Меню
Головна
 
Головна arrow Інвестування arrow Інвестиції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методи визначення інвестиційних ризиків

Теорія і практика виробили безліч методів для визначення величини ризиків, пов'язаних з комерційною, в тому числі і інвестиційної діяльністю. Всі ці методи можна об'єднати в дві групи:

1) об'єктивні - засновані на обробці статистичних показників;

2) суб'єктивні - базуються на особистому досвіді, оцінкою експертів, думку фінансового консультанта та інших фахівців.

Об'єктивні методи застосовують, якщо є представницька статистична вибірка за ризиками в певній інвестиційній діяльності.

Величина ризику або степінь ризику вимірюється двома критеріями:

1) середнім математичним очікуванням;

2) колеблемостью (мінливість) можливого результату (доходу).

Щоб кількісно визначити величину ризику, необхідно знати всі можливі наслідки якої-небудь окремої дії і ймовірність самих наслідків. Ймовірність означає можливість отримання певного результату. Стосовно до економічних задач методи теорії ймовірності зводяться до обчислення значень імовірності настання подій і до вибору з можливих подій самого кращого виходячи з найбільшої величини математичного очікування. Інакше кажучи, математичне очікування якої-небудь події дорівнює абсолютній величині цієї події, помноженої на ймовірність його настання. Коливність можливого результату являє собою міру відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для цього на практиці звичайно застосовують два близько пов'язаних критерії: дисперсію і середнє квадратичне відхилення.

Дисперсія - середня зважена з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних. Її розраховують за формулою

де х - очікуване значення для кожного випадку спостереження; х - середнє очікуване значення; п - число випадків спостереження (частота).

Середнє квадратичне відхилення

Дисперсія і середнє квадратичне відхилення служать мірами абсолютної колеблемости. Для аналізу звичайно використовують коефіцієнт варіації, який показує коливність ознаки в відносною величиною і визначається за формулою

Чим більший коефіцієнт варіації, тим сильніше коливність.

В економічній статистиці встановлена така оцінка різних значень коефіцієнта варіації: до 10% - слабка коливність; від 10 до 25% - помірна; понад 25% - висока.

Відомі наступні правила:

1) чим вище прибутковість будь-якого інвестиційного заходу, тим вище ризик;

2) чим вище коливність одержуваних доходів від реалізації якого-небудь проекту, тим вище ризик.

Виходячи з цих правил і вибирається менш ризикований інвестиційний проект.

У багатьох країнах світу з розвиненою ринковою економікою для визначення недиверсифікованого, або ринкового ризику з цінних паперів використовується такий вимірник, як фактор "бета". Він показує, як реагує курс цінного паперу на ринкові сили: чим більш чуйний курс цінного паперу на зміни ринку, тим вище чинник "бігу" для даного цінного паперу. Цей показник обчислюють за наступною формулою:

Ринкова прибутковість всіх акцій, що входять у складений фондовий індекс S&P 500 або які-небудь інші всеосяжні фондові індекси, найбільш часто використовується для вимірювання їх середньої ринкової прибутковості. Фактор "бета" для всього фондового ринку дорівнює 1; всі інші його значення розглядаються по відношенню до цієї величини.

Наприклад, для трьох компаній-емітентів па певний період фактор "бета" склав: № 1 - 1,5; № 2 - 0,7; № 3 - 1,25. З цих даних, по-перше, випливає, що реакція цінних паперів компаній-емітентів на дії ринкових сил далеко неоднозначна; по-друге, значення фактора "бета" для компаній № 1,3 позитивні, а для компанії № 2 - негативні. Позитивний чи негативний знак, що передує значенню "бігу", відображає лише одне: змінюється прибутковість акцій в тому ж напрямку, що і значення ринкової прибутковості (позитивне значення), або в протилежному напрямі (від'ємне значення).

Для акцій, у яких значення "бета" позитивно, збільшення ринкової дохідності призводить до зростання дохідності цінних паперів. Зменшення ринкової дохідності цінних паперів відповідно означає зниження прибутковості цінних паперів; в цьому-то і полягає ризик. В цілому для фактора "бета" характерні наступні особливості:

o він вимірює недиверсифікований, або ринковий, ризик, пов'язаний з цінним папером;

o для ринку в цілому фактор "бета" дорівнює 1;

o акції можуть мати як додатне, так і від'ємне значення фактора "бета", але майже всі вони позитивні;

o акції, у яких фактор "бета" більше 1, більш сприйнятливі до змін ринкової дохідності і, отже, більш ризиковані, ніж ринок в цілому; акції, у яких фактор "бета" менше 1, менш ризиковані, ніж ринок в цілому;

o чим вище фактор "бета" для акцій, тим вище з-за високого ризику рівень очікуваної прибутковості, і навпаки.

Між доходністю акцій та ризиком існує тісний і прямий взаємозв'язок (рис. 9.2).

Крива ринку цінних паперів ясно показує компроміси між ризиком і прибутковістю. При факторі "бета", рівному 0, необхідна прибутковість дорівнює ставці дохідності безризикових активів - 6%, а при факторі "бета"дорівнює 1,25, ринкова дохідність акції становить 8,7%.

Основні елементи цієї методики визначення ризику цінних паперів використовуються й на російському фондовому ринку, з тією лише різницею, що для розрахунку середньої прибутковості береться значно менше число компаній-емітентів через нерозвиненість вітчизняного фондового ринку.

Рис. 9.2. Залежність між доходністю акцій і ризиком

Суб'єктивні методи більш різноманітні порівняно з об'єктивними. Суть багатьох методів визначення інвестиційних ризиків на основі висновків експертів або інших фахівців зводиться до наступного:

1) встановлюються всі можливі причини (джерела) появи інвестиційного ризику;

2) всі ці причини ранжуються за ступенем значущості (впливу на інвестиційний ризик), і для кожної з них встановлюються певний бал і ваговий коефіцієнт у частках одиниці.

Узагальнену оцінку ризику обчислюють шляхом множення значення кожної причини в балах на ваговий коефіцієнт і їх підсумовування за формулою

де di - ваговий коефіцієнт кожної причини інвестиційного ризику; Zi - абсолютне значення кожної причини в балах; п - число причин ризику.

Зазвичай абсолютне значення в балах коливається від 1 до 10 (частіше) або від 1 до 100.

З наближенням значення Роб до одиниці величина інвестиційного ризику знижується, і навпаки. Особливо широке поширення цей метод отримав для визначення інвестиційного клімату в окремих регіонах Росії та окремим країнам світу.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ ТА ДЕЯКІ ШЛЯХИ ЇХ ЗНИЖЕННЯ
Критерії і методи оцінки інвестиційних проектів. Облік інфляції, невизначеності і ризиків
ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ ТА ПРИБУТКОВІСТЬ
Причини ризикованої поведінки та методи визначення схильності до ризику
Проекція ризику в інвестиційній діяльності
Оцінка ризику інвестиційно-фінансових рішень
Методи прийняття управлінських рішень, засновані на оцінці ризиків фінансово-господарської діяльності економічних систем (підприємств)
Розвиток методів визначення меж безпечного стану будівельних систем
Визначення періоду формування інвестиційної стратегії
Реєстраційні методи визначення якості товару
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси