Меню
Головна
 
Головна arrow БЖД arrow Аналіз і оцінка ризику виробничої діяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Зв'язок індивідуальної готовності до ризику з нещасними випадками

Поняття "готовність до ризику" набуло поширення у працях європейських вчених у 60-х роках минулого століття в зв'язку з виникненням певного наукового напряму, що передбачає як головну передумову до виникнення нещасних випадків. Воно стало в певному сенсі на зміну введеному К. Марбе поняття "схильність до ризику" і "схильність до ризику".

Нещасні випадки, що виникли з вини робітника, правильніше розцінювати не як наслідок прояви його індивідуальних якостей, а як результат його невдалої предметної діяльності, в якій ці якості реалізуються.

Як прояв деякої тенденції до аналізу нещасних випадків з зазначених позицій можна розцінювати появу нового індивідуального показника готовності до ризику. Використання для визначення цього поняття слова "готовність", а не "схильність" вже вказує на зв'язок цього показника не тільки з індивідуальними проявами, але і зі сформованою ситуацією.

Слово "готовність" (на відміну від "схильність") відображає в якійсь мірі і мотиваційний аспект особистості. В цьому слові звучить вираз бажання, а також фактор ситуативності (тимчасовість), оскільки воно сприймається скоріше як характеристика стану, ніж як якість особистості.

При цьому вчені вважають, що хоча така готовність і породжується ситуацією, але вона базується в основному на індивідуальних якостях робітника. При цьому виділяють ряд індивідуальних якостей, від яких залежить така готовність: потреби, актуальні мотиви, домінантність, екстравертність, ригідність, егоцентризм, легковажність, несумлінність, боязливість та ін. Поняття "готовність до ризику" виявляється більш ємним, ніж "схильність": крім стійких якостей індивіда, в нього входять і ситуативні фактори трудового завдання, по відношенню до яких складається така готовність.

Виділяється ряд загальних закономірностей, виявлених у дослідженнях готовності до ризику. Так, було відмічено, що з віком готовність до ризику падає, що у більш досвідчених робітників вони нижче, ніж у менш досвідчених, що у жінок готовність до ризику реалізується при певних очікуваннях, ніж у чоловіків. На готовність до ризику відображається характер трудової діяльності: у військових вона виявляється вище, ніж у студентів.

На готовність до ризику істотно позначаються і соціальні фактори. Так, із зростанням відторгнутості суб'єкта зростає його готовність до ризику. Якщо в колективі виявляється приблизно однакова готовність до ризику як при небезпеці для одного з його членів, так і при небезпеку для всього колективу, то в корпорації готовність до ризику вище, ніж якщо за помилку доводилося розплачуватися одному, тобто в умовах групи готовність до ризику проявляється сильніше, ніж при діях в поодинці. Готовність до ризику у групі залежить також і від групових очікувань.

Таким чином, якщо готовність до ризику розцінювати як показник індивідуальних якостей робітників (в деякому відношенні пов'язаний з діяльністю, але все ж відірваний від неї), то при аналізі нещасного випадку слід брати до уваги такий важливий показник діяльності, як мотивація. При обліку же мотивації в першу чергу, ймовірно, слід виділити її спрямованість на досягнення мети або на уникнення невдачі, тобто взяти до уваги мотиви, які найбільш пов'язані з нещасними випадками.

Психологи стверджують, що недоліки індивідуальних якостей (в даному випадку висока індивідуальна готовність до ризику) самі по собі ще не визначають можливість нещасних випадків. Зв'язок між готовністю до ризику і нещасними випадками детермінується предметною діяльністю і, зокрема, мотивацією суб'єкта до її успішності.

Ризикована поведінка як результат розвитку
трудової діяльності

Ризикована поведінка може з'явитися і природним результатом процесу розвитку діяльності.

Як відомо, початковим і найбільш типовим видом людської діяльності є праця. На його основі розвинулися і інші види предметної діяльності: навчальна, ігрова, творча, військова та ін. Кожному з названих видів діяльності притаманні певні особливості, проте всі вони мають два спільних показника: процес і результат діяльності. Причому роль цих показників у названих видах діяльності далеко не однакова. Так, для трудової та навчальної діяльності найбільш суттєвим є результат. Тут важливо досягнення більш високого результату з найменшою витратою сил і засобів. Пошуком подібних шляхів займаються психологія праці, ергономіка, педагогіка трудового навчання та ряд інших наук. Для військової діяльності теж найбільш важливим є досягнення високого результату (перемоги) з найменшими витратами і втратами.

В ігровій діяльності на передній план вже виходить сам її процес. Примітно, що, задаючи умови гри, вже не прагнуть до забезпечення простору і легкості її досягнення результату, мети (це вело б до втрати інтересу до такої гри). Тут, навпаки, штучно ускладнюють умови діяльності: наприклад, мотогонки влаштовують не на шосе, а на льоду, гаревій доріжці, вигадують хитромудрі головоломки - і все тільки для того, щоб зробити більш емоційно привабливим сам процес гри і, звичайно, більш цінним її результат.

У творчій діяльності теж найбільш важливим виявляється її процес: так звані "муки творчості", радість самовираження породжують у ньому високий емоційне напруження, висуваючи сам цей процес під голову усієї творчої діяльності.

До аналізу зазначених категорій діяльності можна підійти і з позиції кібернетики. У такому разі предметна діяльність у загальному вигляді може розцінюватися як складна система взаємодії людини з її засобами і об'єктом в даних умовах середовища. Вітчизняні кібернетики В. М. Гельфанд і М. Л. Цетлин показали, що якщо розглядати діяльність як деяку функцію багатьох змінних, то в такій системі можна виділити дві групи змінних, що визначають її протягом: "істотні" та "несуттєві". "Істотні" змінні зумовлюють виконання основного завдання функціонування системи. "Несуттєві" ж змінні хоча і позначаються на процесі і результаті функціонування системи, але загалом тут не мають вирішального значення. Якщо з цих позицій розцінювати трудову діяльність, наприклад, токаря, то до її "істотним" перемінним слід віднести всі задані технічні умови: матеріал, форму, розміри виготовленого вироби, які потрібно дотримуватися, правила роботи, які робітник зобов'язаний виконувати. До "несуттєвих" ж змінним діяльності можна віднести всі ті її характеристики, які спеціально не задаються, а вибираються на розсуд самого робітника. Так, він може вибрати для роботи той різець, який вважатиме найбільш підходящим, може встановити бажану подачу верстата, вибрати зручне для себе рух, робочу позу і т. п.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Моделювання ризику нещасних випадків
Страхування від нещасних випадків
Нещасні випадки на виробництві та "калік справи"
Форми і спеціальні види страхування від нещасних випадків
Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві
Причини ризикованої поведінки та методи визначення схильності до ризику
Самооцінка і результат діяльності
Аналіз фінансових результатів діяльності організації та показників його рентабельності
Мотивація поведінки в процесі трудової діяльності
ВИМІРЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси