Меню
Головна
 
Головна arrow Культурологія arrow Культурологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вторинні моделюючі системи

Природний мову та інші типи знаків, розглянуті вище, - це базові, первинні знакові засоби культури. У різних формах культури на їх основі (головним чином на основі природної мови) виникали свої власні, пристосовані для вираження їх змісту мови. Подібні мови являють собою семіотичні системи більш високого рівня. У працях Ю. М. Лотмана, Вяч.Нд. Іванова, Б. А. Успенського та інших представників одного з провідних напрямків у семіотики - так званої тартуско-московської семіотичної школи - вони отримали назву "вторинні моделюючі системи". Це не дуже вдала назва іноді замінюють словосполученнями "вторинні знакові системи", "вторинні мови культури", "культурні коди". Але як би вони не називалися, ці вторинні, "сверхлингвистические" семіотичні утворення володіють особливою, як правило, більш складною структурою (вони "набувають додаткову сверхструктуру", як говорив Лотман), ніж первинні мови, що дозволяє з їх допомогою в різних ракурсах "моделювати" світ, в якому ми живемо. "Під "вторинними моделюючими системами" маються на увазі такі семіотичні системи, з допомогою яких будуються моделі світу або його фрагментів".

Вторинні моделюючі системи численні і різноманітні. Це мови таких форм культури, як міфологія та релігія, філософія та наука, право і політика, спорт, реклама, телемовлення, Інтернет та ін. В соціальному житті велику роль грають мови різного роду церемоніалів та обрядів, що представляють собою комбінації ритуальних дій, предметів, словесних формул, що мають символічне значення і визначають форму поведінки людей. Постійно зростаюче і надзвичайно багате за своїм виразним можливостям безліч мов створює мистецтво. Деякі з вторинних знакових систем культури є "надбудовою" над природним вербальним мовою, наприклад мову поезії. Інші утворюються в результаті синтезу різних типів знакових засобів, наприклад мова опери.

Різноманітність первинних і вторинних знакових систем, їх взаємодія та взаимопересечение - необхідна умова функціонування та розвитку культури. "Отже, культура - історично сформований пучок семіотичних систем (мов), який може складатися в єдину ієрархію (сверхъязык), але може являти собою і симбіоз самостійних систем".Кожна людина виступає як "поліглот", що володіє безліччю мов культури.

Семіотика та історія

Історично сформовані правила етикету, манера одягатися, освячені звичаями норми відносин між людьми і т. п. виступають як культурні коди, у яких люди в кожну епоху висловлюють і сприймають сенс "тексту", "контексту" і "підтексту" подій, що відбуваються.

Ілюстрацією цього може бути проведене Б. А. Успенським дослідження, в якому показано, як ці коди зумовлюють сприйняття діяльності Петра I його сучасниками-співвітчизниками. Як відомо, Петро і зруйнував багато загальноприйняті канони національної російської культури свого часу. Його шлюб з Катериною сприймався як блюзнірство, так як її хрещеним батьком при переході в православ'я був син Петра Олексій (звідси і її батькові "Олексіївна"), і значить, Петро обвінчався зі своєю духовною онукою. Прийнявши титул імператора, Петро став офіційно іменуватися "батьком Вітчизни" (це буквальний переклад почесного звання римських імператорів "pater patriae). Але в російському культурному контексті батьківство може бути або кровним, або духовним; оскільки Петро не міг бути кровним батьком всіх російських людей, його титул був зрозумілий співвітчизниками як претензія на духовне батьківство, тобто прагнення стати патріархом, главою церкви. Скасування патріаршества підтверджувало це. До того ж Петро наказав іменувати себе "без вітчизни", а так називали тільки духовних осіб і святих. Петра звинувачували в тому, що він "взяв на себе" не тільки світське, але і Божу владу. А насильницьке брадобритие і заміна російського сукні німецьким набували в очах сучасників особливий знаковий смисл: адже в такому вигляді зображували на іконах бісів. Все це призводило до того, що поведінка Петра "прочитывалось" його співвітчизниками мовою російської культури тієї епохи як "текст", що має "нечестиве", "бусурманское" зміст. Не випадково тому в народі називали Петра Антихристом: "На мові епохи дії Петра не могли сприйматися іншим чином: в очах сучасників Петро як би публічно заявляв про себе, що він - Антихрист". Але ж Петро I знав свою "рідну мову" культури, і йому, без сумніву, було ясно, як у цій мові осмислюються підданими його вчинки. Виникає враження, що "Петро свідомо творив тексти іншою мовою, ніж той, на якому вони читалися соціумом".

В ході історії вторинні мови культури змінюються. Буває, що культурні тексти виявляються довговічніше, ніж коди, в яких вони "прочитувалися" в часи їх створення. До нащадків доходить текст, без коду, і коштує чималих праць відновити цей код. Тому не завжди ми в змозі адекватно зрозуміти сенс, який дійшли до нас культурні тексти мали в минулому. Багато міфи, забобони, рецепти народної медицини" можна розглядати як елементи тексту древньої культури з втраченим кодом. У Е. А. Баратинським про це сказано так:

Забобон! Він уламок Стародавньої правди. Храм впав; А руїн його - нащадок Мови не розгадав.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Первинний і вторинний ринок цінних паперів
Роль вторинних даних
Вторинні дані
Вторинні цінні папери
Звернення цінних паперів, його сутність і порядок їх включення в ринковий процес на вторинному ринку
Морфологія і семіотика мистецтва
Семіотика та її розділи
Історія культури
Мови і символи культури, культурні коди (семіотика культури)
Історія сімейного законодавства
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси