Меню
Головна
 
Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Правопорушення, що посягають на сімейні права підданих

Проступки, що посягають на сімейні права, були визначені ст. 143-1441 Статуту про покарання. В основному правопорушення такого роду розглядалися в якості злочинів (див. ст. 1549-1560 Уложення про покарання), про що свідчить наступне.

Проступок і покарання за нього

Відповідне проступку злочин і покарання за нього

Залишення дитини в безпорадному стані (ст. 144) - арешт до трьох місяців

Залишення дитини в безпорадному стані у місцях, де не можна очікувати, що він буде знайдений (ст. 1513), - примусові роботи у виправних арештантських відділеннях на строк від чотирьох до п'яти років

Розмежування наведеного в таблиці правопорушення на злочин і проступок було можливо при наявності суб'єктивних (вік дитини) і об'єктивні (особливості місця здійснення правопорушення) критеріїв. В Уложенні про покарання розглядаються правопорушення містилися у двох розділах - "Злочини, що посягають на сімейні права" і "Про довільному залишення людини в небезпеці та ненадання допомоги гине" (ст. 1513-1522).

Статут про покарання об'єднував зазначені правопорушення у групу проступків, які посягають на сімейні права.

Проступки, що посягають на власність

Проступки, що посягають на власність, являли собою найбільш численну групу правопорушень, провадження в яких було віднесено до відання світового суду (всього 55 складів, гол. XIII Статуту про покарання).

Про співвідношенні проступків і злочинів при таємному викраденні чужого майна свідчать наступні дані.

Проступок, передбачений Статутом про покарання, і покарання за нього

Злочини і покарання за Уложення про покарання

Крадіжка предмета вартістю до 300 руб.

(ст. 169) - тюремне ув'язнення на термін від трьох до шести місяців

Вчинення проступків, зазначених у ст. 169 - 172, дворянами, священнослужителями, богопосвяченими особами та почесними громадянами (ст. 1656) - поразка в правах і покарання, передбачене Статутом про покарання

Крадіжка при обтяжуючих обставинах (ст. 170 і 1701) -тюремне ув'язнення на строк від шести місяців до півтора років

Крадіжка при пом'якшуючих обставинах (ст. 171) - скорочення терміну тюремного ув'язнення, передбаченого у статтях 169,170, наполовину

Замах на крадіжку (ст. 172) - скорочення на розсуд світового судді терміну тюремного ув'язнення наполовину

Дефініція крадіжки в Статуті про покарання відсутня, в той же час згідно ст. 1644 Уложення про покарання "крадіжкою визнається всяке, яким би то не було чином, але потай, без насильства, погроз і взагалі без належать до властивості розбою чи грабежу обставин, викрадення чужих речей, грошей або іншого рухомого майна".

Пряма кореляція розглянутого правопорушення передбачена ст. 1656 Уложення про покарання. При кваліфікації злочину або проступку насамперед враховувалося матеріальне вираження крадіжки. При цьому кваліфікація проступку була можлива, якщо вартість викраденого майна не перевищувала 300 руб. Беручи до уваги порівняно високу купівельну спроможність російського рубля до 1917 р., очевидно, що матеріальний ознака крадіжки як проступку за Статутом про покарання непорівнянний з вартісним вираженням крадіжки в чинному Кпап правопорушення (згідно ст. 7.27 розкрадання визнається дрібним, якщо вартість викраденого не перевищує 1000 руб.).

При кореляції злочинів і проступків у разі крадіжки бралися до уваги також об'єктивні критерії правопорушення: станова приналежність порушника розглядалася в якості обтяжуючої обставини, санкції за вчинений злочин у цьому випадку визначалися ст. 169-172 Статуту про покарання (залежно від об'єктивної сторони проступку) і ст. 1656 Уложення про покарання.

Статутом про покарання встановлювалися особливі умови кваліфікації обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, відмінні від переліку таких обставин, передбаченого ст. 13, 14, 141, 15. При визначенні покарання світовий суд керувався різними правовими критеріями залежно від виду проступку. Наприклад, у випадку крадіжки поряд з обставинами, обтяжуючими і пом'якшуючими провину, передбаченими ст. 13-14 Статуту про покарання, одночасно застосовувалися й особливі правові критерії визначення зазначених обставин згідно зі ст. 170, 1701, 171 і 172 Статуту. Як правило, розглядувані ознаки не збігаються: до "обставин, що збільшують провину", відповідно до ст. 14, 141 і 16 Статуту про покарання ставилися в основному суб'єктивні ознаки: наявність умислу, протидія порушника провадження по справі, вчинення проступку за попередньою змовою і т. п. Кваліфікація обтяжуючих відповідальність ознак за ст. 170 Статуту про покарання заснована головним чином на об'єктивних критеріях, серед них: вчинення проступку в церкві, каплиці, молитовні, в органах державної влади ("в присутствених місцях"), в громадському місці, в певний час доби і т. п. При цьому враховувалися не тільки об'єктивні юридичні критерії, але і аморальність проступку. До обтяжуючою ознаками ставилися свідоме заподіяння легкого майнової або моральної шкоди ("коли вкрадено [майно], необхідне для прожитку тому, кому воно належало, і винному було відомо") або інші дії, несумісні з громадською моральністю (крадіжка, вчинена особами, що проживають у потерпілого, вчинення крадіжки власниками готелів тощо).

Статутом було передбачено також додаткові ознаки, які обтяжують покарання, - маються на увазі різні види крадіжок зі зломом (п. 1-3 ст. 1701 Статуту про покарання). Лише за цих обставин тюремне ув'язнення могло бути призначено світовим судом у максимальному розмірі - до півтора років. Пряма кореляція проступку і злочину передбачена також і ст. 1701 Статуту про покарання, однак відмежувати проступок від злочину вкрай складно, оскільки об'єктивна сторона правопорушення збігається повністю.

Проступок, передбачений п. 1 ст. 1701 Статуту про покарання

Злочин відповідно до ст. 1647 Уложення про покарання

Вчинення крадіжки шляхом злому перешкод або запорів, що перешкоджають доступу у двір, будівля або з однієї його частини в іншу, за винятком випадків, передбачених ст. 1647 Уложення про покарання

Крадіжка "в жилому будові або з його двору, або знаходяться у дворі будівлях, шляхом злому, перепон, що перешкоджають доступу у двір, жилий будова або з однієї його частини в іншу"

Додаткова обставина, що пом'якшує відповідальність при крадіжці, визначено п. 3 ст. 171 Статуту (незначна вартість викраденого майна - до 50 коп.); характерно, що два інших обставин (ст. 171) ідентичні зазначеним у ст. 13 Статуту (пор. п. 1, 2 ст. 171 і п. 3, 5 ст. 13). До особливостей ст. 169-172 Статуту слід віднести збільшення або скорочення строків тюремного ув'язнення за крадіжку у фіксованих розмірах: збільшення термінів до одного року (ст. 170) або до півтора років (ст. 171) при обтяжуючих обставинах або скорочення строків вдвічі (ст. 171, 172).

Проступки за Статутом про покарання та покарання за них

Злочин і покарання за Уложення про покарання

Обмір і обважування при купівлі-продажу, а також інші обмани в кількості або якості товару або в розрахунку платежу, або при розміні грошей, коли ціна викраденого не перевищує 300 руб. (ст. 173-176), - тюремне ув'язнення на термін від одного до трьох місяців, або у випадку, передбаченому ст. 1761, - від одного до восьми місяців

Обман і шахрайство, передбачені в статтях 173-176 Статуту про покарання, на суму понад 300 руб. (ст. 1666) - примусові роботи у виправних арештантських відділеннях на строк від одного року до півтора років (при вчиненні проступку в перший раз), на термін від півтора до двох з половиною років (при рецидиві) або на термін від трьох з половиною до чотирьох років (при вчиненні проступку в третій раз)

Обман і шахрайство, передбачені ст. 173-176 Статуту про покарання, вчинені дворянами, священнослужителями, богопосвяченими особами та почесними громадянами на суму не понад 300 руб. (ст. 1667) - поразка в правах на додаток до покарань, передбачених ст. 173-176 Статуту

Пряма кореляція проступків і злочинів Статутом про покарання не встановлена, вона передбачена лише Укладенням про покарання (ст. 1666, 1667), в ньому наводиться дефініція шахрайства ("всяке, за допомогою будь-якого обману вчинене викрадення чужих речей, грошей або іншого рухомого майна" - ст. 1665). Як це випливає з визначення, під шахрайством розуміється таємне викрадення рухомого майна шляхом обману.

Майновий критерій, який розмежовує злочин і проступок, визначений у тому ж розмірі, що і в разі крадіжки: характерно, що сума викраденого майна (300 руб.) відповідає максимальному розміру штрафу, що накладений світовими суддями.

При обчисленні строків покарання за шахрайство при наявності пом'якшуючих обставин застосовувалися ті ж правила, що і в разі крадіжки (пор. ст. 171 і 176 Статуту про покарання), а саме: термін тюремного ув'язнення скорочувався удвічі. До обтяжуючою обставинам ставилася приналежність правопорушника до привілейованим станам. Відповідні справи в цих випадках вилучалися з відання світового суду і розглядалися у загальних судах. При рецидивах проступків (або при заподіянні збитку в розмірі понад 300 руб.) вказане правило застосовувалося і до осіб інших станів.

Найбільш суворе покарання передбачено за шахрайство, вчинене при виконанні договору майнового терміну: тюремне ув'язнення на строк до одного року і чотирьох місяців. За розсудом суду могло бути призначене і додаткове стягнення у вигляді штрафу, максимальний розмір якого відповідав граничної суми грошового стягнення, що накладається світовими суддями.

У разі шахрайства застосовувався і особливий критерій обчислення покарання - у сумі, кратній вартості майнового збитку. Однак ця умова застосовувалося рідко (лише в трьох з 18 різновидів шахрайства, передбачених Статутом про покарання).

Статутом про покарання, що накладаються світовими суддями, були передбачені лише окремі види правопорушень, визначених Укладенням про покарання кримінальних та виправних. Зокрема, з ведення світової юстиції вилучалися справи про державні злочини, вбивство, самогубство, сімейних справах і багато інших.

Кореляція покарань за Статутом про покарання і за Уложення про покарання свідчить про фактичне розмежування проступків і злочинів: ототожнення цих різновидів правопорушення (див. ст. 1 Уложення) мало місце далеко не завжди - у чотирьох з 11 розділів Особливої частини Уложення про покарання містяться тільки склади злочинів, тоді як в інших розділах одночасно визначені склади як злочинів, так і проступків.

Покарання за Статутом про покарання призначалися за вчинення проступків, поняття "злочин" цим кодифікованим актом не передбачено (у деяких випадках у Загальній частині згадується про злочинні діяння). Таким чином, очевидно, що єдиним критерієм відмінності правопорушення за Статутом про покарання і Уложення про покарання є ступінь суспільної небезпеки проступків і злочинів.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Адміністративні правопорушення, що посягають на права громадян
Основи сімейного права
Сімейне право зарубіжних країн
Принципи та метод сімейного права
Поняття та предмет сімейного права
Проступки, що посягають на порядок управління
Проступки, що посягають на суспільний благоустрій
Проступки, що посягають на громадський порядок і обрядове благочиння
Проступки, що посягають на особисту безпеку. Кваліфікація ознак образи і наклепу
Види права власності
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси