Меню
Головна
 
Головна arrow Банківська справа arrow Гроші, кредит, банки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інкасо в міжнародних розрахунках

Операцію інкасо можна визначити як доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження того, що вона буде виплачена у встановлені строки. Основним документом, що регламентує даний вид операцій, є Уніфіковані правила по інкасо, розроблені Міжнародною торговою палатою. У відповідності з цими правилами інкасові операції здійснюються банками на основі одержаних від імпортера інструкцій.

Розрізняють просте (чисте) та документарне інкасо. В обох випадках передбачається операція по стягненню платежу: при чистому інкасо - тільки за фінансовими документами, при документарному інкасо - інкасо фінансових документів, що супроводжується комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів. При цьому на банках не лежить будь-яких зобов'язань по оплаті документів, оскільки вони виступають в даній операції лише в ролі посередників. Виникаючі розбіжності щодо кількості та якості товару при даній формі розрахунків вирішуються безпосередньо між імпортером та експортером.

Інкасо проти документів.

Виставляння інкасо проти документів - це така форма забезпечення оплати, коли за посередництва банку видача документів, що з'явилися в результаті операції, здійснюється на певних умовах. Такі умови можуть передбачати видачу документів:

- за готівковий розрахунок (documents against payment - D/P) - наказ експортера байку стягнути з імпортера суму, зазначену в документах. Документи видаються на обопільній основі але творі оплати;

- проти акцепту (documents against acceptance - D/A) - наказ експортера банку видати пред'явлені документи експортеру на підставі акцептування їм виставленої експортером тратту;

- на підставі безвідкличної гарантії оплати.

Банк розпоряджається документами у відповідності з отриманими інструкціями для того, щоб отримувати оплату або акцепт чи видавати комерційні документи проти акцепту або за готівковий розрахунок, або видавати документи на інших умовах. Між експортером і імпортером встановлюються, як правило, довірливі відносини, які фіксуються в агентському договорі (договір про обслуговування, порядок виконання якого регулюється положеннями закону). Виставляння інкасо в іноземний банк може мати місце тільки тоді, коли законодавчі і політичні обставини в країні імпортера вважаються стабільними і впорядкованими.

Сторонами інкасо проти документів є:

o експортер (принципал) - це клієнт, який доручає своєму банку проведення інкасації (тобто доручає інкасову операцію своєму банку);

o переводить банк (remitting) - це банк, якому експортер доручив збір платежів (або його можна назвати банк-ремітент, якому довіритель (експортер) доручає операцію але инкассированию);

o банк-інкасатор (collecting bank) - будь-який банк, за винятком одного банку, який приймає участь в отриманні платежів (тобто за вибором імпортера - банк імпортера);

o банк, що надає вексель до оплати (presenting bank), - банк-інкасатор, який пред'являє документи трасанту (представляє байку);

o імпортер (трасант) - особа, якій згідно з інкасовим дорученням повинні бути пред'явлені документи (як правило, ним є сам платник).

На рис. 4.6 представлена спрощена схема розрахунків по інкасо, в якій є чотири основних учасника. Однак, як правило, в розрахункову схему обов'язково входить інкасуючий банк країни імпортера (як правило, ним є банк імпортера) і представляє банк, який може бути самостійним третім банком, а також банком експортера банком імпортера або инкассирующим банком. У разі неплатежу або неакцепту банк імпортера сповіщає про це довірителя або його банк.

Спрощена схема розрахунків по інкасо

Рис. 4.6. Спрощена схема розрахунків по інкасо

Якщо імпортер при документарному інкасо не виконує своїх зобов'язань і не виробляє платіж, не акцептує тратту, не сплачує за акцептованою їм тратті після закінчення терміну погашення, в цьому випадку банк-інкасатор слід інструкцій, що містяться в інкасовому дорученні (листі), до таких дій, наприклад, як протест, складування, звернення до контактній особі при необхідності і т. д. У всіх цих випадках витрати здійснюватимуться за рахунок експортера.

До фінансових документів на підставі Уніфікованих правил по інкасо відносяться прості і переказні векселі, чеки, платіжні розписки та інші подібні документи, які використовуються для одержання платежу грошима. До комерційних документів відносять рахунки, відвантажувальні документи, документи про право власності та інші, які не є фінансовими документами. При використанні інкасо застосовується тратта. Тратта - це документ, що містить безумовний наказ кредитора (трасанта) позичальнику (трасату) про сплату в зазначений термін певної суми грошей названій у векселі третій особі (ремітенту) або пред'явникові.

Інкасове доручення, що дається експортером, має містити повні й точні інструкції (банки, які беруть участь в угоді, діють тільки в межах наданих їм повноважень). В обов'язкову інформацію входять дата і номер інкасо, сума платежу та (або) акцепту (із зазначенням валюти платежу та (або) акцепту), строк оплати, трасант, банк трасанта, відомості, необхідні для заповнення документів, опис товарів, спосіб перевезення, місце відправлення, дата відправлення, місце призначення.

Додаткової інформації містяться такі відомості: 1) приймає участь в угоді банк-інкасатор, якщо так, то який саме; 2) форма (інкасо проти акцепту тощо) видачі документів; 3) якщо запитується акцепт, то потрібно вказати, чи є інструкції щодо протесту, спосіб пересилання документів; 4) хто оплачує витрати по проведенню інкасо, необхідні заходи, якщо одержувач відмовляється оплатити тратту при першому пред'явленні; 5) технічні засоби зв'язку, що використовуються при передачі інформації (пошта, телекс, свіфт і т. д.); 6) необхідність зберігання товарів на складі і наявності страховки товарів; 7) хто оплачує витрати по зберіганню на складі і страхування товарів; 8) наявність можливості оплати тратти до прибуття товарів.

Незважаючи на те обставина, що інкасо характеризується достатньою надійністю, недолік даного методу для експортера в тому, що пет 100%-ї гарантії платежу. Він може отримати виручку після зробленого покупцем платежу або акцептування векселя. У той час як при формі розрахунків за допомогою документарного акредитива експортер отримує виручку одразу ж після подання документів, що з точки зору безпеки надійніше.

Чисте інкасо.

При використанні розрахунків у формі чистого інкасо процедура виглядає наступним чином.

1. Підприємство-імпортер в оплату поставки товарів виписує чек па відповідний банк.

2. Експортери подають на інкасо чеки і векселі, виставлені імпортерами на іноземні банки, роблячи при цьому передавальний напис на користь банку-ремітента.

3. Що надійшли з іноземного банку в банк-ремітент чек, виписаний за наказом експортера, передається експортерові. За чеками, виписаними наказом банку-ремітента, що надійшли з іно-банку, банк-ремітент сповіщає про надходження такого чека клієнтові супровідним листом.

4. Необхідно враховувати при перевірці чека правильність і безперервність передаточних написів і дотримання строків для пред'явлення до платежу векселів та чеків. Після перевірки чеків на звороті робиться напис (тратта) за підписом банку-респондента.

5. Оформлені направляються чеки на інкасо в іноземний банк.

6. Облік і контроль за своєчасною оплатою проводиться які беруть участь у розрахунках особами (імпортером, инкассирующим банком, банком-ремітентом).

Крім того, на інкасо можуть бути спрямовані іноземному банку акцептовані тратти. Якщо експортер надає покупцю відстрочку платежу по тратті, то він повідомляє про це банк-ремітент. Строк платежу в цьому випадку буде складатися з терміну оплати тратти плюс пробіг до отримання платіжного доручення іноземного банку. Якщо контрактом передбачено отримання платежів згідно з терміном, зазначеним у тратті, а закордонний партнер не виконує свого зобов'язання, то не пізніше наступного дня від неотримання платежу, банк направляє запит іноземному банку про підтвердження несплати прострочених тратт. Якщо має місце відмова від оплати тратти, інформація передається довірителю, для отримання інструкцій для представляючого банку про подальших діях.

Розглянувши інкасову форму розрахунків можна стверджувати, що вона значно надійніше, ніж розрахунки банківськими переказами. Проте ця форма є дорогою (в банках застосовуються фіксовані тарифи по даній операції, як правило, це фіксований відсоток, що становить 8-10% залежно від тарифної політики комерційного банку) і складною при проведенні розрахунків.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Розрахунки по інкасо
Розрахунки але інкасо
Розрахунки по інкасо
Розрахунки по інкасо
Розрахунки по інкасо
Форми міжнародних розрахунків
Міжнародні розрахунки
Міжнародні розрахунки
Автоматизація міжнародних розрахунків
Проведення міжнародних розрахунків
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси