і теплову енергію, послуги водопостачання і водовідведення, виписані на підставі показників вимірювальних приладів та діючих тарифів при розрахунках із споживачами, крім житлово-комунальних, бюджетних організацій і населення;

■ підприємств зв'язку за надані послуги зв'язку, виписані на підставі показників вимірювальних приладів та діючих тарифів при розрахунках із споживачами, крім населення.

Безакцептне списання грошових коштів з рахунку клієнта можливо також щодо вимог інших кредиторів, якщо такий порядок розрахунків включений в основний договір кредитора з платником, а умова про безакцептного списання одночасно відображено в договорі банківського рахунку. Наприклад, за договором з клієнтом в безакцептному порядку можуть стягуватися платежі клієнта самому банку (погашення кредиту при настанні терміну, сплата відсотків за кредит, плата за розрахунково-касове обслуговування).

Інкасова форма розрахунків використовується також для здійснення безспірного списання коштів з рахунків. У цьому випадку використовується розрахунковий документ з назвою "інкасове доручення". Інкасові доручення застосовуються у випадках, коли безперечний порядок стягнення грошових коштів встановлено законодавством (у тому числі для стягнення грошових коштів органами, які виконують контрольні функції), або для стягнення за виконавчими документами судових та арбітражних органів. При цьому в першому випадку в інкасовому дорученні має бути зроблено посилання на законодавчий акт (номер, дату, статтю, частина, пункт), на підставі якого здійснюється стягнення, в другому разі - має містити посилання на дату і номер виконавчого документа, а також найменування органу, який виніс рішення щодо примусового виконання.

Відповідальність за правомірність виставлення платіжних вимог на безакцептне списання і інкасових доручень на безспірне стягнення несе одержувач коштів (стягувач). Банки не розглядають по суті заперечення платників проти списання грошових коштів з їх рахунків у безспірному і безакцептному порядку.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Розрахунки платіжними дорученнями
Розрахунки платіжними дорученнями
Розрахунки платіжними дорученнями
Платіжне доручення як форма безготівкових розрахунків
Платіжна система і організація безготівкових розрахунків
Розрахунки але інкасо
Розрахунки по інкасо
Інкасо в міжнародних розрахунках
Розрахунки по інкасо
Розрахунки по інкасо
 
Предмети
-->
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси
Пошук