Меню
Головна
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Рейганоміка: цілі, методи, результати

Однією з найважливіших особливостей економіки розвинених країн у 80-90-х роках XX ст. був процес перебудови системи державного регулювання. Економіка США зіткнулася з гострими дестабілізуючими процесами, які об'єднують циклічний та структурний кризи, стагфляцію (поєднання падіння темпів економічного зростання і зростання інфляції) з загостренням міжнародних економічних відносин та валютно-фінансових проблем. Економічні проблеми США 70-х рр. призвели до перегляду теоретичних основ, методів і напрямів державного регулювання економіки. Кейнсіанська концепція змінюється неоконсервативним варіантом державного регулювання.

Невирішені соціально-економічні проблеми 70-х роках XX ст. показали, що методи державного регулювання й економічна політика держави 60-70-х рр. не відповідали новим умовам економічного розвитку. Криза початку 80-х рр., який торкнувся як традиційні, так і нові галузі економіки, виявив певну негнучкість економічної політики держави та невідповідність методів регулювання змін в економічній ситуації.

Неокейнсианські методи державного регулювання економіки були піддані критиці з боку представників неоконсервативного напряму, насамперед Чиказької школи, М. Фрідманом та Ф. Хайеком, які обґрунтували необхідність зменшення державного втручання в економіку і пошуку нових методів державного регулювання, що відповідають реальній економічній ситуації.

Неоконсервативное напрямок висунуло на перший план завдань раціоналізації і підвищення ефективності виробництва, його структурної та технологічної перебудови, посилення інтернаціоналізації капіталу. Впровадження нових технологій вимагало накопичення значних інвестиційних ресурсів і вкладення їх у передові галузі.

Основні положення неоконсерваторів були застосовані на практиці у провідних індустріальних країнах у 80-х роках XX ст. з деякими відмінностями в методах реалізації. Основними напрямами державного регулювання економіки були:

- стимулювання сукупної пропозиції (замість стимулювання сукупного попиту в рамках кейнсіанської концепції державного регулювання);

- зростання ролі кредитно-грошової політики з метою контролю за динамікою грошової маси;

- приватизація - передача в різних формах об'єктів державної власності (державних підприємств, акцій, облігацій, муніципального житла тощо) у приватну власність;

- дерегулювання економіки: зменшення адміністративно-правових обмежень діяльності, ліквідація контролю над заробітною платою, надання більшої господарської свободи державним підприємствам;

- зміна ролі держави в соціальних програмах;

- зростання державного стимулювання НДДКР. Зміна концепції державного регулювання не означало повної відмови від проведення державної економічної політики, а передбачало її перебудову. Основною метою переорієнтації державного регулювання було зменшення прямого втручання держави в економіку та підвищення ролі непрямих економічних методів регулювання, в першу чергу грошово-кредитного регулювання. Одночасно зростала роль ринкових регуляторів економіки.

Основні положення неоконсервативної теорії визначили концептуальну платформу економічної політики президента Р. Рейгана (1981-1988), яка отримала назву рейганоміка. Для неї були характерні захист економічних принципів вільного ринку, конкуренції і відкритої економіки, збалансованість бюджету і зниження податків для заохочення підприємницької активності. Одночасно уряд приймав заходи для стимулювання інвестиційного зростання, придушення інфляції і підвищення конкурентоспроможності країни на міжнародному ринку. При такій спрямованості економічного регулювання проблеми зайнятості і добробуту відходили на другий план.

Економічна політика США у цей період базувалася на концепції пріоритету стимулювання пропозиції і рейганоміка була одним з варіантів неоконсервативної політики держави, яка застосовувалася але всіх розвинених країнах у 80 - початку 90-х рр.

Основними цілями економічної політики Р. Рейгана були:

- раціоналізація виробництва;

- зростання концентрації виробництва;

- технологічна перебудова економіки;

- структурна перебудова економіки;

- зниження державного боргу;

- зниження інфляції і безробіття.

Для досягнення цих цілей були визначені основні напрямки економічної політики держави, засновані на скорочення державного втручання в економіку.

Податкова політика. Скорочення податків було першим кроком економічної політики Р. Рейгана. Податки розглядались як головний інструмент фіскальної політики держави. Досягнення довгострокового неінфляційного зростання передбачає необхідність впливу безпосередньо на виробництво шляхом цілеспрямованого зниження податків, скорочення рівня граничних податкових ставок на прибутки корпорацій та особисті доходи.

Було прийнято нове податкове законодавство, спрямоване на зниження ставок податків на бізнес і прибуткового податку. У відповідності з ним максимальна ставка податку на прибуток скорочувалася з 46 до 34%, а максимальна податкова ставка на нерухомість і незароблені доходи скорочувалася з 70 до 50%.

Така податкова політика стимулювала зростання інвестиційної активності, підвищення технологічного рівня виробництва, створення нових робочих місць і зростання обсягів виробництва. У свою чергу, підвищення зайнятості і зростання обсягів виробництва призводили до збільшення податкових надходжень у бюджет, незважаючи на зниження ставок податків (рис. 22).

Рис. 22

Було проведено поетапне скорочення індивідуального прибуткового податку. Максимальна ставка скоротилася в цілому з 50 до 28%. Були встановлені тільки дві ставки прибуткового податку: 15% - на оподатковувані річні сімейні доходи нижче 29 750 дол. і 28% - на доходи, що перевищують цей рівень. Податкова політика підвищувала статус найбагатших американців і одночасно дала можливість середньому класу поліпшити своє матеріальне становище.

Для збільшення інвестиційних ресурсів були змінені умови амортизації обладнання, що дозволило збільшити амортизаційні відрахування. Для виробничих будівель і споруд термін амортизації становив 10-15 років, для обладнання - 5 років, для дослідницького обладнання - 3 роки.

Бюджетна політика. Зростання державних витрат, спрямованих на стимулювання різних складових сукупного попиту у відповідності з кейнсіанською концепцією, в 70-е рр. не проявив себе як ефективна антикризова міра, а приводив до зворотних результатів - до зростання цін та інфляції. Більш того, в цей період кризові явища в економіці почали супроводжуватися не зниженням, а зростанням цін. Необхідні були нові напрямки бюджетної політики.

Бюджетна політика Р. Рейгана в якості основного напрямку визначила скорочення дефіциту бюджету. Основним інструментом її реалізації було скорочення державних витрат. У першу чергу скорочення видатків державного бюджету торкнулося витрат на соціальні програми, програми підтримки рівня життя і на боротьбу з бідністю. Орієнтація бюджетної політики на стимулювання виробництва та інвестицій призводила до зниження соціальних гарантій.

Елементом соціальної політики Р. Рейгана була програма нового федералізму, відповідно до якої відбувся поділ функцій федеральної влади, влади штатів і місцевих органів влади щодо реалізації соціальних програм. Федеральний уряд повинен був фінансувати медичну допомогу бідним. Всі інші соціальні програми повинні були реалізовувати уряду штатів. Був створений федеральний фонд, кошти якого спрямовувалися на реалізацію соціальних програм протягом 4 років.

Більше всього були скорочені програми, спрямовані на підтримку найбідніших верств населення, - були скасовані продовольчі картки і зменшені допомоги для матерів-одиначок. Одночасно з цим програми, спрямовані на підтримання рівня життя середніх верств населення, пенсійне і медичне страхування, практично не змінилися.

Політика дерегулювання (обмеження державного регулювання підприємницької діяльності) являла собою комплекс заходів, спрямованих не на відмову від державного регулювання економіки, а на зміну його стратегії і пріоритетів. Умовою її реалізації було перерозподіл функцій регулювання між державою і бізнесом. Політика дерегулювання була спрямована на зростання економічної свободи підприємців і ослаблення бюрократичного тиску.

Були скорочені вимоги та скасовані деякі правила, які застосовувалися раніше до виробничої і ринкової діяльності: контроль над цінами на нафту і контроль держави за рівнем мінімальної заробітної плати. Були ослаблені деякі вимоги за екологічним стандартам і охорони навколишнього середовища: знижені вимоги до ступеня очищення води і повітря промисловими, енергетичними та іншими компаніями. Для зниження бюрократичного впливу на розвиток економіки і підвищення ефективності управління були прийняті заходи по скороченню чисельності державного апарату і зменшені витрати на його утримання.

Жорстка кредитно-грошова політика. Основним напрямком кредитно-грошової політики держави було антиінфляційне регулювання грошової маси. Уряд США підтримувало заходи Федеральної резервної системи щодо зменшення темпів зростання грошової маси з метою стримування інфляційного зростання цін.

Результати економічної політики Р. Рейгана були неоднозначними. Спостерігалися позитивні результати по боротьбі з безробіттям та інфляцією. Якщо індекс інфляції у 1980 р. становив 12,5% , то в 1988 р. - 4,5%. За цей же період рівень безробіття скоротився з 7 до 5,4%. В економіці було створено понад 17 млн нових робочих місць. Деяке зниження кредитних відсоткових ставок стимулювало купівлю населенням будинків і автомобілів.

У 1989 р. ВНП перевищив передкризовий максимальний рівень на 28%, обсяг особистого споживання зріс на 1 /3. Економічному піднесенню сприяло також завершення структурної перебудови економіки і прискорення процесу оновлення основного капіталу, стабілізація курсу долара і перехід до більш відкритого типу економіки.

Однак зниження податків не призвело до очікуваного інвестиційного зростання та прискорення темпів розвитку економіки. Не вдалося вирішити завдання бездефіцитного бюджету. Скорочення витрат на соціальні цілі не могло компенсувати зростання військових витрат зі 134млрддолл.у 1980 р. до 282 млрд дол. в 1987р. Зростання військових витрат не тільки дестабілізує бюджет, але і обмежував можливості для інвестицій в інші сфери економіки. Зросла диференціація доходів населення. Доходи найбагатших американців зростали значно швидшими темпами, ніж середніх і бідних верств населення.

Економічна політика Б. Клінтона

Наприкінці 80-х роках XX ст. економіка США вступила в період уповільнення темпів економічного зростання, пов'язаного не тільки з циклічним характером сукупного попиту, але і з кризовими процесами в кредитно-фінансовій сфері. Дефіцит державного бюджету - 290 млрд дол., зростаючий державний борг призвели до скорочення інвестиційної активності в країні.

Економічний спад, торкнувшись автомобільну промисловість США у зв'язку з розширенням експансії японських автомобільних фірм, що автоматично призвело до падіння виробництва в металургії, а криза в будівництві спричинив за собою зниження виробництва будматеріалів. В кращому положенні в цей період виявилися галузі експортної орієнтації - машинобудування і приладобудування. Збільшення експорту одночасно з уповільненням імпорту сприяло зменшенню дефіциту торгового балансу.

Головним стратегічним завданням економічної політики Б. Клінтона було оздоровлення американської економіки на основі стимулювання зростання інвестиційної активності, підвищена увага до довгострокових проблем. Уряд проводить політику, спрямовану на підтримку НДДКР, стимулювання діяльності малого бізнесу, розвиток державної інфраструктури і посилення ролі держави у вирішенні соціальних проблем.

План стабілізації економіки демократичної адміністрації Б. Клінтона передбачав три основних напрямки:

- фінансування зростання числа робочих місць на основі розвитку системи освіти, професійної підготовки, перепідготовки та системи громадських робіт. На цю програму передбачалося направити 30 млрд дол.;

- стимулювання інвестицій на основі пільгового фінансування приватних інвесторів і цільових капіталовкладень в найбільш важливі галузі економіки. На цю програму передбачалося направити 140 млрд дол.;

- скорочення дефіциту бюджету як необхідної умови довгострокового економічного зростання на основі скорочення урядових витрат і підвищення податків. Були підвищені ставки прибуткового податку й податку на прибуток корпорацій. Максимальна ставка прибуткового податку склала 36%, було додатково введено 10% податок з доходу понад 250 тис. в рік. Ставка податку на прибуток зросла на 2% і склала 36%.

Реалізація цих напрямів економічної політики протягом перших двох років привела до певних позитивних результатів: скоротився рівень безробіття та інфляції, було створено 6 млн нових робочих місць, більш ефективно стали працювати структури бізнесу, знизився дефіцит держбюджету, розширилася зовнішня торгівля.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

4. "Рейганоміка" і "тетчеризм"
Основні результати застосування методу головних компонент
Реєстраційні методи визначення якості товару
Методи реалізації та оцінки результатів управлінських рішень
Метод простого додавання нерозкладного залишку
КЛАСИЧНА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ І СУПЕРЕЧКИ ПРО ЕКОНОМІЧНУ ПОЛІТИКУ
Роль держави в економіці, економічна і соціальна політика
Регіональна економічна політика
Регіональна економічна політика
Економічна політика фашизму
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси