Меню
Головна
 
Головна arrow Менеджмент arrow Управлінське консультування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Бенчмаркінг і бізнес-розвідка

Бенчмаркінг (англ. benchmarking) - це процес визначення та адаптації наявного досвіду ефективного функціонування будь-якої організації ("найкраща практика") для поліпшення роботи даної (власної) організації.

Він включає в себе процеси:

1) оцінювання - дослідити та оцінити кращу організацію;

2) зіставлення - порівняти з цією організацією;

3) застосування - адаптувати та використовувати в даній організації.

Види бенчмаркінгу.

1. Конкурентний бенчмаркінг - як організації з "найкращою практикою" застосовується більш успішний конкурент.

2. Внутрішній бенчмаркінг - оцінюється і тиражується "краща практика" підрозділів, працівників, бізнес-процесів всередині організації.

3. Функціональний бенчмаркінг - оцінюється як краще виконання певної функції, наприклад функції підбору персоналу, і переймається в свою організацію. При цьому організація з "найкращою практикою" може належати іншій галузі.

4. Бенчмаркінг-якості. При такому варіанті використання бенчмаркінгу основою для порівняння служать стандарти якості, насамперед це стандарти ISO, щодо яких фірма оцінює свою діяльність і її результати. Фахівці з сертифікації тут виконують роль консультантів.

З розвитку виділяють ряд поколінь бенчмаркінгу (малюнок 7).

При цьому під глобальним бенчмаркінгом розуміється процес міжнародного обміну знаннями і досвідом, насамперед, з використанням сучасних інтернет-комунікацій.

Сама ідея бенчмаркінгу з'явилася наприкінці 1950-х років, коли японські менеджери почали активно вивчати досвід провідних компаній Західної Європи і США. На Заході бенчмаркінг почали активно використовувати лише наприкінці 70-х рр. Першою вдалою операцією бенчмаркінгу вважається досвід компанії "Ксерокс", яка чверть століття тому переживала не кращі часи. Відчуваючи великі дефекти у своїй логістиці,

Покоління бенчмаркінгу

Малюнок 7 - Покоління бенчмаркінгу

фахівці компанії звернулися за "передовим досвідом" у фірму "Л. Л. Бін", що займається продажем готового сукні поштою. Використовуючи її досвід, компанія "Ксерокс" різко поліпшила роботу своїх складських і транспортних структур.

У Росії бенчмаркінг досі не знайшов достатнього застосування, незважаючи на загальновизнану ефективність цього підходу.

Причини слабкої розвиненості бенчмаркінгу в Росії.

1. На російських підприємствах не збираються або не структуруються внутрішні дані у вигляді, придатному для подальшого аналізу і порівняння. Особливо це відноситься до даних про бізнес-процеси підприємства, так як не використовується їх моделювання, технології виконання бізнес-процесів визначаються виконавцем, не нормуються і не оцінюються.

2. Засекреченість наявних даних про самих підприємствах, результати й ефективність їх діяльності, відсутність даних у вільному доступі в відкритих джерелах.

3. Відсутність кваліфікованих фахівців, здатних виконувати бенчмаркінг, нехтування цим підходом до організаційного вдосконалення і розвитку з боку керівників.

4. Відсутність відпрацьованих методик, інструментів здійснення бенчмаркінгу.

5. Витратність бенчмаркінгу.

Це цікаво - бенмаркинг в Росії.

У Росії вже кілька років існує Клуб бенчмаркінгу "Ділова досконалість". Його гаслом є: "Найкращий досвід - для кращого життя!". У 2004 р. клуб став повноправним членом Глобальної мережі бенчмаркінгу (СВИ), заснованою в 1994 р. Угоди про її створення були підписані центрами бенчмаркінгу Італії, Великобританії, США, Швеції та Німеччини. Інтернет-адресу клубу benchmarkingclub.ru

Виділяють основні принципи бенчмаркінга.

1. Взаємність. Повинно бути забезпечено взаємна довіра, взаємний інтерес обох сторін, що беруть участь в процесі бенчмаркінгу, на основі встановлених домовленостей.

2. Аналогія. Досліджувані і порівнювані організації або процеси повинні бути схожі між собою. Однак при функціональному бенчмаркінгу для того, щоб створити процесну інновацію, може бути вивчений схожий процес, але виконуваний в організації з іншої галузевої належності, з іншим видом і масштабом діяльності.

3. Вимірювання. Повинна бути створена система показників та технологія їх вимірювання. Доцільно використання інформаційних технологій.

4. Достовірність. Використовувані в бенчмаркінгу дані повинні бути достовірні, об'єктивні, достатні, своєчасні.

5. Контекстность. Отримані дані повинні бути прив'язані до контексту (змісту) тієї проблеми, яку намагаються вирішити з допомогою бенчмаркінгу.

Доцільно освоєння бенчмаркінгу почати зі своєї організації, здійснюючи внутрішній бенчмаркінг. Таку діяльність можна організувати у формі змагань, що дає підрозділам та співробітникам додатковий стимул до вдосконалення й підвищення ефективності роботи. При цьому виявляються найбільш передові підрозділи і співробітники, досвід яких може бути тиражований різними способами: оформленням новаторських пропозицій, стажуваннями та ротаціями, створенням внутрішньофірмових стандартів, організацією семінарів і конференцій, створенням бази знань з використанням інтернет-технологій. Фактично внутрішньофірмовий бенчмаркінг є ефективним інструментом системи управління знаннями організації.

Внутрішній бенчмаркінг особливо ефективний у великих компаніях з великою кількістю відділень, філій, які займаються однаковою або схожою діяльністю, але спеціалізуються за географічним, споживчому або товарною ознакою.

Перевагами внутрішнього бенчмаркінгу є:

1. Залученість персоналу.

2. Більш низькі витрати порівняно з зовнішнім бенчмаркінгом.

3. Менші терміни освоєння передового досвіду.

4. Використання такого виду бенчмаркінгу є основою для безперервного вдосконалення організації.

Навіть якщо організація планує використовувати зовнішній бенчмаркінг, то, перш ніж знайти організацію з "найкращою практикою", необхідно провести аналіз власної організації і відповісти на питання: "Що в нашій організації вимагає поліпшення в першу чергу?", "Наскільки ми здатні до змін в цій галузі?", "Який власний досвід тут ми маємо?".

Трьохетапний підбір організації для бенчмаркінгу називається процесом STC (skim, trim, cream).

Перший етап - S - побіжний огляд (від англ. to skim - побіжно прочитати, пробігти очима), коли роблять загальний огляд наявних джерел інформації.

Другий - Т - приведення в порядок (від англ. to trim - обробляти, шліфувати, приводити в порядок), докладний опис наявних до цього моменту дані.

Третій етап - вибір кращих (від англ. to cream - знімати вершки), вибір найкращої організації.

Такий бенчмаркінг дуже схожий з аналізом конкурентоспроможності організації, але є набагато більш поглибленим. Він не обмежується конкурентної оцінкою, а проводить, наскільки це можливо, ретельний аналіз діяльності організації, її підрозділів і працівників.

Однак для отримання даних з "кращої практики" в сторонніх організаціях має бути їх відкритість і певна зацікавленість або необхідно залучення фахівців конкурентної розвідки.

Конкурентна розвідка (англ. competitive Intelligence, скор. CI) - це збір і попередня обробка даних про конкурентів, їхні продукти і діяльності, отриманих з різних джерел, що проводяться в рамках закону і з дотриманням етичних норм. Інші визначення цього поняття: бізнес-розвідка, ділова, економічна, комерційна розвідка.

Етичний кодекс консультанта з бізнес-розвідки.

1. Будь-яка, навіть сама важлива, інформація не варто репутації фірми.

2. Консультант не використовує незаконні, нелегальні або неетичні методи добування конкурентної інформації. Цим бізнес-розвідка відрізняється від промислового шпигунства. Однак грань між етичними та неетичними методами ведення бізнес-розвідки залишається дуже розмитою.

3. При зборі конкурентної інформації не видавати себе за іншу особу або організацію.

4. Дотримувати етичні норми поведінки, прийняті в певному регіоні країни або в певній країні.

5. Не робити спроб захоплення чужої комерційної таємниці.

6. Повертати власнику конфіденційну та приватну інформацію, отриману випадково або навмисно і, відповідно, не розголошувати її. У разі отримання конфіденційної урядової інформації державні органи мають бути повідомлені про порушення державної безпеки.

Провідна американська компанія в галузі ділової розвідки Fuld & Company опублікувала свої власні етичні правила поведінки, названі "Десять заповідей легального збору розвідувальної інформації". За цими заповідями співробітники компанії не повинні:

1. Брехати, коли презентуєте.

2. Порушувати офіційну генеральну лінію вашої компанії.

3. Записувати на диктофон розмову зі співрозмовником без його дозволу.

4. Пропонувати хабарі.

5. Встановлювати підслуховуючі пристрої.

6. Навмисне вводити співрозмовника в оману при переговорах.

7. Отримувати від конкурента і передавати йому цінну конфіденційну інформацію.

8. Поширювати дезінформацію.

9. Красти промислові секрети.

10. Усвідомлено тиснути на співрозмовника з метою отримання необхідної інформації, якщо це може поставити під загрозу його життя або репутацію.

Основною метою конкурентної розвідки є збір різнохарактерних даних з різноманітних джерел. При цьому здійснюється попередній контекстний аналіз даних, їх структуризація, перевірка на достовірність, повноту, старіння. Особлива увага приділяється виявленню дезінформації. Отримані і попередньо оброблені дані надходять для цільового аналізу зацікавленим службам та особам фірми, насамперед це служба маркетингу.

Класифікація методів конкурентної розвідки.

1. Методи прямого збору - це методи отримання інформації, що цікавить безпосередньо зі звітів, публікацій фірми-конкурента.

2. Методи додаткових розрахунків - це методи, які на підставі отриманих даних шляхом залучення та відомості додаткової інформації з різних джерел, зроблених припущень, експертних оцінок, економіко-математичних розрахунків, причинно-наслідкового аналізу дозволяють отримати інші, що цікавлять фірму дані. Це можуть бути дані про реальний, а не декларований становище фірми-конкурента.

3. Моніторинг фірми-конкурента. Цей метод передбачає постійне зовнішнє спостереження, відстежування поведінки фірми на ринку, її відносин з партнерами та державними органами, що відбуваються в ній змін, поведінки її керівників, провідних спеціалістів, їх переміщень, контактів, висловів тощо.

4. Вивчення фірми-конкурента зсередини. Це може бути інформація, отримана від співробітників фірми-конкурента в ході офіційних і неофіційних зустрічей, наприклад на наукових конференціях, семінарах, корпоративних заходах. Джерелами інформації можуть бути консалтингові, інжинірингові, страхові та інші фірми, які здійснювали ділові послуги для конкурента, а також їх ділові партнери, наприклад постачальники.

5. Приватні методи:

- метод "таємного покупця" (таємничий покупець, від англ. mystery shopper/secret shopper), при використанні якого звернення до конкурента здійснюється від імені реального або потенційного "покупця", яким є працівник фірми або певні довірені особи;

- метод аналізу публікацій і патентної активності конкурента;

- методи аналізу інтернет-активності конкурентів, відстеження трафіку;

- методи інтернет-опитувань про продукти та послуги певного споживчого призначення, в тому числі і продуктах фірми-конкурента.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Досвід компанії "Хегох" щодо використання бенчмаркінгу
Розвідка археологічних пам'яток
Органи зовнішньої розвідки
Малий бізнес за кордоном
Бенчмаркінг як функція маркетингових досліджень
Служба зовнішньої розвідки Російської Федерації
Основні поняття оцінки вартості підприємства (бізнесу)
Оцінка бізнесу. Підходи і методи
Бенчмаркінг в системі територіального управління Великобританії
Деталізація описів бізнес-процесів на рівні підрозділів
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси