Меню
Головна
 
Головна arrow Право arrow Цивільний процес
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція V. СТОРОНИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Поняття сторін у цивільному процесі, їх права та обов'язки

1. Сторони - головні учасники цивільного процесу, це основні особи, які беруть участь у справі. Згідно ст. 60 ЦПК. у справах позовного провадження сторонами є позивач і відповідач.

У позивача і відповідача протилежні матеріально-правові інтереси, між ними точиться суперечка про право і охоронюваних законом інтересах. Завдання суду полягає в тому. щоб спірні правовідносини сторін поділу врегулювати, надати їм безспірний характер.

Позивач - особа, в захист прав і охоронюваних законом інтересів якої порушено цивільну справу. За загальним правилом справа порушується за заявою самої зацікавленої особи. У передбачених законом випадках (ст. 81. 85-87 ЦПК) справу може бути порушено за заявою прокурора, державних органів, профспілок та інших громадських об'єднань або окремих громадян. Однак, ким би цивільну справу в суді не було порушено, процесуальне становище позивача у процесі займає особа, що є суб'єктом спорною права (інтересу).

Таким чином, для правильного визначення процесуального становища позивача в процесі важливо не те. хто безпосередньо звернувся до суду з заявою, а про захист чиїх прав та інтересів йде мова в даному випадку.

Відповідач - це інша сторона в суперечці. Це особа, до якої пред'явлений позов. Позивач у своїй заяві вказує на відповідача як на порушника його прав та інтересів.

Позивач і відповідач персонифицируют цивільну справу. Відмітна особливість сторін (позивача і відповідача) полягає в тому. що вони особисто зацікавлені в результаті справи. Сторони мають не лише процесуального, а й матеріально-правовий інтерес. На них поширюється законна сила рішення суду. Позивач і відповідач несуть судові витрати по справі.

Сторонами в цивільному процесі є які беруть участь у справі особи, спір яких про право або охоронюваний законом інтерес суд повинен у встановленому порядку розглянути та вирішити.

В момент порушення цивільної справи лише передбачається, що позивачу належить певне право (інтерес) і що дане право (інтерес) оспорюється особою, до якої подано позов. Виходячи з цього можна зробити висновок про те, що сторони - це передбачувані суб'єкти спірного матеріального правовідношення або охоронюваного законом інтересу.

Щоб бути позивачем або відповідачем, достатньо мати громадянської процесуальної правоздатністю (ст. 58 ЦПК), а щоб особисто здійснювати в суді свої права і доручати ведення справи представнику, необхідно володіти і громадянської процесуальної дієздатністю (ст. 59 ЦПК).

2. У справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, сторонами є заявник і державний орган або інша організація чи посадова особа, дії (бездіяльність) якого оскаржуються (ст. 338 ЦПК).

У справах наказного провадження сторони іменуються стягувачем і боржником (ст. 395 ЦПК).

В справах окремого провадження сторін немає. У цих справах є заявник і можуть бути зацікавлені особи. Разом з тим в особливому провадженні про сторонах можна говорити в порядку виключення тільки стосовно до справ про визнання громадянина обмежено дієздатним (ст. 373 ЦПК), де особа, яка звернулася в суд з заявою, іменується заявником, а відповідна сторона - громадянином.

Сторонами в судовому процесі можуть бути громадяни. індивідуальні підприємці, державні підприємства та організації, громадські об'єднання та інші суб'єкти, які користуються правами юридичної особи. У випадках, передбачених законом, сторонами в судовому процесі можуть бути організації, які не є юридичними особами (ст. 58 ЦПК). В якості сторін у цивільній справі можуть також виступати: Республіка Білорусь та її адміністративно-територіальні одиниці, іноземні держави та їх адміністративно-територіальні одиниці, іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

3. Сторони в цивільному процесі користуються рівними процесуальними правами (ч. I ст. 61 ЦПК). Так. праву позивача на пред'явлення позову відповідає право відповідача на захист проти позову. Сторони несуть також і рівні процесуальні обов'язки.

Сторони як юридично зацікавлені в результаті справи особи мають право здійснювати всі процесуальні дії, передбачені ст. 56 ЦПК (зокрема, подавати заяви, знайомитися з матеріалами справи, заявляти відводи, представляти докази, брати участь в дослідженні доказів та ін).

Обсяг процесуальних прав сторін значно ширше, ніж у інших учасників цивільного судочинства. Тільки сторони наділені правами щодо розпорядження процесом і предметом спору. Наприклад, позивач може змінити підставу або предмет позову, збільшити бо зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Відповідач має право змінити підставу заперечень проти позову, повністю або частково визнати позов. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою (ч. II ст. 61 ЦПК). Зазначені дії вчиняються під контролем суду. В силу ст. 61 ЦПК суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З процесуальними правами сторін пов'язані їх процесуальні обов'язки. Передусім, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм правами. Спроби позивача або відповідача тягнути процес або відхилитися від суті справи припиняються судом.

Сторони зобов'язані своєчасно з'являтися за викликом суду, дотримуватися порядку в залі судового засідання, здійснювати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки і т. д.

Сторони повинні говорити суду правду і обґрунтовувати свої вимоги і заперечення. Відповідно сост. 179 ЦПК кожна сторона доводить факти, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За порушення цих і деяких інших процесуальних обов'язків закон (ст. 138. 139. 168 ЦПК та ін) передбачає певні санкції. Так. на сторону, недобросовісно яка заявила необґрунтовану позов або суперечку проти позову або систематично противодействовавшую правильному і швидкому розгляду і вирішенню справи, суд може покласти сплату на користь іншої сторони компенсацію за фактичну втрату робочого часу. Суд може зобов'язати недобросовісну сторону відшкодувати судові витрати іншій стороні або в доход держави, якщо вони викликані недобросовісними або завідомо неправильними діями (дачею неправдивих пояснень, приховуванням доказів тощо).

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

ЗАСОБИ ДОКАЗУВАННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Міжнародний цивільний процес
МІЖНАРОДНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС
Касаційне і наглядове провадження в цивільному процесі
Права та обов'язки сторін
Поняття міжнародного цивільного процесу
Поняття "цивільне процесуальне право"
Права та обов'язки сторін оренди нерухомого майна
Сторони договору банківського рахунки, їх права, обов'язки і відповідальність
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси