Меню
Головна
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 9. Ринкові структури недосконалої конкуренції

У сучасній економіці практично неможливо знайти вільний, або абсолютно конкурентний ринок. Ринки, що не відповідають умовам досконалої конкуренції, отримали назву ринків недосконалої конкуренції.

Глава присвячена загальній характеристиці та особливостям функціонування ринкових структур недосконалої конкуренції: чистої монополії, олігополії та монополістичної конкуренції, а також принципам антимонопольної політики держави.

Загальна характеристика ринків недосконалої конкуренції

У попередній главі ми розглянули закономірності розвитку ринку досконалої конкуренції. У реальній економіці практично неможливо знайти ринок, на якому конкуренція була б абсолютною, нічим не обмеженою.

Сучасні ринки зовсім інші, проте всі вони виросли з абсолютно конкурентного ринку. Подальша їх еволюція супроводжувалася тими або іншими відхиленнями від базових відносин вільної конкуренції. Тому порівняння існуючих умов ринкового господарства з тим, що мав вільний ринок, відповідає історичній ретроспективі та логікою подальших подій.

Отже, вільний, або абсолютно конкурентний ринок розглядається як модель, що дозволяє визначити, наскільки той чи інший реальний ринок відповідає умовам досконалої конкуренції.

Існуючі господарські реалії розходяться з умовами досконалої конкуренції за багатьма напрямками. Серед них слід відзначити:

o бар'єри, що обмежують вхід на ринок нових капіталів;

o бар'єри, що перешкоджають мобільності економічних ресурсів;

o неповноту ринкової інформації;

o орієнтацію виробництва на диференційовану продукцію;

o взаємозалежність учасників конкуренції.

Обмеженість входу нових фірм на ринок може бути викликана багатьма причинами. Найбільш типовими є:

1) складність входження нових фірм на ринок, коли на ньому вже діють сильні конкуренти. Вхід на ринок може бути ускладнений за рахунок дії позитивного ефекту масштабу, коли зростання обсягу виробництва супроводжується економією середніх витрат, що дозволяє виробникові знизити ціну продукції. В цих умовах нові фірми стикаються з необхідністю залучення значного обсягу авансируемого капіталу і кваліфікованого менеджменту, що дуже важко забезпечити на стартових позиціях;

2) адміністративні обмеження, які вводить держава при реєстрації нових фірм, а також висувають додаткові вимоги до здійснення тих чи інших видів діяльності. Наприклад, можливе надмірне посилення вимог до ліцензування певних видів діяльності і складність процедури сертифікації продукції. Такі заходи часто вводяться державою для захисту споживачів від проникнення на ринок неякісної продукції. Однак, пройшовши через коридори бюрократичних узгоджень, всі приписи чиновників важко виконати навіть великим, що давно працюють на ринку фірмам, не кажучи вже про фірмах-новачках.

Бар'єри мобільності економічних ресурсів можуть бути пов'язані з будь-якими умовами, що перешкоджають вільному переміщенню економічних ресурсів (праці, землі і капіталу) і консервуючими їх секторальну і галузеву прив'язку.

Так, держава може створити обмеження доступу до ресурсів або встановити монополію на той чи інший вид діяльності (наприклад, у Росії в даний час діє державна монополія на видобуток золота).

Перешкоди проникненню на ринок нового капіталу можуть створювати фірми, що поділили між собою вплив на ринок. В умовах криміналізації ринку можливе пряме видавлювання нового конкурента силовими методами. Безумовно, подібні дії носять протиправний характер, руйнують механізм вільної конкуренції.

Існує безліч інших проявів обмеження мобільності ресурсів. У Росії ринок праці характеризується досить значними перешкодами для циркуляції ресурсів: працівник має серйозні обмеження зміни місця проживання через нерозвиненість ринку житла і дії системи прописки.

Неповнота ринкової інформації, що характеризує стан ринкового середовища в російських умовах. В результаті ринкові агенти не можуть прийняти найкращі господарські рішення, що ускладнює процес самоорганізації ринкового господарства.

Достовірність, широта і якісний рівень ринкової інформації багато в чому залежать від розвиненості ринкової інфраструктури, від доступності та поширення сучасних засобів зв'язку, що дозволяють отримувати оперативну інформацію, наприклад, про поточних котируваннях цінних паперів, цінах на товарних біржах і т. п. В цьому відношенні економічно розвинені країни володіють значними перевагами перед країнами, що розвиваються країнам, так як володіють сучасною інформаційною базою і кваліфікованими фахівцями, які вміють грамотно аналізувати ринкову кон'юнктуру.

У той же час поведінка капіталу в умовах жорсткої конкуренції призводить до приховування інформації, пов'язаної з комерційною таємницею, з можливою дезінформацією потенційних конкурентів, з чим зазвичай бореться держава. Подібні спотворення інформаційного поля є господарськими реаліями, які справляють істотний вплив на поведінку ринкових суб'єктів, відводячи їх від господарських рішень, адекватних ринку досконалої конкуренції.

Важливе значення має діюча система звітності, яка повинна забезпечити прозорість та достовірність результатів господарської діяльності підприємств. Існуюча система бухгалтерського обліку та звітності підприємств в Росії не відповідає таким вимогам: у Росії для багатьох підприємств реальне положення справ не має нічого спільного з офіційними даними бухгалтерського обліку. Підприємства прагнуть приховати свої доходи, ухиляючись від податків; вони намагаються не показувати у звітності прибуток, збільшуючи витрати і обналичивая гроші через підставні фірми. Не показується також реальний фонд заробітної плати працівників.

У подібній ситуації стають проблематичними не тільки збір податків державою, але і оцінка стану справ підприємства потенційними інвесторами. В результаті російський ринок втрачає такі потрібні нові капітали, в тому числі прямі іноземні інвестиції. Адже інвестиційний процес будується на попередній господарської розвідці, на основі якої оцінюються ризики, витрати і майбутні доходи. Неповнота і спотворення інформації є серйозними факторами, осложняющими формування сприятливого інвестиційного клімату в країні. Особливо скрутна оцінка інформації про російських підприємствах для іноземців, не володіють мистецтвом читати "між рядків" фінансову документацію російських компаній.

Випуск диференційованої продукції є породженням нового стану конкурентного середовища, яка пов'язана з переповненням ринків, їх ущільненням. В таких умовах дуже складно продати товар, тому продавці вибирають стратегію завоювання ринку через конкуренцію якості. Новий рівень конкуренції диференціює ринок, представляючи на ньому багатопрофільний асортимент і розкид сортності продукції, тобто велика кількість диференційованого продукту.

В умовах досконалої конкуренції існує абсолютна однорідність однойменних стандартних продуктів. У реальній економіці сьогоднішнього дня підприємства зазвичай випускають не тільки однорідну продукцію (таку як сталь або цегла), але і диференційовану продукцію, тобто продукцію, що володіє особливостями, що відрізняють її від продукції інших фірм (наприклад, автомобіль "Мерседес" значно відрізняється по комфортності, престижу і ціною від автомобіля "Волга").

Прагнучи якось виділити, диференціювати свою продукцію від продукції інших виробників, фірми використовують торгові марки, лейбли, підбирають барвисту упаковку товару, надають додаткові послуги, як, наприклад, безкоштовне гарантійне обслуговування своєї продукції.

Диференціація продукції сприяє більш повному задоволенню потреб покупців, але в той же час ставить продукцію нових фірм у заздалегідь програшне становище, так як при інших рівних умовах споживач віддасть перевагу продукцію відомої фірми.

Наскільки диференційована продукція російських виробників? Порівняння диференціації продукції російських і західних фірм показує, що російські товари менш диференційовані. Це пояснюється тим, що ринкова економіка в Росії ще дуже молода, а її передісторія пов'язана з тотальним дефіцитом, який не сприяв підвищенню якості товарів та оновлення асортименту.

В часи Радянського Союзу занадто мало уваги приділялося упаковці товару, його рекламу та ін. Імпортні товари, що хлинули на наш ринок під час перебудови, вигравали конкуренцію з вітчизняними виробниками не тільки за рахунок кращої якості самого товару. Їх успіхи на нашому ринку багато в чому визначалися яскравістю і новизною упаковки, привабливим дизайном.

Взаємозалежність учасників конкуренції створює умови для узгодження їх дій. У такому випадку фірми отримують можливість виробляти спільні цінові стратегії, що дозволяють їм не просто стабілізувати ціни, але і знизити ризик зменшення частки фірми на ринку. Це, безумовно, суперечить інтересам споживачів, яких більшою мірою задовольняли б інші стратегії, ведуть до зниження цін, а також до поліпшення споживчих властивостей продукції.

Нова якість мікроекономічної середовища, що породжує взаємозалежність учасників конкуренції, пов'язане з скороченням кількості суб'єктів ринку, яке стало результатом укрупнення виробництва за рахунок всіляких об'єднань, а також за рахунок конкуренції, витісняючої слабких виробників.

В умовах досконалої конкуренції на ринку функціонує велика кількість дрібних фірм. Внесок окремої фірми на загальний обсяг пропозиції невеликий, і ні одна з фірм не має можливості впливати на рівень ринкових цін, оскільки будь-яке рішення фірми про підвищення або зниження ціни не позначається на цепе ринкової рівноваги. У реальній економіці число фірм на ринку може бути невелика, а більшу частину ринку можуть обслуговувати кілька великих фірм.

Скорочення кількості ринкових суб'єктів призводить до можливості відстеження поведінки конкурентів і до реальності різного роду угод між ними. Такого роду угоди можуть стосуватися спільної цінової політики або розділу ринків. Контроль над цінами може бути забезпечений за рахунок змови цих фірм між собою з метою підтримання певного рівня ціп протягом обумовленого терміну. Такі дії, безумовно, суперечать умовам вільної конкуренції і ущемляють інтереси покупців.

Ринки, на яких не виконуються умови досконалої конкуренції виробники можуть впливати на ринкові ціни, називаються ринками недосконалої конкуренції. Такі ринки неоднорідні і поділяються на три типи: чистої монополії, олігополії та монополістичної конкуренції.

Протилежністю досконалої конкуренції є ринок чистої монополії.

В умовах монополії фірма є єдиним продавцем даної продукції, що не має близьких замінників. Як правило, при чистій монополії існують нездоланні бар'єри для входження в галузь. Монополія, будучи єдиним продавцем, позбавляє споживача можливості вибрати продавця з найкращими умовами продажу.

Різновидом монопольного ринку є ринок монопсонії, коли монополістом є покупець (тобто при множині продавців існує тільки один покупець). Наприклад, виробництвом військової техніки можуть займатися декілька незалежних підприємств, єдиним споживачем продукції яких виступає держава. В цьому випадку продавець не має можливості найкращого вибору покупця.

Крім того, може існувати і двостороння монополія, коли кожен суб'єкт торговельної угоди - як продавець, так і покупець - є монополістом.

Іншим типом ринку недосконалої конкуренції є ринок олігополії. Він характеризується наявністю декількох фірм-продавців. Ядром такого ринку зазвичай 3-6 великих фірм. Обмежена кількість учасників ринку призводить до їх взаємної залежності у прийнятті стратегічних рішень. Кожна фірма проводить стратегію з урахуванням відповідних дій конкурентів. Конкурентні кроки в цьому випадку строго прораховуються на основі ситуаційного багатоваріантного стратегічного планування, що включає і рішення про ціни на продукцію.

Вступ нових фірм в галузь на такому ринку, як правило, утруднено. Природними бар'єрами для них стають високий конкурентний рівень діючих на ринку фірм, а також труднощі виходу нових фірм на необхідні для цього ринку великі масштаби виробництва. Типовими прикладами ринку олігополії є такі галузі, як виробництво верстатів, устаткування, автомобілів, побутової техніки.

Можливий і приватний випадок олігополії, коли в галузі функціонують лише дві фірми, які отримали назву "дуополія".

Третім типом ринку недосконалої конкуренції є ринок монополістичної конкуренції - тип ринку, де досить велика кількість фірм пропонує різнорідну (диференційовану) продукцію. Подібний ринок демонструє відмінності в якості, зовнішньому вигляді або інші характеристики товарів, які роблять їх більш або менш унікальними при збереженні взаємозамінності.

На ринку монополістичної конкуренції діє велика кількість дрібних і середніх фірм. Типовою стратегією суб'єктів цього ринку є залучення покупців за рахунок удосконалювання якості продукції. Позитивний ефект масштабу не має великого значення, тому входження на цей ринок не вимагає особливо великих капіталів.

Для ринку монополістичної конкуренції важливо інше - надання диференційованого товару. Тому фінансові обмеження для виробництва тут не є домінуючими. Вхід на ринок і вихід з нього відносно "вільні". Типовими прикладами ринку монополістичної конкуренції є виробництво одягу, взуття. Велике поширення монополістичної конкуренції притаманне сфері послуг, де безліч дрібних і середніх фірм пропонують диференційовану продукцію.

Особливості кожного з ринків недосконалої конкуренції в порівнянні з ринком досконалої конкуренції наведено в табл. 9.1.

Таблиця 9.1. Особливості конкурентних ринків

Особливості

Монополія

Олігополія

Монополістична

конкуренція

Досконала конкуренція

Число фірм на ринку

Одна

Кілька

Багато

Дуже

багато

Бар'єри для входження в галузь

Значні

Значні

Незначні

Відсутні

Випускається

продукція

Однорідна або диференційована

Однорідна або диференційована

Диференційована

Однорідна

Кожен з ринків недосконалої конкуренції має свої особливості, властиві тільки цьому типу ринку. Але існують і загальні ознаки, які їх об'єднують:

1) зниження ціпи з зростанням випуску продукції фірми, що відповідає спадаючої кривої попиту на продукцію фірми;

2) граничний дохід менше ціни одиниці продукції (MR < Р) для будь-якого обсягу випуску продукції, виключаючи першу випущену одиницю;

3) існування монопольної влади, тобто можливість встановлювати ціну одиниці продукції вище граничних і середніх витрат;

4) наявність цінової дискримінації, тобто можливості встановлювати різні ціни на одну і ту ж продукцію для різних груп покупців.

У найбільш лаконічній формі ці риси відображає наступна формула ціноутворення фірми в умовах недосконалої конкуренції:

Р > MR; МС < АС.

При дотриманні цього правила досягається не тільки оптимальна для виробника ціна, але і об'єм виробництва, при якому фірма отримує найбільшу масу прибутку.

Розглянемо більш детально зазначені характерні риси ринків недосконалої конкуренції.

1. Спадна крива попиту на продукцію фірми пояснюється можливістю фірми отримувати додатковий дохід за рахунок збільшення обсягів виробництва. В умовах перенасичення ринку товарами додаткова продукція може бути продана тільки при зниженні її ціпи. Тому крива попиту є спадною, попит на продукцію фірми є абсолютно еластичним, тобто при підвищенні цін попит на товар падає, при зменшенні цін - збільшується (рис. 9.1, а).

В умовах досконалої конкуренції питома вага фірми в загальному обсязі ринкової пропозиції мізерно малий, продукція однорідна, і фірма не має можливості впливати на ринкову ціну товару. Попит на продукцію фірми в умовах досконалої конкуренції абсолютно еластичний (рис. 9.1, б), тобто ринкова ціна не змінюється із збільшенням або зменшенням обсягу виробництва окремої фірми.

Отже, якщо критерій попиту на продукцію фірми в умовах досконалої конкуренції пов'язаний з наявністю абсолютно еластичного попиту на продукцію фірми, то критерій ринків недосконалої конкуренції зовсім інший. Він відображає зниження ціни з ростом випуску продукції, що відповідає спадаючої кривої попиту на продукцію фірми.

Нахил кривої попиту на продукцію фірми (еластичність попиту) залежить від кількості фірм на ринку, унікальності або ступеня диференціації продукції. Найбільший вертикальний нахил кривої попиту характерний для чистої монополії, трохи менший нахил - для олігополії, ще менший - для монополістичної конкуренції, тоді як для досконалої конкуренції характерно відсутність нахилу кривої попиту на продукцію фірми.

Рис. 9.1. Попит на продукцію фірми в умовах:

а - недосконалої конкуренції; б - досконалої конкуренції;

Р - ціна одиниці товару; Q - кількість товару; D - попит на товар

2. Граничний дохід стає менше ціни одиниці продукції (MR < Р) для будь-якого обсягу випуску продукції, виключаючи першу випущену одиницю. В умовах недосконалої конкуренції крива попиту має від'ємний нахил (тобто ми стикаємося із звичайною спадаючої кривої попиту). В цьому випадку із зростанням обсягів виробництва граничний дохід, тобто дохід, одержуваний фірмою за кожну додаткову одиницю товару, зменшуватиметься швидше, ніж зменшується його ціна із зростанням обсягів виробництва (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Прискорене падіння граничного доходу фірми порівняно зі зниженням ціни одиниці продукції при зростанні обсягів виробництва: D - обсяг виробництва, який відповідає попиту на продукцію фірми; MR - граничний дохід

Порівняємо динаміку зміни ціни і граничного доходу на конкретному прикладі. Припустимо, співвідношення ціни та попиту на продукцію фірми виглядає наступним чином (табл. 9.2).

Таблиця 9.2

Ціна

Р

Обсяг виробництва Q, що відповідає попиту

Загальний дохід

(TR = Р - Q)

Граничний дохід (MR = ΔTR ΔQ)

20

0

0

-

19

1

19

18

2

36

17

3

51

В нашому прикладі при ціні 20 руб. фірма не може продати жодної одиниці товару, при зниженні ціни з 20 до 19 руб. їй вдається продати 1 од. товару, і граничний (додатковий дохід) від продажу першої одиниці товару буде дорівнювати його ціні, тобто 19 руб.

Подальше зниження ціни призведе до можливості продавати більшу кількість продукції, та граничний дохід при цьому буде неухильно знижуватися, оскільки фірма знижує ціну не тільки на додатково випущену одиницю товару, але і на весь об'єм продажу. Тому приріст доходу, обумовлений випуском додаткової одиниці продукції (граничний дохід), виявиться нижче ціни цієї одиниці на величину зниження цін попередніх одиниць товару (Р > MR).

Отже, будь-яка фірма, попит на продукцію якої не є абсолютно еластичним, стикається з ситуацією, коли граничний дохід менше ціни одиниці продукції при будь-якому обсязі випуску, не рахуючи першої випущеної одиниці товару.

3. Монопольна влада характеризує ситуацію, коли фірма має можливість впливати на ціну товару, завищуючи її. При цьому ціна встановлюється вище середніх витрат, що дозволяє фірмі отримувати економічний прибуток. На ринках недосконалої конкуренції кожна фірма в тій чи іншій мірі може володіти монопольною владою. Але більше всього монопольна влада проявляється при чистій монополії.

Можливість піднімати ціну залежить від кількості фірм на ринку і можливості проникнення на ринок нових конкурентів, а також від еластичності попиту на товар.

Якщо число продавців на ринку мінімально, то продавець не дуже боїться втратити покупців, тому він може підвищувати ціну. При нееластичному попиті на товар споживач змушений купувати товар і при підвищеній ціні (це відноситься до товарів першої необхідності). Монополіст ураховує безвихідну ситуацію, в якій виявляється такий споживач, і зазвичай піднімає цінову планку.

Різні ринки володіють різним ступенем тиску монопольної влади. Існує кілька показників монопольної влади. Найбільш поширеними є індекс Лернера (IL) та індекс Херфіндаля-Хіршмана (IHH).

А. П. Лернер запропонував наступний показник монопольної влади:

де Р - ціна;

МС - граничні витрати;

Е - цінова еластичність попиту на продукцію.

Оскільки на ринку досконалої конкуренції ціна дорівнює граничним витратам (Р = МС), то IL = 0 (фірма не має монопольної влади).

На ринках недосконалої конкуренції фірма встановлює ціну, що перевищує граничні витрати - МС) > 0. Перевищення граничних витрат ціною характеризує наявність у фірми монопольної влади, і чим вище позитивне значення індексу Лернера (IL), чим більше розрив між ціною одиниці продукції та граничними витратами на її виробництво, тим більшою монопольною владою володіє фірма на ринку.

Інший показник монопольної влади - індекс Херфіндаля - Хіршмана (IHH) вказує на залежність монопольної влади від ступеня концентрації ринку. Чим більшу частку ринку, що займає фірма, тим вище її влада над ним. Виходячи з цього всі фірми, що функціонують на ринку, ранжуються за питомою вагою на ринку у відсотках по низхідній лінії. Індекс Херфіндаля-Хіршмана має наступний вигляд:

де - квадрати процентних часток фірм на ринку.

Цей індекс широко використовується на Заході для оцінки монопольної влади на ринку. Якщо на ринку функціонують 100 однакових фірм, що займають по одному відсотку ринку, то IHH буде дорівнює 1, а якщо весь ринок обслуговує єдина фірма-монополіст, то IHH буде дорівнює 1002 = 10 000. У США демонополизированными вважаються галузі, де IHH становить менше 1000, помірно монополізованими вважаються галузі з IHH від 1000 до 1800, высокомонополизированным є ринок, де цей індекс перевищує 1800.

4. Цінова дискримінація - можливість встановлення різних цін на одну і ту ж продукцію для різних груп покупців. Виробляючи продукцію за більш високою ціною, фірма позбавляється частини потенційних покупців. При підвищенні ціни валовий дохід може зростати (якщо попит на продукцію нееластичний за ціною) або падати (якщо попит на товар еластичний за ціною). Але в умовах недосконалої конкуренції існує можливість підвищення ціни без відмови частини споживачів від продукції, тобто фірма може встановлювати різні ціни на одну і ту ж продукцію для різних груп споживачів.

Якщо одні споживачі купують продукцію за більш низькою ціною, ніж всі інші, то ми маємо справу з практикою цінової дискримінації.

Цінова дискримінація можлива за умов, коли:

o виключається практика перепродажу купленої продукції покупцем, які купують товар за більш низькою ціною, ніж інші. При перепродажу товару одним з покупців продавець втрачає частину ринку збуту продукції. Тому надання кому-небудь із покупців пільг здійснюється при гарантії того, що "щасливчик" не стане перепродавати придбану продукцію. Саме виходячи з таких міркувань цінової дискримінації схильна насамперед сфера послуг, де виробництво зазвичай збігається з споживанням;

o існує можливість виділити з усіх покупців групи, готові придбати товар тільки за більш низькою ціною.

Виходячи з реальних бюджетних обмежень потенційних покупців проводиться їх класифікація:

o за соціальним статусом (наприклад, пільгові проїзні квитки для студентів);

o за віком (туристична фірма може надавати знижки дітям);

o по підлозі (плата за вхід на дискотеку може бути різною для чоловіків і жінок);

o за місцем проживання (перукарня може обслуговувати мешканців прилеглого району за пільговою ціною);

o по часу (ціна залізничних квитків у літній період може бути знижена).

Цінова дискримінація поширена в медицині (за ту ж саму послугу багата людина може заплатити більше, ніж людина з меншим достатком).

Телефонні послуги також схильні цінової дискримінації (ділова людина буде дзвонити в той час, коли йому необхідно, а пенсіонер чи студент, можливо, відкладе свій дзвінок на вечірній час чи вихідний день, коли встановлено пільговий тариф).

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Досконала та недосконала конкуренція.
Підприємство в умовах недосконалої конкуренції
МОНОПОЛІСТИЧНА (НЕДОСКОНАЛА) КОНКУРЕНЦІЯ
Недосконала конкуренція на ринку праці
Ринкова влада: монополістична конкуренція (полиполия)
Досконала та недосконала конкуренція.
Загальні риси ринків недосконалої конкуренції
МОНОПОЛІСТИЧНА (НЕДОСКОНАЛА) КОНКУРЕНЦІЯ
Недосконала конкуренція на ринку праці
Дж. Робінсон: теорія недосконалої конкуренції
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси