Меню
Головна
 
Головна arrow Банківська справа arrow Гроші, кредит, банки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Міжнародні та регіональні гроші

Спеціальні права запозичення (СДР)

Виникнення унікальної міжнародної резервної одиниці СДР (Special Drawing Rights - SDR) тісно пов'язане з розвитком у світовій економіці процесу демонетизації золота - його скасування офіційної ціни і усунення з валютної системи, міжнародних розрахунків та кредитних відносин. У 1960-х рр. у ряді промислово розвинених країн широке поширення набуло думку про те, що існуючих основних міжнародних засобів платежу (долари США і золота) недостатньо, а зростаюча інтернаціоналізація національних економік вимагає введення наднаціональної грошової одиниці. У зв'язку з цим Міжнародним валютним фондом (МВФ) було прийнято рішення про емісію нових міжнародних одиниць, які вперше в історії створювалися на основі міжнародної угоди. Згідно з досягнутою домовленістю МВФ з 1 січня 1970 р. приступив до випуску спеціальних прав запозичення, які є колективно освіченим кредитним резервним активом, призначеним для платежів за зовнішніми зобов'язаннями на міждержавному рівні та врегулювання сальдо платіжних балансів.

Спеціальні права запозичення представляють собою систему безготівкових рахунків, власниками яких на добровільних засадах можуть виступати країни - учасниці даної системи, МВФ, а також так звані інші власники - емісійні банки, які виконують свої завдання більш ніж для одного члена МВФ, і інші офіційні установи. Приватні особи можуть використовувати СДР тільки як рахункової одиниці для визначення суми контракту або, наприклад, з метою висловлення номіналу цінних паперів. МВФ згідно внесеним доповненням у статті його Угоди отримав повноваження наділяти країни-учасниці останнього безумовними ліквідними платіжними засобами у формі СДР з метою "задоволення довгострокової глобальної потреби в поповненні існуючих резервних активів по мірі того, як і коли вона буде виникати" [8, с. 53].

Одна з основних задач, яку спочатку повинні були вирішити СДР, - це використання нового колективного розрахункового засобу в якості основи міжнародного валютно-кредитного механізму, тобто здійснення переходу від золотомонетне стандарту до стандарту СДР. При цьому передбачалося, що СПЗ виступлять в якості альтернативи золоту, долара США, а також інших національних валют, які виконують функцію міжнародного резервного і платіжного засобу. Формування колективної валютної одиниці передбачало надання стабілізуючого впливу на світову економіку, пом'якшення наслідків порушень рівноваги платіжних балансів і забезпечення своєрідною перешкоди на шляху поширення диспропорцій, спричинених цими порушеннями, па національні економіки.

На момент створення нової системи міжнародних розрахункових одиниць вартість одиниці СДР була прив'язана до золота і становив 0,888671 г чистого металу, що відповідало вартості 1 дол. США. Однак Ямайське угоду з перегляду Статуту МВФ 1976 р., яка передбачала відмову від основоположних принципів золотомонетне стандарту, а саме скасування золотого стандарту, системи фіксованих валютних курсів та введення заборони на використання золота як основи валютних паритетів, внесло суттєві корективи в механізм функціонування системи СДР.

Згідно нової редакції Статуту МВФ вартість одиниці СДР визначається на основі так званого стандартного кошика, тобто набору провідних світових валют (долар США, євро, японська єна та англійський фунт стерлінгів), взятих у певному співвідношенні. Відносна вага кожної валюти встановлюється на основі таких показників, як частка країни у світовому експорті товарів і послуг та використання валюти в якості резервного засобу іншими країнами. На основі зазначених показників список валют, а також їх питомі ваги в стандартній кошику переглядаються кожні п'ять років. На період 2001-2005 рр. склад кошика СДР та вихідні питомі ваги складових валют визначені в наступному співвідношенні:

o долар США (USD) - 45%;

o євро (EUR) - 29%;

o японська ієна (JPY) - 15%;

o англійський фунт стерлінгів (GBR) - 11%.

Ямайське угода 1976 р. з перегляду Статуту МВФ внесло істотні зміни не тільки в механізм визначення вартості одиниці СДР, але і механізм функціонування нової колективної розрахункової одиниці. У відповідності з цією Угодою, була надана можливість вільного використання СДР в угодах між країнами-учасницями на основі взаємної угоди, суттєво поповнено перелік операцій із застосуванням СДР, наприклад, погашення будь-якого договірного зобов'язання без перекладу валюти, в якій була здійснена операція, надання кредитів на СДР, а також використання СДР в якості застави при отриманні позик. Крім того, був розширений список офіційних організацій, які можуть виступати в якості інших власників СДР (міжнародні валютно-фінансові організації, спеціалізовані установи ООН тощо). Країнам - учасницям цієї системи надана можливість використовувати отримані ліміти СДР для покриття дефіцитів платіжних балансів та розрахунків з МВФ, при цьому в обмін па СДР набувається вільно конвертована валюта, яка використовується потім для здійснення зовнішніх розрахунків. Було визнано, що офіційно СДР заміняють золото і національні валюти у розрахунках між МВФ і його країнами-учасницями, розширено їх можливе використання в операціях та операціях, що проводяться в рамках загального департаменту МВФ (наприклад, країні, що має в своєму розпорядженні СДР, надається право сплатити ними 25% внеску при збільшенні квоти в МВФ).

Таким чином, МВФ були сформульовані умови, які призвели до істотного збільшення обсягу застосування СДР країнами - учасницями розглянутої системи у взаємних розрахунках, а також у розрахунках з визнаними даними Фондом власниками цих резервних активів, таких як Світовий банк та Банк міжнародних розрахунків.

Міжнародний валютний фонд виступає в якості організатора емісії СДР і розміщення нових випусків. Країни - учасниці системи СДР зобов'язані купувати дану розрахункову одиницю в обсягах, встановлюваних МВФ. При цьому знову емітовані СДР розміщуються серед країн-учасниць пропорційно їх частці у статутному фонді МВФ. Подібне загальне розміщення випуску здійснюється не більше ніж 1 раз у п'ять років згідно з рішенням кваліфікованої більшості Ради керуючих МВФ.

З моменту створення нового колективного розрахункового засобу було вироблено шість загальних випусків СДР на суму 21,2 млрд. Оскільки остання емісія та розміщення СДР мали місце в 1981 р., то країни, які вступили в члени МВФ після цієї дати, не отримували СДР в порядку загального розподілу. Однак їх кількість, включаючи країни колишнього СРСР, складає більш ніж '/5 загальної кількості членів Фонду. У зв'язку з цим у вересні 1997 р. Виконавча Рада МВФ виступив з пропозицією про внесення черговий поправки до статей Угоди МВФ, яка дозволила б здійснити спеціальне разове розподіл сьомого випуску СДР па суму 21,4 млрд. Мета даної ініціативи полягає в тому, щоб надати ці кошти всім країнам-учасницям і вирівняти таким чином співвідношення фактично виділених сум СДР та їхніх квот у статутному фонді МВФ. Однак незважаючи на те, що пропозицію Виконавчої Ради було підтримано Радою керуючих МВФ, зазначена поправка поки не вступила в дію, так як до сих пір не отримала схвалення необхідного числа країн - учасниць Фонду і насамперед США.

У справжні час лімітовані розміри емісії СДР, а також обмежений характер їх використання визначають низькі значення частки СДР у загальному обсязі світових золотовалютних резервів, яка на кінець 2000 р. становила 1,2%, і не дозволяють останнім грати істотну роль в сучасній системі міжнародних розрахунків.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Гроші як міра вартості
Гроші
Сертифікація на міжнародному та регіональному рівнях
Теоретичні основи дисципліни "Регіональна економіка"
Що таке гроші?
Позбавлення спеціального права
Спеціальне право скарги
Спеціальні принципи міжнародного приватного права
Спеціальні економічні зони (СЕЗ) у світовій економіці
Основні види звернень громадян. Загальне та спеціальне право скарги
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси