Меню
Головна
 
Головна arrow Історія arrow Історія Білорусі
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Питання 17. Економічний розвиток білоруських земель ВКЛ у ХІV-XVI ст.

У XIV-XVI ст. в економіці Західної Європи розвивалися ринкові відносини, змінилася структура сільськогосподарського виробництва (знизилося виробництво зернових, швидко розвивалися тваринництво, овочівництво), промисловість переживала період переходу від ручного виробництва до машинного, удосконалювалися форми торгівлі, складалася банківська система.

Економіка ВКЛ залишалася феодальною і мала аграрний характер. Сільське господарство є матеріальною основою соціально-економічного розвитку в період феодалізму. Основним засобом виробництва була земля. У XIV-XVI ст. вся земля перебувала у власності феодалів. Землевласниками були держава, шліхта і магнати, церква.

Природно-кліматичні умови для розвитку сільськогосподарського виробництва на території Білорусі в середньовічний період були досить сприятливими. Утруднювали розвиток сільського господарства періодично траплялися неврожаї, що призводили до голоду, епідемії, епізоотії (падіж худоби), внутрішні і зовнішні військові конфлікти. За підрахунками істориків, на території Білорусі в середині XVI ст. проживало понад 1,8 млн осіб. Більш сприятливі умови для ведення господарства існували в західному регіоні. Тут у XIII ст. - першій половині XVI ст. розширювалися площі сільськогосподарських угідь.

На території Білорусі були поширені різні системи землеробства: трипілля, двуполье, переліг. Це залежало від якості землі та сформованих землеробських традицій. Основними знаряддями для обробки землі довгий час залишалися двузубая соха з залізним сошником та борона. Тягловою силою були воли (на заході) і коні (на сході). Урожай збирали серпами, косами, снопи молотили ціпами, зерно мололи ручними жорнами або подрібнювали в ступах. Наприкінці XV ст. у великих феодальних господарствах стали будувати водяні і вітряні млини.

У сільськогосподарському виробництві переважало рослинництво. Головними культурами були зернові (озима жито, озима і ярова пшениця). Врожайність більшості господарств не перевищувала сам-три (збирали в три рази більше, ніж посіяли). Значні посівні площі займали ячмінь, овес, просо, гречка, льон, коноплі, бобові. Вирощували також городні і садові культури (ріпа, буряк, капуста, морква, цибуля, часник, редька, мак, сливи, яблуні, вишні, груші та ін). Важливе місце займало тваринництво. У господарствах феодалів і селян містили велику і дрібну рогату худобу, коней, свиней, домашню птицю.

Допоміжне значення мали сільськогосподарські промисли. Необхідні в селянському господарстві і житті предмети споживання (знаряддя праці, одяг, начиння, посуд та ін) виготовлялись власними силами. З маси сільськогосподарського населення виділялися поки ще нечисленні сільські ремісники, для яких головним заняттям було ремесло, а не землеробство. Таким чином, суспільний поділ праці було ще неглибоким, що не сприяло розвитку ринкових відносин.

До середини XV ст. у феодальному господарстві ВКЛ панувало натуральне виробництво, не пристосоване для виробництва надлишків продукції. У другій половині XV-XVI ст. на білоруських землях ВКЛ з'являються фільварки - феодальні господарства, орієнтовані на виробництво товарної продукції. Функціонування фільварків ґрунтувалося на праці селян, які за користування землею виконували панщину, тобто працювали в господарстві феодала. Аграрна реформа Сигізмунда-Августа 1557 р. прискорила процес переходу феодальних господарств до фільварково-барщинной системи. Фільварки отримали широке поширення в західних і північно-західних регіонах Білорусі.

У XIV-XV ст. міста на території Білорусі розвивалися повільно. У середині XVI ст. тут було близько 40 міст. Міське населення збільшувалося за рахунок селян. Для ВКЛ характерне існування містечок - невеликих поселень міського типу, які, як правило, належали великим феодалам. Збільшення кількості міст і міського населення ВКЛ припадає на XVI-XVII ст. З XVI ст. міста стають адміністративними і торгово-ремісничими центрами. Основними заняттями жителів білоруських міст були ремесло і торгівля. На думку істориків, у середині XVI ст. на території Білорусі налічувалося понад 100 ремісничих професій. Міське ремесло в XV-XVI ст. здобуваю риси торговельного виробництва. Цьому сприяло складання цехової організації міських ремісників, які прагнули ліквідувати або знизити рівень конкуренції з боку приватновласницьких, іногородніх і іноземних виробників. Конкуренцію міським ремісникам становили жителі юридик - частини міста, яка належала феодалу.

Поступовий розвиток в XV-XVI ст. товарно-грошових відносин сприяло формуванню у ВКЛ внутрішнього ринку і стимулювало розвиток зовнішньоекономічних зв'язків з Ополонок, Прибалтикою, Московською державою.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Соціально-економічний розвиток білоруських земель у XVII-XVIII ст.
Культура білоруських земель у ІХ-ХІІІ ст.
Населення білоруських земель в залізному столітті (VII ст. до н. е - V ст. н. е..)
Входження білоруських земель до складу Російської імперії (1772-1795 рр..)
Вихідні напрямки розвитку економічної науки.
Реформація та Контрреформація на білоруських землях ВКЛ у XVI-XVIII ст.
Адміністративне управління та адміністративно-правове регулювання у сфері економічного розвитку
Правовий режим охорони та використання земель
Економічне зростання і розвиток
Поняття та зміст охорони земель
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси