Меню
Головна
 
Головна arrow Менеджмент arrow Управління якістю
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 5. Історичні аспекти управління якістю

Еволюція управління якістю

Для розуміння ролі і місця управління якістю у діяльності підприємства важливий аналіз етапів еволюції наукової думки та практичних робіт з розвитку менеджменту якості в порівнянні з тенденціями розвитку загального менеджменту (рис. 5.1).

Етапи розвитку менеджменту якості та загального менеджменту:

Рис. 5.1. Етапи розвитку менеджменту якості та загального менеджменту:

TQC (Total Quality Control) - Загальний контроль якості; CWQC (Company Wide Quality Control) - Контроль якості в масштабі всієї компанії; ZD (Zero Defect) - "Нуль дефектів"; БІП - Саратовська система бездефектного виготовлення продукції; КАНАРСПИ - Горьковская система "Якість, надійність, ресурс з перших виробів"; СБТ - Львівська система бездефектного праці; КС УКП - Комплексна система управління якістю продукції; TQM (Total Quality Management) - Загальне керування якістю; ISO серії 9000 - міжнародні стандарти ІСО серії 9000; MBQ (Management by Quality) - Менеджмент на основі якості; MEO (Management by Objectives) - Менеджмент на основі цілей

Розглянемо еволюцію розвитку менеджменту якості більш докладно.

При індивідуальному контролі якості, що діяв у виробництві до кінця XIX ст., один працівник або невелика група працівників несли відповідальність за виготовлення виробу і, отже, кожен з них міг повністю контролювати якість результату своєї праці, забезпечуючи тим самим якість виробу. При цьому працівникам потрібно було виконувати роботу, обумовлену заданою моделлю (кресленням, малюнком, шаблоном тощо). Принцип роботи на основі моделі означав перехід від ремісничої етапу виробництва до індустріального, на якому якість визначалося вже не тільки талантом, майстерністю і вмінням працівника, але і його здатністю зіставляти конкретні результати своєї роботи із заданою моделлю.

Початок XX ст. знаменується появою цехового контролю якості, зародження якого було обумовлено розвитком промислового виробництва і поглибленням внутрішньовиробничого поділу праці. Для цього етапу характерним є розподіл функцій і відповідальності за якість як між окремими робітниками, так і цеховим керівником або майстром. Цеховий майстер визначав загальні вимоги до якості продукції і ніс відповідальність за якість виконаної цехом роботи.

Цеховий контроль спирався на принципи наукового менеджменту, розроблені відомим американським фахівцем Ф. Тейлором (1856-1915). У відповідності з цими принципами при контролі використовувалися дві межі допустимого якості. Креслення вводилися нижня і верхня границі допусків, а у шаблонів з'явилися два типи калібрів: пропускні і непропускные. Головним у методології Тейлора було задати допуск на показник якості продукції, виміряти його значення і розділити продукцію на придатну і дефектну в залежності від попадання значення показника допуск. Принципи Тейлора передбачали жорсткий адміністративний і економічний примус виконавців і беззаперечне дотримання норм якості. При цьому поняття "норма якості" і пов'язані з ним поняття "допуск" і "дефект" ставилися тільки до окремих виробів (вузлів та деталей) і не поширювалися на партії (потоки) продукції та технологічні процеси.

Напередодні Другої світової війни розвиток масового виробництва на промислових підприємствах і збільшення обсягів випуску продукції призвели до відокремлення технічного контролю від виробничих операцій, до його організаційного оформлення в самостійний професійний вид діяльності. На промислових підприємствах почали створюватися самостійні служби технічного контролю, що поклало початок етапу приймального контролю якості.

Нова організація робіт з контролю зумовила постановку проблеми забезпечення якості виробничих процесів. Вирішення даної проблеми пов'язане зі статистичним контролем якості. Початок промислового застосування статистичних методів контролю якості пов'язується з діяльністю фахівців американської фірми "Bell Telephone Laboratories".

Ряд фахівців, які працювали над цією проблемою, згодом стали широко відомими вченими в області якості (У. А. Шухарт і Дж. М. Джуран). В середині 1930-х років вони розробили і застосували на практиці статистичний метод контролю, заснований на використанні контрольної карти з межами регулювання (карти Шухарта). Виходячи з того, що кожен виробничий процес інформативний, У. А. Шухарт розробив прості методи, за допомогою яких можна послідовно вносити на спеціальну карту середні результати вимірів (наприклад, геометричних розмірів деталей, що обробляються на токарному верстаті). Таким чином робилася серія графічних зображень, які фіксували наявні в процесі зміни. Отримана інформація могла використовуватися для визначення виходу параметрів за межі статистичних контрольних меж і виявлення невипадкових відхилень.

Найбільш істотною характеристикою розповсюдження статистичного контролю якості став перехід від суцільного контролю до вибіркового, при якому в процесі виробництва систематично відбираються згідно із заздалегідь складеним планом контрольні дані для їх обробки методом математичної статистики.

Однак область застосування статистичного контролю якості обмежувалася виробничими рамками і розширювалася дуже повільно. Контроль, як і раніше проводився в межах цеху і, природно, не міг вирішувати значних проблем якості. До 1960-х рр. необхідну якість продукції досягалося головним чином за рахунок використання засобів і методів технічного контролю. З'явилися на початку 1960-х рр. нові структури служб технічного контролю були орієнтовані на зростання обсягів випуску продукції і зниження витрат на якість при збереженні високої енерго - і матеріаломісткості. Контроль якості став областю спеціалізованої діяльності, спрямованої на регулювання якості, аналіз причин дефектів, вироблення заходів щодо їх усунення та проведення заходів профілактичного характеру. З цією метою на підприємствах почали створюватися спеціальні служби управління якістю, до складу яких поряд з групою (відділу) технічного контролю включалися групи, відповідальні:

- за планування та координацію робіт в області якості всіх підрозділів підприємства;

- розробку нормативно-організаційних документів щодо якості;

- роботу з постачальниками в області якості;

- аналіз надійності виробів і причин їх дефектів і відмов;

- роз'яснення вимог до якості продукції, вироблення критеріїв оцінки якості праці;

- розробку спеціальних методів забезпечення якості (включаючи статистичні);

- збір і аналіз інформації про якість продукції від споживача та ін.

Служба якості була самостійною, незалежною від інших підрозділів і підпорядковувалася безпосередньо вищому керівникові підприємства, а також була підзвітна у своїх діях тільки йому. Зважаючи на те, що проблеми забезпечення якості за своєю природою потребують аналітичного підходу для їх вирішення, служби якості комплектувалися кваліфікованими фахівцями по стандартизації, математичної статистики, теорії надійності та ін.

Загострення конкуренції і дію факторів, пов'язаних з прискоренням темпів науково-технічного прогресу, вже в кінці 1940-х рр. стимулювало керівників промислових фірм до зміни ставлення до якості продукції. Перехід від традиційного контролю якості до управління якістю представляв принципово новий підхід: замість виявлення дефектів продукції ставилося завдання їх попередження. Механізм комплексного управління якістю орієнтував всю систему заходів, які вживаються на досягнення заданого рівня якості продукції, при цьому комплексне управління доповнювало раніше використовувалися статистичні інструменти контролю якості методами збору інформації про якості, мотивації якості, стандартизації, сертифікації та багатьма іншими.

Комплексне управління якістю, аккумулировавшее елементи організаційного і технічного керівництва, дозволило багатьом фірмам добитися значних результатів у поліпшенні якості продукції і зниження витрат на неї.

На базі загальної методології комплексного управління якістю в 1960-70-х рр. у різних країнах з урахуванням їх національних і економічних умов були сформульовані специфічні організаційні підходи до управління якістю на рівні фірми. Найбільш відомими з них стали концепції TQC (Загальний контроль якості) в США і CWQC (Управління якістю в рамках всієї компанії) в Японії.

Концепція TQC заснована на побудові системи управління якістю, яка охоплює всі сторони діяльності фірми. Згідно з цією концепцією рішення проблеми якості входить за рамки відповідальності керівництва фірми (менеджменту) і є сферою діяльності структурованого адміністративного подразделепия, що спеціалізується виключно па організації забезпечення якості продукції.

Концепція CWQC передбачає участь у роботах по управлінню якістю всього персоналу фірми - від президента до рядового робітника. У відповідності з даним підходом працівники всіх рівнів управління і всіх підрозділів фірми повинні бути навчені методам управління якістю. Концепція CWQC передбачає широке використання статистичних методів, організацію внутрішньофірмових перевірок системи якості, діяльність гуртків контролю якості.

Кінець 1980-х рр. ознаменувався появою нової методології забезпечення якості продукції на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000 (МС ІСО серії 9000). Відповідно до цієї методології створення на підприємстві ефективних і результативних систем менеджменту якості, що відповідають положенням стандартів ІСО, який є гарантією задоволення вимог споживачів (див. п. 6.1).

З 1990-х рр. формуються різні галузеві версії міжнародних стандартів в області якості, почасти представляють деякі модифікації МС ІСО 9000 (див. параграф 6.3). Крім того, розробляється серія ISO серії 14000 (МС ІСО серії 14000), що встановлює вимоги до системи екологічного менеджменту на підприємстві (див. п. 6.2). Цей же період характеризується активізацією на підприємствах концепції Загального управління якістю (TQM) (див. п. 6.6).

Основні принципи TQM покладені в основу останньої версії МС ІСО серії 9000 (версія 2000 р.), а також в основу моделі самооцінки діяльності організацій па відповідність критеріям премій з якості, які в даний час активно розвиваються на національному, регіональному і міжнародному рівні (див. гол. 7).

З настанням XXI ст. почала розвиватися тенденція формування інтегрованих систем менеджменту якості, заснованих на комбінаціях різних моделей систем менеджменту якості на підприємстві (ІСО 9000, ІСО 14000, галузеві версії міжнародних стандартів у сфері менеджменту якості) (див. п. 6.5). Розвиток цієї тенденції певною мірою свідчить про активізацію інтеграції системи менеджменту якості в загальну систему менеджменту підприємства з метою підвищення її ефективності та результативності.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Фінансові аспекти управління якістю в міжнародних стандартах ІСО серії 9000
Управління якістю на підприємстві (в організації)
Зарубіжні моделі управління якістю
Управління якістю
Історичний аспект створення банків
Управління якістю на підприємстві (в організації)
Економічне управління якістю
Зарубіжні моделі управління якістю
Управління якістю
Організація управління якістю на підприємстві (в організації)
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси