Меню
Головна
 
Головна arrow Література arrow Історія російської літератури
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

"Челкаш" (1895)

В оповіданні по-своєму терпить поразку кожна з зіткнулися сторін: і злодій Челкаш, сміливий, сильний, відчайдушний і великодушний чоловік, і селянський хлопець Гаврило, не витримав спокуси грошима і надумавший пограбувати і вбити свого партнера. Челкаш терпить поразку не тоді, коли камінь Гаврила розкроює йому череп. Вища напруга дії не тут. Гаврило завдає свій найстрашніший для Челкаша удару раніше, і лише словом. Вершина конфлікту - момент, коли Гаврило, обдарований грошима, очманілий від щастя, вибовкує все, що в нього на думці:

"Адже що я думав? Їдемо ми пода... думаю... хвачу я його - тебе - веслом... ррраз!.. грошики собі, його - в морі... тебе... а? Хто, мовляв, його спохопиться? І знайдуть, не стануть допитуватись - як та хто. Не такий, мовляв, чоловік, щоб через нього шум піднімати!.. Непотрібний на землі! Кому за нього встати?"

Челкаш смертельно ображений тим, що його хотіли вбити й пограбувати, - адже він спокійно зневажає підлу жадібність селянського хлопця. Вбивчою правдою хльоснули Челкаша слова "непотрібний на землі", тим більше що сказані вони ненароком, без умислу. Нікчемний і жалюгідний, Гаврило недарма переконаний у своїй перевазі над гордим Челкашом. Він, маленький господар, дійсно потрібний тому суспільству, яке перекреслило Челкаша, стер навіть саме його ім'я. Григорій - так названий герой всього один раз, в спогаді; Челкаш - ймовірно, злодійська його кличка. Трагедія людини без імені буде доиграна долею Актора в п'єсі "На дні".

Сенс фіналу боротьби героїв не стільки у лагідності Челкаша, скільки в його помсти нікчемного переможцю. Після замаху на вбивство в Гавриле найсильніше страх - не лише перед людьми, а перед Богом, потрібніше всього прохання в смертному гріху. За цим, вже не за грошима повертається він до стікаючого кров'ю Челкашу. Помста і внутрішнє торжество Челкаша в тому, що він змушує Гаврила до кінця зіграти його принизливу роль: взяти гроші без "прощення", вивернути його нутро, визнати, що жадоба грошей у ньому сильніше мук совісті, страху перед Богом.

Зерно драми проростає у всіх шарах оповіді: в "драматичному" тип психологічного аналізу, коли в одну точку зведені полярні почуття і стани - великодушність і помста, презирство і заздрість, "гостра жалість і ненависть", веселощі і гіркоту ("веселий і їдкий"); у виразних словесних опозиції {"дика музика", "яструбині очі"). Драматичні ноти ми чуємо і у відкритому авторське голосі - в "заставки" розповіді, в панорамі порту з її головним мотивом: люди і машини, грандіозність праці та його безликість, підневільність.

"Мальва" (1897)

Ця розповідь близький до "Челкашу" по типу драматичного конфлікту. Його фокус позначений у спорі між Мальвою і Василем про жіноче призначення. З викликом Мальва відстоює своє право на жіночу вільність, право бути "нічиєї", свою відмову від визначеної їй сільської жіночій долі: "Я в селі-то хочу не хочу, а мушу заміж іти. А заміжня баба - вічна раба... А тут я нічия... Як чайка, куди захочу, туди і полечу!" Василь же стверджує свою мужицьку правду, своє розуміння жіночої долі: "В селі баба - потрібний для життя людей... а тут - так вона... для пустощів тільки живе... Для гріха".

Цей спір героям не вирішити. Правда є па тій і іншій стороні, і з'єднати ці правди неможливо. У самому справі, пішовши з "вічного рабства" села, знайшовши, здавалося, бажану вільне життя, Мальва неминуче перестає бути потрібною для життя людиною", стає всього лише жінкою "для пустощів". Нічого іншого їй не дано, і ставлення оточуючих з невблаганністю це підтверджує. Але "нічия", "повія" жінка чіпає і вражає не безвыходностью свого становища: вона людина з проснувшимися підвищеними вимогами до життя, не приймає призначеної долі - вічного бабиного рабства. У цьому художня новизна і оригінальність горьковського рішення теми "знедолених".

В реалістичну основу оповіді в "маленьких драмах" Горького проникають елементи романтичної поетики - в цьому виражається своеобычность художнього підходу до теми. Так підкреслено ефектний момент появи героя: він відразу ж виділяється з оточення чимось відмінним, не зовсім звичайним - будь то особлива посмішка ("так мужики не посміхаються"), або деталь якогось витонченості в подобі ("гілка липи" на голові Челкаша), або відблиск несподіваної в "голодранців" інтелігентності (Коновалова). Мальва з'являється наче з моря, на човні, з привабливою дали. Мотив споріднення героїні з морем чудовий не тільки зовнішнім, пейзажним тлом, але і грою прихованих асоціацій в її портреті. Очі Мальви - "зеленуваті", кольору морських глибин. Сміється, грає посмішкою Мальва - "сміється" саме море.

Просвітлено-романтичний топ оповідань створюється і тим, що герої їх майже виключені з побуту. Так, наприклад, ми жодного разу не бачимо Мальву в бараці для робітників, під час їх брудної роботи. Образ героїні поміщений в іншу "раму". Її драма розігрується головним чином там, де "море та небо і ніяких підлих людей немає".

У ранніх оповіданнях Горького, крім мотивів соціального звучання, є і філософсько-етичні мотиви. Зокрема, такий мотив виникає в оповіданні "Мальва", коли героїня читає "Житіє Божого людини Олексія", звернене до неї загальнолюдської своєю загадкою: що рухає людиною, який біжить не від бідності, а від добробуту і багатства?

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

"Стара Ізергіль" (1895)
Едуард Багрицький (1895-1934)
СЕРГІЙ ЄСЕНІН (1895-1925)
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси