Меню
Головна
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 16. Держава в ринковій економіці

Проблеми державного втручання в економіку актуальні протягом усієї історії держави. Особливо велике значення вони набули в умовах ринкової економіки, коли виробництво стало здійснюватися в широких масштабах, а ринковому механізму відведена роль регулятора господарських зв'язків.

Велике виробництво і ринок немислимі без розвинених економічних відносин, які в сучасних умовах вже переростають національні межі і стають міжнародними. Крім того, сучасне суспільство істотно відрізняється від суспільства періоду становлення ринкового господарства: йому властиво не тільки більш велике і складне господарство, але і наявність практично раніше відсутнього соціального сектору.

Ці та ряд інших обставин стали причиною радикальної зміни поглядів на роль та місце держави у період становлення та розвитку ринкової економіки і зараз. Більш того, у сучасних економістів є істотне розбіжність поглядів на необхідність і форми державного втручання в економіку. З'ясування необхідність та причини втручання держави в економіку, факторів і методів цього втручання, а також форм державної політики в області економіки присвячена ця глава.

Необхідність втручання держави в ринкову економіку

Великомасштабне виробництво, яке почало формуватися в сучасному світі з часу появи машин, немислимо без наявності розвинених господарських зв'язків і специфічних економічних відносин. Такого роду зв'язки і відносини встановлюються і реалізуються неоднаково. Їх зміст залежить як від ступеня соціально-економічної розвиненості даного суспільства, так і від обраної ним економічній моделі адміністративно-командної або ринкової. Якщо для першої моделі головним засобом регулювання зв'язків і відносин служить державний директивний план, то для другої функцію регулювання виконує ринковий механізм. Життя показала, що кожній з цих моделей притаманні як позитивні, так і негативні властивості. Проте в сучасних умовах найбільш ефективною, а отже, і найбільш поширеною є ринкова модель (її модифікації) з притаманним їй ринковим механізмом, що забезпечує регулювання господарських зв'язків.

Як і будь-яка соціально-економічна модель, ринкова модель не є абсолютно ідеальною: вона має суттєві дефекти. Прагнення позбутися від них на протязі всієї історії ринку призводить до пошуку засобів і методів з удосконалення її дії. Тому на практиці використання ринкової моделі завжди пов'язане не тільки з дією ринкового механізму, але і з іншими додатковими засобами і прийомами, які здатні більш ефективно регулювати економічні зв'язки. Для визначення форм і методів регулювання економіки необхідно встановити найбільш вузькі місця в роботі ринкового механізму, які вимагають додаткових заходів. Тільки визначивши такі місця, можна шукати способи їх ліквідації або зведення до мінімуму.

Найбільш суттєві дефекти ринкової моделі можна об'єднати в дві групи. До першої відносяться ті, що пов'язані з обмеженим масштабом дії ринкових відносин. Так, ряд важливих для суспільства сфер діяльності повністю або частково випадає із зони дії ринку взагалі і ринкового механізму, зокрема. Це, наприклад, національна оборона, охорона громадського порядку, послуги пожежних, санітарно-епідеміологічна служба, охорона і репродукція навколишнього середовища. До другої групи відносяться дефекти ринку, пов'язані з тим, що останній не тільки не в змозі забезпечити соціальну справедливість, а навпаки, сприяє посиленню диференціації доходів і тим самим - розшарування суспільства на бідних і багатих.

Крім явних обмежених можливостей ринку, потребують доповнень до дії ринкового механізму, існує і ще ряд обставин, об'єктивно визначають необхідність стороннього втручання в роботу ринку, для чого потрібен спеціальний орган, здатний суттєво доповнити та удосконалити ринковий механізм і тим самим підвищити його ефективність. Історія існування ринку показано, що таким органом може бути тільки держава. Тільки воно може створити повний набір інститутів, призначених для реалізації заходів і засобів, що поліпшують дію ринку.

Серед різноманіття форм державного втручання в ринкову економіку особливе місце займає створення і регулювання правової та інституційної ринкового середовища. Правове поле для дії єдиних ринкових відносин не може виникнути і розвиватися саме по собі. Тільки спеціальний авторитетний і владний орган здатний створити, повсюдно поширити і контролювати дієвість загальнонаціональних правил гри в економічній сфері. При цьому чим більш розвиненою і сильною є держава, тим досконаліше якість і рівень його правової бази взагалі, і в тому числі економічної, а масштаби правового поля набувають все більш загальний характер.

Досвід промислово розвинутих країн показує, що в сучасних умовах для забезпечення нормального правового регулювання економічних відносин потрібно від трьох до шести тисяч державних законів і підзаконних актів.

Державі належить важлива роль у створенні і розвитку складових частин ринкового механізму - ціни, ринкового попиту і пропозиції. Так, у перехідний період від адміністративно-командної моделі до ринкової держава здійснює лібералізацію цін. З цим процесом пов'язано перетворення монопольного ринку конкурентний зі всіма витікаючими наслідками як позитивного властивості, коли конкуренція виступає двигуном прогресу, так і негативного, якщо конкуренція посилює диференціацію суспільства. Тільки держава має можливість пом'якшити гостроту процесу лібералізації цін, звести до мінімуму його негативні наслідки та сприяти максимізації наслідків позитивного ефекту.

Здійснюючи лібералізацію, держава створює сприятливі умови для зародження та розвитку малого і середнього бізнесу, робить ринки більш вільними для входу на них нових продавців-виробників.

Крім того, в інтересах суспільства держава навіть в умовах ринкової економіки може регулювати систему цін. Можливі три варіанти державного впливу на рівень цін:

1) непрямий, за допомогою маніпуляцій з податковими ставками, акцизами, митними та іншими зборами, що впливатиме на зниження або підвищення цін;

2) з допомогою заморожування цін на певний ряд товарів (як правило, на життєво необхідні товари), виробництво яких тимчасово обмежено;

3) встановлення ціни вольовим рішенням.

Впливаючи на попит, держава в змозі здійснювати регулювання ринку, а через нього - і всього економічного процесу. Так, в періоди економічних спадів держава, використовуючи певні інструменти і прийоми, здатне істотно впливати на попит. Зростання попиту служить сигналом для збільшення пропозиції зі всіма витікаючими звідси наслідками: пожвавленням виробництва, відновленням економічних зв'язків і пропорцій, тобто створенням передумов для економічного зростання.

Однією з центральних завдань держави в умовах ринку є сприяння у формуванні економічного, підприємницького та інвестиційного клімату. У цих цілях держава розробляє і приймає звід законів, що декларують права економічних суб'єктів на власність, на заняття підприємницькою діяльністю, єдиний економічний простір, преференції для інвесторів та ін. Кожний документ повинен містити перелік умов та обмежень для певної сфери діяльності (в тому числі і антимонопольної спрямованості), а також умов та переваг для інвесторів. Для сучасного етапу розвитку найбільш характерно пом'якшення економічного клімату, що означає прагнення до більшої економічної свободи і глобалізації. На практиці це виражається в тому, що держава послідовно послаблює бар'єри входу на ринок, наприклад за рахунок скорочення кількості дозвільних інстанцій, зменшення обсягу документації для відкриття фірм та ін Крім того, держава сприяє створенню сприятливих умов для підтримки конкурентного середовища всередині країни, а також здійснення ефективної зовнішньоекономічної діяльності.

Важлива роль належить державі у створенні сприятливого інвестиційного клімату в країні, оскільки обсяг і спрямування інвестицій в економіку є головними матеріальними чинниками економічного зростання.

Створення умов для припливу інвестицій і найбільш ефективного їх застосування вимагає комплексу обставин, більша частина яких значною мірою залежить від держави. Обставинами такого роду є діюче в країні законодавство, економічна стабільність; державні гарантії інвесторам, що забезпечують безпеку їх вкладень; діюча в країні система оподаткування; митна і зовнішньоекономічна політика. Крім того, серйозним умовою для створення сприятливого інвестиційного клімату в країні (особливо для іноземних інвесторів) є авторитет цієї держави на світовій економічній та політичній арені: чим він вище, тим при інших рівних умовах держава більш привабливо для інвесторів.

Важливе місце в діяльності ринку займає його інфраструктура, що складається з допоміжних елементів, що забезпечують нормальну діяльність ринкового механізму.

Сучасна ринкова інфраструктура являє собою складний і розгалужений організм, що включає фінансову, інформаційну, транспортну, функціональну (ринки з їх територіями і спорудами), науково-дослідницьку та інші системи. Від набору і якості інфраструктури багато в чому залежать діяльність та ефективність ринку.

Суб'єктами ринкової інфраструктури можуть бути як приватні компанії, так і державні підприємства і організації. Відносини, що складаються між ринковими суб'єктами і представниками ринкової інфраструктури, визначаються в основному дією ринкового механізму. Разом з тим це не означає, що організація (формування) і дію системи ринкової інфраструктури здійснюються виключно автоматично, без будь-якого стороннього втручання.

Для ринкової інфраструктури об'єктивно необхідна участь держави в її формуванні, регулюванні та контролі за діяльністю. З допомогою фінансової системи - через центральний банк і державний бюджет - держава виконує наступні функції:

o організовує грошовий обіг і регулює грошові потоки;

o формує умови або створює режим найбільшого сприяння для функціонування інформаційних систем, транспортних комунікацій;

o надає території під ринки і ринкові споруди;

o організовує підготовку та перепідготовку кваліфікованих кадрів і бере участь у цьому процесі;

o розробляє кон'юнктурні прогнози і створює програми розвитку ринкової економіки.

Крім того, держава здійснює контроль за діяльністю всіх структурних ланок ринкової інфраструктури та сприяє підвищенню ефективності їх роботи.

Таким чином, основними напрямами втручання держави є формування правової та інституційної ринкового середовища, економічного, підприємницького та інвестиційного клімату, а також організація, підтримка і контроль діяльності ринкової інфраструктури.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Невтручання держави у вільну ринкову економіку
Вільна ринкова економіка
Формування ринкової економіки в країнах Західної цивілізації (кінець XVIII - початок XX ст.)
Соціальна політика і економічні функції держави в умовах ринкової економіки
Нейтралізація втручання в економіку
Невтручання держави у вільну ринкову економіку
Державне втручання в економіку
Державне регулювання ринкової економіки
Вільна ринкова економіка
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси